10 липня 2025 року
м. Київ
справа №400/9562/24
адміністративне провадження № К/990/26891/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Радишевської О.Р., Кашпур О.В.,
перевірив касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невизначення в період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно ОСОБА_1 розміру посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу га деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не визначення в період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно ОСОБА_1 розміру посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не визначення в період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно ОСОБА_1 розміру посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не визначення в період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року включно ОСОБА_1 розміру посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового І начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704;
- зобов'язати здійснити за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 , грошового забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, із урахуванням здійснених платежів;
- зобов'язати здійснити за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 , грошового забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, із урахуванням здійснених платежів;
- зобов'язати здійснити за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 , грошового забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, із урахуванням здійснених платежів;
- зобов'язати здійснити за період з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, із урахуванням здійснених платежів.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідачем подано до суду апеляційну скаргу.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати судового збору. Апеляційна скарга залишена без руху.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати судового збору. Повернуто апеляційну скаргу.
23 червня 2025 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у цій справі
Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Згідно з частиною третьої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку може бути оскаржена, зокрема, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Як встановлено Судом, заявник касаційної скарги оскаржує ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року, якою апеляційну скаргу повернуто заявникові у зв'язку з невиконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 26 травня 2025 року, а саме у зв'язку з несплатою судового збору.
Так, суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу від 09 червня 2025 року, виходив з того, що апелянтом подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке було обґрунтовано посиланнями на відсутність належного бюджетного фінансування для вчасної сплати судового збору у цій справі. Суд апеляційної інстанції вказав, що на підтвердження доводів свого клопотання апелянтом було надано до суду лист Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 04 листопада 2024 року № 220/13/9088 щодо фінансування видатків для виконання судових рішень. Своєю чергою колегія суддів зазначила, що з наданого апелянтом листа не вбачається наявність/відсутність коштів на рахунках апелянта, достатніх для сплати судового збору. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апелянтом не було доведено необхідності відстрочення сплати судового збору у цій справі, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції, застосувавши частину другу статті 298 КАС України у взаємозв'язку з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України, повернув апеляційну скаргу.
В касаційній скарзі скаржник вказує, що у період з листопада 2023 року по сьогоднішній день за кодом економічної класифікації 2800 на рахунках ІНФОРМАЦІЯ_1 були відсутні кошти необхідні для сплати судового збору.
Так, як видно з історії руху цієї справи, відповідач, подаючи апеляційну скаргу, заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору. У задоволенні вказаного клопотання було відмовлено ухвалою від 26 травня 2025 року та цією ухвалою залишено апеляційну скаргу без руху з підстав несплати судового збору. Таким чином, з постановленням цієї ухвали у відповідача виник процесуальний обов'язок вчинити відповідну процесуальну дію - сплатити судовий збір у визначеному судом розмірі. Водночас скаржник, замість вчинення відповідної процесуальної дії на виконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги про без руху, повторно подав клопотання про відстрочення сплати судового збору, що стало наслідком у повторній відмові у задоволенні цього клопотання та повернення апеляційної скарги через невиконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Колегія суддів наголошує, що статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
За приписами статті 8 КАС України адміністративний суд зобов'язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов'язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.
Верховний Суд наголошує, що надання процесуальних переваг одній із сторін, в тому числі шляхом відстрочення сплати судового збору без обґрунтованих підстав, нівелює закладені законодавцем принципи адміністративного судочинства в частині процесуальної рівності.
Перевіривши зміст поданої касаційної скарги, колегія суддів констатує, що в касаційній скарзі не містяться жодних аргументів щодо неправильної постановлення судом апеляційної інстанції ухвали про повернення апеляційної скарги від 09 червня 2025 року.
Сама по собі незгода з ухвалою суду апеляційної інстанції від 09 червня 2025 року про повернення апеляційної скарги без указання в касаційній скарзі, яких процесуальних порушень припустився суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного процесуального судового рішення своєю чергою свідчить про необґрунтованість самої поданої касаційної скарги.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
У частині другій цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія зазначеної норми поширюється, зокрема, на оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Таким чином, оскаржуване судове рішення є вмотивованим і таким, що ґрунтується на законі, зокрема положеннях пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у цій справі.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко О.Р. Радишевська О.В. Кашпур