11 липня 2025 року
м. Київ
справа № 641/8908/20
провадження № 61-8468ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 24 січня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, в якому просила суд:
- здійснити поділ квартири
АДРЕСА_1 , яка є об'єктом спільної сумісної власності подружжя;
- визнати за нею 1/2 частину вказаної квартири.
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому просив суд:
- визнати спільним сумісним майном подружжя доходи, отримані ОСОБА_2 з 01 січня 2017 року по 1 квартал 2021 року;
- у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на його користь частину грошової компенсації від продажу ТЗ Volkswagen TRANSPORTER, 2007 року випуску в сумі 100 455 грн, від отриманого його дружиною доходу за місцем роботи в КП «Харківський метрополітен» у розмірі 2 207 258,50 грн, від отриманих нею соціальних витрат у сумі 13 243, 82 грн, від отриманої заробітної плати у сумі 74 856,91 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 24 січня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено.
Поділено трикімнатну ізольовану квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на 1/2 частину трикімнатної ізольованої квартири, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_2 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 6 306,00 грн.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 24 січня 2025 року в частині первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя змінено, виклавши його в цій частині в наступній редакції.
Визнано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
03 липня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 24 січня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду
від 28 травня 2025 року (надійшла до суду 04 липня 2025 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рушення у повному обсязі, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У касаційній скарзі заявник заявив клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги.
Встановлено, що повний текст оскаржуваної постанови складений 03 червня
2025 року, тому тридцятий день подачі касаційної скарги припадає на 03 липня
2025 року.
Оскільки касаційна скарга була подана до Верховного Суду 03 липня 2025 року, тобто в межах тридцятиденного строку, то процесуальний строк не був пропущений.
Однак, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
У порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги доданий документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 21 792,00 грн, однак це не підтверджує сплату судового збору у повному розмірі.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»
(у редакції, чинній на день звернення до суду з цим позовом) передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення
в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Зі змісту положень пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що
у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом у 2020 році та заявляла одну позовну вимогу немайнового характеру та одну позовну вимогу майнового характеру (визнання права власності на 1/2 частину квартири).
Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 102,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 840,80 грн, 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 10 510,00 грн).
ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом у 2021 році та заявляв одну позовну вимогу немайнового характеру та одну позовну вимогу майнового характеру (стягнення грошової компенсації).
Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 270,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 908,00 грн, 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 13 350,00 грн).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
При цьому суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.
ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої та апеляційної інстанції у повному обсязі, як в частині первинного позову, так і в частині зустрічних позовних вимог.
Оскільки із поданої касаційної скарги та копій судових рішень не вбачається ціни позову станом на день його подання (відсутнє визначення вартості квартири у листопаді 2020 року), тому неможливо визначити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви за вимогу майнового характеру, у зв'язку з чим заявник при сплаті судового збору має підтвердити відповідність такої сплати належними доказами (майнова оцінка нерухомого майна або інші належні докази).
Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги за первинний позов: за позовну вимогу немайнового характеру 1 345,28 грн ((840,80*200%)*0,8= 1 345,28); позовні вимоги майнового характеру (у розмірі 1 % від ціни спірного майна помноженого на 200 % та помноженого на 0,8).
Також, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги за зустрічним позовом у розмірі, а саме:
1) Судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру - 908,00 грн;
2) Загальна ціна зустрічного позову (вимога майнового характеру) - 2 395 809,23 грн (100 455,00+2 207 258,50+13 243,82+74 856,91= 2 395 809,23);
3) Судовий збір за позовну вимогу майнового характеру - 13 350,00 грн (2 395 809,23*1%=23 958,09 грн, а максимальний розмір судового збору
у 2021 році складав - 13 350,00 грн);
4) Судовий збір за подачу касаційної скаргу за зустрічним позовом - 22 812,80 грн ((908,00+13 350,00)*200%)*0,8= 22 812,80);
5) Сплачено судового збору - 21 792,00 грн;
6) Доплата судового збору за подачу касаційної скарги за зустрічним позовом - 1 020,80 грн (22 812,80-21 792,00= 1 020,80).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату в повному обсязі.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 24 січня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2025 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць