10 липня 2025 року
м. Київ
справа № 200/4740/13-ц
провадження № 61-8248 ск25
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2025 року у справі за заявою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку на його пред'явлення до виконання, заінтересована особа - ОСОБА_1 ,
У листопаді 2017 року публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ«Ощадбанк») звернулося до суду із заявою, в якій просило видати дублікат виконавчого листа та поновити строк для пред'явлення виконавчого листа № 200/4740/13-ц від 19 квітня 2016 року до виконання у справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ«Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 2 435 504,09 грн.
На обгрунтування зазначених вимог ПАТ «Ощадбанк» зазначало, що на виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2016 року виданий виконавчий лист від 19 квітня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 2 435 504,09 грн. Вказаний виконавчий лист було пред'явлено до виконання, однак 30 серпня 2016 року Шевченківський ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з відсутністю майна боржника на яке можливо звернути стягнення.
Про існування зазначеної вище постанови банк дізнався лише у листопаді 2017 року, оскільки не отримував ані постанови про повернення виконавчого листа стягувачу, ані самого виконавчого листа, у зв'язку з чим, вважає, що він втрачений при пересиланні.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2025 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2025 року, заяву ПАТ «Ощадбанк» задоволено. Видано дублікат виконавчого листа по справі № 200/4740/13-ц та поновлено строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
26 червня 2025 року до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, зокрема, суди не дослідили у повному обсязі питання дійсності втрати виконавчого листа та спливу строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, та прийняли своє рішення, яке грунтується на припущеннях. Крім того, заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій не було враховано практику Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Щодо оскарження судових рішень в частині поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з частиною другою статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Таким чином, оскарження ухвал суду першої інстанції щодо поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання (пункт 24 частини першої статті 353 ЦПК України), після їх перегляду в апеляційному суді, статтею 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено. Так само не підлягає касаційному оскарженню і постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за наслідками перегляду такої ухвали.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 337/5253/13-ц (провадження № 61-10084 сво18).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки касаційну скаргу подано на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2025 року в частині вирішення питання про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, що не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі в цій частині слід відмовити на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Щодо вимог про видачу дубліката виконавчого документа слід зазначити наступне.
Частиною першою статті 431 ЦПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) викладено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»). У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України). Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що оригінал виконавчого листа втрачено, оскільки він відсутній як у стягувача так і в органах державної виконавчої служби, а строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання стягувачем на день звернення до суду у 2017 році не сплив, проте судом був поновлений з тих підстав, що з незалежних від стягувача обставин, а саме тривалого судового розгляду в усіх судових інстанціях, на момент розгляду справи він вже був пропущений, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для видачі дублікату виконавчого листа. Оскільки судове рішення боржник не виконав права стягувача підлягають поновленню.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, від 23 червня 2021 року у справі № 2-162/12 (провадження № 61-14111св20), від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21), від 11 квітня 2024 року у справі № 1519/2-4704/11.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо видання дубліката виконавчого листа, оскільки суди встановили його втрату.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що втрата виконавчого листа не підтверджена доказами, оскільки встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Факт втрати виконавчого листа є свідченням неможливості виконання рішення суду, а обставини, за яких це сталось, не обмежують права боржника та не покладають на нього додаткових зобов'язань з огляду на те, що дублікат виконавчого листа має повністю відтворювати втрачений виконавчий лист. Відсутність виконавчого листа у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
Проаналізувавши доводи ОСОБА_1 по суті спору та їх відображення у оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі, є необґрунтованими, спрямованими на ухилення від виконання судового рішення про стягнення заборгованості.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.
Доводи поданої касаційної скарги не дають підстав для сумніву у дотриманні судами норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого документа.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2025 року в частині вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа є необґрунтованою, а у відкритті касаційного провадження належить відмовити на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України.
Керуючись пунктом 1 частини другої, частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2025 року у справі за заявою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку на його пред'явлення до виконання, заінтересована особа - ОСОБА_1 ,
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара