11 липня 2025 року
м. Київ
справа № 369/8851/23
провадження № 61-8134ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Оператора газорозподільної системи Акціонерного товариства «Київоблгаз», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я джерелом підвищеної небезпеки та захист прав споживачів,
В червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Оператора газорозподільної системи акціонерного товариства «Київоблгаз», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди заподіяної каліцтвом та іншим ушкодженням здоров'я джерелом підвищеної небезпеки, захист прав споживачів житлово-комунальних послуг з розподілу/доставки природного газу і відшкодування збитків.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 04 червня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 передано за підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року заяву позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 про відкликання апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 червня 2024 року задоволено частково. Апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
21 березня 2025 року ОСОБА_1 вперше подав касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2025 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 було повернуто заявнику з підстав передбачених статтею 185, пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України.
27 червня 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 вдруге подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року у справі № 369/8851/23.
Касаційна скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР).
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) свідчить, що ухвала Київського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року не містить відмітки про дату складення її повного тексту, а отже подання касаційної скарги 27 червня 2025 року є пропуском строку, передбаченого статтею 390 ЦПК України.
Безпосередньо у касаційній скарзі заявником викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивовано тим, що заявник не отримував копію оскаржуваної ухвали апеляційного суду. На неодноразові звернення до Київського апеляційного суду про отримання інформації щодо фактичної дати вручення або підтвердження не вручення ухвали Київського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року учасникам справи відповіді не отримав.
Водночас, заявником до касаційної скарги долучено повідомлення Київського апеляційного суду від 06 березня 2025 року Вих. № 06.2-01/307/2025 з якого вбачається, що листом Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року № 06.2-01/160/2025 ОСОБА_2 було надано відповідь на заяву щодо отримання учасниками справи копії ухвали Київського апеляційного суду
від 27 грудня 2024 року у справі № 369/8851/23.
Крім того, заявник зазначає, що законодавець передбачив право особи щодо надання доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції за їх наявності, згідно пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України.
Верховний Суд звертає увагу заявника, що на час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у розпорядженні Верховного Суду відсутні матеріали цивільної справи № 369/8851/23, які б могли підтвердити або спростувати наведені ним причини пропуску строку на касаційне оскарження.
За змістом частини другої та четвертої статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
У разі подання клопотання про поновлення пропущеного строку заявник повинен одночасно надати докази на підтвердження обставин, які свідчать про наявність передбачених законом підстав для таких дій.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
За таких обставин наведені у касаційній скарзі підстави для поновлення строку касаційного оскарження наразі недоведені, а отже на даний час не можуть бути визнані поважними.
Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом надання суду доказів, які підтверджують обставини, що зазначені заявником як підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Такими доказами можуть бути зокрема довідка суду в якому зберігаються матеріали справи № 369/8851/23 з відображенням у ній інформації про те, чи наявні у справі докази вручення ОСОБА_1 копії ухвали Київського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року, або копії матеріалів справи № 369/8851/23 в хронологічному порядку після оскарженої ухвали апеляційного суду та зазначення поважних причин неподання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення заявнику оскарженої ухвали апеляційного суду.
Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розміру.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час подачі позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був установлений у розмірі 3 028 грн.
Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на ухвалу суду, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом України «Про судовий збір» справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
Ураховуючи характер спору заявнику необхідно було сплатити судовий збір за подання цієї касаційної скарги у розмірі 605, 60 грн.
Безпосередньо у касаційній скарзі викладено клопотання про звільнення від сплати судового зборку за подання касаційної скарги, яке мотивовано тим, що заявник ОСОБА_1 , діє в інтересах особи з інвалідністю ОСОБА_3 .
Втім, аналіз рішень ЄДРСР свідчить, що судами попередніх інстанцій не було залучено ОСОБА_3 до участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Оператора газорозподільної системи Акціонерного товариства «Київоблгаз», третя особа - ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я джерелом підвищеної небезпеки та захист прав споживачів.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є:
а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
З цих же підстав суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).
Вищезазначена норма закріплює дискреційне право, а не обов'язок суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Його реалізація не може призводити до порушення принципу процесуального рівноправ'я сторін та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обставин щодо того, що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір у встановленому чинним законодавством розмірі.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він звільнений від сплати судового збору оскільки діє в інтересах особи з інвалідністю, яка не залучена до участі у розгляді справи є хибними.
Для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити майновий стан сторони.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять даних про те, що ОСОБА_1 є непрацездатною особою чи має незадовільний стан здоров'я, не містять доказів, що він має на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї.
Таким чином, наведені заявником доводи не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Особливо це стосується порушення заявником процедури касаційного провадження.
Вказане ґрунтується на такій конституційній засаді судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції України) та узгоджується зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
За таких обставин, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві, Печерський район, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
Таким чином недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом надання документу на підтвердження сплати судового збору у розмірі 605, 60 грн або документи, що підтверджують підстави звільнення заявника від його сплати відповідно до закону.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) буде вирішено колегією суддів після оформлення касаційної скарги відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року у справі № 369/8851/23 залишити без руху.
Визначити для усунення недоліків касаційної скарги строк - десять днів з дня вручення заявнику копії цієї ухвали.
У разі, якщо наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Осіян