суддів Великої Палати Верховного Суду Ступак О. В., Банаська О. О., Погрібного С. О., Шевцової Н. В.
у справі № 990/186/24
(провадження № 11-269заі25)
1. 09 липня 2025 року Велика Палата Верховного Суду
у справі № 990/186/24 постановила ухвалу, якою відмовила в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Цвікілевича Мирослава Степановича про відвід судді Великої Палати Верховного Суду Губської О. А. від участі у розгляді цієї справи.
2. Не погоджуємося з результатом вирішення заяви про відвід, у зв'язку з чим відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладаємо окрему думку з таких міркувань.
Історія справи
3. У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 23 квітня 2024 року № 452/дс-24 «Про відмову у внесенні рекомендації Вищій раді правосуддя про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Печерського районного суду міста Києва»;
- зобов'язати ВККС провести повторну співбесіду з ОСОБА_1 як переможцем конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23.
4. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 травня 2025 року позов задоволено повністю.
5. Не погодившись із цим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Великої Палати Верховного Суду.
6. Ухвалою від 25 червня 2025 року Велика Палата Верховного Суду відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВККС на рішення суду першої інстанції.
7. Від представника ОСОБА_1 - адвоката Цвікілевича М. С. до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява про відвід судді Великої Палати Верховного Суду Губської О. А. від участі в розгляді справи № 990/186/24.
8. Як на підставу для відводу судді представник позивача послався на частину першу статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначивши, що суддя Губська О. А. брала участь у вирішенні справи № 990/186/24 в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, що виключає її легітимну участь в апеляційному перегляді цієї ж справи Великою Палатою Верховного Суду.
Мотиви ухвали Великої Палати Верховного Суду
9. Ухвалою від 09 липня 2025 року Велика Палата Верховного Суду
відмовила в задоволенні заяви про відвід судді Великої Палати Верховного Суду Губської О. А.
10. Свою ухвалу Велика Палата Верховного Суду мотивувала тим, що рішення за результатами розгляду справи № 990/186/24 ухвалювалося іншим складом суду без участі судді Губської О. А.
11. Та обставина, що суддя Губська О. А. була у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду під час постановлення ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі № 990/186/24, на переконання Великої Палати Верховного Суду, не свідчить про участь судді Губської О. А. у вирішенні справи в суді першої інстанції і, як наслідок, не може бути підставою для її відводу відповідно до частини першої статті 37 КАС України.
12. Враховуючи, що підстав, передбачених статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали розгляд справи цією суддею та викликали необхідність її відводу, не встановлено, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення заяви представника позивача про відвід судді Губської О. А.
Мотиви окремої думки
13. Питання відводу судді від участі у розгляді справи є важливим елементом забезпечення права учасників процесу на розгляд справи безстороннім, об'єктивним, неупередженим і, як наслідок, належним судом.
14. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості.
15. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
16. Як указано в Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
17. У рішенні від 09 листопада 2006 року в справі «Білуха проти України» ЄСПЛ відзначив, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, зокрема, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
18. Велика Палата Верховного Суду в цій справі встановила, що відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад суду: головуючий суддя Мацедонська В. Е. (суддя-доповідач), судді: Білак М. В., Губська О. А., Загороднюк А. Г., Соколов В. М.
19. Ухвалою суду у наведеному складі від 03 червня 2024 року відкрито провадження у цій справі.
20. Надалі розгляд цієї справи в суді першої інстанції за участю судді Губської О. А. проводився у судових засіданнях 27 червня 2024 року, 21 жовтня 2024 року, 07 листопада 2024 року.
21. На підставі рішення зборів суддів у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду від 06 грудня 2024 року № 16 суддю Губську О. А. обрано до Великої Палати Верховного Суду з 09 грудня 2024 року.
22. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 січня 2025 року, який проведено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду у зв'язку з неможливістю участі судді Губської О. А. у подальшому розгляді справи № 990/186/24 визначено новий склад суду у цій справі: головуючий суддя Мацедонська В. Е. (суддя-доповідач), судді: Білак М. В., Желєзний І. В., Загороднюк А. Г., Соколов В. М., який завершував розгляд цієї справи по суті шляхом ухвалення рішення від 19 травня 2025 року.
23. У зв'язку з поданням ВККС апеляційної скарги на це рішення суду справа № 990/186/24 надійшла на розгляд Великої Палати Верховного Суду. За наслідками проведення автоматизованого розподілу судової справи між суддями суддею-доповідачкою визначено суддю Губську О. А.
24. Підстави для відводу судді визначені в статтях 36, 37 КАС України.
25. Зокрема, відповідно до частини першої статті 37 цього Кодексу суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.
26. За змістом цитованої норми процесуального права, основним терміном, яким оперує законодавець у контексті неможливості повторної участі судді у розгляді однієї і тієї ж справи в судах різних інстанцій, є «вирішення справи». Водночас у межах диспозиції однієї і тієї ж частини статті 37 КАС України вживається також і поняття «розгляд справи» яке наявне і в назві цієї статті - «Недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи».
27. При зверненні до тлумачного словника можна отримати такі значення терміну «вирішити» («вирішувати») в українській мові:
a. роздумуючи, обмірковуючи, доходити до якого-небудь висновку;
b. знаходити яку-небудь відповідь, розв'язувати питання, проблему;
c. доводити до певного результату яку-небудь дію / стан.
28. Тобто «вирішення» чогось (у тому числі, судової справи / спору) може стосуватися як усього процесу прийняття рішення і логічної послідовності дії, необхідних для цього, так і кінцевого результату процесу вирішення, який виражається через прийняття певного рішення, надання відповіді, формулювання висновку, підбитті підсумків тощо.
29. Автори окремої думки не заперечують, що в кодифікованих актах процесуального законодавства терміни «вирішення» та «розгляд» справи, зазвичай, вживаються законодавцем не в тотожному значенні.
30. Так, розгляд справи - це сукупність процесуальних дій, вчинених суддею, протягом усього часу перебування справи в його провадженні. Розгляд справи, як правило, закінчується ухваленням рішення суду, тобто її «вирішенням».
31. Водночас обидва наведені терміни можна об'єднати в одну категорію - участь судді у вирішенні правового спору, яку схематично можна охарактеризувати так: 1) ініціювання особою судового розгляду шляхом подання позовної (чи іншої) заяви -> 2) розгляд судом цього звернення, який починається зі стадії прийняття заяви до розгляду (відкриття провадження у справі) та супроводжується усіма необхідними процесуальними діями, встановленням обставин справи, дослідженням доказів, заслуховуванням доводів і заперечень учасників справи -> 3) ухвалення судового рішення у справі як завершальний етап вирішення спору, в якому відображаються дії суду, що мали місце під час судового розгляду.
32. Як було зазначено, головною метою відводу є гарантування безсторонності суду під час усього розгляду справи, тобто як під час ухвалення судового рішення, так і в усіх процесуальних діях, що супроводжують / передують його ухваленню.
33. Тому автори окремої думки переконані, що вчастині першій статті 37 КАС України законодавець вжив терміни «вирішення» та «розгляд» справи як взаємозамінні та керувався необхідністю запобігти тавтології в межах одного речення, маючи на увазі саме заборону повторної участі судді у розгляді справи, що наочно підтверджується назвою статті 37 КАС України: «Недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи».
34. Вважаємо, що як сама назва статті 37 КАС України, так і зміст її частини першої забезпечує дотримання об'єктивного критерію щодо безсторонності суду як такого та його складу, оскільки надає учасникам процесу право очікувати, що суддя, який брав участь у вирішені спору в суді першої інстанції (ухвалення рішення чи вирішення процесуальних питань), не буде залучений до розгляду справи (вирішення їх спору) в суді вищої інстанції (і навпаки).
35. Суд іншої інстанції так чи інакше сприймається учасниками справи як абсолютно інша, нічим не пов'язана з попередньою та незаангажована ні в який спосіб, інстанція (інституція).
36. Натомість у своїй ухвалі від 09 липня 2025 року Велика Палата Верховного Суду застосувала звужувальне тлумачення поняття «вирішення справи», обмеживши участь судді у вирішенні спору винятково його участю в останньому судовому засіданні, в якому ухвалюється судове рішення (або в підписанні судового рішення, якщо справа розглядається в порядку письмового провадження).
37. За такого тлумачення статті 37 КАС України лише ухвалення суддею рішення по суті спору унеможливлюватиме його участь у суді іншої інстанції і така участь так само обмежуватиметься лише в питанні ухвалення судового рішення по суті спору.
38. Водночас ухвалення суддею рішення у справі (або вирішення ним процесуального питання) не перешкоджатиме будь-якій іншій (не пов'язаній з постановленням рішення по суті спору) участі судді при розгляді справи в суді вищої чи нижчої інстанції, незважаючи на те, що мета законодавця була запобігти будь-якій повторній участі судді, про що прямо вказується в назві статті 37 КАС України.
39. На наше переконання, ключовим у цьому контексті є не те, які саме терміни вжив законодавець у нормі права (хоча ці терміни і вжиті в синонімічному значенні), а, насамперед, мета, яку переслідував законодавець, вводячи заборону повторної участь судді у розгляді справи.
40. У цьому висновку автори окремої думки покладаються на common sense law (з англ. - «здоровий глузд у праві»), який є важливим принципом при тлумаченні та застосуванні законів, у тому числі процесуальних. Він ґрунтується на загальноприйнятих уявленнях про справедливість, логіку та досвід. Хоча здоровий глузд не є формальним джерелом права, він має виступати орієнтиром для суддів та інших правозастосовних органів при вирішенні справ, особливо в ситуаціях, коли конкретні норми права недостатньо чіткі або їх застосування може призвести до абсурдних результатів.
41. Вважаємо, що буквальне (яке в цій ситуації є також обмежувальним) тлумачення вжитого у частині першій статті 37 КАС України терміну «вирішення справи» як ухвалення судового рішення по суті спору не відповідає завданням адміністративного судочинства та суперечить його основним засадам.
42. Тому, на наше переконання, Велика Палата Верховного Суду мала постановити ухвалу про задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Цвікілевича Мирослава Степановича та відвести суддю Губську О. А. від участі у розгляді цієї справи.
43. У цьому контексті необхідно також нагадати попередню судову практику Великої Палати Верховного Суду, а саме ухвали від 05 червня 2024 року у справі 9901/54/19, від 25 вересня 2024 року у справі 9901/468/21, від 07 травня 2025 року у справі № 522/18746/13-к та від 26 червня 2025 року у справі № 902/388/18, у яких участь суддів у розгляді справ в попередніх інстанціях до ухвалення рішення по суті спору, при перегляді судових рішень вже Великою Палатою Верховного Суду було визнано підставою для відведення цих суддів.
44. Проте в своїй ухвалі від 09 липня 2025 року Велика Палата Верховного Суду по-іншому та, на переконання авторів окремої думки, помилково витлумачила приписи частини першої статті 37 КАС України, які є подібними до статті 36 Господарського процесуального кодексу України та статті 76 Кримінального процесуального кодексу України, не мотивувавши водночас відступ від своєї попередньої практики та не забезпечивши право особи на розгляд її справи належним судом у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судді О. В. Ступак
О. О. Банасько
С. О. Погрібний
Н. В. Шевцова