Житомирський апеляційний суд
Справа №285/805/17 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/62/25
Категорія ч.2 ст. 27, ч.1 ст.203-2 КК Доповідач ОСОБА_2
01 липня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
обвинуваченої ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали судового провадження №285/805/17 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 31.05.2024 відносно
ОСОБА_11 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 27, ч.1 ст.203-2 КК України,
зазначеним вироком ОСОБА_11 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.1 ст.203-2 КК України, та призначено покарання із застосуванням ст.69 КК України до основного покарання, у вигляді штрафу у розмірі 127 500 грн. з конфіскацією грального обладнання.
Стягнуто з ОСОБА_11 на користь держави витрати на залучення експертів, у зв'язку з проведенням комплексної комп'ютерно-технічної експертизи та експертизи у сфері інтелектуальної власності у розмірі 615,72 грн.
Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Згідно вироку суду, в серпні 2012 року особа, кримінальне провадження відносно якої зупинено на час дії особливого періоду або до звільнення з військової служби, відповідно до усного договору із суборендарем підвального приміщення по АДРЕСА_2 ОСОБА_12 отримав у користування дане приміщення та відкрив у ньому спортивний бар «Цезар». У подальшому, в кінці вересня 2012 року на порушення вимог Закону України від 15.05.2009 № 1334-VІ «Про заборону грального бізнесу в Україні» (далі Закон № 1334-VІ) особа, кримінальне провадження відносно якої зупинено на час дії особливого періоду або до звільнення з військової служби, достовірно знаючи про заборону зайняття гральним бізнесом в Україні, маючи корисливі мотиви, з метою отримання незаконного прибутку вирішив у приміщенні спортивного бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 » створити букмекерську контору та організувати гральний бізнес, а саме: діяльність, пов'язану з організацією азартних ігор у створеній букмекерській конторі із укладанням з відвідувачами парі на результат якої-небудь спортивної події. Із цією метою особа, кримінальне провадження відносно якої зупинено на час дії особливого періоду або до звільнення з військової служби, виконуючи організаційні функції, пов'язані з організацією азартних ігор у приміщені спортивного бару «Цезар» встановив два комплекти комп'ютерної техніки, які підключив до мережі Інтернет, з доступом на спеціалізовані сайти, через які відвідувачі могли отримувати інформацію про спортивні події та коефіцієнти ймовірності виграшу певних команд та робити ставки.
На початку жовтня 2012 року особа, кримінальне провадження відносно якої зупинено на час дії особливого періоду або до звільнення з військової служби, діючи як організатор, залучив до зайняття гральним бізнесом ОСОБА_11 .
ОСОБА_11 на порушення вимог Закону України від 15.05.2009 №1334-VІ «Про заборону грального бізнесу в Україні» (далі Закон № 1334-VI), достовірно знаючи про заборону зайняття гральним бізнесом в Україні, маючи на меті отримання прибутку погодилась на пропозицію особи, кримінальне провадження відносно якої зупинено на час дії особливого періоду або до звільнення з військової служби, виконувати функції оператора-касира букмекерської контори та забезпечувати діяльність, пов'язану з наданням можливості доступу відвідувачів до азартних ігор.
На початку жовтня 2012 року ОСОБА_11 приступила до роботи оператором-касиром букмекерської контори та за вказівкою особи, кримінальне провадження відносно якої зупинено на час дії особливого періоду або до звільнення з військової служби, отримувала від гравців ставки у грошових коштах, через комп'ютерну програму вводила ставку, видавала гравцям квитанції про отримані гроші, та, у разі виграшу в грі, на підставі виданої квитанції та відповідно до коефіцієнта ставки видавала гравцю виграш готівкою у гривнях. При цьому результат спортивних матчів та виграшу відвідувача повністю, або частково залежав від випадковості, що підпадало під заборону, відповідно до Закону № 1334-VI, і підпадає під діяльність з організації та проведення азартних ігор, умовами яких є внесення гравцями ставок, що дає змогу отримати виграш (приз), і результат яких залежить від випадковості.
Крім того, особа, кримінальне провадження відносно якої зупинено на час дії особливого періоду або до звільнення з військової служби, будучи особою, яка організувала гральний бізнес, встановив для ОСОБА_11 тривалість робочої зміни з 12 год. до 21-24 год. та за рахунок отриманих прибутків від протиправної діяльності обіцяв ОСОБА_11 за діяльність, пов'язану з наданням можливості доступу відвідувачів до азартних ігор виплачувати заробітну плату в розмірі 1200 грн. в місяць.
Вказана незаконна діяльність тривала з кінця вересня 2012 року до 09 жовтня 2012 року, до її припинення правоохоронними органами.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить скасувати вирок суду першої інстанції, як незаконний, та ухвалити новий вирок, яким кримінальне провадження №12012060090000074 від 26.12.12 року відносно ОСОБА_11 , за кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення за ч.2 ст.27 ч.1 ст.203-2 КК України закрити на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України. При цьому, звертає увагу, що затверджений 06 лютого 2017 року прокурором Новоград-Волинської місцевої прокуратури ОСОБА_13 , обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12012060090000074 стосовно ОСОБА_14 за ч.3 ст.27, ч.1 ст.203-2 КК України, ОСОБА_11 ч.2 ст.27, ч.1 ст.203-2 КК України, який був призначений до судового розгляду та винесено обвинувальний вирок відносно ОСОБА_11 - не відповідає вимогам КПК, а тому є незаконним, а ОСОБА_11 є особою, яка не набула процесуального статусу обвинуваченої (підсудного), а, отже, не могла бути засудженою. Наголошує, що з аналізу пред'явленого обвинувачення ОСОБА_11 та внесених змін, за вказаним законодавством та у редакцію - диспозицію ст.203-2 КК України, саме фактичні обставини обвинувачення набули декриміналізацію, щодо діяльності в частині букмекерських контор, які станом на вересень-жовтень 2012 року не мали законодавчого регулювання, у тому числі щодо отримання ліцензування суб'єктом господарювання - юридичною особою та інше, а тому у відповідності до ч.2 ст.5 КК України не має зворотної дії в часі. Вважає, що кваліфікація дій ОСОБА_11 за кваліфікуючими ознаками ч.2 ст.27 та ст.203-2 ч.1 КК України є невірною, а її вина у вчиненні дій, як виконавець (співвиконавець) - особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин у гральному бізнесі. Так, згідно ст.11 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину, не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі. Таким чином, станом на жовтень 2012 року дії ОСОБА_11 , також через малозначність не становить суспільної небезпеки (вказується лише один факт здійснення нею дій, пов'язаних з отриманням і виплатою коштів оперативним працівникам СДСБЕЗ Новоград-Волинського MB. яким було здійснено ставку у розмірі 20 гривень 08.10.2012 року, отримав чек у грі Футбольний матч та наступного дня прийшов знову, пред'явив чек, отримав виграш у розмірі 42 гривні, будь-яких інших фактів - епізодів в діях ОСОБА_11 досудовим розслідуванням не встановлено та в суді не здобуто. Вважає, що ОСОБА_11 вважається особою, яка не отримала у встановленому КПК порядку обвинувальний акт, який відносно неї складений і направлений до суду поза межами досудового розслідування, вона не є обвинуваченою і її вина недоведена в судовому порядку, а тому провадження підлягає закриттю у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченої та її захисників, які просили апеляційну скаргу останнього задовольнити, заперечення прокурора щодо задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали судового провадження, а також вирок суду в межах, передбачених, ст.404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст.2 КПК України).
Зі змісту ст.370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог кримінально-процесуального закону.
Як вбачається зі змісту поданої апеляційної скарги, захисник обґрунтовує свою позицію тим, що внаслідок змін до кримінального законодавства, зокрема до диспозиції ст. 203-2 КК України, діяльність у сфері букмекерських контор, що здійснювалася у вересні-жовтні 2012 року, втратила ознаки злочину через відсутність відповідного правового регулювання, у тому числі щодо ліцензування. Відтак, відповідно до частини 1 статті 5 КК України, нова редакція закону, яка пом'якшує або скасовує кримінальну відповідальність, має зворотну силу, а отже підлягає застосуванню в цій справі.
В цій частині колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності (частини 2, 3 ст. 4 КК).
Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
ЄСПЛ у своїх рішеннях наголошував, що допускає принцип ретроспективності більш м'якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі «Скоппола проти Італії»).
Конституційний Суд України в рішенні від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000 (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) розтлумачив положення ст. 58 Конституції України щодо зворотної дії у часі кримінально-правової норми, яка пом'якшує або скасовує відповідальність особи, вказавши, що це стосується випадків: коли в диспозиції норми зменшено коло предметів посягання; виключено із складу злочину якісь альтернативні суспільно-небезпечні наслідки; обмежено відповідальність особи шляхом конкретизації в бік звуження форми вчинення злочину; звужено зміст кваліфікуючих ознак тощо.
Конституційний Суд України також зазначив, що зворотна дія кримінального закону означає поширення його на осіб, які вчинили діяння до набрання чинності таким законом. Виключно кримінальними законами України визначаються діяння, які є злочинами, та встановлюється відповідальність за їх вчинення. Відповідно і зворотна дія в часі реалізується через кримінальні закони у випадках, коли вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи.
Виходячи з того, що кримінально-правова норма складається з трьох елементів: гіпотези, що визначає умови, за яких застосовується правова норма щодо забороненої поведінки особи; диспозиції, що закріплює таку правову норму; санкції, що встановлює покарання для осіб, які порушили цю правову норму, при дослідженні питання щодо зворотної дії нової норми (закону) треба аналізувати поелементно стару і нову кримінально-правові норми.
За вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_15 визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 27, ч.1 ст.203-2 КК України в редакції від Закону № 1334-VІ від 15.05.2009 року, яке обвинувачена вчинила у період з початку жовтня 2012 року по 09 жовтня 2012 року.
Зокрема, з пред'явленого обвинувачення, яке визнано судом доведеним слідує, що ОСОБА_11 на порушення вимог Закону України від 15.05.2009 №1334-VІ «Про заборону грального бізнесу в Україні» (далі Закон № 1334-VI), достовірно знаючи про заборону зайняття гральним бізнесом в Україні, маючи на меті отримання прибутку погодилась на пропозицію особи, кримінальне провадження відносно якої зупинено на час дії особливого періоду або до звільнення з військової служби, виконувати функції оператора-касира букмекерської контори та забезпечувати діяльність, пов'язану з наданням можливості доступу відвідувачів до азартних ігор.
Колегія суддів, звертає увагу, що скасування злочинності діяння означає його декриміналізацію. Декриміналізація - це скасування кримінального закону, що передбачає кримінальну відповідальність і покарання за конкретне кримінальне правопорушення.
Декриміналізація діяння може здійснюватися такими способами: а) суспільно небезпечне діяння може бути визнане таким, що не є суспільно небезпечним за змістом; б) таким, що не є кримінально протиправним за формою; в) таким, що не є ні суспільно небезпечним за змістом, ні кримінально протиправним за формою.
Законом № 1334-VI «Про заборону грального бізнесу в Україні», який набрав чинності 25 червня 2009 року, в Україні було заборонено гральний бізнес та участь в азартних іграх. Поняття «гральний бізнес» та пов'язані з ним поняття містились у ст. 1 Закону № 1334-VI.
Відповідно ст.1 Закону № 1334-VI: гральний бізнес діяльність, пов'язана з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп'ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера; азартна гра будь-яка гра, обов'язковою умовою участі в якій є сплата гравцем грошей, у тому числі через систему електронних платежів, що дає змогу учаснику як отримати виграш (приз) у будь-якому вигляді, так і не отримати його залежно від випадковості; організатори азартних ігор фізичні та юридичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють діяльність з організації і проведення азартних ігор з метою отримання прибутку; організація і проведення азартних ігор діяльність організаторів азартних ігор, що здійснюється з метою створення умов для здійснення азартних ігор та видачі виграшів (призів) учасникам азартних ігор; учасники азартних ігор фізичні особи з повною цивільною дієздатністю, що беруть участь в азартних іграх.
В подальшому, Законом № 768-IX «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», який набрав чинності 13 серпня 2020 року, визнано таким, що втратив чинність Закон № 1334-VI.
Згідно зі ст.1 Закону № 768-IX: азартна гра будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає право на отримання виграшу (призу), імовірність отримання і розмір якого повністю або частково залежать від випадковості, а також знань і майстерності гравця; азартні ігри казино циліндричні ігри (рулетка), ігри в карти (у тому числі гра в покер), ігри в кості, ігри на гральних автоматах; гравець фізична особа, яка на момент участі в азартній грі досягла 21-річного віку, є дієздатною, не перебуває у Реєстрі осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, та за власним бажанням бере участь в азартній грі; організатор азартних ігор юридична особа резидент України, яка на підставі отриманої ліцензії має право здійснювати зазначений у такій ліцензії вид діяльності з організації та проведення азартних ігор відповідно до вимог цього Закону; організатор азартних ігор в залах гральних автоматів юридична особа резидент України, яка на підставі отриманої ліцензії має право здійснювати діяльність з організації та проведення азартних ігор в залах гральних автоматів відповідно до цього Закону; організатор азартних ігор казино в мережі Інтернет юридична особа резидент України, яка на підставі отриманої ліцензії має право здійснювати діяльність з організації та проведення азартних ігор казино в мережі Інтернет відповідно до цього Закону; організатор букмекерської діяльності юридична особа резидент України, яка на підставі отриманої ліцензії має право здійснювати діяльність з організації та проведення букмекерської діяльності в букмекерських пунктах та/або в мережі Інтернет відповідно до цього Закону; організатор гри в покер в мережі Інтернет юридична особа резидент України, яка на підставі отриманої ліцензії має право здійснювати діяльність з організації гри в покер в мережі Інтернет (онлайн-покер) відповідно до цього Закону; організатор казино юридична особа резидент України, яка на підставі отриманої ліцензії має право здійснювати господарську діяльність з організації та проведення азартних ігор у гральному закладі казино відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 768-IX на території України дозволяється організовувати та проводити виключно такі види діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор: 1) організація та проведення азартних ігор у гральних закладах казино; 2) організація та проведення азартних ігор казино в мережі Інтернет; 3) організація та проведення букмекерської діяльності в букмекерських пунктах та в мережі Інтернет; 4) організація та проведення азартних ігор у залах гральних автоматів; 5) організація та проведення азартних ігор в покер в мережі Інтернет.
Визначені цією частиною види діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор на території України можуть проводитися виключно за наявності у суб'єкта господарювання відповідних передбачених цим Законом ліцензій із використанням сертифікованого відповідно до цього Закону та підключеного до Державної системи онлайн-моніторингу грального обладнання та онлайн-систем організаторів азартних ігор.
Суб'єкти господарювання резиденти України мають право надавати послуги з постачання та/або надання програмного забезпечення, що безпосередньо використовується у сфері організації та проведення азартних ігор, у тому числі, але не виключно, організаторам азартних ігор та нерезидентам України, які мають іноземну ліцензію на здійснення діяльності у сфері азартних ігор, виключно на підставі ліцензії з надання послуг у сфері організації та проведення азартних ігор (ч. 2 ст. 2 Закону № 768-IX).
Не вважається азартною грою будь-яка гра, в якій відсутня принаймні одна з таких ознак: 1) наявність ставки; 2) можливість отримання або неотримання виграшу (призу); 3) імовірність виграшу (призу) та його розмір повністю або частково залежить від випадковості (ч. 3 ст. 2 Закону № 768-IX).
На території України забороняється проводити будь-які інші види діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор, крім передбачених частиною першою цієї статті (ч. 4 ст. 2 Закону № 768-IX).
Згідно правового висновку у постанові від 25 липня 2022 року у справі №554/3311/20, Об'єднана палата Касаційного кримінального суду вказала, що аналіз диспозиції ст.203-2 КК в редакції Закону, яка діяла до 13 серпня 2020 року, та в редакції Закону № 768-IX, об'єктивна сторона яких виражається відповідно у зайнятті гральним бізнесом (діяльність, пов'язана з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп'ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера) та організації або проведенні азартних ігор без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається відповідно до закону або випуску чи проведенні лотерей особою, яка не має статусу оператора лотерей, або організації чи функціонуванні закладів з метою надання доступу до азартних ігор чи лотерей, які проводяться в мережі Інтернет, а також однакових за юридичною природою та змістом понять, у тому числі азартні ігри, до яких віднесено гру в покер, свідчить про наявність відповідних заборон у обох редакціях та не дає підстав для висновку щодо повної декриміналізації діянь осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ст.203-2 КК, до набрання чинності Законом №768-IX.
Основним безпосереднім об'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст.203-2 КК, був і є встановлений законодавством порядок зайняття дозволеними видами господарської діяльності. У редакції ст.203-2 КК, яка діяла до 13 серпня 2020 року, він стосувався повної законодавчої заборони на здійснення грального бізнесу як виду господарської діяльності. У зміненій редакції ст. 203-2 КК Законом № 768-IX такий порядок стосується законодавчої заборони на незаконну діяльність з організації або проведення азартних ігор без отримання відповідної ліцензії, випуск та проведення лотерей не оператором лотерей, організації та функціонуванні закладів з метою надання доступу до азартних ігор чи лотерей в мережі Інтернет. У даному випадку має місце обмеження відповідальності особи шляхом конкретизації в бік звуження форми вчинення кримінального правопорушення.
У кожному конкретному кримінальному провадженні за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 203-2 КК, до 13 серпня 2020 року, суду необхідно оцінювати пред'явлене особі обвинувачення органом досудового розслідування та встановлені обставини в судовому провадженні на наявність або відсутність в діях особи ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст.203-2 КК в редакції Закону №768-IX, чого судом першої інстанції зроблено не було.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, розглядаючи матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_11 , фактично проігнорував правову природу внесених змін та здійснив розгляд справи так, ніби Закон №768-IX взагалі не був прийнятий, не з'ясував чи охоплюються інкриміновані ОСОБА_11 дії ознаками кримінального правопорушення, передбаченого чинною редакцією ст.203-2 КК України, з урахуванням положень ст.58 Конституції України та ст.5 КК України, що є неповнотою судового розгляду, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог закону, яке перешкодило ухваленню законного й обґрунтованого судового рішення та відповідно до п.1, п.3, п.4 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для скасування вироку суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Відповідно до положень ч.2 ст.415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, апеляційний суд не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
При новому розгляді кримінального провадження суду першої інстанції необхідно повно, об'єктивно та всебічно дослідити всі обставини кримінального провадження, проаналізувати всі докази у справі, дати їм належну юридичну оцінку, ретельно перевірити доводи сторони обвинувачення та сторони захисту на підтвердження своїх позицій, дати на них вичерпні, вмотивовані відповіді та врахувати висновки і мотиви апеляційної інстанції, з яких скасовано судове рішення, та відповідно до вимог ст.370 КПК України ухвалити законне й обґрунтоване та справедливе судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 31.05.2024 відносно ОСОБА_11 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :