79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"08" липня 2025 р. Справа №926/2191/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бонк Т.Б.,
Суддів Бойко С.М.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Шатан Т.О.,
представники сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Нагорняк Лариси Йосипівни б/н від 25.06.2025 (вх. суду від 25.06.2025 № 01-05/1953/25) про стягнення витрат на про професійну правничу допомогу
при розгляді апеляційної скарги Управління комунальної власності Чернівецької міської ради б/н від 03.04.2025 (вх. суду від 03.04.2025 № 01-05/996/25)
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.03.2025 (повне рішення складено 18.03.2025, суддя С.М. Гушилик)
у справі 926/2191/24
за позовом Фізичної особи-підприємця Нагорняк Лариси Йосипівни, м.Чернівці
до відповідача: Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, м.Чернівці
про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання передати орендоване майно за актом приймання-передачі,
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 14.03.2025 позов задоволено: Визнано незаконною бездіяльність Управління комунальної власності Чернівецької міської ради щодо не передачі Фізичній особі-підприємиці Нагорняк Ларисі Йосипівні по акту прийому-передачі орендованих згідно договору оренди №72 від 19.07.2022 року нежитлових приміщень (6-1)-(6-8) першого поверху в будівлі літ. “А» загальною площею 83,4 кв.м., що розташовані за адресою: м. Чернівці, вул. Бандери Степана, 5. Зобов'язано Управління комунальної власності Чернівецької міської ради надати Фізичній особі-підприємиці Нагорняк Ларисі Йосипівні фактичний доступ до орендованого майна шляхом передачі ФОП Нагорняк Л.Й. по акту прийому-передачі орендованих згідно договору оренди №72 від 19.07.2022 року нежитлових приміщень (6-1)-(6-8) першого поверху в будівлі літ. “А» загальною площею 83,4 кв.м., що розташовані за адресою: м. Чернівці, вул. Бандери Степана, 5 та ключів від них. Здійснено розподіл судових витрат.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 апеляційну скаргу Управління комунальної власності Чернівецької міської ради залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.03.2025 у справі № 926/2191/24 залишено без змін.
Під час розгляду справи апеляційним судом позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу, докази понесення яких будуть надані у відповідності з вимогами ч.8 ст. 129 ГПК України.
25.06.2025 представник Фізичної особи-підприємця Нагорняк Ларисі Йосипівні адвокат Бартусевич В.М. подав заяву про розподіл судових витрат, зазначивши, що сума витрат на професійну правничу допомогу становить 20 000,00 грн.
До вказаного клопотання представником долучено:
- копію Ордеру СЕ №1011200 від 03.09.2020;
- копію Договору про надання правової допомоги від 11.09.2017;
- копію Додаткової угоди №5 від 08.04.2025 до Договору про надання правової допомоги від 11.09.2017;
- копію Акту приймання-передачі наданих послуг Договору про надання правової допомоги від 11.09.2017 та Додатковій угоді №5 від 08.04.2025 на суму 20 000,00 грн.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 розгляд заяви Фізичної особи-підприємця Нагорняк Ларисі Йосипівні про стягнення судових витрат у справі № 926/2191/24 призначено на 08.07.2025.
В заяві про ухвалення додаткового рішення заявник просив суд здійснювати розгляд заяви за його відсутності.
26.06.2025 до суду від Управління комунальної власності Чернівецької міської ради надійшли заперечення проти задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якому заявник просив відмовити у задоволенні вказаної заяви.
У судове засідання 08.07.2025 сторони не з'яаились.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, то апеляційний суд вважав за можливе розглянути подану заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу без участі представників.
Відповідно до частин 1, 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Матеріалами справи підтверджено, що при перегляді апеляційним судом рішення у справі № 926/2191/24 інтереси ФОП Нагорняк Л.Й. представляв адвокат Бартусевич В.М. на підставі ордеру про надання правничої допомоги від 03.09.2020 серії СЕ №1011200.
З наявних у матеріалах справи доказів слідує, що 11.09.2017 року між ФОП Нагорняк Ларисою Йосипівною (далі - клієнт) та Бартусевич Владою Миколаївною (далі - адвокат) укладено договір про надання правової допомоги (далі - договір), відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати клієнту юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.
08.04.2025 року між сторонами договору укладено додаткову угоду №5, згідно якої сторони домовились, що за надання правової допомоги при розгляді Західним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Управління комунальної власності Чернівецької міської ради б/н від 03.04.2025 на рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.03.2025 (повне рішення складено 18.03.2025, суддя С.М. Гушилик) у справі №926/2191/24, клієнт зобов'язується сплатити адвокату гонорар у фіксованій сумі в розмірі 20 000,00 грн.
Як зазначено в абз.2 пункту 2.2 Договору про надання правової допомоги від 11.09.2017сторони домовились, що адвокат бере на себе виконання наступних дій з надання правової допомоги:
- представництво інтересів клієнта в усіх судових установах України зі всіма правами, які надані законом позивачу, відповідачу, заінтересованій та третій особі, потерпілому, у тому числі з правом оскарження рішення суду в усіх судових інстанціях, в тому числі в апеляційному та касаційному порядку, звернення судового рішення до виконання.
Актом приймання-передачі наданих послуг по Договору про надання правової допомоги від 11.09.2017 та Додатковій угоді №5 від 08.04.2025 сторони підтвердили, що Адвокат надав, а Клієнт прийняв правову допомогу за Договором від 11 вересня 2017 року та додатковою угодою №5 від 08.04.2025 у справі №926/2191/24, яка розглядається Західним апеляційних господарським судом за апеляційною скаргою Управління комунальної власності Чернівецької міської ради б/н від 03.04.2025 на рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.03.2025 (повне рішення складено 18.03.2025, суддя С.М. Гушилик).
Сторони погодили, що гонорар за надання правової допомоги у справі №926/2191/24 визначено сторонами у фіксованій сумі в розмірі 20 000 грн.
У пунктах 127- 134, 141- 144, 146, 168, 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 сформульовано такі висновки щодо комплексного застосування норм статті 627 Цивільного кодексу України, статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України:
"Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".
Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд може зменшити суму судових витрат встановивши їх неспіврозмірність характеру спору, ступеню її складності, наявність заперечень з боку відповідача стосовно суми стягнення, витраченого адвокатами часу на надання правової допомоги, та іншим обставинам, які мають істотне значення, незалежно від того, чи подавалося таке клопотання відповідачем.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 по справі № 915/237/18 та від 06.03.2019 по справі № 910/15357/17.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані у постанові Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
Верховний Суд у постанові від 24.07.2024 у справі 917/550/23 зауважує, що вирішуючи заяву учасника справи про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд має обов'язок визначити необхідний фактичний обсяг наданої правової допомоги, у тому числі і з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, ураховуючи критерії, зазначені у статтях 126, 129 ГПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частинами п'ятою та шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, у розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Верховний Суд у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/21 дійшов висновку про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 15 та 2 Господарського процесуального кодексу України, має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
При розгляді поданої заяви, колегія суддів враховує, що адвокат Бартусевич В.М. здійснювала представництво ФОП Нагорянк Л.Й. в суді першої інстанції, була ознайомлена з матеріалами справи, тому підготовка відзиву на апеляційну скаргу не потребувала додаткового вивчення адвокатом юридичної природи спірних правовідносин.
Колегія суддів також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 згідно яких, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд також бере до уваги те, що при розгляді цієї справі в суді апеляційної інстанції відбулось два судові засідання (10.06.2025, 24.06.2025), які не були тривалі, в судове засідання 10.06.2025 ФОП Нагорняк Л.Й. явки уповноваженого представника не забезпечила, подала клопотання про відкладення судового засідання.
Тобто представник позивача взяв участь в суді апеляційної інстанції в одному судовому засіданні, при цьому така участь була забезпечена судом в режимі відеоконференції.
Слід зазначити, що даний спір не є складним, до предмета доказування не входило широке коло обставин, а відповідач не заперечував доводи позивача по суті заявлених вимог.
На підставі викладеного, враховуючи заперечення іншої сторони, обсяг наданих адвокатом Бартусевич В.М. послуг, складність справи, беручи до уваги тривалість здійснення розгляду справи та те, що доказів здійснення представником додаткових дій у суді апеляційної інстанції не надано, колегія суддів дійшла висновку про зменшення розміру судових витрат заявлених до стягнення на 75% - до 5 000 гривень.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 234, 235, 244, 281 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Нагорняк Лариси Йосипівни б/н від 25.06.2025 (вх. суду від 25.06.2025 № 01-05/1953/25) - задоволити частково.
2. Стягнути Управління комунальної власності Чернівецької міської ради (58002, м. Черінвці, вул. Якоба Петровича, 18, ідент. код 44388619) на користь Фізичної особи-підприємця Нагорняк Лариси Йосипівни ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.
3. Місцевому господарському суду видати наказ.
4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у строки та в порядку, визначені статтями 286-289 ГПК України.
Повну додаткову постанову складено 10.07.2025.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя С.М. Бойко
суддя Г.Г. Якімець