Справа № 163/2430/24 Провадження №33/802/445/25 Головуючий у 1 інстанції:Шеремета С. А.
Доповідач: Денісов В. П.
11 липня 2025 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., розглянувши апеляційну скаргу захисника Кінах Я.В. на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 05 червня 2025 року щодо ОСОБА_1 ,
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнута до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України, накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 110 764 гривні. Стягнуто із неї на користь держави 605 гривень 60 копійок судового збору.
Не погоджуючись із судовим рішенням, захисник подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки копію постанови отримала лише 12.06.2025.
Перевіривши матеріали справи та доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, доходжу висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню з таких підстав.
У своєму клопотанні апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, мотивуючи його тим, що копію постанови вона отримала лише 12.06.2025.
Однак, такі доводи повністю суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП, згідно з якими постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення.
Отже, законодавець пов'язує початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її винесення, а не з моментом отримання особою копії постанови.
05 червня 2025 року під час розгляду справи у Любомльському районному суді Волинської області захисник ОСОБА_2 була відсутня (а.с.143).
В даній справі відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП строк на апеляційне оскарження закінчився 16 червня 2025 року (з урахуванням неробочих днів).
Апеляційну скаргу на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 05 червня 2025 року захисник Кінах Я.В. подала через систему «Електронний суд» лише 19 червня 2025 року, тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження, який закінчився ще 16 червня 2025 року (з урахуванням неробочих днів).
Отже, захисник - професійний учасник судового провадження пропустила строк апеляційного оскарження, визначений положеннями ч.2 ст.294 КУпАП.
Доводи клопотання про те, що захисник копію постанови отримала лише 16.06.2025, не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки такі доводи повністю суперечать приписам ч.2 ст.294 КУпАП та матеріалам даної справи.
Як убачається із матеріалів справи, захисник Кінах О.І. завчасно та належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи щодо ОСОБА_1 , що підтверджується повідомленням на її електронну пошту та її черговим клопотанням про відкладення розгляду справи (а.с.139, 140).
При цьому слід зазначити, що з моменту надходження справи до місцевого суду - 22.10.2024 сторона захисту жодного разу не з'явилась в судові засідання, а подавала клопотання про відкладення судового розгляду (а.с.65, 104, 114, 119, 122, 128, 134, 140). Тобто було подано 8 клопотань про відкладення судових засідань з різних причин.
Жодних інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження оскаржуваної постанови клопотання апелянта не містить.
Апеляційний суд звертає увагу, що захисник отримала копію оскаржуваної постанови 11.06.2025 (а.с.148), тобто в межах строку на апеляційне оскарження, який закінчився 16 червня 2025 року (з урахуванням неробочих днів).
Тому доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, оскільки суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП та повністю спростовуються матеріалами справи, а тому клопотання до задоволення не підлягає.
Європейський Суд з прав людини в рішенні «Рябих проти Росії» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Таким чином, Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положеннями ч.2 ст.294 КУпАП визначено, що апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Підсумовуючи наведені обставини та положення ч.2 ст.294 КУпАП, необхідно відмовити у задоволенні клопотання захисника Кінах Я.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Любомльського районного суду Волинської області від 05 червня 2025 року щодо ОСОБА_1 та повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,
У задоволенні клопотання захисника Кінах Я.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Любомльського районного суду Волинської області від 05 червня 2025 року щодо ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов