10 липня 2025 року
м. Київ
справа № 756/8913/25
провадження № 51-2620ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 липня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,
встановив:
Як убачається з копій судових рішень, слідчий суддя Оболонського районного суду м. Києва ухвалою від 24 червня 2025 року відмовив у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 , поданої в інтересах ОСОБА_5 , на бездіяльність слідчого Оболонського УП ГУНП в м. Києві у кримінальному провадженні № 12024100050002283 щодо неповернення тимчасово вилученого майна.
На вказану вище ухвалу слідчого судді ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, за результатами перевірки якої Київський апеляційний суд ухвалою від 01 липня 2025 року відмовив у відкритті провадження за зазначеною апеляційною скаргою, оскільки її подано на судове рішення, що не підлягає оскарженню.
ОСОБА_4 не погодилася з ухвалою Київського апеляційного суду від 01 липня 2025 року і подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати цю ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 392 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
У частинах 1 та 2 ст. 309 КПК наведено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
Крім того, ч. 3 ст. 307 КПК передбачено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Також Суд зауважує, що положення ч. 3 ст. 307 КПК щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(II)/2020 від 17 червня 2020 року.
Як убачається з оскаржуваної ухвали, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна.
Частиною 4 ст. 399 КПК визначено, зокрема, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Отже, суддя апеляційного суду, з урахуванням вищезазначених положень закону, правильно встановив, що апеляційну скаргу було подано на судове рішення, яке відповідно до приписів КПК не підлягає апеляційному оскарженню, тому, відмовляючи одноособово у відкритті провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Такий підхід апеляційного суду щодо неможливості оскарження ухвали слідчого судді про відмову в задоволені скарги на бездіяльність слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна узгоджується з практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду, зокрема з позицією, викладеною в ухвалах від 19 грудня 2024 року (справа № 760/28766/24), 10 січня 2025 року (справа № 757/56434/24), 01 квітня 2025 року (справа № 760/11769/24).
З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала Київського апеляційного суду від 01 липня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження постановлена з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Отже, відсутні підстави для задоволення касаційної скарги адвоката ОСОБА_4 .
Пунктом 2 ч. 2 ст. 428 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд згідно з ч. 2 ст. 428 КПК відмовляє у відкритті касаційного провадження.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 липня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3