10 липня 2025 року
м. Київ
справа №520/28836/24
адміністративне провадження № К/990/27053/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Жука А.В.,
перевірив касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив суд: визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення йому з 29 січня 2022 року по 11 травня 2023 рік, розміру щомісячних та одноразових видів грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова КМУ № 704); зобов'язати військову частину НОМЕР_2 перерахувати та виплатити йому, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, щомісячні та одноразові види грошового забезпечення, визначивши посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня 2020 року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови КМУ №704; зобов'язати військову частину НОМЕР_2 перерахувати та виплатити йому, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01 січня по 31 грудня 2021 року щомісячні та одноразові види грошового забезпечення, визначивши посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня 2021 року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ №704; зобов'язати військову частину НОМЕР_2 перерахувати та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01 січня по 31 грудня 2022 року щомісячні та одноразові види грошового забезпечення, визначивши посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня 2022 року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ №704; зобов'язати військову частину НОМЕР_2 перерахувати та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01 січня по 11 травня 2023 року щомісячні та одноразові види грошового забезпечення, визначивши посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня 2023 року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ №704.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року позов задоволено частково.Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у за період з 29 січня 2020 року по 11 травня 2023 року щомісячних та одноразових видів грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови КМУ № 704. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити позивачу за період з за період з 29 січня 2020 року по 11 травня 2023 року щомісячні та одноразові види грошового забезпечення виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови КМУ № 704, та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум. В іншій частині позову відмовлено.
На зазначене рішення суду ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) подано апеляційну скаргу.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про відстрочення сплати судового збору. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2025 року апеляційну скаргу повернуто скаржникові.
23 червня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у цій справі.
Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Згідно з частиною третьої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку може бути оскаржена, зокрема, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Так, постановляючи оскаржувану ухвалу від 30 травня 2025 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до довідки про доставку електронного листа ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) отримала копії ухвал про відмову у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та залишення апеляційної скарги без руху 29 квітня 2025 року (19:04).
Суд апеляційної інстанції вказав, що останній день на усунення недоліків поданої апеляційної скарги є 12 травня 2025 року, проте 21 травня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) було надано до Другого апеляційного адміністративного суду платіжне доручення №2348 від 20 травня 2025 року про сплату судового збору у розмірі 1453, 44 грн.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання про усунення недоліків скаржником було надано після закінчення строку на усунення недоліків, встановленого судом, у зв'язку з чим суд, застосувавши частину другу статті 298 КАС України у взаємозв'язку з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України, повернув апеляційну скаргу.
Так, відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Колегія суддів наголошує, що статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно та вчасно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Водночас заявник касаційної скарги зазначає, що ним було виконано вимоги щодо усунення недоліків, в системі «Електронний суд», оскільки 21 травня 2025 року до Другого апеляційного адміністративного суду було подано заяву про усунення недоліків, із зазначенням поважності причин пропуску та долучено копію платіжної інструкції за №2348 від 20 травня 2025 року про сплату судового збору. Разом з тим, пояснення щодо причин пропуску строку, установленого судом апеляційної інстанції на вчинення відповідної процесуальної дії для усунення недоліків апеляційної скарги у касаційній скарзі не наведено і належних доказів не надано.
Сама по собі незгода з процесуальним рішенням суду апеляційної інстанції, за відсутності належного обґрунтування скаржником причин зволікання щодо виконання свого процесуального обов'язку - сплатити судовий збір у строк, наданий судом в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, свідчить про необґрунтованість поданої касаційної скарги.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
У частині другій цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія зазначеної норми поширюється, зокрема, на оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Таким чином, оскаржуване судове рішення є вмотивованим і таким, що ґрунтується на законі, зокрема положеннях пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Зазначені в касаційній скарзі міркування та судження не применшують правильності висновків ухвали суду апеляційної інстанції.
З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) у цій справі.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко О.В. Кашпур А.В. Жук