79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"03" липня 2025 р. Справа №914/2881/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
секретар судового засідання Хом'як Х.А.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера»
на рішення Господарського суду Львівської області від 24.03.2025 (повне рішення складено 01.04.2025, суддя Яворський Б.І.)
у справі № 914/2881/24
за позовом Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера», смт. Куликів Львівської області,
про стягнення 419352,68 грн заборгованості
за участю представників:
від позивача - не з'явились
від відповідача - Гелемей Ю.М.
Львівська міська рада 21.11.2024 звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Сфера» 419352,68 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.
Розглянувши позовні вимоги Львівської міської ради, Господарський суд Львівської області 24.03.2025 ухвалив рішення, яким задоволив такі; з ТОВ «Сфера» на користь позивача стягнув 419352,68 грн безпідставно збережених коштів та судовий збір.
При ухваленні вказаного рішення місцевий господарський суд виходив з того, що термін дії договору оренди землі від 15.02.2008 закінчився 12.06.2018, доказів продовження терміну його дії відповідачем не надано, а новий договір оренди землі між сторонами не укладений. ТОВ «Сфера» користувалося земельною ділянкою без достатніх правових підстав, не сплачуючи при цьому визначену вартість за таке користування (здійснювалися лише часткові оплати). Відтак, до упорядкування правовідносин між сторонами спору, а саме укладення договору оренди землі, позивач як власник земельної ділянки має право вимагати стягнення коштів з фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника ділянки зберіг у себе кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Відповідач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що є підстави для ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, позаяк суд першої інстанції не правильно протрактував та застосував положення ухвали Львівської міської ради за № 1995 від 25.05.2017, які передбачають обрахунок розміру орендної плати з розрахунку 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідач стверджує, що суд безпідставно ототожнив два режими використання майна позивача - згідно договору, де чітко визначена площа та межі земельної ділянки, права та обов'язки орендаря, обов'язки невизначеного кола третіх осіб стосовно можливості користування земельною ділянкою, та без підписаного договору, за відсутності доказів законного надання відповідної земельної ділянкою, тобто конкретно визначеної площі та меж.
Позивач своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.
В дане судове засідання прибули представник відповідача, який підтримав вимог своєї апеляційної скарги; позивач участі уповноваженого представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, шляхом надіслання ухвал суду до його електронного кабінету. З огляду на те, що розгляд справи неодноразово відкладався, сторонам була забезпечена можливість скористатися їх процесуальними правами та забезпечити участь уповноваженого представника в судовому засіданні, відтак судова колегія вважає за можливе завершити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача.
Розглянувши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, судова колегія встановила таке:
05.07.2007 Львівською міською радою прийнято ухвалу за №1101 «Про погодження ТОВ «Сфера» місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Б. Хмельницького, 212 у м. Львові», якою вирішено: вилучити за згодою з користування СУШАТ ЗТ «Весна» земельну ділянку площею 0,3975га на вул. Б. Хмельницького, 212 та зарахувати до земель міста; погодити ТОВ «Сфера» місце розташування земельної ділянки та надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2679 га на вул. Б. Хмельницького, 212 в оренду терміном на 10 років для розміщення і обслуговування офісно-торгового центру за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання - землі комерції.
Ухвалою Львівської міської ради за №1874 від 12.06.2008 «Про затвердження ТОВ «Сфера» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Б. Хмельницького, 212 у м. Львові» було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку на вул. Б. Хмельницького, 212 у м. Львові в оренду на 10 років для розміщення і обслуговування офісно-торгового центру, перевівши із земель промисловості до земель житлової та громадської забудови, за функцією використання - землі комерції. Пунктом 2.1 вказаної ухвали зобов'язано ТОВ «Сфера» укласти з Львівською міською радою договір оренди землі.
22.07.2008 між Львівською міською радою та ТОВ «Сфера» було укладено договір оренди землі за №Л-811, відповідно до умов якого в оренду передано земельну ділянку, кадастровий номер 4610137200:08:007:0061, загальною площею 0,2679 га, у т.ч. забудова 0,1570га, тверде покриття 0,1004га, під озелененням - 0,0105га. Вказаний договір укладено на 10 років до 12.06.2018, з правом пролонгації.
15.03.2024, на виконання наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради за №33 від 23.02.2024, Управління державного контролю за використанням та охороною земель Львівської міської ради провело обстеження земельної ділянки за адресою вул. Б. Хмельницького, 212 за результатами якого склало акт за № 58, в якому зафіксувало, що ТОВ «Сфера» фактично використовує земельну ділянку площею 0,2679 га (кадастровий номер 4610137200:08:007:0061) за адресою вул. Б. Хмельницького, 212 для обслуговування нежитлової будівлі, за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання у користування (оренду) та вчиненого правочину щодо такої ділянки.
28.06.2024 матеріали обстеження було скеровано відповідачу.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.08.2024 за ТОВ «Сфера» зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, заг. площею 7224,3 м2 на вул. Б. Хмельницького, 212 у м. Львові (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2257285646101); дата внесення інформації про право власності 23.12.2020.
За твердженням позивача, міська рада не приймала рішень щодо продовження терміну договору оренди землі від 22.07.2008 та новий договір оренди між сторонами не укладався.
Ухвалою Львівської міської ради за №1995 від 25.05.2017 затверджено порядок продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові. Пунктом 7.15 ухвали встановлено, що орендна плата за земельні ділянки, надані для обслуговування адміністративних, офісних будівель/споруд встановлюється у розмірі 11% від нормативної грошової оцінки (далі НГО) землі, якщо коефіцієнт, який характеризує функціональне використання такої земельної ділянки (Кф) становить 0,7. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.08.2024 вид цільового призначення спірної земельної ділянки 03.15, а згідно методики НГО коефіцієнт становить 0,7.
За інформацією з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.08.2023 за №НВ-4600622222023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 4610137200:08:007:0061) становить 1526654,94 грн, а від 14.08.2024 №НВ-9946045622024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 4610137200:08:007:0061) становить 2695650,51 грн.
Листом від 23.08.2024 Головне управління Державної податкової служби у Львівській області повідомило Львівську міську раду, що відповідно до поданих платником податкових декларацій з плати за землю на 2021-2024 роки ТОВ «Сфера» сплачено до бюджету 122891,71 грн (земельного податку).
За даними з витягу з ДЗК №НВ-0002033502024 від 20.08.2024 земельна ділянка площею 0,2679 га (кадастровий номер 4610137200:08:007:0061), належить до комунальної власності; вид цільового призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; дата державної реєстрації земельної ділянки 27.08.2008; нормативна грошова оцінка: 2695650,51 грн; орендар - ТОВ «Сфера»; дата реєстрації речового права 27.08.2008, строк дії речового права - 10 років. Відомості про продовження чи поновлення строку дії договору оренди відсутні.
Зважаючи на те, що строк дії договору оренди землі у ТОВ «Сфера» закінчився та пролонгований сторонами не був, відтак Львівська міська рада звернулася з позовом про стягнення з ТОВ «Сфера» 419352,68 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів
Заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на таке:
Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
За умовами ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (ст. 4 ЗК України).
Частиною 1 статті 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюючи владні управлінські функції при прийнятті рішень щодо земель державної та комунальної власності, мають діяти виключно у порядок та спосіб визначений законом.
Відповідно до ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно з ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин), у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
У державній власності, згідно з ч.1 та ч.2 ст.84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин), перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів автономної Республіки Крим, обласних Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації, центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, відповідно до закону.
Частина 1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин) передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
За змістом статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України). Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.72, 14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Таким чином, в залежності від правових підстав передання прав землекористування ділянками, законодавець вживає поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності».
Відповідно до ст.ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі (ч.ч.1, 3, 4, 9 ст.79-1 ЗК України).
Частина 2 статті 152 ЗК України наділяє власника земельної ділянки правом вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
При цьому згідно з пунктом "д" ч.1 ст.156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка наведена у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, якщо землекористувач сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, використовує її без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.
Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, термін дії договору оренди землі від 15.02.2008 закінчився 12.06.2018, доказів продовження терміну його дії відповідачем не надано, а новий договір оренди землі між сторонами не укладений. Вказане свідчить про те, що ТОВ «Сфера» користувалося земельною ділянкою без достатніх правових підстав, не сплачуючи при цьому визначену вартість за таке користування (здійснювалися лише часткові оплати). Отож, позивач, як власник земельної ділянки, наділений правом вимагати стягнення коштів з фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника ділянки зберіг у себе кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Таким чином, витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель є належним доказом підтвердження розміру нормативної грошової оцінки земель. Спірна земельна ділянка є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер, а її межі чітко визначені.
25.05.2017 Львівська міська рада прийняла ухвалу за №1995 від 25.05.2017 «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові», якою затвердила порядок продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові.
Відповідно до п.3.5 та 3.5.1 вказаної ухвали річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за винятком, коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про надання земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок, використання яких вказано у пунктах 3.6, 3.19 цього Порядку. Водночас, пунктом 7.15 ухвали встановлено, що орендна плата за земельні ділянки, надані для обслуговування адміністративних, офісних будівель/споруд встановлюється у розмірі 11% від НГО землі, якщо коефіцієнт, який характеризує функціональне використання такої земельної ділянки (Кф) становить 0,7.
За даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.08.2024 вид цільового призначення спірної земельної ділянки 03.15, а згідно методики НГО коефіцієнт становить 0,7.
Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.08.2024 №НВ-9946045622024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 4610137200:08:007:0061) становить 2695650,51 грн.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів, який проведено на підставі витягу про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, з врахуванням здійснених відповідачем за цей період оплат, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що такий розрахунок є арифметично правильним, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 419352,68 грн недоотриманих коштів плати за землю за період 01.08.2021-31.07.2024 правомірно задоволено місцевим господарським судом.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Сєрявін проти України, рішення від 10.02.2010). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.
Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера» відмовити.
Рішення Господарського суду Львівської області від 24.03.2025 у справі № 914/2881/24 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає оскарженню.
Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
повна постанова складена 08.07.2025
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік