Справа № 344/11043/25
Провадження № 11-кп/4808/364/25
Категорія ст.331 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
09 липня 2025 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 червня 2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 червня 2025 року обрано щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 24 серпня 2025 року включно. Визначено заставу - 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_8 подали апеляційні скарги.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце постійного проживання, що по АДРЕСА_1 .
Вважає ухвалу суду необґрунтованою, такою, що істотно порушує законні права та інтереси підзахисного.
Зокрема, посилається на те, що судом взагалі не досліджено та не перевірено наявність та обґрунтованість ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Враховуючи, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання та реєстрації, являється особою з інвалідністю третьої групи, має міцні соціальні зв'язки, ряд захворювань, які потребують постійного лікарського нагляду, під час підготовчого судового засідання, стороною захисту доведено можливість застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю з покладенням процесуальних обов'язків, визначених ст. 194 КПК України. На думку сторони захисту, саме такий запобіжний захід забезпечить запобіганню можливих ризиків та належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 .
Окрім того, вказує, що під час обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначення йому розміру застави, судом взагалі не з'ясовувалось питання матеріального стану та фінансових можливостей його підзахисного.
Обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду від 26 червня 2025 року та ухвалити інше рішення, яким обрати йому запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою та можливістю отримати належне лікування у відповідних медичних закладах.
Вказує, що суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не заважаючи на стан його здоров'я та умови тримання, які далекі від людських норм утримання. Ризики, які вказав прокурор та слідчий вичерпані та нічим не підтверджені. Крім того, суд визначив розмір застави без врахування того, що він є інвалідом 3 групи безстроково, має невиліковну хворобу, тобто непомірний для нього.
Прокурор в судове засідання апеляційного суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд провадження.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_8 не заперечували щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора, просили задовольнити вимоги апеляційної скарги.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України колегія суддів вважає можливим проведення судового розгляду за відсутності прокурора.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника, перевіривши матеріали контрольного провадження, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Згідно з ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Ухвалюючи рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції повинен врахувати наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити всі обставини, у тому числі, передбачені ст. 178 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Так, з матеріалів контрольного провадження вбачається, що на розгляді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебуває обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.
24 червня 2025 року прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 із визначенням застави в межах 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у зв'язку з тим, що існують ризики, передбачені п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст.177 КПК України, та обрання більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти вищевказаним ризикам.
Оскаржуваною ухвалою обрано ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24 серпня 2025 року, з визначенням застави.
Переглядаючи ухвалу про застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення.
Так, суд першої інстанції правильно встановив наявність ризиків передбачених п.п 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме: можливість переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, суд врахував ступінь тяжкості злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_7 , особу обвинуваченого ОСОБА_11 , зокрема, його вік та стан здоров'я обвинувачених.
Колегія суддів відхиляє апеляційні доводи про те, що судом не враховано дані про особу обвинуваченого, зокрема, його вік, стан здоров'я та майновий стан, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання, оскільки зазначені обставини, з урахуванням усіх в сукупності даних про особу обвинуваченого та існуючих ризиків, у даному конкретному випадку, не є достатніми для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Штегмюллер проти Австрії» вказав, що застосування до особи обмеження волі можливо лише за наявності ризику неявки підозрюваного (обвинуваченого) на судовий розгляд, або інших ризиків, які мають бути реальними та обґрунтованими, тобто не бути загальними та абстрактними.
За вказаних обставин, суд, з врахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, наявних ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а також враховуючи доведеність недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого для запобігання цим ризикам, дійшов правильного висновку про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде достатнім для неухильного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Колегія суддів враховує, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого необхідно враховувати наявність конкретного суспільного інтересу, який превалює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні.
Таким чином, тримання під вартою обвинуваченого в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо обвинуваченого, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод.
Колегія суддів приймає до уваги, що на стадії судового розгляду кримінального провадження суд вирішує питання про застосування чи продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, яка дозволить розглянути кримінальне провадження у розумні строки.
Рішення апеляційного суду щодо розгляду питання про законність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, кримінальне провадження щодо якого розглядається по суті судом першої інстанції, не повинно виглядати як втручання у порядок розгляду кримінального провадження судом першої інстанції та створювати перешкоди суду в організації ефективного судового розгляду у розумні строки.
Колегія суддів вважає, що визначений судом розмір застави є пропорційним щодо конкретної особи, враховуючи дані, які містяться в матеріалах провадження та обставини кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_7 , та буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим на даному етапі провадження, покладених на нього обов'язків, та забезпечить виконання завдань кримінального провадження.
Підстав вважати вказаний розмір застави непомірним для обвинуваченого, як про це зазначає обвинувачений та його захисник, суд апеляційної інстанції не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Крім того, сторона захисту не навела переконливих доводів та не надала жодних доказів на підтвердження того, що існують виключні обставини, за яких визначений розмір застави є непомірним для ОСОБА_7 .
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, а тому її слід залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,418,419,422-1КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 червня 2025 року про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5