10 липня 2025 року
м. Київ
справа №420/20665/24
провадження № К/990/26757/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Радишевської О. Р., Уханенка С. А.,
перевіривши касаційну скаргу Територіального управління БЕБ в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління БЕБ в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
20 червня 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління БЕБ в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ТУ БЕБ в Одеській області щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані 33 дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки при звільненні ОСОБА_1 з займаної посади в ТУ БЕБ в Одеській області;
- зобов'язати ТУ БЕБ в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», грошову компенсацію при звільненні за невикористані 33 дні щорічної основної відпусток (за 2022 - 2023 роки);
- визнати протиправною бездіяльність ТУ БЕБ в Одеській області ненарахування та невиплату середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації при звільненні за невикористані дні щорічних основних відпусток за 2022 -2023 роки (33 дні);
- зобов'язати ТУ БЕБ в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», середній заробіток за час затримки виплати грошової компенсації при звільненні за невикористані 33 дні щорічної основної відпустки (за 2022 - 2023 роки);
- стягнути з ТУ БЕБ в Одеській області на користь ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок 262016400941192349 відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» витрати на правничу допомогу в сумі 25000,00 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління БЕБ в Одеській області у нарахування та виплаті грошової компенсації за невикористані 33 (тридцять три) календарні дні щорічної основної відпустки за 2022 - 2023 роки при звільненні ОСОБА_1 з займаної посади в ТУ БЕБ в Одеській області.
Зобов'язано Територіальне управління БЕБ в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію при звільненні за невикористані 33 (тридцять три) календарні дні щорічної основної відпусток за 2022-2023 роки, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби в БЕБ.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Територіальне управління БЕБ в Одеській області оскаржило їх у касаційному порядку.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Суд звертає увагу, що покликання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, автор за змістом поданої касаційної скарги послався на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначає, що ця справа є практикоформуючою для Територіального управління БЕБ в Одеській області, оскільки на сьогодні відсутні будь-які судові рішення з порушених позивачем питань, має фундаментальне значення для ТУ БЕБ в Одеській області незважаючи на розгляд її в порядку спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування також зазначає, що така соціальна гарантія, як грошова компенсація невикористаної відпустки при звільненні, врегульована Положенням про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1333 (далі - Положення № 1333), пунктом 67 якого чітко визначено право осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, на грошову компенсацію при звільненні за невикористану відпустку в році звільнення, що виключає можливість такої компенсації за інші періоди, окрім року звільнення.
Водночас пункт 67 Положення № 1333 передбачає, що за невикористану в році звільнення відпустку особі, яка має спеціальне звання БЕБ, яка звільняється з БЕБ, виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
З огляду на відсутність в спеціальному законодавстві чіткої регламентації питання невикористаних днів відпустки за попередні роки, Верховний Суд у постановах від 14 листопада 2024 року у справі № 420/3971/23 та у справі № 380/16768/22 підтримав застосування до спірних правовідносин загальних норм трудового законодавства, зокрема Кодексу законів про працю України та Закону України «Про відпустки».
У зв'язку з цим доводи касаційної скарги відповідача, що Положення № 1333 повністю врегульовує питання компенсації невикористаних відпусток за попередні роки для осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, а норми загального трудового законодавства не можуть застосовуватися при вирішенні цих правовідносин, є необґрунтованими.
Згідно з правилами частини першої статті 83 КЗпП України та частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Суди застосували правові висновки Верховного Суду, викладені за подібними спірними правовідносинами у справі № 160/10875/19 від 19 січня 2021 року.
Суд відхиляє покликання автора скарги на те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з огляду на те, що доводи скаржника зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів констатує, що автором касаційної скарги не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Територіального управління БЕБ в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі № 420/20665/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління БЕБ в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. Р. Радишевська
С. А. Уханенко