10 липня 2025 року
м. Київ
справа №320/58122/24
провадження № К/990/27055/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу Державної служби у справах дітей на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державної служби у справах дітей, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів, ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
23 червня 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Державної служби України у справах дітей від 15 листопада 2024 року № 2812/07-18/Ко-246 про відмову громадянам Сполучених Штатів Америки Крістоферу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у взятті на облік кандидатів в усиновлювачі.
Зобов'язано Державну службу України у справах дітей взяти на обік громадян України, які проживають за межами України, та іноземців, які бажають усиновити дитину, що проживає в Україні, громадян Сполучених Штатів Америки Крістофера ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 для усиновлення дітей позбавлених батьківського піклування, які є громадянами України - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , номер картки НОМЕР_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , номер картки НОМЕР_2 .
Стягнуто з Державної служби України у справах дітей на користь позивачів витрати зі сплати судового збору у сумі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок.
Не погодившись із даним судовим рішенням, Державна служба України у справах дітей подала апеляційну скаргу.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 травня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання Державної служби України у справах дітей про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу залишив без руху, надавши десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали суду для усунення її недоліків шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору.
Копію ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху згідно довідки про доставку документа через систему «Електронний суд», апелянту доставлено до електронного кабінету 27 травня 2025 року.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 червня 2025 року апеляційну скаргу Державної служби України у справах дітей на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року повернув відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, частини другої статті 298 КАС України.
Не погоджуючись з указаними ухвалами суду апеляційної інстанції, Державна служба України у справах дітей оскаржила їх в касаційному порядку.
Перевіряючи матеріали касаційної скарги в частині оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року, Верховний Суд зазначає таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини п'ятої статті 321 КАС України обумовлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції оскаржуються в касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом.
Вичерпний перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначено частиною третьою статті 328 КАС України, до якого віднесено ухвали:
про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження,
про повернення апеляційної скарги,
про зупинення провадження,
щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову,
про відмову ухвалити додаткове рішення,
про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення,
про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення,
про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами,
про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами,
про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами,
про заміну сторони у справі,
про накладення штрафу в порядку процесуального примусу,
окремі ухвали.
За такого правового врегулювання ухвали судів апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху, касаційному оскарженню не підлягають.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відтак, підстави для відкриття касаційного провадження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року відсутні.
Щодо оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року в касаційному порядку Верховний Суд вказує на таке.
Так, повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із невиконання апелянтом вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 26 травня 2025 року.
За змістом пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За правилами пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, що склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору (постанова Верховного Суду від 05 січня 2021 року у справі № 500/2544/19).
Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків скарги, вірно застосував положення пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України та частини другої статті 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої цієї ж статті у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Мотиви, наведені в оскаржуваному судовому рішенні та обставини, на які покликається автор в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі.
Відтак, підстави для відкриття касаційного провадження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року відсутні.
Керуючись статтями 3, 328, 330, 332, 333 КАС України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Державної служби у справах дітей на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі № 320/58122/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державної служби у справах дітей, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів, ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Державної служби у справах дітей на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі № 320/58122/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. В. Кашпур
О. Р. Радишевська