Справа № 344/21850/24
Провадження № 22-ц/4808/911/25
Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.
Суддя-доповідач Девляшевський
10 липня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Девляшевського В.А.,
суддів: Баркова В.М., Максюти І.О.,
секретаря Гудяк Х.М.,
з участю позивачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про стягнення недоотриманої пенсії, за апеляційною скаргою представника Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського міського суду в складі судді Татарінової О.А., ухвалене 30 квітня 2025 року в м. Івано-Франківську,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про стягнення недоотриманої пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що її батько ОСОБА_2 пенсіонер Міністерства оборони України помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У листопаді 2021 року вона звернулась до Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про виплату заборгованої пенсії її батька як спадкоємиця. Заяву з необхідними документами було прийнято, однак пенсію так і не виплачено.
У відповіді від 01.03.2023 року Головного управління ПФУ на її запит зазначено, що заборгованість за період з 08.12.2018 по 31.08.2021 у сумі 213 946,30 грн облікована, але її виплата можлива лише після ухвалення окремого порядку Кабміном згідно з постановою № 637 від 05.11.2014.
У вересні 2024 року позивачка повторно звернулась із заявою про виплату всієї суми. У відповіді від 03.10.2024 їй знову відмовили, посилаючись на відсутність бюджетних коштів. Позивачка вважає відмову незаконною, оскільки виконання державних зобов'язань не може залежати від наявності фінансування.
За наведених обставин просила стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України на свою користь пенсію, що перейшла їй у спадщину після смерті батька ОСОБА_2 у розмірі 213 414,00 грн.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 належні їй в порядку спадкування за законом нараховані, але невиплачені за життя пенсійні виплати за період часу з 08.12.2018 по 31.08.2021 в розмірі 202 373,08 грн після смерті ОСОБА_2 .
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 гривень.
Не погоджуючись із даним рішенням суду, представник Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги всі обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права.
На думку представника скаржника, суд не врахував, що Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165 затверджено «Порядок виплати пенсій (шомісячного довічного громового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території.
Відповідно до абзацу 2 пункту 4 вказаного Порядку розмір пенсійної виплати за минулий період отримувачам, зазначеним в абзаці першого цього пункту, визначається в сумі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється пенсійна виплата за минулий період, але не може бути більшим від належної до виплати отримувачу суми, що обліковується в переліку отримувачів. У разі недостатності бюджетних призначень для забезпечення пенсійної виплати за минулий період у розмірі, передбаченому абзацом другим цього пункту, виплата проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на пенсійні виплати за минулий період бюджетним призначенням, але не більшій належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.
Враховуючи вищенаведене, скаржник зазначив, що ОСОБА_1 із загальної суми заборгованості проведено виплату коштів в сумі 11 573,22 пропорційно до виділених на пенсійні виплати за минулий період бюджетним призначенням. Залишок невиплаченої заборгованості становить 202 373,08 грн за період з 08.12.2018 по 31.08.2021, яка буде виплачена на умовах визначеними Порядком №1165.
Крім того, абзацами другим та третім підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України установлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення, зокрема щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування.
Вказані положення неконституційними не визнавалися, є чинними і узгоджуються, зокрема з Рішенням від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, в якому Конституційний Суд України зазначив про наявність у КМУ права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
За наведених обставин скаржник просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Правом на подання відзиву позивачка не скористалась.
У судове засідання представник ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не з'явився з невідомих причин, хоча про день, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд відповідно до положень статті 372 ЦПК України не вбачає перешкод розглядові справи у відсутності скаржника.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За положеннями частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам судове рішення відповідає.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки нараховані але невиплачені за життя пенсійні виплати за період з 08.12.2018 по 31.08.2021 року в загальній сумі 202373,08 грн, що належали ОСОБА_2 , залишилися недоодержаними, у зв'язку з його смертю, а тому його дочка - позивачка у справі успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України та має право на їх отримання.
З вказаним висновком колегія погоджується.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 була дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 27.09.1983 серії НОМЕР_1 та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 01.10.2021 року(а.с.17,18).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 від 26.10.2021 року.
04.12.2021 року Першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою зареєстрована спадкова справа №68784593 (номер у нотаріуса 933/2021) після смерті ОСОБА_2 .
Згідно з відповіддю державного нотаріуса Першої Івано-Франківської нотаріальної контори Дмитрук С. від 12.04.2025 року на запит суду, у зазначеній нотаріальній конторі заведено спадкову справу № 933/2021 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на 12.04.2025 року єдиною спадкоємицею, яка звернулася із заявою у встановленому порядку, є його дочка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Інші спадкоємці до нотаріуса не зверталися, свідоцтва про право на спадщину не видавались (а.с. 57).
З довідки нотаріуса від 25.04.2025 року також підтверджується, що на той момент єдиною спадкоємицею є ОСОБА_1 , яка подала заяву відповідно до вимог закону (а.с. 61).
З листа начальника ГУПФУ в Івано-Франківській області Панас З.М. від 16.04.2025 року адресованого ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_1 було нараховано та обліковано заборгованість за період з 08.12.2018 по 31.08.2021 в загальній сумі 213946,30 грн. Окрім того повідомили, що їй виплачено частину заборгованості в сумі 11573,22 грн. Залишок невиплаченої заборгованості становить 202373,08 грн, яка буде виплачена на умовах визначеними Порядком виплати пенсій, який затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 10 листопада 2021 №1165. Заборгованість в сумі 202373,08 грн за період з 08.12.2018 по 31.08.2021, внесена до Переліку боргів (Постанова Кабінету Міністрів України №1165), і буде виплачуватися при наявності додаткового фінансування з Державного бюджету (а.с. 62-63).
Спір між сторонами виник з приводу захисту позивачкою свого права на спадкування за законом, а саме право власності на спадкове майно у вигляді призначеної, нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця.
Підставою своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначає наявність у неї як спадкоємиці першої черги після смерті батька права на спадкування недоотриманої суми пенсії.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19 (провадження № 61-7985св20).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
За викладених обставин, суд першої інстанції встановивши, що позивач має право на спадкове майно - пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним у цих правовідносинах, зробив правильний висновок про задоволення позовних вимог у зв'язку з незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації прав позивача, як спадкоємця, на отримання належного їй спадкового майна - пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останнім за життя.
Посилання відповідача на те, що оскільки ОСОБА_2 було призначено пенсію, як внутрішньо переміщеній особі, а тому виплата боргу має здійснюватись відповідно до пункту 1 Порядку 1165, який є спеціальним для виплати відповідній категорії громадян, колегія вважає необґрунтованим.
Суд першої інстанції правильно вважав, що постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165 звужуються права на отримання недоодержаних за життя пенсійних виплат спадкодавця ОСОБА_2 у порівнянні з встановленим законом порядком отримання недоотриманої пенсії інших осіб.
В силу статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06 вересня 2012 року непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Конституційний Суд України у Рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Відтак, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Фактично вони зводяться до переоцінки доказів, яким судом дана належна правова оцінка.
З огляду на викладене, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення відсутні.
Керуючись статями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 30 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач В.А. Девляшевський
Судді: В.М. Барков
І.О. Максюта
Повний текст постанови складено 11 липня 2025 року.