Справа № 697/2525/24
Провадження № 2/697/197/2025
(ЗАОЧНЕ)
11 липня 2025 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Колісник Л.О.,
за участю секретарів судових засідань - Румини М.В., Дяченко Л.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Канів Черкаської області в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області про позбавлення батьківських прав,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про позбавлення її батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовна заява мотивована тим, що 09.09.2009 сторони уклали шлюб. Від шлюбу у них народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалося, сторони з 2014 не проживали сумісним подружнім життям, рішенням Канівського міськрайонного суду від 10.11.2020 за № 695/1701/20 шлюб розірвано. 12.01.2021 рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області з відповідача було стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини.
Починаючи з 2014 року відповідачка не бачила дитину жодного разу, ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами сина, станом його здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти - створились умови, які шкодять інтересам дитини.
Відповідач, покладених законом на батьків обов'язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової допомоги, посильної трудової або будь-якої іншої участі у вихованні сина. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача.
Коли син хворіє, відповідач його не провідує, не цікавиться станом його здоров'я та не надавав жодної матеріальної допомоги на лікування. Дитина знаходиться на повному утриманні позивача. З моменту стягнення аліментів відповідачка декілька разів сплачувала аліменти, а з листопада 2021 по даний час аліменти не сплачувала взагалі, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 155309,41 грн.
Позивач просить позбавити батьківських прав відповідача відносно її сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 025.12.2024 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.
03.03.2025 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові.
Відповідач, у судове засідання не з'явилася, була належним чином повідомлялася про день, час та місце розгляду справи за останньою адресою її реєстрації та розміщенням оголошення на сайті «Судова влада України». Відзиву на позов відповідач не подала, про причини неявки не повідомила.
Представник третьої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Золотоніської міської ради в судове засідання не з'явився, до суду надав заяву про розгляд справи без їх участі, свою позицію виклали у висновку органу опіки та піклування, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні в присутності батька дитини, ОСОБА_1 було заслухано думку дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дитина висловила свою думку та була вислухана судом щодо участі її батьків у житті дитини.
Суд, на підставі ст.ст. 280, 281 ЦПК України ухвалив про заочний розгляд справи оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, вислухавши учасників справи та думку дитини, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 від 25.12.2009 .
Згідно з рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області № 695/1701/20 від 10.11.2020 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Згідно з рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області № 695/1702/20 від 12.01.2021 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до повноліття.
Згідно розрахунку по заборгованості по аліментах ОСОБА_2 наданого Канівским відділом державної виконавчої служби вбачається, що борг ОСОБА_2 станом на 31.10.2024 становить 155309,41 грн.
Згідно довідки виданої Піщанською сільською радою Золотоніського району, Черкаської області № 206 від 03.2020, де зі слів сусідів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживають за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації з 2014 і по даний час.
Як зазначено в акті обстеження умов проживання від 06.11.2024, складеного представниками Служби у справах дітей Золотоніської міської ради проведено обстеження умов проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 та встановлено, що в даному будинку проживають і мають постійне місце реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - тато, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - син, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - співмешканка та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - дочка. Умови проживання сім'ї задовільні. Для виховання, навчання та утримання неповнолітнього ОСОБА_3 батьком ОСОБА_1 створені належні умови.
Відповідно до довідки виданої ЗДО «Казка» Піщанської сільської ради Золотоніського району, Черкаської області № 88/06-02 від 05.11.2024 виданої ОСОБА_1 , про те, що його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідував вищевказаний заклад з 02.09.2014 по 31.05.2016. Мати ОСОБА_2 у період перебування дитини в закладі не брала участі у вихованні дитини: не спілкувалася з вихователями дитини, не приводила і не забирала дитину з дитячого садка, не брала участі у батьківських зборах.
Відповідно до довідки Комунального закладу «Піщанський ліцей Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області» №6.4-163 від 05.11.2024 видана ОСОБА_1 , про те, що його син, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 був зарахований до 1 класу Піщанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Золотоніської районної ради (наказ № 78 від 31.08.2016) та закінчив 6 класів Піщанської ЗОШ І-ІІІ ступенів Піщанської сільської ради (наказ № 27-у від 21.09.2021). Вихованням сина займався батько, ОСОБА_1 .. Мати ОСОБА_2 участі у вихованні сина не брала. У навчальному закладі не з'являлася, з класним керівником не спілкувалася, на батьківські збори ніколи не приходила.
Відповідно до довідки Золотоніської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6 Золотоніської міської ради Черкаської області № 89 від 06.11.2024 видана ОСОБА_3 в тому, що він навчається в 9-Б класі Золотоніської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6 Золотоніської міської ради.
З характеристики ОСОБА_3 виданої Золотоніською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 6 Золотоніської міської ради вбачається, що він характеризується з позитивної сторони, товариський, старанний, дисциплінований, підтримує дружні стосунки з однокласниками та старшими учнями, має серед них авторитет. Його поважають, зважають на його думку. Користується повагою серед вчителів. Батько дитини приділяє належну увагу вихованню сина.
За висновком від 26.11.2024 № 2869, складеним органом опіки та піклування Золотоніської міської ради за розгляду поданих ОСОБА_1 документів, орган опіки і піклування вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч.2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення наведених положень ст. 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
У постанові від 06.05.2020 у справі № 753/2025/19 Верховний Суд зазначив, що «ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.
У постанові від 02.10.2019 у справі № 461/7387/16-ц Верховний Суд вказав, що «зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням ч. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (ст. 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03.12.1986). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини».
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 638/16622/17, від 13.04.2020 у справі № 760/468/18, від 29.04.2020 у справі № 522/10703/18, від 11.09.2020 у справі № 357/12295/18, від 29.07.2021 у справі № 686/16892/2.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02.12.2020 у справі № 180/1954/19, від 13.11.2020 у справі № 760/6835/18, від 09.11.2020 у справі № 753/9433/17, від 02.11.2020 у справі № 552/2947/19, від 13.03.2019 в справі № 631/2406/15-ц та у постанові від 24.04.2019 у справі № 300/908/17.
В п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30.03.2007 року № 3 зазначено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року № 3 ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
З урахуванням цього, суд констатує, що судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків можливі лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.
Згідно з 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Як передбачено ст. 9 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У рішенні від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України» Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
В рішенні по справі «Хант проти України» від 07.12.2006, Європейський суд з прав людини висловлює таку правову позицію, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27.11.1992, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, ст. 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини ( рішення у справі Johansen v. Norway від 07.08.1996, п. 78).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Савіни проти України» від 18.12.2008 право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст.8 Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві" (рішення у справі "Мак Майкл проти Сполученого Королівства" від 24.02.1995, п. 86, 87).
Визначаючи, чи було конкретне втручання "необхідним у демократичному суспільстві", суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 (справи "Кутцнер проти Німеччини", п. 65, та "Зоммерфельд проти Німеччини", п. 66).
Суд також акцентує увагу на тому, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (справа "Ньяоре проти Франції", п. 59). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини ( справа"Скоццарі та Дж'юнта проти Італії" п. 148).
Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (справа "Хазе проти Німеччини", п. 99). Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я (справи "Валлова і Валла проти Чеської Республіки" від 26.10.2006, п. 72 і "Гавелка та інші проти Чеської Республіки" від 21.06.2007).
З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (справа "К. А. проти Фінляндії", п. 92). Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї.
Крім того, оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз'єднання сім'ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки), і чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (справи "Шульц проти Польщі" від 08.01.2002; "Реммо і Узункая проти Німеччини" від 20.03.2007 та "Полашек проти Чеської Республіки" N 31885/05, від 08.01.2007). Суд також повинен врахувати, чи самим дітям було надано можливість висловити свою думку, коли цього вимагали обставини (рішення у справах Гавелка та інші, п. 62, і Хазе, п. 97).
Також Європейський суд з прав людини наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх воз'єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв'язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Ілля Ляпін проти Росії від 30.06.2020).
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини
Оцінюючи надані суду докази, суд встановив, що вони свідчать про те, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає із батьком ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , та між ними склалися добрі стосунки, батько виховує та утримує дитину.
В поданих позивачем доказах також зазначено, що мати ОСОБА_2 не бере участі у вихованні дитини із 2014 року.
Саме на підставі цих доказах орган опіки та піклування Золотоніської міської ради прийняла висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо спільної із позивачем дитини.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Однак, як зазначено в ч.6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Так, даний висновок робиться на підставі засідань комісії органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав. Для підготовки цього висновку комісія спілкується з обома батьками та вивчає наявність підстав для позбавлення батьківських прав.
В той же час, суд вважає, що висновок органу опіки і піклування Золотоніської міської ради про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, який носить рекомендаційний характер, не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.
Виходячи з вище вказаного висновку, він є однобічним, ґрунтується лише на доводах однієї сторони - батька дитини, наданих ним документах, при цьому викладені в ньому факти нічим не підтверджені та базуються лише на тому, що син сторін проживає з позивачем, з яким у них склалися добрі стосунки.
При цьому сторони та їх дитина на засідання комісії з питань захисту прав дитини органу опіки та піклування Золотоніської міської ради не запрошувалися, бесіда з самою дитиною із її батьками не проведена. Перед складенням висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача не встановлювалися умови проживання матері дитини, наявність чи відсутність обставин, що впливають на виконання її батьківських обов'язків щодо дитини ОСОБА_3 та їхнє спілкування та інші умови.
При цьому суд матеріали справи не містять доказів, що органом опіки і піклування вживалися заходи, спрямовані на попередження матері дитини про необхідність змінити свою поведінку, батьки не запрошувалися на засідання комісії з питань захисту прав дитини органу опіки та піклування Золотоніської міської ради, думка дитини не з'ясовувалася.
Під час дослідження доказів судом не встановлено не лише достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, а й гострої соціальної необхідності у цьому.
Так, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що позбавлення відповідача батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Суд враховує, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з нею сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків, однак у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувалася до кримінальної чи адміністративної відповідальності у зв'язку із неналежним поводженням щодо дитини, вчиняла насильство щодо неї чи вчиняла інші подібні дії.
Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відсутність доказів на підтвердження наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України, унеможливлює застосування до матері дитини крайнього заходу - позбавлення батьківських прав.
Таким чином, під час розгляду даної справи не знайшли підтвердження беззаперечними доказами винна поведінка та свідоме нехтування батьківськими обов'язками відповідачем, які б свідчили про її ухилення від виховання дитини і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст. 164 СК України, що не відповідатиме інтересам дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.
Позивачем не обґрунтовано належними доказами, в чому полягає злісне небажання відповідача виконувати свої обов'язки по вихованню дитини, при цьому доказів того, що до останньої застосовувались попередження про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини, що вона притягувався до адміністративної відповідальності за неналежне виховання дитини, веде аморальний спосіб життя або зловживає алкогольними напоями чи вживає наркотичні засоби, суду не надано.
Згідно з ч.1, 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Виходячи з пріоритету якнайкращих інтересів дитини, в даному випадку суд не може ухвалити рішення опираючись також на думку неповнолітньої дитини, оскільки матеріали справи інших доказів свідомого умисного систематичного нехтування відповідачем своїми обов'язками по відношенню до доньки не містять.
Під час розгляду справи не встановлено будь-яких даних, які б свідчили про нагальну необхідність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та відповідно розрив сімейних зв'язків між дитиною та матір'ю.
Врахувавши конкретні обставини справи, інтереси дитини, суд дійшов висновку про недоцільність застосування до відповідача крайнього заходу впливу у виді позбавлення її батьківських прав. На переконання суду, за обставин встановлених судом, позбавлення батьківських прав матері не призведе до безумовного покращення життя неповнолітнього сина. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
А тому суд вважає, що матеріали справи не містять достатніх відомостей для застосування такої виключної міри як позбавлення відповідача батьківських прав.
З врахуванням цього суд, оцінюючи докази в їх сукупності, за наявних на даний час обставин, не вбачає необхідності в позбавленні відповідача батьківських прав, не погоджуючись при цьому з висновком органу опіки та піклування Золотоніської міської ради Золотоніського району Черкаської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у позові про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі викладеного та, керуючись ст. 51 Конституції України, ст. 9 Конвенції ООН про права дитини, ст.ст. 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 19, 84, 91, 164, 180-182 СК України, ст. 10, 76, 80, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Попередити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , про необхідність змінити ставлення до виховання та утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Покласти на Орган опіки та піклування Золотоніської міської ради Золотоніського району Черкаської області (код ЄДРПОУ 04060849 юридична адреса: вул. Садовий проїзд, 8, м. Золотоноша,Черкаської області) контроль за виконанням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_3 батьківських обов'язків стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л . О . Колісник