79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.07.10 Справа№ 19/95
Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
За позовом: ВТП “Промінь”, м.Комсомольськ, Полтавської обл.;
До Відповідача: ТзОВ “Анга”, м.Львів;
Про: стягнення 24008,68грн.
Суддя Левицька Н.Г.
Секретар судового засідання: Байко А.Я.
За участю представників Сторін:
Позивача: не з'явився;
Відповідача: не з'явився;
Судом, роз'яснено зміст ст.ст.20, 22 ГПК України, а саме процесуальні права та обов'язки Сторін, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору:
Позовні вимоги заявлено ВТП “Промінь”, м.Комсомольськ, Полтавської області до Відповідача: ТзОВ “Анга”, м.Львів про стягнення 24008,68грн.
Обставини справи:
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.03.2010р. порушено провадження у справі № 22/26, призначено розгляд справи.
Позивачем до суду було подано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АД №387207 станом на 05.05.2010р., з якої вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 79007, Львівська область, м.Львів, Шевченківський район, вулиця Клепарівська, будинок 15.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.05.2010р. матеріали справи № 22/26 надіслано за підсудністю до Господарського суду Львівської області.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.05.2010р. позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі № 19/95. Справу призначено до розгляду на 01.07.2010р.
В судове засідання 01.07.2010р. представники позивача та відповідача не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час і місце проведення судового засідання.
Позивач надіслав листа вих.№ 27 від 23.06.2010р., в якому просив розглянути справу без його участі.
Ухвалою суду від 01.07.2010р. розгляд справи відкладено на 14.07.2010р.
В судове засідання 14.07.2010р. представники позивача та відповідача не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час і місце проведення судового засідання.
Ухвалою суду від 14.07.2010р. розгляд справи відкладено на 28.07.2010р.
Представники позивача та відповідача в судове засідання 28.07.2010р. не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.
Справа роглянута за наявними у ній матеріалами, керуючись вимогами ст.75 ГПК України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги, судом встановлено:
Між Виробничо-торговим підприємством “Промінь” (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Анга” (Покупець) 10.02.2008р. було укладено Договір 6/1.
Згідно Договору Продавець зобов'язався відвантажити, а Покупець прийняти та оплатити партію Товару -щебінь кварцитовий фр.5-20;0-40
Пунктом 2.2. Договору передбачено, що розрахунки за поставлений Товар здійснюються по безготівковому розрахунку, на протязі 30 календарних днів з моменту отримання чергової партії Товару при наявності наступних документів: рахунок-фактура, накладна, що свідчить про відвантаження товару на адресу Покупця та податкова накладна.
Згідно п.2.1. Договору Товар за цим договором відвантажується покупцю залізничним транспортом згідно заявок Покупця.
На підставі заявки Відповідача б/н від 29.10.2008р. позивач відвантажив згідно видаткової накладної №РН-00111 від 10 листопада 2008р. відповідачу товар на суму 16936,68грн, відповідно виставив рахунок-фактуру №СФ-00068 від 10.11.2008р на цю суму. Факт отримання Відповідачем товару підтверджується підписом директора та мокрою печаткою ТзОВ “Анга” на вищевказаній видатковій накладній.
Відповідач за відвантажений товар не розрахувався повністю, тому загальна сума заборгованості відповідача по Договору 6/1 від 10.02.2008р. на момент подання позову становить 16936,68грн.
Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне:
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України).
Відповідно до вимог ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч.3 ст.207 ЦК України “правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин від імені юридичної особи, підписується особами, уповноваженим на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюються печаткою”. Обов'язковою ознакою письмової форми є те, що сторони власноручно вчиняють підпис на відповідному документі при його укладенні. Документи у правочині, сторонами якого є юридичні особи, підписуються особами, уповноваженими на це установчими документами (статутом, засновницьким договором) та скріплюються печаткою юридичної особи.
Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу
Згідно ч.1 ст.665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Частиною 2 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
У відповідності до ч.ч.1,2 ст.662 Цивільного Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач за наявності наданих йому прав та можливостей доказів оплати повного погашення заборгованості перед Позивачем не представив.
Згідно із вимогами статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором 6/1 від 10.02.2008р. у розмірі 16936,68грн є підставними. Вказана сума підлягає стягненню.
Крім цього, згідно з ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до вказаних вимог Закону та Договору 6/1 від 10.02.2008р., Позивачем підставно нараховані Відповідачу 2489грн. -індекс інфляції, 541 - 3% річних.
Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання -господарською організацією (ч.ч. 6, 7 ст. 231 Господарського кодексу України).
Пунктом 4.1. Договору 6/1 від 10.02.2008р. передбачено: “При порушенні умов оплати Покупцем або строків відвантаження Продавцем вина сторона виплачує пострадавшій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки невиконаних зобов'язань”.
Таким чином, позивач вправі нараховувати пеню з 10.12.2008р. Проте, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У зв'язку із наведеною нормою нарахування пені потрібно було припинити 10.06.2009р., тому нарахування Позивачем пені до 10.03.2010р. є безпідставним.
За таких обставин суд визнає вимоги позивача про стягнення пені такими, що підлягають задоволенню частково -у розмірі 2032,40грн, з розрахунку 16936,68грн х 6 місяців х 2 х 12% (обл.ставка НБУ).
Оскільки суд частково відмовляє в задоволенні позову, судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-
1.Позовні вимоги задоволити частково.
2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Анга” (79007, м.Львів, вул.Клепарівська, 15,ідентифікаційний код 25155519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства “Промінь” (39800, м.Комсомольськ Полтавської області, вул.Молодіжна, 9 кв.1, ідентифікаційний код 13949912) 16936,68грн.-основного боргу, 2032,40грн.-пені, 2489,00грн.-індексу інфляції, 541,00грн.- 3% річних, а також 219,99грн - витрат на оплату державного мита та 236,00грн.-витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст.85 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.
Суддя