Житомирський апеляційний суд
Справа №296/4617/21 Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н. М.
Категорія 12 Доповідач Шевчук А. М.
16 квітня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,
за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №296/4617/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора Богуша Олександра Васильовича, ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Департамент реєстрації Житомирської міської ради, про скасування державної реєстрації
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою адвокатом Ясинецькою-Писаревською Надією Михайлівною,
на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 08 серпня 2024 року, яке ухвалене під головуванням судді Анциборенко Н.М. в м. Житомирі,
У 2021 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати рішення про державну реєстрацію індексний номер 50913762 від 31 січня 2020 року державного реєстратора Богуша Олександра Васильовича на ім'я ОСОБА_2 на нежитлове приміщення площею 92 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтований тим, що він ( ОСОБА_1 ) є власником квартири АДРЕСА_2 . ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є співвласниками вказаного будинку. Відповідач ОСОБА_2 - колишній власник квартири АДРЕСА_3 . Вказану квартиру 31 жовтня 2020 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_4 . Під час проживання в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 до північної стіни будинку, а саме до стіни квартири АДРЕСА_4 будинку, прибудував гараж. Цей гараж є самовільною забудовою, на зведення якої ОСОБА_2 не отримував дозвільних документів, що підтверджено відповіддю Департаменту містобудування та земельних відносин від 19 жовтня 2020 року. Згоди інших мешканців будинку також не отримував. Наразі власникам квартир будинку стало відомо про те, що 29 січня 2020 року в спільному будинку проведена державна реєстрація нежитлового приміщення площею 92 кв.м, яка нібито відбулася шляхом поділу квартири на житлове та нежитлове приміщення. На підтвердження того, що цією спорудою є збудований гараж додано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно під номером 224442828 та 239428325. У вказаній довідці зазначені усі власники чотирьох квартир будинку АДРЕСА_1 та їх майно. ОСОБА_2 вказаний як власник нежитлового приміщення. Йому стало відомо, що ОСОБА_2 замовлений проєкт двоповерхової прибудови. Однак, будь-яка прибудова, у тому числі гараж, може зруйнувати стіну будинку, оскільки будинок збудований до 1917 року, надійний фундамент відсутній та на будинку наявні тріщини. Спірний гараж збудований у 2008 році та не є частиною житлових приміщень і завжди виконував функцію гаража. Отже, поділ житлового приміщення, тобто квартири АДРЕСА_5 площею 46,8 кв.м, на два приміщення, одне з яких залишилося житловим приміщенням квартири АДРЕСА_5 із площею 46,8 кв.м, а друге приміщення стало нежитловим і має площу 92 кв.м. відбутися на законних підставах не могло. Вважає, що порушені його права, як співвласника, на володіння будинком та користування прибудинковою територією будинку, оскільки у спільному будинку зареєстровано нежитлове приміщення площею 92 кв.м та планується замовлення під цю реєстрацію двоповерхової прибудови.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 04 серпня 2022 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_3 .
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 08 серпня 2024 року позов задоволений. Скасовано рішення про державну реєстрацію індексний номер 50913762 від 31 січня 2020 року державного реєстратора Богуша О.В. на ім'я ОСОБА_2 на нежитлове приміщення площею 92 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 , не погодившись із рішенням суду першої інстанції, через адвоката Ясинецько-Писаревську Н.М. подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені позову.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що державна реєстрація права власності на прибудоване нежитлове приміщення порушує права позивача, як власника квартири АДРЕСА_2 , на мирне володіння належним йому майном, оскільки не підтверджено належними доказами та не доведено позивачем. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , яка знаходиться на другому поверсі будинку. Вхід до квартири АДРЕСА_6 розміщений з протилежної сторони від прибудованого приміщення, яке належить ОСОБА_3 . Прибудоване приміщення є окремим об'єктом нерухомого майна, яке збудоване більш ніж тринадцять років тому, тобто задовго до того, як позивач придбав належну йому квартиру. Позивач не наділений правом виступати представником інших співвласників будинку. Жодних претензій з приводу спірного приміщення у період із 2008 року по 2021 рік позивач ОСОБА_1 та інші особи не мали. Відповідно до правових позицій, викладених у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року в справі №509/11/17, визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом. Згідно з п.112 постанови від 15 листопада 2023 року в справі №916/1174/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за обставин, коли право власності на самочинне побудоване нерухоме майно зареєстроване за певною особою без дотриманого визначеного ст.376 ЦК України порядку, задоволення вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна. Суд першої інстанції проігнорував висновки Верховного Суду. Земельна ділянка, на якій знаходиться багатоквартирний житловий будинок і прибудоване нежитлове приміщення, не виділена у натурі, не приватизована та не перебуває у власності або у користуванні позивача. З матеріалів справи вбачається відсутність проведення судової будівельно-технічної експертизи або ж будь-яких інших доказів, які би підтверджували порушення прав позивача, як власника.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Ясинецька-Писаревська Н.М. апеляційну скаргу підтримала та просить її задовольнити, - рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Левчук Т.В. апеляційну скаргу не визнала, - просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав.
Відповідно до частини першої ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частиною першою ст.317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частини п'ятої ст.319 ЦК України, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Згідно з частиною першою ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частини першої ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно з частиною другою ст.376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до частини сьомої ст.376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проєкту, шо суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Тлумачення вказаної норми права дозволяє зробити висновок про те, що самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проєкту; об'єкт нерухомості збудовано з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій ст.376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Саме такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року в справі № 6-1328цс15, а також Верховним Судом у постановах від 18 лютого 2019 року в справі №308/5988/17-ц, від 20 березня 2019 року в справі №202/3520/16-ц.
Окрім того, у постанові від 23 червня 2020 року в справі №680/214/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зміст приписів ст.376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об'єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ст.27 Закону України «Про архітектурну діяльність» під час організації та виконання будівельних робіт не повинні бути порушені законні права та інтереси користувачів прилеглих земельних ділянок, власників розташованих на них будинків і споруд.
Статтею 5 Закону України «Про основи містобудування» передбачено, що при здійснені містобудівної діяльності повинні бути забезпеченні урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів об'єктів нерухомості, що оточують місце будівництва.
Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку. Зокрема, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
Із наведеного вище слідує, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють безпосереднє управління лише житловим фондом, який віднесений до комунальної власності; в усіх інших випадках вони надають відповідні дозволи, здійснюючи при цьому контроль за дотриманням прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що будинок АДРЕСА_7 постійно підтоплюється під час сніготанення, опадів, забиття зовнішньої каналізаційної мережі, яка знаходиться на схилі буд. АДРЕСА_8 (а.с.75 т.1). КВЖРЕП-3 не заперечувало щодо виконання підпорної стіни фундаментних блоків і гідроізоляції для запобігання руйнування будинку і збереження житлового фонду. Такі обставини підтверджуються листом від 20 листопада 2008 року №864, виданим начальником КВЖРЕП - 3.
Згідно з копією технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 , виготовленого 27 січня 2020 року ТзОВ «В.А.П.», ОСОБА_2 був власником цієї квартири у відповідному будинку (а.с.20-21 т.1). Загальна площа квартири становить 46,8 кв.м, житлова площа становить 30,1 кв.м, допоміжна (підсобна) площа становить 16,7 кв.м. Квартира складається із: коридору, санвузлу, кухні та двох житлових кімнат.
Як убачається з ксерокопії висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, виданого ТзОВ «В.А.П.» 29 січня 2020 року за №23, згідно з обстеженням станом на 29 січня 2020 року квартири АДРЕСА_3 , встановлено, що загальна площа квартири складає 87 кв.м, житлова - 30,1 кв.м (а.с.18.т.1). Відповідно до технічних характеристик об'єкта нерухомого майна вбачається можливість поділу квартири АДРЕСА_5 на окремі об'єкти, а саме, на квартиру АДРЕСА_5 - загальна площа складає 46,8 кв.м, житлова - 30,1 кв.м; нежитлове приміщення - загальна площа складає 40,2 кв.м.
Відповідно до ксерокопії заяви від 29 січня 2020 року, справжність підпису ОСОБА_2 на якій засвідчена приватним нотаріусом Любарського районного нотаріального округу Солярем В.М. за №249, ОСОБА_2 прохав компетентні на те органи розділити квартиру АДРЕСА_3 , яка належала на той час йому на праві приватної власності, та виготовити два документи, що посвічують право власності на квартири, відповідно до висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, складеного ТзОВ «В.А.П.» від 29 січня 2020 року, що утворилися після розподілу зазначеного вище нерухомого майна (а.с.19 т.1).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна право власності на нежитлове приміщення загальною площею 92 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване 29 січня 2020 року державним реєстратором Богушем О.В. на підставі заяви щодо поділу об'єкта нерухомого майна та договору купівлі - продажу від 13 березня 2008 року за ОСОБА_2 (а.с.28 т.1).
Як убачається з копії договору купівлі-продажу від 31 січня 2020 року ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_3 , а ОСОБА_4 зобов'язався прийняти зазначену квартиру, сплативши за неї ціну, відповідно до умов цього договору (а.с.21-24 т.2).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, квартира АДРЕСА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 31 січня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О., на праві приватної власності належить ОСОБА_4 (а.с.12 т.1).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об'єкта нерухомого майна (щодо багатоквартирного будинку) квартира АДРЕСА_9 , на праві приватної власності належить ОСОБА_4 ; квартира АДРЕСА_10 , на праві приватної власності належить ОСОБА_5 ; квартира АДРЕСА_11 , на праві приватної власності належить ОСОБА_1 ; нежитлове приміщення загальною площею 92 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_2 (а.с.14 т.1).
Відповідно до копії листа Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради про розгляд звернення від 05 жовтня 2020 року, Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради у межах наданих повноважень розглянуто звернення щодо надання інформації стосовно дозвільних документів за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 (а.с.106 т.1). Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради у рамках децентралізації передані повноваження від Управління ДАБІ у Житомирській області. З моменту передачі повноважень дозвільні документи: дозволи, декларація (повідомлення) про початок підготовчих (будівельних) робіт або декларація про готовність до експлуатації об'єкта за вказаною вище адресою не надавалися і не реєструвалися.
Як убачається з ксерокопії листа Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради від 19 жовтня 2020 року №4624/13 перевіркою архівних матеріалів Департаменту містобудування та земельних відносин встановлено, що будь-які дозвільні документи ОСОБА_2 на реконструкцію житлових та нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , у архіві департаменту відсутні (а.с.13 т.1).
Відповідно до ксерокопії договору дарування від 06 листопада 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір, згідно з умовами якого, ОСОБА_2 безоплатно передав у власність ОСОБА_3 належне йому на праві приватної власності нежитлове приміщення загальною площею 92 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.171-172 т.1).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, квартира АДРЕСА_12 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого 30 грудня 2020 року приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Пашинським О.М., на праві приватної власності належить ОСОБА_6 (а.с.15 т.1).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об'єкт нерухомого майна (щодо багатоквартирного будинку), квартира АДРЕСА_12 , на праві приватної власності належить ОСОБА_6 ; квартира АДРЕСА_9 на праві приватної власності належить ОСОБА_4 ; квартира АДРЕСА_11 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 ; нежитлове приміщення загальною площею 92 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_3 (а.с.107 т.1).
Як убачається з копії листа Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради від 14 лютого 2022 року №425/13 перевіркою архівних матеріалів Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради встановлено, що будь-які дозвільні документи на будівництво, реконструкцію чи реставрацію приміщень за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3 у архіві департаменту відсутні (а.с.105 т.1).
На виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 18 січня 2023 року про витребування доказів Житомирське районне управління поліції ГУНП в Житомирській області 02 лютого 2023 року направило до суду матеріали перевірки за результатами розгляду звернення адвоката Левчук Т.В. та Житомирського міського голови, які були зареєстровані в інформаційно-телекомунікаційній системі "Інформаційний портал Національної поліції України" Житомирського РУП ГУНП у Житомирській області від 30 липня 2020 року №36672 та від 08 вересня 2022 року №43125.
Із довідки про результати розгляду матеріалів, зареєстрованих у ЄО №36672 від 30 липня 2022 року, витребуваної із Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області, вбачається, що 30 липня 2022 року до Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області надійшло звернення від Житомирського міського голови Сергія Сухомлина щодо перевірки законності прибудови, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.9-10 т.2). У ході перевірки було встановлено, що до Житомирської міської ради 29 вересня 2020 року надійшла заява від ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , для будівництва нежитлового приміщення. Також 20 жовтня 2020 року ОСББ «Качинського 21» звернулося з заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за вказаною вище адресою для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Рішенням Житомирської міської ради від 05 липня 2021 року №241 ОСОБА_2 в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відмовлено. Також встановлено, що право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 перейшло від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 . Окрім того, за усними скаргами мешканців цього будинку встановлено, що нежитлова прибудова не відповідає будівельним нормам та створює перешкоди при обслуговуванні будинку. Опитаний ОСОБА_1 , який обіймає посаду заступника директора ОСББ "Качинського 21", повідомив, що нежитлова прибудова є незаконною. Опитана ОСОБА_3 повідомила, що вона є власником нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 06 листопада 2020 року та з метою оформлення права користування земельною ділянкою під приміщенням звернулася у встановленому порядку до Житомирської міської ради. У ході перевірки до УДАБК Житомирської міської ради був направлений запит щодо отримання інформації відносно законності будівництва нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи, що у ході перевірки не встановлено фактів вчинення кримінального правопорушення, підстав для внесення інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань виявлено не було.
Згідно з довідкою про результати перевірки за заявою адвоката Левчук Т.В. щодо отримання відповіді по заяві з Житомирської міської ради вбачається, що 08 вересня 2022 року до Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області надійшло звернення від адвоката Левчук Т.В. про отримання відповіді по зверненню з Житомирської міської ради щодо проведення будівництва нежитлового приміщення ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.29 т.2). Звернення було зареєстровано до ЄО за №43125 від 08 вересня 2022 року. У своєму зверненні ОСОБА_7 повідомила, що в липні 2022 року Житомирським РУП ГУНП в Житомирській області була проведена перевірка по заяві, яка надійшла з Житомирської міської ради, щодо здійснення ОСОБА_2 незаконного будівництва нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . У зв'язку з цим ОСОБА_7 звернулася із адвокатським запитом з метою отримання копії рішення за наслідками проведення перевірки Житомирським РУП по заяві, яка надійшла з Житомирської міської ради.
Відповідно до копії листа Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради від 10 травня 2023 року №80/23 в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради на ім'я ОСОБА_2 або ОСОБА_3 відсутні будь-які документи дозвільного характеру на будівництво за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.96 т.2).
Відповідно до частини третьої ст.12, частини першої ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст.89 ЦПК України).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач, маючи намір здійснити прибудову до багатоквартирного будинку, не отримував згоди інших мешканців квартир багатоквартирного будинку. В матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження отримання ОСОБА_2 висновків компетентних органів (позитивних чи негативних) про можливість прибудови до багатоквартирного будинку. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів у спростування встановлених обставин й суду апеляційної інстанції.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що рішення про державну реєстрацію державного реєстратора Богуша О.В. на ім'я ОСОБА_2 на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , порушує права позивача, як співвласника будинку, на мирне володіння належним йому майном (квартирою), а доводи апеляційної скарги з цього приводу безпідставні, оскільки спірне нежитлове приміщення розміщене впритул до несучої стіни будинку, яка є конструктивним елементом, у тому числі квартири позивача та знаходиться безпосередньо під вікном його (позивача) квартири. Державна реєстрація проведена не на підставі і не у межах повноважень та не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України.
Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким суд першої інстанції надав належну оцінку у відповідності до положень ст.89 ЦПК України.
Проаналізувавши зміст наведених в апеляційній скарзі постанов Верховного Суду, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що оскаржуване судове рішення прийнято судом першої інстанції без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, оскільки зміст правовідносин, їх предмет, підстави, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у зазначених справах і у справі, яка переглядається, є різними. Тобто, зазначені справи і справа, судове рішення в якій переглядається, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.
Оскільки рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні. Відповідно до положень ст.375 ЦПК України рішення суду першої інстанції залишається без змін.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Ясинецькою-Писаревською Надією Михайлівною, залишити без задоволення.
Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 08 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 11 липня 2025 року.
Головуюча Судді: