печерський районний суд міста києва
Справа № 757/26243/25-к
пр. № 1-кс-23365/25
12 червня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬСЬКІ ТРАДИЦІЇ» про скасування арешту майна та встановленого порядку передачі майна у кримінальному провадженні № 12022000000000281 від 09.04.2022,
05.06.2025 в провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬСЬКІ ТРАДИЦІЇ» про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.09.2022 у справі № 757/23124/22-к та встановленого ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.09.2022 у справі № 757/26399/22-к порядку передачі майна у межах кримінального провадження № 12022000000000281 від 09.04.2022.
Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, заявник зазначає, що арешт нерухомого майна ТОВ «СІЛЬСЬКІ ТРАДИЦІЇ» є необґрунтованим та безпідставних, оскільки матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що це майно відповідає ознакам речових доказів, відповідно до ст. 98 КПК України. Підстави для арешту ґрунтуються лише на припущеннях, без наведення конкретних фактів або документів, які б підтверджували зв'язок майна з протиправною діяльністю підприємства. Поряд з цим, стороною обвинувачення не спростовано статус товариства як добросовісного набувача майна. Відтак вищенаведене у своїй сукупності вказує на безпідставність накладення арешту та обумовлює необхідність його скасування.
У судове засідання заявник не з'явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином. Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬСЬКІ ТРАДИЦІЇ» ОСОБА_4 подав до суду заяву про розгляд клопотання у відсутність заявника, вимоги клопотання підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність.
Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000000281 від 09.04.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 110-2, ч. 3 ст. 209 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.09.2022 у справі 757/23124/22-к задоволено клопотання прокурора першого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та накладено на нерухоме майно ТОВ «СІЛЬСЬКІ ТРАДИЦІЇ», шляхом заборони відчуження та розпоряджання майном, а саме на:
- майновий комплекс свино-товарної ферми, що за адресою: Полтавська область, Семенівський район, с. Очеретувате, вул. Царенка, буд. 1а, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 28102821;
- нежитлові будівлі, що за адресою: Полтавська область, Семенівський район, с. Очеретувате, вул. Царенка, буд. 48а, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 28104396;
- нежитлові будівлі, що за адресою: Полтавська область, Семенівський район, с. Заїчинці, вул. Радянська, будинок 79а, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 28102456;
- нежитлове приміщення, майновий комплекс, що за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, смт. Білики, вул. Будівельна, буд. 1, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 11014450.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.09.2022 у справі 757/26399/22-к задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 та передано в управління Національному агентству України, з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901) речові докази у кримінальному провадженні № 12022000000000281, серед іншого:
- майновий комплекс свино-товарної ферми, що за адресою: Полтавська область, Семенівський район, с. Очеретувате, вул. Царенка, буд. 1а, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 28102821, який належить ТОВ «СІЛЬСЬКІ ТРАДИЦІЇ» (код ЄДРПОУ 36156348), та на який ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_8 від 09.09.2022 у справі № 757/23124/22-к накладено арешт, з метою забезпечення його збереження або передачі в управління з урахуванням особливостей, визначених законом;
- нежитлові будівлі, що за адресою: Полтавська область, Семенівський район, с. Очеретувате, вул. Царенка, буд. 48а, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 28104396, які належать ТОВ «СІЛЬСЬКІ ТРАДИЦІЇ» (код ЄДРПОУ 36156348), та на який ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_8 від 09.09.2022 у справі № 757/23124/22-к накладено арешт, з метою забезпечення його збереження або передачі в управління з урахуванням особливостей, визначених законом;
- нежитлові будівлі, що за адресою: Полтавська область, Семенівський район, с. Заїчинці, вул. Радянська, будинок 79а, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 28102456, які належать ТОВ «СІЛЬСЬКІ ТРАДИЦІЇ» (код ЄДРПОУ 36156348), та на який ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_8 від 09.09.2022 у справі № 757/23124/22-к накладено арешт, з метою забезпечення його збереження або передачі в управління з урахуванням особливостей, визначених законом;
- нежитлове приміщення, майновий комплекс, що за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, смт. Білики, вул. Будівельна, буд. 1, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 11014450, який належить ТОВ «СІЛЬСЬКІ ТРАДИЦІЇ» (код ЄДРПОУ 36156348), та на який ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_8 від 09.09.2022 у справі № 757/23124/22-к накладено арешт, з метою забезпечення його збереження або передачі в управління з урахуванням особливостей, визначених законом.
У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.
Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». Дана норма узгоджується з положенням ч. 1 ст. 318 ЦК України.
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти російської федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти російської федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Відповідно до п.5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.09.2022, при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що вищезазначене майно має доказове значення у кримінальному провадженні та, що на даному етапі досудового розслідування була необхідність у забезпеченні збереження вказаного майна як речового доказу.
Так, згідно абзацу другого ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою збереження речових доказів.
Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі, щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Незважаючи на те, що досудове розслідування здійснюється протягом тривалого проміжку часу, стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об'єктивні підстави для накладення арешту на майно, яке перебуває у власності заявника.
Стороною обвинувачення не надано суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів що вказують про прямий, або опосередкований зв'язок заявника з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а також відсутні підстави відповідальності заявника за незаконні дії третіх осіб.
Версія органу досудового розслідування, що майно, на яке накладено арешт, відповідає ознакам, визначеним ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 12022000000000281 від 09.04.2022, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, а спростована наданими доказами в обґрунтування скасування арешту майна.
Саме по собі винесення слідчим постанови про визнання речовим доказом не спростовує цих обставин і не може слугувати підставою для подальшого позбавлення власника майна вільно користуватися ним.
Враховуючи вказане, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв'язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
Що стосується розгляду клопотання в частині скасування передачі майна в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, застосованого ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва 30.09.2022 у справі 757/26399/22-к, то слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Так, відповідно до ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 4 ст. 9 КПК України передбачено, що у разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до статті 13 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд (рішення від 06.03.2018, справа № 243/6674/17-к, провадження № 51-499км17).
В даному випадку, діючим кримінально-процесуальним кодексом України, на противагу вирішенню іншого питання (накладення арешту та скасування арешту майна), не передбачено, ні в апеляційному, ні в іншому порядку перегляд рішення про передачу активів в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, що істотно порушує право осіб на ефективний засіб юридичного захисту.
Зазначені обставини свідчать про наявність прогалин в праві стосовно процесуального врегулювання розгляду слідчим суддею питання щодо скасування передачі активів в управління Національного агентства України.
За таких обставин, враховуючи, що питання про передачу активів в управління Національному агентству, відповідно до положень КПК України та Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» є похідним і напряму залежить від арешту майна, який повинен передувати, тому слідчий суддя вважає за можливе, з метою забезпечення права осіб на ефективний засіб юридичного захисту, розглянути в цій частині клопотання адвоката ОСОБА_3 та застосувати аналогію закону, за правилами, закріпленими в Главі 17 КПК України.
Як встановлено в ході судового розгляду клопотання, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.17.2019 одночасно було задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 та передано в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901) рухоме майно, питання про зняття арешту з якого порушується заявником у цьому клопотанні.
Відповідно до абзацу 7 ч. 6 ст. 100 КПК України, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред'явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.
Тобто, з вимог вказаної статті вбачається, що сума або вартість активів повинна дорівнювати або перевищувати 200 розмірів мінімальної заробітної плати на 1 січня відповідного року, при цьому ст. 100 КПК України встановлює вимогу визнання активів речовими доказами вартістю більше ніж 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», управління активами - це діяльність із володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і вирішено питання про їх передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, тобто забезпечення збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, передача їх в управління або реалізація активів у випадках та порядку, передбачених цим Законом, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.
Крім того, Європейський суд з прав людини наголошує, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах. Але, окрім того, втручання у право безперешкодного користування своїм майном передбачає «справедливу рівновагу» між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.
Суд також наголошує на тому, що втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статті 1 Протоколу №1, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення цієї рівноваги відбивається в структурі статті 1 загалом, а отже, й у частині другій. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються, і поставленою метою.
З'ясовуючи, чи дотримано цієї вимоги, Суд визнає, що держава має право користуватися широкими межами свободи розсуду як у виборі засобів примусового виконання наказів, так і у з'ясуванні виправданості наслідків такого виконання наказів у світлі загальних інтересів - виконання, що спрямоване на досягнення мети, поставленої даним законом. У таких сферах, як житлова, що відіграє центральну роль у забезпеченні добробуту й економічної політики в сучасному суспільстві, Суд поважатиме законодавчі рішення, якщо вони відповідають загальним інтересам і ґрунтуються на чітко сформульованому розумному вмотивуванні (рішення у справі «Мелахер та інші проти Австрії» (Mellacher and Others v. Austria), заяви №№ 10522/83; 11011/84; 11070/84, рішення від 19 грудня 1989 р., п. 48, та у справі «Шассанью та інші проти Франції» (Chassagnou and Others v. France) [GC], від 29 квітня 1999 р., заяви №№ 25088/94, 28331/95 та 28443/95, п. 75). Рішення у справі «"Іммобільяре Саффі" проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [GC] від 28 липня 1999 р., заява № 22774/93, п. 49.
Так, у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» заявники скаржились на те, що постанова муніципалітету міста Стокгольм, яка дозволяла місцевій владі відчужувати за своїм бажанням практично без обмежень будь-яку власність, порушувала їхнє право власності за статтею 1 Протоколу №1. Суд ухвалив, що хоч подібне відчуження теоретично залишало за власниками право користуватися та розпоряджатися своєю власністю, однак практично їхні можливості робити це були обмежені настільки, що застосування шведського закону справді порушувало їхнє право на вільне володіння своїм майном. Розглянувши справу, Суд також підкреслив свою думку про те, що Конвенція у цілому вимагає збереження балансу між інтересами суспільства і основними правами людини, та зауважив, що у випадку позбавлення власності, встановлені обмежень на користування нею чи в інших подібних випадках справедливість вимагає, щоб особам, які постраждали, було надано право оскаржувати рішення уряду з питань позбавлення власності, встановлення контролю за її використанням і було надане відшкодування.
Аналізуючи вказані норми, слідчий суддя приходить до висновку, що, основною метою застосування судом такого заходу обмеження права власності, як передача активів в управління Національному агентству, було забезпечення їх збереження та збереження їх економічної вартості.
Разом з тим, слідчому судді стороною обвинувачення не надано даних про спрямування дій для проведення оцінки та отримання звіту про оцінку активів, зокрема вказаного майна, які прямо суперечать статті 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» та ст. 100 КПК України.
Тому, слідчий суддя вважає необхідним скасувати, застосовану ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.09.2022, передачу активів в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Враховуючи вказане, підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна заявника взагалі спростовується, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв'язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна та визначений порядок його зберігання, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 98, 167, 170,171, 172, 173, 174, 379 КПК України, Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.09.2022 у справі 757/23124/22-к, на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬСЬКІ ТРАДИЦІЇ» (код ЄДРПОУ 36156348), а саме на:
- майновий комплекс свино-товарної ферми, що за адресою: Полтавська область, Семенівський район, с. Очеретувате, вул. Царенка, буд. 1а, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 28102821;
- нежитлові будівлі, що за адресою: Полтавська область, Семенівський район, с. Очеретувате, вул. Царенка, буд. 48а, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 28104396;
- нежитлові будівлі, що за адресою: Полтавська область, Семенівський район, с. Заїчинці, вул. Радянська, будинок 79а, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 28102456;
- нежитлове приміщення, майновий комплекс, що за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, смт. Білики, вул. Будівельна, буд. 1, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 11014450.
Скасувати заборону відчуження та розпоряджання майном
Скасувати застосований ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.09.2022 у справі № 757/26399/22-к порядок збереження речових доказів, що були передані в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів у кримінальному провадженні № 12022000000000281 від 09.04.2022 за ч. 4 ст. 110-2, ч. 3 ст. 209 КК України, в частині:
- майновий комплекс свино-товарної ферми, що за адресою: Полтавська область, Семенівський район, с. Очеретувате, вул. Царенка, буд. 1а, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 28102821, який належить ТОВ «СІЛЬСЬКІ ТРАДИЦІЇ» (код ЄДРПОУ 36156348), та на який ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_8 від 09.09.2022 у справі № 757/23124/22-к накладено арешт, з метою забезпечення його збереження або передачі в управління з урахуванням особливостей, визначених законом;
- нежитлові будівлі, що за адресою: Полтавська область, Семенівський район, с. Очеретувате, вул. Царенка, буд. 48а, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 28104396, які належать ТОВ «СІЛЬСЬКІ ТРАДИЦІЇ» (код ЄДРПОУ 36156348), та на який ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_8 від 09.09.2022 у справі № 757/23124/22-к накладено арешт, з метою забезпечення його збереження або передачі в управління з урахуванням особливостей, визначених законом;
- нежитлові будівлі, що за адресою: Полтавська область, Семенівський район, с. Заїчинці, вул. Радянська, будинок 79а, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 28102456, які належать ТОВ «СІЛЬСЬКІ ТРАДИЦІЇ» (код ЄДРПОУ 36156348), та на який ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_8 від 09.09.2022 у справі № 757/23124/22-к накладено арешт, з метою забезпечення його збереження або передачі в управління з урахуванням особливостей, визначених законом;
- нежитлове приміщення, майновий комплекс, що за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, смт. Білики, вул. Будівельна, буд. 1, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 11014450, який належить ТОВ «СІЛЬСЬКІ ТРАДИЦІЇ» (код ЄДРПОУ 36156348), та на який ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_8 від 09.09.2022 у справі № 757/23124/22-к накладено арешт, з метою забезпечення його збереження або передачі в управління з урахуванням особливостей, визначених законом.
Ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню.
Слідчий суддя ОСОБА_1