09 липня 2025 року
м. Київ
справа № 761/23752/14-ц
провадження № 61-15198св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у
м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Київ),
стягувач - товариство з обмеженою відповідальністю «Гроуф Капітал Факторинг»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду
м. Києва, в складі судді Саадулаєва А. І., від 25 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., від 09 жовтня 2024 року,
Короткий зміст скарги
1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця.
2. Скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що Шевченківський районний суд м. Києва 15 жовтня 2015 року видав виконавчий лист № 761/23752/14-ц з примусового виконання заочного рішення цього ж суду від 08 квітня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» (далі - ПАТ «Артем-Банк») про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором.
3. Постановою Шевченківського відділу державної виконавчої служби у
м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Київ) (далі - Шевченківський ВДВС) від 26 жовтня 2015 року накладено арешт на все її майно та оголошено заборону на його відчуження.
4. Зазначала, що згідно з довідкою від 16 грудня 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Гроуф Капітал Факторинг» (далі - ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг»), як новий кредитор на підставі договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 27 березня 2018 року
№ 3-UA-EA-2018-01-16-000294-а, укладеного між ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг» та ТОВ (ПАТ) «Артем-Банк», підтвердив відсутність претензій до ОСОБА_2 щодо кредитних зобов'язань.
5. Звертала увагу, що 13 січня 2022 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно поновлено запис про її право власності на квартиру
АДРЕСА_1 .
6. За повідомленням начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області від 28 жовтня 2021 року
№ Б-10645 виконавче провадження № НОМЕР_3 знищене, проте, незважаючи на відсутність відкритих виконавчих проваджень та припинення основного зобов'язання, арешт, накладений постановою державного виконавця
від 26 жовтня 2015 року, не скасований.
7. Вважає, що наявність не скасованого арешту на все її майно, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння своїм майном, у зв'язку з чим просила суд:
- зобов'язати Шевченківський ВДВС зняти арешт з майна, накладений постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 26 жовтня 2015 року, реєстраційний номер обтяження 11792343 (спеціальний розділ) від 28 жовтня 2015 року;
- виключити відомості про боржника ОСОБА_2 з Єдиного реєстру боржників.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25 січня
2024 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язанопосадових осіб Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 скасувати постанову про арешт всього майна боржника від 26 жовтня
2015 року. В задоволенні іншої частини скарги відмовлено.
9. Частково задовольняючи скаргу, суд першої інстанції врахував, що у нового кредитора ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг», яке набуло прав вимоги згідно з договором від 27 березня 2018 року№ 3-UA-EA-2018-01-16-000294-а, укладеним з ТОВ «Артем-Банк», відсутні претензії до боржника ОСОБА_2 у зв'язку з виконанням нею кредитних зобов'язань, що в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для продовження арешту майна.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
10. Постановою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у
м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) задоволено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2024 року скасовано та ухвалене нове судове рішення про відмову в задоволенні скарги.
11. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при зверненні до суду ОСОБА_1 не зазначила заінтересованою особою первісного кредитора ПАТ «Артем-Банк», який має статус стягувача у виконавчому провадженні, у межах якого державним виконавцем накладено арешт на майно.
12. Апеляційний суд встановив наявність у ПАТ «Артем-Банк» права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання та вважав, що скасування ухвали про часткове задоволення скарги не є формальним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. У касаційній скарзіОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року, ухваливши нове судове рішення про задоволення скарги.
Визнати бездіяльність Шевченківського ВДВС, що полягає у не знятті арешту з майна боржника ОСОБА_2 , накладеного у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_4, протиправною.
Зобов'язати начальника Шевченківського ВДВС винести постанову про зняття арешту з усього майна ОСОБА_2 , який накладено постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 26 жовтня 2015 року, у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_4, а саме обтяження: номер запису про обтяження:
№ 11792343 (спеціальний розділ) від 28 жовтня 2015 року; вид обтяження - арешт нерухомого майна; підстава внесення запису - постанова, про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_4, виданий 26.10.2015, видавник: ОСОБА_3 , Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, м. Київ; особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14. У листопаді 2024 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року.
15. Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у грудні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
16. Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
18. Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції в порушення вимог процесуального закону та всупереч судовій практиці постановив ухвалу про скасування постанови державного виконавця про накладення арешту на майно, що не є ефективним способом захисту порушених прав.
19. Звертає увагу, що новий кредитор ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг», не маючи намір вступати у виконавче провадження про стягнення заборгованості, ще у жовтні 2018 року звернув стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження. І лише після перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених у справі № 363/431/19 (про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень), боржник та новий кредитор у грудні 2021 року припинили зобов'язання шляхом передання відступного.
20. Наголошує, що не зняття арешту з її майна порушує принцип юридичної визначеності, що у свою чергу призводить до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
21. 11 грудня 2006 року між ОСОБА_4 і ТОВ «Артем-Банк» укладений кредитний договір № 138/06, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 16 879 дол. США, зі сплатою 12,50 процентів річних на строк до 11 квітня 2016 року.
22. Того ж дня між ОСОБА_5 і ТОВ «Артем-Банк» укладений договір застави майнових прав № 138/06, а саме - права вимоги отримання у власність квартири
АДРЕСА_1 .
23. 17 жовтня 2008 року між ОСОБА_5 і ТОВ «Артем-Банк» укладений договір іпотеки № 138/6, відповідно до якого в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія
НОМЕР_2 виданого Вишгородською міською радою 18 червня 2008 року, згідно рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради №118 від 22 травня 2008 року, зареєстрованого Вишгородським БТІ 31 липня 2008 року за
№ 23658486.
24. Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва
від 08 квітня 2015 року у справі № 761/23752/14-ц стягнуто з
ОСОБА_4 на користь ПАТ «Артем-Банк» заборгованість за кредитним договором від 11 грудня 2006 року № 138/06 станом на 26 лютого 2015 року, а саме: заборгованість за кредитом - 6 029 дол. США, що станом на 26 лютого
2015 року за офіційним курсом НБУ становить 169 091,14 грн; заборгованість за відсотками - 1 038,09 дол. США, що станом на 26 лютого 2015 року за офіційним курсом НБУ становить 29 114,59 грн; заборгованість по сплаті комісії за користування кредитними коштами - 2 886,53 грн; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 53 966,83 грн та судовий збір у розмірі 2 550,59 грн.
25. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 січня 2017 року змінено рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 квітня 2016 року в частині розміру стягнення пені та зменшено розмір пені, стягнутої з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Артем-Банк» за несвоєчасне погашення кредиту та за несвоєчасно сплачені відсотки до 25 951,84 грн. В частині стягнення комісії та пені по комісії рішення скасовано і в задоволенні в цій частині позову відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
26. 27 березня 2018 року між ПАТ «Артем-Банк» і ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг» укладений договір № UA-EA-208-01-16-000294-а про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого до ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг» перейшло право вимоги за кредитним договором від 11 грудня 2006 року № 138/06.
27. 20 серпня 2018 року ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг» направило боржнику ОСОБА_5 повідомлення про наявність у неї заборгованості за кредитним договором та можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та Закону України «Про іпотеку».
28. Постановою державного виконавця Вишгородського районного ВДВС ГТУЮ у Київській області від 26 грудня 2017 року ВП № НОМЕР_3 виконавчий документ № 761/23752/14-ц, виданий Шевченківським районним судом
м. Києва 15 жовтня 2015 року, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Артем-Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі
257 609,68 грн повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті
37 Закону України «Про виконавче провадження» (законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, оскільки воно підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»
від 03 червня 2014 року № 1304-VІІ).
29. 09 жовтня 2018 року ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг» звернуло стягнення на предмет іпотеки, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя та зареєструвало своє право власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 .
30. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області
від 17 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року і постановою Верховного Суду
від 19 липня 2021 року, позов ОСОБА_2 до ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг», ОСОБА_6 , треті особи: державний реєстратор
Скрипка Л. В. комунальне підприємство «Реєстрація нерухомості» Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу
Потапов М. Ю., ТОВ «Агенція нерухомості «Авіньон», про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна із чужого незаконного володіння, задоволено.
31. 16 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг» укладений договір про припинення основного зобов'язання переданням відступного.
Відповідно до пункту 2. 1 цього договору з дати отримання кредитором грошових коштів у розмірі еквівалентній 2 500 дол. США за курсом НБУ на день оплати, припиняються зобов'язання, які визначені кредитним договором
від 11 грудня 2006 року № 138/06 (зі всіма змінами та доповненнями до нього та додатковими договорами до нього), у тому числі договір іпотеки квартири від 17 жовтня 2008 року № 138/06.
32. Згідно з довідкою від 16 грудня 2021 року ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг», як новий кредитор на підставі договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 3-UA-EA-2018-01-16-000294-а від 27 березня 2018 року, укладеного між ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг» та ТОВ (ПАТ) «Артем-Банк», підтвердив відсутність претензій до ОСОБА_2 щодо виконання вищевказаних договорів.
33. 13 січня 2022 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно поновлено запис про право власності ОСОБА_1 на квартиру
АДРЕСА_1 .
34. За повідомленням начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області від 28 жовтня 2021 року виконавче провадження № НОМЕР_3 знищено відповідно до Розділу XV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5.
35. За інформацією Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області від 28 жовтня 2021 року на виконанні у Шевченківському ВДВС у м. Києві перебувало виконавче провадження № НОМЕР_4 з виконання виконавчого листа № 761/23752/14-ц, виданого Шевченківським районним судом міста Києва 15 жовтня 2015 року, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Артем-Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 257 609,68 грн. Постановою державного виконавця від 26 жовтня 2015 року накладено арешт на майно боржника.
23 грудня 2015 року державним виконавцем на підставі пункту 10 частини
1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби).
36. З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 30 серпня 2021 року № 272471502 вбачається, що на квартиру АДРЕСА_1 28 жовтня
2015 року зареєстровано обтяження у виді арешту нерухомого майна. Підстава державної реєстрації: постанова про арешт майна та оголошення заборони його відчуження від 26 жовтня 2015 року, видавник: ОСОБА_3 . ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві; особа майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_4 .
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
37. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
38. Відповідно до статті 447 ЦПК України, в редакції на час подання скарги ОСОБА_1 , сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
39. Відмовляючи в задоволенні скарги, апеляційний суд врахував, що
ПАТ «Артем-Банк» має право повторно пред'явити виконавчий документ до виконання, а ОСОБА_2 неповно визначила суб'єктний склад учасників справи, зокрема, не зазначила заінтересованою особою первісного кредитора ПАТ «Артем-Банк», який дотепер має статус стягувача у виконавчому провадженні, у межах якого державним виконавцем накладено арешт на майно.
40. У справі, яка переглядається, встановлено, що постанову про накладення арешту на майно боржника прийнято 26 жовтня 2015 року відповідно до Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), а постанову про повернення про повернення виконавчого документу стягувачу виконавець прийняв 26 грудня 2017 року. На момент розгляду справи в судах порядок зняття арешту з майна чи коштів боржника врегульовано частинами третьою, четвертою статті 59 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
41. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
42. Аналогічна за змістом норма закріплена в частині першій статті
48 Закону № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.
43. Згідно із частиною другою статті 57 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент накладення арешту на майно боржника) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
44. Схожі за змістом приписи містяться в статті 56 Закону № 1404-VIII.
45. Виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом.
46. Правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.
47. Частина перша статті 47 Закону № 606-XIV визначала, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу в разі, якщо: 1) є письмова заява стягувача; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; 4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника-юридичної особи, місце проживання, перебування боржника-фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 7) боржник-фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно; 9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
48. Аналогічні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу визначені і в подальшому в частині першій статті 37 Закону № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.
49. Правові підстави для повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, у статті 48 Закону № 606-XIV визначались так: виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню) (частина перша цієї статті); виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених частиною першою статті 47 цього Закону, повертається до органу, який пред'явив виконавчий документ до виконання (частина друга цієї статті).
50. У Законі № 1404-VIII на відміну від Закону № 606-XIV повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, не визначається як окрема підстава завершення виконавчого провадження, а є правовою підставою для закінчення виконавчого провадження (пункт 10 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII).
51. Виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 3-1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа. У випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (частини перша та друга статті 49 Закону № 606-XIV).
52. Підстави для закінчення виконавчого провадження на момент розгляду цієї справи в судах визначені в частині першій статті 39 Закону № 1404-VIII.
53. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 травня 2025 року в справі № 2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24) зазначила, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки.
54. Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження. Зміст правових підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених частиною першою статті 49 Закону № 606-XIV (частиною першою статті 39 Закону № 1404-VIII), свідчить про об'єктивну неможливість виконати відповідне рішення у примусовому порядку. На відміну від обставин, що зумовлюють повернення виконавчого документа стягувачу, обставини, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, не перестануть існувати в майбутньому.
55. З наведеного слідує і формування наслідків закінченого виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків передбачених законом (частина перша статті 40 Закону № 1404-VIII).
56. Водночас частиною п'ятою статті 47 Закону № 606-XIV визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (аналогічна норма міститься в частині п'ятій статті 37 Закону № 1404-VIII).
57. Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.
58. Відповідно до положень частин першої, другої статті 50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
59. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
60. Схожі за змістом норми містяться у частинах першій, другій статті
40 Закону № 1404-VIII.
61. Велика Палата Верховного Суду вказала, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов'язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:
- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);
- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
62. Законодавством не передбачено обов'язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.
63. Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу, що законодавець у Законі № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року, передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (частина третя статті 37 Закону № 1404-VIII). Враховуючи наведене повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII).
64. Водночас колегія суддів констатує, що у розглядуваній справі встановлені судами обставини не є подібними до обставин справи
№ 2/1522/11652/11, яка переглядалась Великою Палатою Верховного Суду.
65. Необхідність зняття арешту з майна, ОСОБА_1 , у розглядуваній справі мотивує не тим, що накладення арешту у 2015 році було незаконним або що державний виконавець був зобов'язаний його зняти у 2017 році при поверненні виконавчого документу, а тим, що тривале існування арешту майна у завершеному виконавчому провадженні, за наявності доказів про відсутність заборгованості за кредитним договором та претензій кредитора порушує її право на мирне володіння своїм майном.
66. Зокрема, у справі, яка переглядається, судами встановлено, що арешт на майно ОСОБА_2 був накладений виконавцем у межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа
№ 761/23752/14-ц, виданого Шевченківським районним судом м. Києва
15 жовтня 2015 року, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Артем-Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 257 609,68 грн.
67. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).
68. У постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі
№ 759/20374/20, від 30 листопада 2023 року у справі № 382/1621/21 вказано, що «тлумачення пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права».
69. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
70. Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення відповідного договору.
71. Заміна особи в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.
72. При цьому слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад в частині кредитора.
73. Аналогічний за змістом висновок зробив Верховний Суд у постанові від
31 січня 2024 року у справі № 758/2555/21.
74. 27 березня 2018 року між ПАТ «Артем-Банк» та ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг» укладений договір № UA-EA-208-01-16-000294-а про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого до ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг» перейшло право вимоги за кредитним договором від 11 грудня 2006 року № 138/06, який з цього часу став сингулярним правонаступником первісного кредитора боржника ОСОБА_2 .
75. Відповідно, правовідносини, які виникли між боржником та первісним кредитором, продовжують існувати, оскільки відбулася лише заміна сторони кредитора в існуючому зобов'язанні з попереднім змістом та усіма істотними умовами.
76. Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові
від 24 липня 2024 року у справі № 212/2-4350/11, на яку заявниця посилалась в касаційній скарзі.
77. Згідно з довідкою від 16 грудня 2021 року ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг», як новий кредитор на підставі договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 3-UA-EA-2018-01-16-000294-а від 27 березня 2018 року, укладений між ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг» і ПАТ «Артем-Банк», підтвердив відсутність претензій до ОСОБА_2 з виконання кредитного договору № 138/06 від 11 грудня 2006 року.
78. Таким чином у розглядуваній справі, на відміну справи
№ 2/1522/11652/11, яка переглядалась Великою Палатою Верховного Суду, заявницею надані докази про фактичне виконання зобов'язань за кредитним договором, заборгованість за яким була стягнута судом.
79. Верховний Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
80. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
81. Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
82. Вказані норми визначають непорушність права власності (зокрема приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
83. Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
84. У постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі
№ 127/1547/14-ц, від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09, від 07 серпня 2024 року в справі 14-7238/2009 сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
85. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.
86. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п'ята статті 59 Закону № 1404-VIII).
87. Враховуючи відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу (більше 8 років) нескасованого арешту майна боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту, суд першої інстанції дійшов загалом правильного висновку про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 , оскільки за обставин розглядуваної справи незняття арешту з майна заявниці є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
88. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду
від 04 червня 2025 року у справі № 756/8592/24.
89. Саме по собі незалучення до участі у справі ПАТ «Артем-Банк» не може бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки за обставин розглядуваної справи встановлено, що первісний кредитор за результатами електронних торгів відступив право вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг», яке брало участь у справі і заперечень проти скарги ОСОБА_1 не подало.
90. Крім того, подаючи апеляційну скаргу у цій справі Шевченківський ВДВС направив її копію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яким була призначена уповноважена особа на ліквідацію АТ «Артем-Банк». Однак від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб чи Уповноваженої особи на ліквідацію АТ «Артем-Банк» будь-яких заперечень проти заяви
ОСОБА_1 не надійшло.
91. Щодо наявних у касаційній скарзі вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Шевченківського ВДВС, що полягає у не знятті арешту з майна боржника, накладеного у виконавчому провадженні № НОМЕР_5, колегія суддів звертає увагу, що таких вимог заявниця не зазначала ні у скарзі, поданій до суду першої інстанції 20 листопада 2023 року, ні у заяві від 14 грудня 2023 року.
92. Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
93. З огляду на те, що правильна по суті ухвала суду першої інстанції була помилково скасоване апеляційним судом, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та скасування постанови апеляційного суду із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції.
94. Водночас, оскільки відсутні підстави для висновку про те, що постанова від 26 жовтня 2015 року була прийнята державним виконавцем незаконно, проте за результатами вирішення справи встановлено наявність підстав для зняття арешту накладеного цією постановою, з мотивів, викладених у цій постанові, Верховний Суд вважає, що резолютивну частину ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2024 року необхідно змінити.
95. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 413, 416 ЦПК України ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року скасувати, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня
2024 року залишити в силі, виклавши абзац другий її резолютивної частини в такій редакції:
«Зобов'язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Київ) зняти арешт з майна ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , накладений постановою від 26 жовтня 2015 року серія та номер: НОМЕР_4 державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, номер запису про обтяження: 11792343 (спеціальний розділ) від 28 жовтня 2015 року».
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович