11 липня 2025 року
м. Київ
справа № 715/595/23
провадження № 51-4659ск24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 10 квітня 2024 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 03 червня 2025 року,
встановив:
До Верховного Суду надійшла указана вище касаційна скарга, перевіривши яку на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що її подано без додержання приписів цієї статті.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 427 КПК передбачено, що у касаційній скарзі мають міститися вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Насамперед Верховний Суд зауважує, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, мають співвідноситися із приписами ст. 436 КПК, відповідно до яких суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Засуджений за результатами розгляду касаційної скарги просить скасувати вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 10 квітня 2024 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 03 червня 2025 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Проте, сформульовані ОСОБА_4 вимоги в касаційній скарзі не співвідносяться з положеннями ст. 436 КПК у частині повноважень суду касаційної інстанції за наслідками касаційного розгляду з огляду на таке. По-перше, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій є підставою для призначення нового розгляду в суді першої інстанції. По-друге, призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції можливе у разі скасування лише рішення апеляційного суду.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Таке обґрунтування має співвідноситися з приписами ч. 1 ст. 438 КПК, згідно з якими підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); 3) невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу скаржника, що відповідно до положень ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Частиною 2 ст. 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
В обґрунтування своїх вимог засуджений, окрім іншого, узагальнено вказує, що його засудили незважаючи на приписи КПК та наводить перелік статей цього Кодексу, а саме: «ст. 7 ч. 1 п. 2; ст. 8 ч. 1, 2; ст. 9 ч. 1, 2, 5; ст. 11 ч. 1, 2, 3; ст. 12 ч. 2, 3; ст. 14 ч. 1; ст. 15 ч. 1, 2; ст. 17 ч. 2, 3, 4; ст. 18 ч. 1, 2, 3; ст. 20 ч. 1, 2; ст. 21 ч. 1; ст. 22 ч. 1, 2, 3; ст. 23 ч. 1, 2, 3; ст. 24 ч. 1, 2; ст. 28 ч. 1, 2, 3, 5, 6; ст. 35 ч. 1 п. 1; ст. 42 ч. 3, 4; ст. 46 ч. 1; ст. 47 ч. 1; ст. 65 ч. 1; ст. 86; ст. 87 ч. 1, 2 п. 2, 3, 4, 5; ст. 88 ч. 1; ст. 93 ч. 3; ст. 97 ч. 5; ст. 101 ч. 2; ст. 244 ч. 1 п. 1; ст. 276 ч. 1; ст. 308; ст. 318 ч. 1; 368 ч. 1 п. 1, 2, 3, 5, 6, ч. 3; ст. 370 ч. 1, 2, 3. ст. 424 п. 1, 2; ст. 425 п. 1.2».
Водночас касатор, окрім доводів про ненадання процесуальних документів щодо підстав обвинувачення і затримання, порушення права на захист і обмови ОСОБА_5 й ОСОБА_6 та надання показань під примусом з боку працівників поліції, не виклав у касаційній скарзі обґрунтувань у чому ж конкретно полягає порушення (недотримання) приписів указаних у скарзі інших порушень кримінального процесуального закону, що не пов'язані з зазначеними доводами та як неврахування судами цих положень КПК вплинули на законність чи обґрунтованість оскаржуваних ним судових рішень.
Крім того, засуджений вказав про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК).
Відповідно до ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Проте скаржник не зазначив у чому саме полягає недотримання вказаних вище норм закону, зважаючи на те, що його визнано винуватим за низкою статей, а саме ч. 3 ст. 27 п. п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 185; ч. 2 ст. 289; ч. 3 ст. 357 Кримінального кодексу України.
Оскільки касаційна скарга засудженого не відповідає вимогам, які до неї ставляться, її потрібно залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Верховний Суд звертає увагу, що особа, яка подає касаційну скаргу та якій надано строк на усунення її недоліків, може виправити їх шляхом складання нового тексту касаційної скарги.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Залишити без руху касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 і встановити строк п'ятнадцять днів із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.
У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3