Справа №523/9972/25
Провадження №1-кс/523/3599/25
02 липня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого дізнавача СД ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від 17.04.2025 про закриття кримінального провадження №12022167490000315 від 24.11.2022 року,
ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді зі скаргою про скасування постанови від 17.04.2025 року про закриття кримінального провадження. До скарги долучена оскаржувана постанова від 17.04.2025 року.
В обґрунтування скарги заявниця посилається на те, що СД ВП №2 ОРУП№1 ГУНП в Одеській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 24.11.2022 року до ЄДРДР за №12022167490000315 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. 17.04.2025 року старшим дізнавачем СД ВП №2 ОРУП №1ГУНП в Одеській області - ОСОБА_4 винесено постанову про закриття вказаного кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Зі скарги вбачається, що копію постанови заявниця отримала 12.05.2025 року. Вважає постанову про закриття кримінального провадження №12022167490000315 від 24.11.2022 року такою, що винесено передчасно, без всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення. На підставі наведеного, просить скасувати постанову старшого дізнавача СД ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від 17.04.2025 року про закриття кримінального провадження № 112022167490000315.
В судовому засіданні скаржниця ОСОБА_3 вимоги скарги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити, пояснивши суду, що в неї була травма рук та синець на стопі, однак це не вказано у висновку експерта. Закриття провадження вважає незаконним.
Дізнавач ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги та пояснила, що кримінальне провадження № 112022167490000315 було закрито, оскільки тілесні ушкодження вказані ОСОБА_3 не встановлені експертом, оскільки на її рухах не було слідів тілесних ушкоджень, а лише синець на стопі. Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звільнилися з АТ «Одесагаз» та встановити місце їх перебування не вдалося. Слідчий експеримент не проводився на підставі відсутності зв'язку з ОСОБА_3 .
Дослідивши матеріали скарги та вислухавши думку скаржника, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Постановою старшого дізнавача СД ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 кримінальне провадження № 12023105080001507 від 24.11.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України було закрито.
Постановою прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_7 від 01.03.2023 року вищевказану постанову дізнавача скасовано для проведення слідчих (розшукових) дій.
Судом встановлено, в ході досудового розслідування даного кримінального провадження, після скасування постанови дізнавача про закриття кримінального провадженні, з метою повного, всебічного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та встановлення істини у справі, проведено комплекс слідчих дій та інших заходів по встановленню фактичних обставин справи.
Так, відповідно до висновку експерта від 28.11.2022 року за № 1636, встановлено наступне: п.1 - у ОСОБА_3 наявний синець на тильній поверхні правої стопи; п. 8 - діагноз «Забій правої кисті» не підтверджений об'єктивними медичними даними, при дачі підсумків в рахунок не приймався.
На підставі вивчених матеріалів, суд приходить до висновку, що за результатами експертизи у ОСОБА_3 наявний синець на нозі, жодних пошкоджень рук не виявлено, що суперечить заяві ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення.
В подальшому, постановою дізнавача СД ВП №2 ОРУП№1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 кримінальне провадження, внесеному 24.11.2022 року до ЄДРДР за №12022167490000315 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та 17.04.2025 року було закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
У зв'язку з чим, слідчий суддя приходить до висновку, що допит двох свідків та проведення слідчого експерименту ні як не можуть вплинути на результат експертного дослідження, та встановлення факту вчинення кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_3 у заяві вказано про тілесні ушкодження, які при огляді під час експертного досліждення не встановлені.
Крім того, враховуючи те, що хоч і формально в діяннях особи, на яку вказує потерпіла, вбачаються ознаки кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки суб?єктивна сторона даного злочину характеризується прямим умислом, оскільки особою ніби то були нанесені тілесні ушкодження, але вони не встановлені в ході судово-медичної експертизи, із-за чого не був підтверджений факт нанесення тілесних ушкоджень, або легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров?я або незначну втрату працездатності, що є об?єктивною стороною даного кримінального проступку, внаслідок чого встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, у зв?язку з відсутністю об?єктивної сторонни злочину.
Також, двбачаючи приписи статті 477 КПК України, суд зазначає, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 125 КК України є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення, але оскільки в ході досудового розслідування було встановлено тілесних ушкоджень, то воно підлягає закриттю.
Всі наведені скаржником доводи про допущені дізнавачем порушення вимог КПК України не знайшли свого об'єктивного підтвердження під час розгляду скарги та спростовуються наданими суду матеріалами кримінального провадження.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, таке право не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до ст.55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом, при цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В офіційному тлумаченні ч.2 ст.55 Конституції України, викладеному у рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 №19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Згідно з ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно ч.2 ст.91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до вимог статей 2, 284 КПК України закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження та оцінки слідчим, дізнавачем, прокурором всіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Постанова про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (стаття 110 КПК України).
Таким чином, слідчий суддя вважає, що оскаржувана постанова дізнавача відповідає вимогам частини 5 статті 110 КПК України.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що державні органи завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (рішення у справі «Ассенов та інші проти Болгарії» (Assenov and Others v. Bulgaria), пп. 103 et seq.).
Крім того, вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, серед іншого, покази свідків та висновки судових експертиз (рішення у справах «Танрікулу проти Туреччини» (Tanrikulu v. Turkey) [ВП], заява № 23763/94, пп. 104 et seq., ECHR 1999-IV, та «Гюль проти Туреччини» (Gul v. Turkey), заява № 22676/93, п. 89, від 14 грудня 2000 року).
Відповідно до частини 2 статті 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Проаналізувавши матеріали справи надані дізнавачем в судовому засіданні, слідчий суддя дійшов висновку, що оскаржувана постанова була прийнята з дотриманням норм КПК, оскільки дізнавачем були належним чином перевірені доводи, викладені в заяві про злочин, проведено ряд слідчих та розшукових дій та було надано їм оцінку.
Зокрема, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
У оскаржуваній постанові дізнавач обґрунтовує своє рішення про закриття кримінального провадження та вказує на зібрані у кримінальному провадженні докази, які дають йому підстави вважати, що в даному випадку відсутній склад кримінального правопорушення (проступку).
Виходячи з викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про законність та обґрунтованість викладеного висновку в постанові дізнавача про закриття кримінального провадження.
Зважаючи на приписи наведеної процесуальної норми закону, у задоволенні скарги необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 110, 303, 304 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову старшого дізнавача СД ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від 17.04.2025 про закриття кримінального провадження №12022167490000315 від 24.11.2022 року - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1