Справа №:755/4110/25
Провадження №: 1-кс/755/889/25
"04" липня 2025 р. м.Київ
Слідчий суддя Дніпровського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши клопотання слідчого - криміналіста 3 відділу слідчого управління (з дислокацією у м.Київ) ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025011000000046 за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Джанкой АР Крим, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 виданий Джанкойським МРВ ГУ МВС України в АР Крим, останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , останні відомі місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, -
Слідчий - криміналіст 3 відділу слідчого управління (з дислокацією у м.Київ) ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , за погодженням з прокурором відділу прокуратури АР Крим та міста Севастополя ОСОБА_3 , звернувся до суду в рамках кримінального провадження №22025011000000046, з клопотанням. про здійснення спеціального досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.
Мотивуючи клопотання, слідчий посилається на те, що слідчим управлінням ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025011000000046 від 18.02.2025 року за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.
Під час досудового розслідування було встановлено, що відповідно до вимог ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Також відповідно до вимог ч.2 ст.19, ст.68 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 5, ч. 1 ст. 72, ст. 73 Конституції України передбачено, що Україна є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією України.
Крім того, ч. 2 ст. 72 Конституції України передбачено, що всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш, як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш, як у двох третинах областей і не менш, як по сто тисяч підписів у кожній області.
Відповідно до ч.1 ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Незважаючи на це, у приміщенні Верховної Ради АР Крим 06.03.2014 у порушення ч. 3 ст. 2, ст. 72, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст. ст. 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову №1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», в якій визначено дату такого волевиявлення - 16.03.2014 року, на яке виносилося питання про входження АР Крим до складу російської федерації на правах суб'єкта федерації.
Відповідно до зазначеної постанови 16.03.2014 року на території Автономної Республіки Крим проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу російської федерації на правах суб'єкта федерації.
Результати «референдуму» не визнані жодною країною світу, крім російської федерації. Відповідно до п. 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 «Територіальна цілісність України», проведений 16.03.2014 в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі референдум не маючи законної сили не може бути основою для будь - якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або м. Севастополя.
Також, в пункті 1 вказаної Резолюції зазначено, що Генеральна Асамблея ООН підтверджує свою прихильність суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах.
В подальшому, 17.03.2014 депутатами Верховної Ради АР Крим було прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою на підставі, так званої, «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014 року, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».
Крім того, Верховною Радою АР Крим ухвалено постанову №1748-6/14 від 17.03.2014 року «О правоприемстве Республики Крым», пунктом 1 якої передбачено, що: «с момента провозглашения Республики Крым как независимого суверенного государства высшим органом власти Республики Крым является Государственный Совет Республики Крым - парламент Республики Крым в депутатском составе шестого созыва Верховной Рады Автономной Республики Крым на срок полномочий до сентября 2015 года».
Надалі, 18.03.2014 року між російською федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 підписано договір про входження території АР Крим та м.Севастополя до складу російської федерації.
В подальшому з метою забезпечення режиму окупації та придушення спротиву проукраїнського населення Криму прийнято ряд «законів та підзаконних нормативних актів», відповідно до яких слідчі, прокурори та судді підпорядковуються своїм керівникам по висхідній лінії відповідної гілки влади так званої «Республіки Крим», що входить у склад російської федерації.
Водночас, згідно зі ст. 87 «Конституції «Республіки Крим»»:
1. Прокуратура Республіки Крим здійснює нагляд за додержанням Конституції російської федерації та виконанням законів, що діють на території Республіки Крим, виконує інші функції, встановлені федеральними законами.
2. Прокурор Республіки Крим призначається на посаду президентом російської федерації за поданням Генерального прокурора російської федерації, погодженим із главою Республіки Крим і Державною Радою Республіки Крим. Прокурор Республіки Крим звільняється з посади президентом російської федерації.
3.Прокурори районів, міст і прирівняні до них прокурори призначаються на посаду і звільняються з посади Генеральним прокурором російської федерації.
Крім того, 20.03.2014 року Державною Думою російської федерації було прийнято «Федеральний конституційний закон» від 21.03.2014 року за №6-ФКЗ «О принятии в российскую федерацию Республики Крым и образовании в составе российской федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
Вищезазначене свідчить про проведення представниками російської федерації та її федеральних органів підривної діяльності проти України.
Здійснюючи підривну діяльність проти України, представники органів прокуратури, суддівського корпусу та інших органів державної влади іноземної держави утворили на окупованій території України федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронні органи та судову систему російської федерації з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим.
Відповідно до ст. 8 «Федерального конституційного» закону від 21.03.2014 № 6-ФКЗ «О принятии в российскую федерацию Республики Крым и образовании в составе российской федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя», під час перехідного періоду Генеральна прокуратура російської федерації створює на території Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя органи прокуратури Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя, що мають статус суб'єкту російської федерації. Прокурор Республіки Крим і прокурор міста федерального значення Севастополя назначаються президентом російської федерації за поданням Генерального прокурора російської федерації, погодженому відповідно з Республікою Крим і містом федерального значення Севастополя.
Інші прокурори, які виконують свої повноваження на території Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя, призначаються у відповідності до законодавства російської федерації.
Працівники органів прокуратури України, які заміщують посади у вказаних органах, що діють на території Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя на день прийняття у склад російської федерації нових суб'єктів, мають переважне право на прийняття на службу в органи прокуратури російської федерації, що створені на цих територіях, за умови наявності в них громадянства російської федерації, а також за умови здачі ними екзамену на знання законодавства російської федерації і їх відповідності вимогам, що ставляться законодавством російської федерації до працівників органів прокуратури.
До завершення формування органів прокуратури російської федерації на території Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя відповідні повноваження на цих територіях здійснюють органи прокуратури, що діяли на день прийняття в російську федерацію Республіки Крим і створення у складі російської федерації нових суб'єктів.
Створення та діяльність органів іноземної держави, у тому числі системи органів прокуратури на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, призвели до заходів посилення тимчасової окупації невід'ємної території України.
В той же час, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014, зокрема ст. ст. 1-3 визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії російської федерації з 20 лютого 2014 року.
Генеральна Асамблея ООН своєю Резолюцією 71/205 від 19.12.2016 року «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)» засудила тимчасову окупацію російською федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
В подальшому, Резолюціями 72/190 від 19.12.2017, 73/194 від 17.12.2018 та 74/168 від 18.12.2019 «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)», Генеральна Асамблея ООН вчергове засудила нинішню тимчасову окупацію російською федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Як зазначено вище, сам факт окупації засуджений як міжнародною спільнотою, так і законодавством України, та був широко висвітлений в офіційних виданнях та медійному просторі.
Одночасно, згідно до ст. 54 Конвенції «Про захист цивільного населення під час війни» 1949 року (далі - Конвенція), яка є частиною національного законодавства України, окупаційній державі забороняється змінювати статус посадових осіб чи суддів на окупованих територіях або вживати стосовно них будь-яких заходів примусу, якщо вони утримуватимуться від виконання своїх обов'язків з міркувань совісті.
Крім того, згідно ст. 64 Конвенції, кримінальне законодавство окупованої території залишається чинним, за винятком випадків, коли дія його скасовується або призупиняється окупаційною державою, якщо це законодавство становить загрозу безпеці окупаційної держави або є перешкодою виконання цієї Конвенції. Враховуючи згадане вище, та з огляду на необхідність забезпечення ефективного судочинства, суди окупованої території продовжуватимуть виконувати свої функції стосовно розгляду правопорушень, визначених цим законодавством.
Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Таким чином, здійснення правосуддя на території України та зокрема території Автономної Республіки Крим повинно здійснюватися виключно у порядку та на підставі чинного законодавства України.
Вищезазначене свідчить про проведення представниками російської федерації та її федеральних органів підривної діяльності проти України.
Також, самопроголошеною владою так званої «Республіки Крим» за сприяння російської федерації були незаконно створені, у тому числі органи прокуратури.
Здійснюючи підривну діяльність проти України, представники органів державної влади іноземної держави утворили на окупованій території України федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, органи прокуратури та інші правоохоронні органи російської федерації з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим.
Незважаючи на наявність легітимного керівництва прокуратури Автономної Республіки Крим, колишнім старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 у взаємодії з керівництвом Президії Верховної Ради Автономної Республіки Крим та представниками незаконних військових формувань здійснено самовільне протиправне присвоєння владних повноважень виконувача обов'язків прокурора Автономної Республіки Крим з подальшими незаконними діями, у тому числі проведенням кадрових призначень та звільненням працівників прокуратури.
В подальшому, з метою остаточного становлення на території АР Крим органів державної влади російської федерації, придушення проявів незгоди з окупацією, незаконно утвореними правоохоронними органами, у тому числі прокуратурою, відносно громадян України, які мешкали на території АР Крим та мали проукраїнську налаштованість, порушено низку кримінальних справ, у яких в порушення вимог ст.ст. 54, 64 Конвенції «Про захист цивільного населення під час війни» незаконно утвореними на території АР Крим судами російської федерації постановлені вироки.
Статтями 1-3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій, внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України є тимчасово окупованою територією внаслідок збройної агресії російської федерації з 20 лютого 2014 року.
Згідно з ч.1 ст.3 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 за № 1789-ХІІ, який діяв до 15.07.2015 року (далі - Закон України «Про прокуратуру»), повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами.
Крім того, ст. 4 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що діяльність органів прокуратури спрямована на всемирне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань: закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень; гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина; основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення.
Частиною 1 статті 6 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про прокуратуру» систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, районні в містах, а також військові прокуратури.
Так, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняв Присягу працівника прокуратури, відповідно до змісту якої він, присвячуючи свою діяльність служінню Українському народові і Українській державі, урочисто присягнув: неухильно додержуватися Конституції, законів та міжнародних зобов'язань України; сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави; постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов'язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури.
Наказом Генерального прокурора України ОСОБА_6 призначено на посаду прокурора Сакського міжрайонного прокурора Автономної Республіки Крим. Наказом Генерального прокурора України від 05.06.2012 року йому було присвоєно класний чин - старший радник юстиції.
Рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 11.03.2014 року №1729-6/14, тобто всупереч встановленому чинним законодавством України порядку, ОСОБА_10 призначено на посаду прокурора Автономної Республіки Крим.
За допомогою не встановлених слідством осіб ОСОБА_10 у березні 2014 року запропонувала ОСОБА_6 працювати в незаконно створеній прокуратурі Автономної Республіки Крим та виконувати лише розпорядження та накази, надані нею.
В подальшому у березні 2014 року, більш точну дату встановити не виявилось за можливе, не встановленими слідством особами ОСОБА_6 запропоновано перейти до незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, яка увійшла до складу прокуратури російської федерації.
Нехтуючи вищевказаними вимогами Конституції і законів України, Присягою працівника прокуратури ОСОБА_6 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи про незаконність призначення ОСОБА_10 на посаду так званого «прокурора Республіки Крим», а також незаконного проведення на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя референдуму, достовірно знаючи, що Автономна Республіка Крим є невід'ємною частиною України, на території якої діють виключно закони України та міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у березні 2014 року, більш точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності, посиленні окупації півострову та утворенні в АР Крим системи незаконних органів прокуратури російської федерації, погодився на незаконну пропозицію про продовження роботи у складі прокуратури АР Крим, а згодом - прокуратури Республіки Крим, без підпорядкування Генеральній прокуратурі Україні.
Продовжуючи свої умисні дії, громадянин України ОСОБА_6 , знаходячись в АР Крим, достовірно знаючи, що Автономна Республіка Крим є невід'ємною частиною України, на території якої діють виключно закони України та міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у березні 2014 року, більш точну дату не встановлено, погодився на призначення його на посаду т.зв. «прокурора відділу статистики прокуратури Республіки Крим», де виконував вказівки і розпорядження так званих керівників зазначеної прокуратури.
Зокрема, починаючи з 2014 року ОСОБА_6 , займаючи посаду т.зв. «прокурора відділу статистики прокуратури Республіки Крим», знаходячись в м.Сімферополь АР Крим, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи на меті здійснення підривної діяльності проти України, достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, брав участь у функціонуванні органів прокуратури російської федерації, чим вчиняв дії спрямовані на зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим.
Допомога ОСОБА_6 іноземній державі та її представникам у створенні та функціонуванні органів прокуратури російської федерації та на території АР Крим призвели до посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим, завдяки чому окупація триває.
Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України - державна зрада, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, а саме: наданні іноземній державі та її представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.
Крім того, 24 лютого 2022 року, у зв'язку з відкритим військовим вторгненням російської федерації в Україну, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України «Про введення військового стану в Україні» № 2002-ІХ від 24.02.2022, яким на території України введено воєнний стан, строк дії якого продовжується відповідними Указами Президента до теперішнього часу.
Згідно мотивів клопотання, слідством на даний час встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування на тимчасово окупованій території АР Крим, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, що підтверджується матеріалами оперативного підрозділу: відповідь на доручення за вих. №212/8-218671 від 13.06.2016 року.
15.03.2016 року було складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.
25.02.2025 року було складено повідомлення про заміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.
15.03.2016 року на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, було опубліковано повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
31.05.2016 року в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр» №101 (5721) було опубліковано повістку про виклик підозрюваного ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.
Крім того, 22.02.2017 року повідомлення про підозру ОСОБА_6 та повістка про його виклик до Генеральної прокуратури України, були направлені на електронну пошту незаконно створеної на ТОТ АР Крим т.зв. «Прокуратури Республіки Крим».
25.02.2025 року в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр» №41 (7966) та 25.02.2025 року на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, було опубліковано повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Разом з тим, на виконання вимог ст. 135 КПК України у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України в Автономній Республіці Крим, повістки на 07.06.2016 року, 17.06.2016 року, 01.07.2016 року, 16.11.2016 року, 28.02.2017 року, 24.02.2025 року, 25.02.2025 року, 03.03.2025 року, 04.04.2025 року та 05.03.2025 року про виклик його до Генеральної прокуратури України та слідчого управління (з дислокацією у м.Київ) Головного управління СБ України в АР Крим для вручення письмового повідомлення про підозру (повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри), а також проведення за його участі інших слідчих (процесуальних) дій опубліковані в газеті «Урядовий кур'єр», яка являється друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (№ 101 (5721) від 31.05.2016 року, № 110 (5730) від 11.06.2016 року, № 117 (5737) від 23.06.2016 року, (№ 213 (5833) від 12.11.2016 року, (№ 37 (5906) від 25.02.2017 року, (№ 39 (7964) від 21.02.2025 року, (№ 41 (7966) від 25.02.2025 року та 24.05.2016 року, 09.06.2016 року, 21.02.2025 року та 25.06.2025 року на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Таким чином, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111КК України, та відповідно до положень ст.135 КПК України викликано слідчим для проведення слідчих і процесуальних дій.
04.05.2016 року старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 винесено постанову про про оголошення в розшук ОСОБА_6 .
А тому, оскільки підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування та суду на тимчасово окупованій території АР Крим з метою ухилення від кримінальної відповідальності слідчий просить надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Мотивуючи клопотання щодо необхідності здійснення спеціального досудового розслідування прокурор в судовому засіданні посилається на те, що підставою для здійснення спеціального судового провадження є ухилення ОСОБА_6 від явок на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, крім того, ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України АР Крим з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а тому просив суд задовольнити клопотання з наведених мотивів.
Захисник в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання слідчого, оскільки підозрюваний перебуває на території АР Крим, що не гарантує отримання повідомлення про підозру та повісток про виклик останнього, а тому просив суд відмовити в задоволенні клопотання слідчого.
Вивчивши клопотання, додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, вислухавши вищенаведені пояснення прокурора, який підтримав клопотання з мотивів викладених у клопотанні та вказав відповідні доводи в судовому засіданні, вислухавши вищенаведені пояснення захисника, слідчий суддя приходить до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що слідчим управлінням ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025011000000046 від 18.02.2016 року за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.
15.03.2016 року було складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.
25.02.2025 року було складено повідомлення про заміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.
Згідно мотивів клопотання, слідством на даний час встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування на тимчасово окупованій території АР Крим, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, що підтверджується матеріалами оперативного підрозділу: відповідь на доручення за вих. №212/8-218671 від 13.06.2016 року.
У зв'язку з цим, 15.03.2016 року на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, було опубліковано повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
31.05.2016 року в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр» №101 (5721) було опубліковано повістку про виклик підозрюваного ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.
Крім того, 22.02.2017 року повідомлення про підозру ОСОБА_6 та повістка про його виклик до Генеральної прокуратури України, були направлені на електронну пошту незаконно створеної на ТОТ АР Крим т.зв. «Прокуратури Республіки Крим».
25.02.2025 року в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр» №41 (7966) та 25.02.2025 року на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, було опубліковано повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Разом з тим, на виконання вимог ст. 135 КПК України у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України в Автономній Республіці Крим, повістки на 07.06.2016 року, 17.06.2016 року, 01.07.2016 року, 16.11.2016 року, 28.02.2017 року, 24.02.2025 року, 25.02.2025 року, 03.03.2025 року, 04.04.2025 року та 05.03.2025 року про виклик його до Генеральної прокуратури України та слідчого управління (з дислокацією у м.Київ) Головного управління СБ України в АР Крим для вручення письмового повідомлення про підозру (повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри), а також проведення за його участі інших слідчих (процесуальних) дій опубліковані в газеті «Урядовий кур'єр», яка являється друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (№ 101 (5721) від 31.05.2016 року, № 110 (5730) від 11.06.2016 року, № 117 (5737) від 23.06.2016 року, (№ 213 (5833) від 12.11.2016 року, (№ 37 (5906) від 25.02.2017 року, (№ 39 (7964) від 21.02.2025 року, (№ 41 (7966) від 25.02.2025 року та 24.05.2016 року, 09.06.2016 року, 21.02.2025 року та 25.06.2025 року на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Таким чином, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, та відповідно до положень ст.135 КПК України викликано слідчим для проведення слідчих і процесуальних дій.
04.05.2016 року на підставі вимог ст.281 КПК України у зв'язку із переховуванням підозрюваного ОСОБА_6 від слідства і суду та інформацією оперативного підрозділу про те, що останній перебуває на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим, його було оголошено в розшук.
Одними із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини (ст. 2 КПК України).
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом.
Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших кримінальних правопорушень не допускається, крім випадків, коли кримінальні правопорушення вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук, та розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 297-4 КПК України під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов'язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення.
Так, поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п.32, Series A, N 182).
Водночас, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, в яких суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
А тому, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Одночасно, слідчому судді під час вирішення питання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування не надається весь обсяг доказів, зібраних під час досудового розслідування та дані щодо джерел їх отримання. Такі матеріали мають надаватися суду при судовому провадженні відповідного кримінального провадження та саме на цій стадії, передбачено здійснення оцінки доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
При цьому, на стадії досудового розслідування кримінального провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою.
Як вбачається із матеріалів клопотання, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: -протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 18.01.2016; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 11.03.2016; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 15.03.2016; протоколом огляду відкритих інтернет-ресурсів від 18.02.2025; листом виконаного оперативним підрозділом доручення № 51/9/2-41408 від 12.02.2025; листом з Офісу Президента України № 48-01/262 від 04.03.2025; листом з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19-14641-25 від 20.02.2025; повідомленням ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України від 15.03.2016; повідомленням ОСОБА_6 про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України від 25.02.2025, іншими матеріалами досудового розслідування у їх сукупності.
А тому, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому злочину, правильність кваліфікації його дій, допустимість доказів щодо встановлення винуватості підозрюваного, вважає, що зміст клопотання та долучених до нього матеріалів кримінального провадження можуть свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_6 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення.
У зв'язку з наведеним, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться у поданих слідчому судді матеріалах, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність останнього до кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин.
Поряд з цим, при розгляді даного клопотання слідчого ОСОБА_5 , суд враховує, що відповідно до оперативної інформації органу досудового розслідування підозрюваний ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території, де переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Водночас, чинне процесуальне законодавство не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у будь-якому із видів розшуку, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного та міжнародного) органом досудового розслідування має бути винесена відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено органом досудового розслідування шляхом винесення 14.03.2025 року постанови про оголошення підозрюваного в розшук.
Згідно з ч. 5 ст. 139 КПК України ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.
Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупованою територією визначається:
1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який перебуває на тимчасово окупованій території України, та оголошення його у розшук є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження в порядку, передбаченому КПК України, з особливостями, встановленими цим Законом.
Як вбачається з наданих слідчому судді матеріалів кримінального провадження 15.03.2016 року було складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.
25.02.2025 року було складено повідомлення про заміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.
Згідно мотивів клопотання, слідством на даний час встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування на тимчасово окупованій території АР Крим, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, що підтверджується матеріалами оперативного підрозділу: відповідь на доручення за вих. №212/8-218671 від 13.06.2016 року.
У зв'язку з цим, 15.03.2016 року на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, було опубліковано повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
31.05.2016 року в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр» №101 (5721) було опубліковано повістку про виклик підозрюваного ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.
Крім того, 22.02.2017 року повідомлення про підозру ОСОБА_6 та повістка про його виклик до Генеральної прокуратури України, були направлені на електронну пошту незаконно створеної на ТОТ АР Крим т.зв. «Прокуратури Республіки Крим».
25.02.2025 року в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр» №41 (7966) та 25.02.2025 року на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, було опубліковано повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Разом з тим, на виконання вимог ст. 135 КПК України у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України в Автономній Республіці Крим, повістки на 07.06.2016 року, 17.06.2016 року, 01.07.2016 року, 16.11.2016 року, 28.02.2017 року, 24.02.2025 року, 25.02.2025 року, 03.03.2025 року, 04.04.2025 року та 05.03.2025 року про виклик його до Генеральної прокуратури України та слідчого управління (з дислокацією у м.Київ) Головного управління СБ України в АР Крим для вручення письмового повідомлення про підозру (повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри), а також проведення за його участі інших слідчих (процесуальних) дій опубліковані в газеті «Урядовий кур'єр», яка являється друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (№ 101 (5721) від 31.05.2016 року, № 110 (5730) від 11.06.2016 року, № 117 (5737) від 23.06.2016 року, (№ 213 (5833) від 12.11.2016 року, (№ 37 (5906) від 25.02.2017 року, (№ 39 (7964) від 21.02.2025 року, (№ 41 (7966) від 25.02.2025 року та 24.05.2016 року, 09.06.2016 року, 21.02.2025 року та 25.06.2025 року на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Наведене, дає слідчому судді достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 умисно переховується від слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо ряду злочинів, зокрема передбаченого ч.1 ст. 111 КК України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук, та вони розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на надані слідчому судді матеріали кримінального провадження, що свідчать про причетність ОСОБА_6 до вищевказаного кримінального правопорушення, а також, враховуючи той факт, що останній переховується від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності, знаходиться на тимчасово окупованій території України, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого - криміналіста 3 відділу слідчого управління (з дислокацією у м.Київ) ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025011000000046 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 2971-2974, 309, 372, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого - криміналіста 3 відділу слідчого управління (з дислокацією у м.Київ) ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025011000000046 за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Джанкой АР Крим, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 виданий Джанкойським МРВ ГУ МВС України в АР Крим, останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , останні відомі місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого - задовольнити.
Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025011000000046 за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення та не може бути оскаржена, заперечення на неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя