Житомирський апеляційний суд
Справа №279/7572/24 Головуючий у 1-й інст. Пацко О. О.
Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.
10 липня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Галацевич О.М., Павицької Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу № 279/7572/24 за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс»на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Пацко О.О. у місті Коростені,
У грудні 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» (далі ТОВ «Профіт Файненс», позивач, Товариство) звернувся з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 15 134,12 грн, яка складається із: 5214,53 грн - основна сума заборгованості; 9172,92 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 270,62 - 3% річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту; 476,05 грн - 3% річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків та вирішити питання розподілу судових витрат.
Позов мотивувався тим, що 24 липня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 006-05767-240713, відповідно до умов якого, позивач видав відповідачці кошти в сумі 15 000 грн, шляхом безкоштовного перерахування та виплати через відділення № 0506 ПАТ «КБ «Надра», що підтверджується розрахунковою квитанцією на видачу готівки від 25 липня 2013 року.
Всупереч умов кредитного договору відповідачка свої зобов'язання належним чином не виконує, а саме не здійснює погашення заборгованості за кредитом у встановленому порядку та строки, у зв'язку з чим у неї утворилась заборгованість у розмірі 15 134,12 грн, що складається із наступного: 5214,53 грн - основна сума заборгованості; 9172,92 грн - заборгованість за процентами; 270,62 грн - сума 3% річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту; 476,05 грн - сума 3 % річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків.
02 червня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Профіт Файненс» було укладено договір про відступлення права вимоги, на підставі чого останнє набуло право вимоги до ОСОБА_1 по стягненню заборгованості за кредитом договором.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08 квітня 2025 року у задоволені позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі, представник позивача, просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.
Також, представник зазначає, що без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише із наявністю про це заяви сторони. Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 29 травня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доказів переривання позовної давності в її межах, позивач не надав, тому суд хвалив рішення про відмову у задоволенні позову із цих підстав.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками мотивуючи наступним.
Встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, що згідно з копією заяви № 006-05767-240713 від 24 липня 2013 року, анкети клієнта та інформаційної довідки про кредит від 24 липня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та відповідачкою укладено кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 15 000 грн, строком на 36 місяців. Розмір процентної ставки становить 9,99% річних, процентна ставка є фіксованою. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 3,49% в місяць ( а.с.6, 9, 10).
Відповідно до копії графіку платежів, який є додатком № 1 до № 006-05767-240713 від 24 липня року, кінцевий строк повернення кредиту - 24 липня 2016 року (а.с.7).
Згідно з копією заяви про надання/перерахування кредитних коштів від 24 липня 2013 року, відповідачка просила здійснити надання кредитних коштів, відповідно до умов кредитного договору № 006-05767-240713 від 24 липня 2013 року у сумі 15 000 грн, шляхом їх зарахування на рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий в ПАТ «КБ «Надра», код банку 3806764 ( а.с.8).
Відповідно до виписки по рахунку ПАТ «КБ «Надра» № 1, 25 липня 2013 року на рахунок ОСОБА_1 зараховані грошові кошти у розмірі 15 000 грн згідно з умовами кредитного договору (а.с.11).
Згідно з копією договору № 2253/к від 02 червня 2020 року про відступлення прав вимоги, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс», банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до: позичальників фізичних осіб, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) тощо, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору (а.с.12-14, 15).
Відповідно до копії витягу з додатку № 1 до договору № 2253/К, ТОВ «Профіт Файненс» прийняло від ПАТ «Дельта Банк» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 006-05767-240713 від 24 липня 2013 року на загальну суму 14 387,45 грн, з яких: 5214,53 грн - основна заборгованість по тілу кредиту, 9172,92 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 0 грн - заборгованість по комісіям (а.с.15).
Згідно з копією платіжного доручення № 48 від 26 травня 2020 року, ТОВ «Профіт Файненс» перерахувало АТ «Дельта Банк» грошові кошти у розмірі 1 800 000 грн за придбаний актив (а.с.17).
Відповідно до копії платіжного доручення № 49 від 27 травня 2020 року, ТОВ «Профіт Файненс» перерахувало АТ «Дельта Банк» грошові кошти у розмірі 688200 грн. за придбаний актив (а.с.18).
Судом першої інстанції встановлено, що спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за договором, та, як наслідок, утворення заборгованості. Встановлено факт отримання кредиту відповідачем на умовах платності і строковості, а також неналежного виконання своїх зобов'язань відповідачкою ОСОБА_1 перед банком з його погашення, у зв'язку з чим у відповідачки утворилась заборгованість у розмірі 15 134,12 грн.
Разом з тим, судом першої інстанції було взято до уваги, що договір позики укладено 24 липня 2013 року та визначено строк повернення коштів за кредитним договором 36 місяців - до 24 липня 2016 року, згідно із заявою № 006-05767-240713. У зв'язку з чим суд вважав за необхідне застосувати до позовних вимог банку положення статті 267 ЦК України та відмовив у задоволенні позову.
Колегія суддів не може погодитись з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право на звернення до суду за захистом, закріплене статтею 4 ЦПК України, кореспондується зі статтею 256 ЦК України, яка встановлює для особи часові межі для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу та називає їх позовною давністю.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки.
Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Нормою частини 2 статті 267 ЦК України встановлений обов'язок суду прийняти позовну заяву про захист цивільного права або інтересу, незалежно від спливу позовної давності. В той же час, відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», суд, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
З матеріалів справи вбачається, що справа була розглянута судом за відсутності сторін. Судом першої інстанції відповідачка повідомлялася про час розгляду справи. Відзиву не подала, про що також зазначено в судовому рішенні.
Таким чином, до ухвалення судом рішення у справі відповідачкою не було заявлено про застосування позовної давності до вимог банку за кредитним зобов'язанням, а тому суд першої інстанції безпідставно, з неправильним застосування норм матеріального права, відмовив у задоволенні позову за спливом строку позовної давності.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, колегія суддів дійшла таких висновків.
Як зазначалось вище, позивачем до позовної заяви на підтвердження укладення кредитного договору між «Дельта Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 було додано копію Заяви № 006-05767-240713 від 24 липня 2013 року (далі - Заява) із графіком платежів, анкети клієнта та інформаційної довідки про кредит від 24 липня 2013 року. З вказаних документів вбачається, що між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та відповідачкою було укладено кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 15 000 грн, строком на 36 місяців; розмір процентної ставки становить 9,99% річних: розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 3,49% в місяць; кінцевий строк повернення кредиту - 24 липня 2016 року.
Також додано копію договору № 2253/к від 02 червня 2020 року про відступлення прав вимоги, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс», та копію витягу з додатку № 1 до договору № 2253/К, згідно якого ПАТ «Дельта Банк» передало, а ТОВ «Профіт Файненс» прийняло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 006-05767-240713 від 24 липня 2013 року на загальну суму 14 387,45 грн, з яких: 5214,53 грн - основна заборгованість по тілу кредиту, 9172,92 грн - заборгованість за нарахованими процентами за кредитом, 0 грн - заборгованість по комісіям (а.с.15). У позовній заяві наведено розрахунок 3 % річних від простроченої суми кредиту та 3 % річних від простроченої суми процентів (а.с.5).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із частиною 1 статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Правові позиції щодо застосування положень статті 1048 ЦК України та, зокрема, можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, були викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі N 444/9519/12 (провадження N 14-10цс18), і Верховний Суд послідовно дотримується такої позицїї.
Припис абз. 2 частини 1 статті 1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, мали на увазі сторони встановлення нарахування процентів як міри відповідальності в певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem», тобто «слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав»)
Як зазначалось вище, у Заяві позичальника № 006-05767-240713 від 24 липня 2013 року визначено розмір процентної ставки - 9,99% річних - та зазначено, що процентна ставка є фіксованою. Умов, які передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, Заява не містить.
Згідно пунктом 3.1. Заяви передбачалось, що погашення заборгованості здійснюється щомісячно не пізніше 24 числа кожного місяця, шляхом зарахування суми грошових коштів у сумі 1008 грн у відповідності до графіку платежів - ануїтетні платежі (на початку сплати кредиту в цих платежах переважають відсотки, і менше погашається сума кредиту).
Пунктом 4 Заяви передбачено, що в разі порушення строків сплати Платежів, Банк має право з наступного календарного дня за передбаченим днем сплати Платежу нарахувати та стягнути штрафні санкції в розмірі 10 % суми невиконаного зобов'язання, але не менше та/або не більше 150,00 грн.
Таким чином, оскільки кінцевий строк кредитування згідно умов договору було визначено 24 липня 2016 року (дата внесення останнього платежу), Банк не мав права нараховувати відсотки, передбачені Заявою, після цієї дати.
Як зазначалось вище, позивачем надано витяг з додатку до Договору про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Профіт Файненс» прийняло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 14 387,45 грн, з яких: 5214,92 грн - основна заборгованість по тілу кредиту, 9172,92 грн - заборгованість за нарахованими процентами за кредитом, 0 грн - заборгованість по комісіям (а.с.15).
Розрахунку заборгованості, про стягнення якої заявлено вимогу, позивачем не надано.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).
У позовній заяві зазначено, що ТОВ «Профіт Файненс» повідомляє суд, що оригінали всіх документів, зазначених у додатках до позову, знаходяться у позивача, інших доказів, які позивач може надати суду - немає.
Таким чином, представником позивача не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. Зокрема, не надано інформації яким чином виникла заборгованість у ОСОБА_1 ; чи вносились нею платежі відповідно до Графіку платежів чи в іншій сумі; коли вона порушила (порушувала) зобов'язання по поверненню кредиту; чи нараховувались та стягувались штрафні санкції; протягом якого часу проводилось нарахування процентів та ін.
За таких обставин, апеляційний суд позбавлений можливості перевірити правильність визначеної суми заборгованості ОСОБА_1 , право вимоги до якої прийняло ТОВ «Профіт Файненс», а отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 15 134,12 грн - не доведені.
Суд першої інстанції неповно з'ясував вказані обставини, що мають значення для справи і дійшов помилкового висновку при ухваленні оскаржуваного рішення.
Згідно частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку із недоведеність матеріально-правової вимоги.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» задовольнити частково.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді