Справа №:755/22458/24
Провадження №: 4-с/755/20/25
"27" березня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: Гончарука В.П.,
за участю секретаря: Бовкун М.В.
розглянувши у судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Пересипський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на дії/бездіяльність державного виконавця, суд, -
Скаржник ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернулася зі скаргою до суду на дії Суворовського ВДВС м.Одеси ГТУЮ у Одеській обл. та відповідно до вимог просила суд:
Зобов'язати Пересипський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції ( м.Одеса) зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 , накладеного в рамках ВП НОМЕР_1.
Вимого скаржника обгрунтовані тим, що на виконанні Пересипський ( Суворовського ) відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження НОМЕР_2 відкрите на підставі виконавчого листа № 755/1631/14-ц, від 23.06.2014 р. виданого Дніпровським районним судом м.Києва рішення за позовом АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 171047,31 грн.
Як убачається з відповіді Пересипський ( Суворовського ) відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) , що в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 що 2.12.2015 р. вказаний вище виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» ( ред. 2015 р.) в зв'язку з відсутністю у боржника майна.
Станом на час надання відповіді виконавче провадження НОМЕР_2 знищено в зв'язку із закінченням строку зберігання.
В той же час державним виконавцем Суворовського ВДВС м.Одеси ГТУЮ у Одеській обл. в рамках вказаного виконавчого провадження 31.07.2015 р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
На даний момент скаржник ОСОБА_1 не може в повній мірі скористатися своїм правом на реалізацію свого майна, так -як на даний час є не скасована постанова державного виконавця від 31.07.2015 р. якою було накладено арешт на майно скаржника з забороною його відчуження.
З врахуванням викладеного скаржник просить задовольнити його скаргу з обставин викладених в його скарзі.
В судове засідання представник скаржника подав заяву в якій просив розгляд справи провести у його відсутність та задовольнити вимоги скаржника.
Суб'єкт оскарження та зацікавлена особа в зал судового засідання не з'явилися, сповіщалися належним чином про день, місце та час розгляду справи в суді.
Суд, дослідивши матеріали справи дійшов наступного, що що відповідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як убачається з матеріалів справи, що в провадженні Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження НОМЕР_2 відкрите на підставі виконавчого листа № 755/1631/14-ц, від 23.06.2014 р. виданого Дніпровським районним судом м.Києва рішення за позовом АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 171047,31 грн.
Як убачається з відповіді Пересипський ( Суворовського ) відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) , що в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 що 2.12.2015 р. вказаний вище виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» ( ред. 2015 р.) в зв'язку з відсутністю у боржника майна.
Як убачається з матеріалів справи, що в послідуючому виконавче провадження було знищене за закінченням строку зберігання.
Скаржником було направлена відповідна заява до органу виконавчої служби про скасування арешту нерухомого майна, але арешт скасовано не було .
Разом з тим, слід зазначити, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, визначених ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення постанови не містило обов'язку виконавця скасовувати арешт з майна боржника.
Однак, виходячи зі змісту п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», судам роз'яснено, що вимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, оскільки є процесуальною дією державного виконавця.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 28.10.2020 року (справа № 204/2494/20), в якій зазначено, що повернення державним виконавцем своєю постановою виконавчого документу стягувану не змінює характеру правовідносин та вимоги боржника про скасування арешту майна не можуть розглядатися у позовному провадженні, оскільки у такому випадку позивач одночасно має бути й відповідачем, так як його майно арештовано державним виконавцем і він є боржником за виконавчим провадженням, що є неможливим відповідно до вимог ст. ст. 42, 48, 175, 447 ЦПК України.
Боржник у виконавчому провадженні не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розд. VII ЦПК України (постанова Верховного Суду від 24.05.2021 року у справі № 712/12136/18).
Так, відповідно до ст.ст. 447-449 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року (в редакції, чинній станом на день винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Відповідно до пункту 4.10.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року, в редакції, чинній на момент прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови, - якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження (окрім випадків направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби), повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
З аналізу вказаних норм законодавства слідує логічний висновок про те, що повернення виконавчого листа стягувачу є однією із форм закінчення виконавчого провадження, що у розумінні вимог вказаного Закону передбачає зняття арешту та скасування вжитих раніше заходів примусового виконання рішення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що не зняття виконавцем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право заявника підлягає захисту.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, виконавче провадження, в межах якого подано дано скаргу знищено, що унеможливлює держвиконавця на вчинення дій щодо скасування відповідного арешту майна боржника.
А тому, з урахуванням наведеного вище та приймаючи до уваги вимоги чинного законодавства щодо необхідності застосування судом єфективного способу захисту та поновлення прав сторони заявника, суд приходить до висновку про скасування оскаржуваної постанови про арешт майна боржника.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер: ВП№ НОМЕР_1,що була винесена 31.07.2015 р. державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
З урахування викладеного вище суд приходить до висновку про задоволення поданої скарги.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 268, 263-264, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Пересипський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на дії/бездіяльність державного виконавця - задовольнити .
Скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер: ВП№ ВП№ НОМЕР_1,що була винесена 31.07.2015 р. державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
Ухвала суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги ухвала , якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 27.03.2025 р.
Суддя: