08 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/2116/21 (910/2695/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
скаржника - Поліщук Р. М.
відповідача 2 - Левківська Н. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 13.03.2025
у справі № 910/2116/21 (910/2695/23)
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранссервіс"; ОСОБА_2 ; Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс"
треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Міндель Ірина Валеріївна; Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дьомкіна Ганна Сергіївна
про визнання правочинів недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію прав
у межах справи № 910/2116/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "РІО ФІН"
до Приватного акціонерного товариства Автомобільна компанія "Укртранс"
про банкрутство,-
1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/2116/21 про банкрутство ПрАТ Автомобільна компанія "Укртранс", провадження в якій відкрито ухвалою від 09.06.2021.
2. У лютому 2023 ОСОБА_1 звернувся до місцевого господарського суду у межах справи про банкрутство з позовом до ТОВ "Євротранссервіс", ОСОБА_2 , ПрАТ "Автомобільна компанія "Укртранс", треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Міндель І.В., Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дьомкіна Г.С. про визнання правочинів недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію прав.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/2116/21 (910/2695/23) позов задоволено.
4. Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_2 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 апеляційну скаргу задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 року у справі № 910/2116/21(910/2695/23) скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рух касаційної скарги
6. 12.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 12.04.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 у справі № 910/2116/21 (910/2695/23), підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 910/2116/21 (910/2695/23) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2025.
8. Ухвалою Верховного Суду від 05.05.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 від 12.04.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 у справі № 910/2116/21 (910/2695/23) залишено без руху. Надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги щодо сплати судового збору шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 21 472,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 у справі № 910/2116/21 (910/2695/23).
9. 12.05.2025 від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучено документ (квитанція № 0512-5587-0977-8748 від 08.05.2025), що підтверджує сплату судового збору в розмірі 21 472,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 у справі № 910/2116/21 (910/2695/23).
10. Ухвалою Верховного Суду від 26.05.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 910/2116/21 (910/2695/23) за касаційною скаргою ОСОБА_1 від 12.04.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 та призначено розгляд касаційної скарги на 08.07.2025 о 10:15 год.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
11. Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 подав касаційну скаргу в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
12. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
12.1 Оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ухвалено з неправильним застосуванням судом норм матеріального права (ст. 204 ЦК України, ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") та порушенням норм процесуального права (ст. ст. 2, 7, 11,13, 74-80, 86 ч. 6 ст. 91, ст.ст. 236, 237, 269, 282 ГПК України). При цьому, судом апеляційної інстанції не враховано, що адвокатський запит, поданий в інтересах ОСОБА_2 до КМ БТІ, з відповідним ордером не долучений до матеріалів справи. На зазначене Північний апеляційний господарський суд уваги не звернув, не витребував у ОСОБА_2 оригінал листа Київського міського бюро технічної інвентаризації, адвокатський запит з відповідним ордером, поданий в інтересах ОСОБА_2 до КМ БТІ. Судом апеляційної інстанції залишено поза увагою те, що позивач у п. З своїх письмових пояснень від 13.03.2024, поданих до Господарського суду м. Києва, ставив під сумнів відповідність оригіналам наданих ОСОБА_2 до матеріалів копій невідомого походження щодо техніко-економічних показників по 2-ому коригуванню проекту будівництва житлового будинку на розі по АДРЕСА_1 , журналу підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями.
12.2 Посилання суду апеляційної інстанції на відповідь БТІ жодним чином не спростовує дійсність та правомірність правовідносин (правочинів), які склалися між ТОВ "Центрінвестбуд-2000" та ПрАТ "АК "Укртранс" за Договором № 3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) від 07.09.2006 щодо побудови паркінгу на НОМЕР_7 парко-місця, у т. ч. і гаражу № НОМЕР_1 , та передачі їх від генерального підрядника будівництва генеральному інвестору паркінгу після здачі будинку в експлуатація. Правочини та інші документи, що підтверджують власність Позивача на гараж № НОМЕР_2 є правомірними, законними, не оспорені у встановленому законом порядку, не визнанні недійсними за рішеннями судів, не є нікчемними.
12.3 ОСОБА_2 своїми діями, а саме поданням скарги 31.12.2021, вх. № СК-4143-21 до Мінюсту, зазначивши про порушення своїх прав через реєстрацію за позивачем права власності на гараж № НОМЕР_2 , визнала факт подвійної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на один і той же гараж під двома різними номерами та різними реєстраційними номерами об'єктів нерухомості.
12.4 Судом апеляційної інстанції не враховано, що технічний паспорт на гараж № НОМЕР_3 , наданий ОСОБА_2 до Господарського суду м. Києва, виданий на ім'я Відповідача ПрАТ "АК "Укртранс" ще 02.09.2013. Натомість ПрАТ "АК "Укртранс" жодних реєстраційних дій щодо оформлення права власності на гараж № НОМЕР_3 не зробило, що спростовує твердження ОСОБА_2 про те, що 20.08.2013 завершилась реконструкція підвального приміщення (допоміжного приміщення будинку), яке є місцем загального користування співвласників багатоквартирного будинку, а не власністю колишнього підрядника будівництва ПрАТ "АК "Укртранс". 13.03.2023 ОСОБА_2 було додано до відзиву на позовну заяву. При цьому, технічний паспорт на гараж № НОМЕР_4 , який утворився в результаті об'єднання окремих гаражів № № НОМЕР_5 , НОМЕР_6 із спірним гаражем № НОМЕР_3 , а згідно плану та експлікації гаражу № НОМЕР_4 вбачається ідентичність його складової, а саме приміщення № 6 (фактично гаража № НОМЕР_3 як складової гаражу № НОМЕР_4 ) із технічним паспортом Позивача на гараж № НОМЕР_2 .
12.5 Судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17.
13. Скаржник в судовому засіданні 08.07.2025 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених у ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
14. ОСОБА_2 подано відзив на касаційну скаргу в якому остання просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
15. ОСОБА_2 подано додаткові письмові пояснення.
16. ОСОБА_2 подано клопотання про врахування правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 01.07.2025 у справі № 922/2635/24, які за своєю суттю є письмовими поясненнями.
17. ОСОБА_2 в судовому засіданні 08.07.2025 заперечила проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві та письмових поясненнях.
Позиція Верховного Суду
18. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
19. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
20. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Судами попередніх інстанцій встановлено, зокрема, наступне.
21.1 07.09.2006 між ТОВ "Центрінвестбуд-2000" та ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" було укладено Договір № 3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин), згідно якого ТОВ "Центрінвестбуд-2000" виступало у ролі єдиного Генерального інвестора будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) на перетині вулиць Димитрова та Анрі Барбюса у м. Києві (в подальшому об'єкту присвоєно поштову адресу АДРЕСА_2 ), ПрАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" - Замовником будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин).
21.2 На виконання умов Договору № 3-2006 від 07.09.2006 та Додаткової угоди №2 від 28.02.2011 до Договору № 3-2006 ТОВ "Центрінвестбуд-2000" перерахувало на розрахунковий рахунок ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" 16 826 083,20 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
21.3 Згідно пунктів 2.7., 2.8., 3.1.7. Додаткової угоди № 2 від 28.02.2011 до Договору № 3-2006 ПрАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" та ТОВ "Центрінвестбуд-2000" домовились про те, що інвестори (фізичні та юридичні особи), які в подальшому мають оформлювати право приватної власності на гаражі (машино-місця), визначаються виключно ТОВ "Центрінвестбуд-2000", як єдиним первісним власником проінвестованих підземних гаражів. При цьому, ПрАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" згідно умов Договір №3-2006 мало виконувати роль виключно Забудовника підземних гаражів (місць для паркування автомашин).
21.4 Відповідно до умов Додаткової угоди № 3 від 10.10.2012 до Договору № 3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) від 07.09.2006 та Акту №б/н прийому-передачі паркінгів, машино-місць (місць для паркування автомашин) від 11.10.2012, які підписані між ПАТ "АК "Укртранс" та ТОВ "Центрінвестбуд-2000", Забудовником було передано Генеральному інвестору будівництва НОМЕР_7 (сто сімдесят два) парко-місця, у тому числі і гараж № НОМЕР_2 .
21.5 Протягом усього часу будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) кількість та площа проінвестованих ТОВ "Центрінвестбуд-2000" гаражів (машиномісць), які в подальшому були передані від ПАТ "АК "Укртранс", змінювалась внаслідок внесення відповідних змін до проектно-кошторисної документації будівництва об'єкту. Результатом цього стало внесення змін сторонами до Договору № 3-2006 шляхом підписання додаткових угод до нього та актів прийому-передачі паркінгів, машино-місць (місць для паркування автомашин), у тому числі різних редакцій відповідних документів, зокрема, в кінцевому варіанті Додаткової угоди №3 від 10.10.2012 до Договору № 3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) від 07.09.2006 на НОМЕР_7 гаражі та Акту № б/н прийому-передачі паркінгів, машино-місць (місць для паркування автомашин) від 11.10.2012 на НОМЕР_7 гаражі.
21.6 17.03.2008 між ТОВ "Центрінвестбуд-2000" та ОСОБА_1 було укладено Договір № 46/47 купівлі-продажу майнових прав на підземний гараж № НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ділова (колишня Димитрова, 2Б), з урахуванням додаткових угод №№ 1, 2 від 18.08.2009 та від 08.04.2013 до Договору № 46/47 щодо зміни характеристик об'єкту інвестування.
21.7 Свої зобов'язання у відповідності до пунктів 2.1. - 2.3., 2.6., 2.7. Договору № 46/47 ОСОБА_1 виконав у повному обсязі, що підтверджується, зокрема, квитанцією № 478 від 27.03.2008 на загальну суму 324 000,00 грн. На виконання п. 2.6. Договору № 46/47 кошти були внесені Позивачем через вкладну касу АКБ "Київ" на рахунок ТОВ "Центрінвестбуд-2000".
21.8 Отже, з 27.03.2008 ОСОБА_1 став власником майнових прав на гараж № НОМЕР_2 по АДРЕСА_2 за Договором № 46/47, повністю сплативши вартість об'єкта будівництва на загальну суму 324 000,00 грн, тобто вчинивши дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права вимоги щодо переходу права власності на об'єкт будівництва (гараж) та для набуття майнових прав на цей об'єкт.
21.9 У подальшому, будинок по АДРЕСА_2 був зданий в експлуатацію 06.04.2012 згідно Сертифікату серії КВ № 16412053310.
21.10 10.05.2012 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна видано технічний паспорт на машиномісце № 2-41-1 по АДРЕСА_1 .
21.11 Розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 24.01.2013 за № 34 будинку було присвоєно поштову адресу: "вул. Димитрова, 2-Б".
21.12 Рішенням Київської міської ради від 13.11.2014 № 373/373 вулицю "Димитрова" було перейменовано на "Ділову".
21.13 Згідно Акту прийому-передачі паркінгу машино-місця від 08.04.2013 на виконання умов Договору № 46/47 ТОВ "Центрінвестбуд-2000" передав ОСОБА_1 паркінг (машино-місце) № 2-41-1.
21.14 Також ТОВ "Центрінвестбуд-2000" на виконання умов Договору №46/47 видало ОСОБА_1 . Довідку за № 2-41-1 від 08.04.2013 про виконання умов Договору № 46/47, шляхом перерахування коштів у сумі 324 000,00 грн.
21.15 Крім того, ТОВ "Центрінвестбуд-2000" надав ОСОБА_1 витяг за вих. № 2-41-1 від 08.04.2013, у якому зазначено, що саме ОСОБА_1 є власником паркінгу (машино-місця) № 2-41-1.
21.16 На підставі, зокрема, означених вище документів 12.08.2021 ОСОБА_1 зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на гараж № НОМЕР_2 по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2431428980000).
21.17 Отже, як зазначає позивач, з 27.03.2008 ОСОБА_1 став власником майнових прав на гараж № НОМЕР_2 по АДРЕСА_2 за Договором № 46/47, повністю сплативши вартість об'єкта будівництва, тобто вчинивши дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права вимоги щодо переходу права власності на об'єкт будівництва (гараж) та для набуття майнових прав на цей об'єкт.
21.18 Таким чином, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на гараж № НОМЕР_2 по АДРЕСА_2 .
21.19 Відповідач-2, в свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що згідно пункту 1.2 Договору про інвестування будівництва підземних гаражів від 07.09.2006 об'єктом інвестування за цим договором є підземні гаражі (місця для паркування автомашин), перелік яких визначено в Додатку № 1 цього договору, загальною площею 3 093,06 кв. м, що будуються в житловому будинку на перетині АДРЕСА_1 .
21.20 Відповідно до Додатку 1 до договору про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування) від 07.09.2006 об'єктами інвестування ТОВ "Центрінвестбуд-2000" було 166 гаражів (паркомісць) загальною площею 3 093,06 кв. м.
21.21 20.03.2009 між ВАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" та ТОВ "Центрінвестбуд-2000" укладено додаткову угоду №1 до Договору № 3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) від 01.09.2006.
21.22 Пунктами 1, 2 додаткової угоди №1 визначено, що у зв'язку зі зміною проектно-кошторисної документації сторони вирішили змінити Додаток № 1 до Договору № 3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) від 01.09.2006. Сторони зобов'язуються викласти Додаток №1 в новій редакції.
21.23 Натомість, пункт 1.2 Договору № 3-2006, яким було визначено об'єкт інвестування (підземні гаражі (місця для паркування автомашин), перелік яких визначено в Додатку №1 цього договору, загальною площею 3 093,06 кв. м, що будуються в житловому будинку на перетині вулиць Димитрова та Акрі Барбюса у м. Києві, залишився незмінний. Отже, загальна площа підземних гаражів залишилась незмінною.
21.24 28.02.2011 між ВАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" та ТОВ "Центрінвестбуд-2000" укладено додаткову угоду № 2 до Договору № 3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) від 07.09.2006. Цією додатковою угодою також залишився незмінний пункт 1.2 Договору № 3-2006, яким було визначено об'єкт інвестування (підземні гаражі (місця для паркування автомашин), перелік яких визначено в Додатку №1 даного договору, загальною площею 3 093,06 кв. м, що будуються в житловому будинку на перетині АДРЕСА_1 .
21.25 06.04.2012 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві видано сертифікат серії КВ № 16412053310, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта: будівництво житлового будинку на перетині вул. Димитрова та вул. Анрі Барбюса у Печерському районі м. Києва, загальна площа квартир - 25 022,2 кв. м, житлова площа квартир - 12 865,4 кв. м; кількість квартир - 192 квартир; кількість поверхів - 25 поверхів; площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 3 339,7 кв. м, офісні приміщення, площа 1 та 2 рівнів підвалів (паркінгів) - 6 509,1 кв. м.
21.26 10.05.2012 КП Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" провело технічну інвентаризацію будинку 2б літ. "А" по вулиці Дмитрова у місті Києві (інвентаризаційна справа № 130585).
21.27 Як вбачається з відповідей на адвокатські запити, КП КМР "КМ БТІ" у своїх листах повідомило про наступне:
- за даними інвентаризаційної справи за адресою вул. Ділова, 2-Б, остання технічна інвентаризація паркінгу проводилась станом на 10.05.2012 (лист № 9062/14 - 11638 (И 2023) від 01.09.2023);
- за даними реєстрових книг реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна за адресою м. Київ, вул. Дмитрова, 2-Б, машиномісце 2-41-1, відсутня (лист № 062/14 - 1426 (И-2022) від 01.02.2022);
- КП КМР "КМ БТІ" не виготовляло та не видавало технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна за адресою м. Київ, вул. Дмитрова, 2-Б, машиномісце 2-41-1 (лист № 062/14 - 1426 (И-2022) від 01.02.2022).
21.28 Крім того, з копії журналу підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями від 10.05.2012 вбачається, що загальна площа підвалу (паркінгу) на 1 та 2 рівня літ. "А" становить 6 509,1 кв.м, налічено 166 машиномісць загальною площею 3 042,2 кв. м, разом з тим машиномісце № 2-41-1 відсутнє.
21.29 З копії поверхового плану підвалу літ "А" по вул. Ділова, 2 Б, зокрема 1-ого та 2-ого поверхів, вбачається, що машиномісце № 2-41-1 відсутнє.
21.30 10.10.2012 між ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" та ТОВ "Центрінвестбуд-2000" укладено додаткову угоду № 3 до Договору № 3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) від 07.09.2006, відповідно до пункту 1 якого сторони внесли зміни до пункту 1.2 (перелік та детальна характеристика об'єкта інвестування), з якого вбачається, що ТОВ "Центрінвестбуд-2000" отримувало майнові права на 166 гараж (паркомісце) загальною площею 3 042,20 кв. м. Однак, машиномісце № 2-41-1 відсутнє.
21.31 11.10.2012 ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" та ТОВ "Центрінвестбуд-2000" укладено акт прийому-передачі паркінгів, машино-місць (місць для паркування автомашин), відповідно до якого вбачається, що ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" передало ТОВ "Центрінвестбуд-2000" всього 166 паркінгів, машино-місць (місць для паркування автомашин) загальною площею 3 042,20 кв. м згідно договору № 3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) від 07.09.2006 та додаткової угоди №3 від 10.10.2012 машиномісце № 2-41-1 кв. м - відсутнє.
21.32 Крім того, як зазначає відповідач-2, 20.08.2013 ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" здійснило реконструкцію першого та другого рівня підвального приміщення № 1, № 2, № 3 та 1-86 на першому рівні, та № 4, 2-89, 2-90 та 2-91 на другому рівні в паркомісця. Зокрема, паркомісця № 1, № 2, № 3 та 1-86 на першому рівні, та № 4, № 2-89, № 2 90 та № 2-91 на другому рівня були утворені внаслідок реконструкції паркінгу.
21.33 В подальшому, між ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" та ТОВ "Євротранссервіс" укладено Договір № 2605/2 купівлі-продажу майнових прав на нежитлові приміщення (паркомісця) від 26.05.2014 року, предметом якого є парокінки №№ 1, 2, 3, 4, 1-86, 2-89, 2-90, 2-91, що знаходиться по вул. Димитрова (Ділова), 2Б у м. Києві, загальною площею 292,5 кв.м., в тому числі і гараж № 4, площею 33,2 кв.м.
21.34 06.06.2014 між ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" та ТОВ "Євротранссервіс" підписано Акт № 1 прийому-передачі майнових прав.
21.35 На підставі Договору № 2605/2 за ТОВ "Євротранссервіс" було зареєстровано право власності на гараж 4 по вул. Діловій, 2Б у м. Києві.
21.36 У подальшому ТОВ "Євротранссервіс" відчужено даний гараж ОСОБА_2 згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер: 344, виданий 05.04.2021, видавник: Мендель І. В., ПН КМНО.
21.37 23.07.2021 ОСОБА_2 на підставі технічного паспорту, серія та номер: 207-23/06/21, виданий 23.06.2021, видавник: БТІ ФОП Пилишенко А. В.; Висновку, серія та номер: 105, виданий 23.06.2021, видавник: Бюро технічної інвентаризації ФОП "Пилишенко А.В." зареєструвала право приватної власності на гараж № НОМЕР_4 (як окремий об'єкт нерухомості) по вул. Діловій, 2Б у м. Києві, об'єднавши гараж № НОМЕР_3 з окремими об'єктами нерухомості гаражами №№ НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , що також були предметом Договору № 2605/2 купівлі-продажу майнових прав на нежитлові приміщення (паркомісця).
21.38 Таким чином, за ОСОБА_2 у встановленому законом порядку було зареєстровано право власності на гараж № НОМЕР_3 та у подальшому на гараж № НОМЕР_4 по вул. Діловій, 2Б у м. Києві.
21.39 Стверджуючи, що право власності на належний ОСОБА_1 гараж № НОМЕР_3 набуто відповідачем-2 на підставі вищенаведених правочинів всупереч чинному законодавству через подвійну державну реєстрацію права власності, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання правочинів недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію прав.
22. Задовольняючи позов у цій справі, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що ОСОБА_1 виконав свої зобов'язання за Договором № 46/47 купівлі-продажу майнових прав на підземний гараж № НОМЕР_2 та сплатив кошти, забудовник (ПрАТ "Автомобільна компанія "Укртранс") відповідно втратив право розпоряджатись об'єктом інвестування - гаражем, а тому не міг бути укладений Договір купівлі-продажу майнових прав на нежитлові приміщення (паркомісця), серія та номер: 2605/2, виданий 26.05.2014 в частині гаражу № НОМЕР_3 , а оскільки даний Договір укладено в порушення діючого законодавства, зокрема, ст. 316, 319 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність", не відповідав внутрішній волі позивача, як реального власника станом на момент укладення оспорюваного договору, суд дійшов висновку про визнання недійсним Договору купівлі-продажу майнових прав на нежитлові приміщення (паркомісця) № 2605/2 від 26.05.2014 в частині гаражу № НОМЕР_3 , укладеного між ТОВ "Євротранссервіс" та ПрАТ "Автомобільна компанія "Укртранс".
23. Скасовуючи вказане рішення суду першої інстанції апеляційний господарський суд виходив, зокрема, з наступного:
- апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, аналізуючи доводи сторін та наявні у матеріалах справи докази, дійшов висновку, що в даному випадку позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що об'єкт нерухомого майна, право власності на який за ним зареєстровано (гараж "№ 2-41-1") та об'єкт нерухомого майна, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 (гараж "№ 2-3-4", частиною якого є гараж № НОМЕР_3 ), це один і той же об'єкт нерухомого майна, тобто в матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких суд міг би дійти однозначного та беззаперечного висновку про тотожність та ідентичність таких об'єктів;
- висновків експертів з цього приводу позивачем у порядку ч. 3 ст. 98 ГПК України до матеріалів справи не надано та суду відповідного клопотання не заявлялось, а твердження позивача про аналогічність загальної площі та місцезнаходження паркомісця позивача та відповідача-2, що на його думку свідчить про один і той же об'єкт нерухомого майна, є помилковими та будуються на припущеннях;
- водночас, саме лише припущення не може бути покладено в основу будь-якого судового акта. Відтак. такі доводи є безпідставними та не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а тому колегією суддів відхиляються;
- судом встановлено, що об'єкт нерухомого майна, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 (гараж "№ 2-41-1"), у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно має реєстраційний номер: 2431428980000, а об'єкт нерухомого майна, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 (гараж "№ 4"), має реєстраційний номер: 414080180000, гараж "№ 2-3-4" має реєстраційний номер: 2416326980000. Тобто, хоча машиномісце позивача та спірний гараж відповідача-2 розташовані за однією адресою, вони мають різні реєстраційні номери;
- суд також враховує, що існування державної реєстрації кількох прав власності на один і той самий об'єкт нерухомого майна є неможливим, оскільки суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно і є порушенням чинного законодавства;
- більш того, судова колегія критично відноситься до наданого позивачем технічного паспорту на машиномісце № 2-41-1 по вул. Димитрова, буд. 2Б у м. Києві, виданого 10.05.2012 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна та ставить його під сумнів як належного доказу по справі, оскільки згідно відповідного листа Київського міського бюро технічної інвентаризації останнє не виготовляло та не видавало технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна за адресою м. Київ, вул. Дмитрова, 2-Б, машиномісце № 2-41-1;
- з огляду на наведені обставини, призначення судом з власної ініціативи відповідної експертизи з метою визначення тотожності та ідентичності об'єктів позивача та відповідача-2 також не вбачається за можливе.
24. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на таке.
25. Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
26. Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
27. Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
28. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
29. Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
30. Частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
31. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
32. Принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, який відповідно до частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України належить до фундаментальних засад господарського судочинства, передбачає, що у разі спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бехеер проти Нідерландів" від 27.10.1993).
33. Колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено відповідні обставини та не спростовано, що для з'ясування обставин щодо того, чи об'єкт нерухомого майна, право власності на який за ним зареєстровано (гараж "№ 2-41-1") та об'єкт нерухомого майна, право власності на який зареєстровано за Левківською Н.В. (гараж "№ 2-3-4", частиною якого є гараж № НОМЕР_3 ) це один і той самий об'єкт нерухомого майна, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
34. При цьому, враховуючи зміст позовних вимог та предмет доказування у цій справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що визначальним для правильного вирішення спору в цьому випадку є саме всебічне та обґрунтоване дослідження питання щодо того, чи є вказані об'єкти нерухомого майна одним і тим самим об'єктом, що в свою чергу потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право.
35. У справі "Салов проти України" (пункт 89 рішення Європейського суду з прав людини від 06.09.2005, заява № 65518/01) наголошується, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод рішення судів повинні містити достатні мотиви, на яких вони ґрунтуються, для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, заява № 49684/99).
36. Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Kraska v. Switzerland" від 19.04.1993).
37. Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07, "Богатова проти України" від 07.10.2010, заява № 5231/04).
38. Правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (пункт 24 рішення ЄСПЛ у справі "De Cubber v. Belgium" від 26.10.1984, заява № 9186/80; пункт 45 рішення ЄСПЛ у справі "Castillo Algar v. Spain" від 28.10.1998).
39. Верховний Суд акцентує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
40. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
41. Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
42. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
43. Оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону не відповідають.
44. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
45. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови не були дотримані.
46. З огляду на викладене, аргументи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.
47. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Разом з тим, з огляду на вищенаведене, враховуючи те, що Суд дійшов висновку про необхідність дослідження та встановлення фактичних обставин справи, що не було належним чином здійснено судами попередніх інстанцій, а в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України дослідження та встановлення фактичних обставин справи виходить за межі повноважень Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
48. Згідно пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
49. З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи порушено норми процесуального права - статей 86, 99 Господарського процесуального кодексу України, не застосовано норми матеріального права - статті 1 Закону України "Про судову експертизу", з огляду на що суди дійшли передчасних висновків як про тотожність вказаних об'єктів нерухомого майна так і про їх відмінність, а тому рішення суду першої інстанції від 03.06.2024 та постанову суду апеляційної інстанції від 13.03.2025 слід скасувати, а справу № № 910/2116/21 (910/2695/23) слід направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
50. При новому розгляді суду необхідно дослідити та встановити в порядку передбаченому законом обставини щодо того, чи об'єкт нерухомого майна, право власності на який за ним зареєстровано (гараж "№ 2-41-1") та об'єкт нерухомого майна, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 (гараж "№ 2-3-4", частиною якого є гараж № НОМЕР_3 ) це один і той самий об'єкт нерухомого майна, надати оцінку аргументам сторін та фактичним обставинам справи, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених у цій постанові та правових висновків викладених у наведених постановах Верховного Суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
51. Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/2116/21 (910/2695/23) підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції на новий розгляд, то розподіл судових витрат, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснюється.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 від 12.04.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 у справі № 910/2116/21 (910/2695/23) задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/2116/21 (910/2695/23) скасувати.
3. Справу № 910/2116/21 (910/2695/23) направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді О. В. Васьковський
В. Я. Погребняк