10.07.2025 Справа № 756/1470/25
Унікальний№756/1470/25
Провадження№2-о/756/198/25
Р I Ш Е Н Н Я
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 липня 2025 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Луценко О.М.,
за участі секретаря - Галелюк Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Київська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення,
Заявник звернувся до суду із заявою в якій просив встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви зазначено, що заявник та ОСОБА_2 є повно рідними братами.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , помер.
Після його смерті державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 , було відкрито (заведено) спадкову справу № 648/2023. Єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті останнього є його повнорідний брат - ОСОБА_1 , оскільки батько померлого ( ОСОБА_4 ) та його син ( ОСОБА_5 ) спадщину після смерті ОСОБА_2 не приймали, а на момент звернення із даною заявою померли.
На момент смерті, ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , однак, після розлучення зі своєю дружиною - ОСОБА_6 став проживати зі своїм батьком - ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
У подальшому, з 2015 року і до смерті, як ОСОБА_2 (брата заявника), так і ОСОБА_4 (батька заявника), з ними за вказаною адресою постійно проживав заявник - ОСОБА_1 .
При цьому, ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_1 проживав із батьком та братом оскільки останні потребували постійного нагляду, так як хворіли, зловживали спиртними напоями, та не могли вести господарство, самостійно себе обслуговувати тощо.
Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно - часткау праві спільної власності на квартиру, що розташована у АДРЕСА_1 .
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до державногонотаріуса Одинадцятої київської державної нотаріальної контори, Тютюн Г М.,із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його повнорідного брата - ОСОБА_2 .
Проте, нотаріусом було відмовлено у видачі відповідного свідоцтва з огляду на те, що він і його померлий брат на момент відкриття спадщини були зареєстровані за різними адресами, а тому ОСОБА_1 не можна вважати таким, що прийняв спадщину у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 1268 ЦК України, а з часу відкриття спадщини протягом шести місяців він не звертався до нотаріальної контори із заявою про її прийняття.
Представник заявника та заявник в судовому засіданні заяву підтримали та просили суд постановити рішення, яким позов задовольнити.
Представник заінтересованої особи, в засідання не з'явився, про розгляд справи судом повідомлявся, належним чином про причини неявки суд не повідомив..
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню на підставі фактів, встановлених в судовому засіданні.
Судом встановлено, заявник ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження заявника та померлого.
Після смерті ОСОБА_2 залишилася спадщина, частка у праві спільної власності на квартиру, що розташована у АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса одинадцятої київської державної нотаріальної контори Тютюн І.М. з заявою про прийняття спадщини на підставі якої, було заведено спадкову справу № 648/2023, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 04.11.2023 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири, у зв'язку з пропущеним шестимісячним строком для прийняття спадщини та відсутністю факту прийняття спадщини.
На момент смерті, ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , однак, після розлучення зі своєю дружиною - ОСОБА_6 став проживати зі своїм батьком - ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
У подальшому, з 2015 року і до смерті, як ОСОБА_2 (брата заявника), так і ОСОБА_4 (батька заявника), з ними за вказаною адресою постійно проживав заявник - ОСОБА_1 .
При цьому, ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
В судовому засіданні встановлено, що з 2015 року і до смерті, як ОСОБА_2 (брата заявника), так і ОСОБА_4 (батька заявника), з ними за вказаною адресою постійно проживав заявник - ОСОБА_1 , при цьому, ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що ОСОБА_1 дійсно був зареєстрований за іншою адресою, однак весь час з 2015 року проживав і до смерті, як ОСОБА_2 так і ОСОБА_4 з ними за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до положень ст.ст.1216-1218 ЦК України,спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до абз. 3 п. 3 роз'ясненьпостанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008року №7 «Про судову практику у справах про спадкування'місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч. 2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.
Згідно з ч. 1ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269 ЦК України).
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р.) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Згідно роз'яснень, викладених у п.п. 2, 23Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Метою встановлення факту спільного проживання заявників зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч. 1 ст.293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною 1ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України, визначено що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Судом встановлено, що заявнику необхідно встановити факт постійного спільного проживання його померлого брата зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для оформлення права на спадщину, отже встановлення факту проживання брата заявника з спадкодавцем на момент його смерті породжує юридичні наслідки, оскільки з визначенням їх спільного проживання законодавство пов'язує прийняття спадщини, при цьому, спір про встановлення даного факту відсутній.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення заяви, оскільки встановлення цього факту породжує для заявника юридичні наслідки, від яких залежать його майнові права на спадщину.
На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 5, 6, 10, 263-265, 315-319, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 , заінтересована особа: Київська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Ввстановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Київському апеляційному суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О.М. Луценко