01 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 909/719/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача - Дудяк Р. А.,
відповідача - Тарновська І. Я.,
третіх осіб - Тріщ Р. З., Устінський А. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий сервіс"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 (судді: Зварич О. В. - головуючий, Матущак О. І., Панова І. Ю.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий сервіс"
до Івано-Франківської міської ради
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунального підприємства "Муніципальні ринки" Івано-Франківської міської ради
про визнання продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, договору оренди нежитлових приміщень,
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий сервіс" (далі - ТОВ "Торговий сервіс") звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом Івано-Франківської міської ради, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради (далі - Департамент комунальних ресурсів) та Комунального підприємства "Муніципальні ринки" Івано-Франківської міської ради (далі - КП "Муніципальні ринки") про визнання продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, договору оренди нежитлових приміщень від 23.01.2012 № ДО-3493.
1.2. Позовні вимоги з посиланням на положення постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 Постанові Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634) обґрунтовані тим, що укладений між товариством та Івано-Франківською міською радою договір оренди нежитлових приміщень від 23.01.2012 № ДО-3493 (далі - договір оренди/спірний договір) припинив свою дію 31.12.2022, тобто у період дії воєнного стану.
Позивач зазначав, що для непродовження договору оренди з підстав, передбачених пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України № 634, необхідна наявність в сукупності таких юридичних фактів: балансоутримувач приймає обґрунтоване рішення про необхідність використання об'єкта оренди для власних потреб; за 30 календарних днів до дати закінчення договору балансоутримувач повідомляє орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Водночас, на думку позивача, КП "Муніципальні ринки", приймаючи рішення від 29.11.2022 про намір не продовжувати договір з метою використання майна для власних потреб, діяло з порушенням вимог чинного законодавства та повноважень, визначених статутом, а тому договір оренди нежитлових приміщень, строк дії якого завершився у період воєнного стану, є продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
Крім того позивач вказував на відсутність документів, які підтверджують, що станом на 29.11.2022 КП "Муніципальні ринки" належав статус балансоутримувача майна.
1.3. У відзиві на позовну заяву Івано-Франківська міська рада, заперечуючи проти її задоволення, вказувала на те, що згідно з рішеннями Івано-Франківської міської ради від 02.12.2022 № 213-31 орендодавцем було вирішено відмовити в продовженні та припинити з 31.12.2022 договір оренди від 23.01.2012 № ДО-3493 у зв'язку із необхідністю використання об'єкта оренди для власних потреб балансоутримувача - КП "Муніципальні ринки". Підставою для прийняття цього рішення були частина 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634.
Також балансоутримувач в межах строків, передбачених законодавством, повідомив орендаря про непродовження договору оренди за 30 календарних днів до дати закінчення договору, направивши повідомлення на адресу місця реєстрації позивача та на адресу орендованого майна. При цьому норми законодавства не містять вказівки про необхідність саме отримання такого повідомлення орендарем, а також про зобов'язання власника чи балансоутримувача перевіряти вчасність надходження кореспонденції до адресата.
1.4. КП "Муніципальні ринки" у поясненнях на позовну заяву просило відмовити в її задоволенні, зазначаючи, зокрема, що згідно зі статутом підприємства основним напрямком його діяльності є організація торгівлі сільськогосподарською продукцією, продовольчими та непродовольчими товарами. Згідно з пунктом 8 рішення Івано-Франківської міської ради від 18.11.2022 № 194-30 "Про використання об'єктів комунальної власності Івано-Франківської міської територіальної громади" вирішено закріпити за КП "Муніципальні ринки" на праві господарського відання з передачею на баланс будівлю критого ринку, а згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 22.11.2022 було зареєстровано право господарського відання на будівлю критого ринку за КП "Муніципальні ринки".
29.11.2022 КП "Муніципальні ринки" як балансоутримувач будівлі ринку листом повідомило орендодавця (Івано-Франківську міську раду) та ТОВ "Торговий сервіс" про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме у зв'язку з тим, що об'єкт оренди необхідний для власних потреб балансоутримувача з метою виконання статутних завдань підприємства, зокрема, організації торгівлі, оскільки у підприємства відсутні інші приміщення, які можна використовувати під зазначені цілі.
Повідомлення орендареві було направлено відповідного вимог чинного законодавства.
1.5. Департамент комунальних ресурсів у поясненнях на позовну заяву також просило відмовити в її задоволенні, вказуючи на безпідставність вимог позивача та посилаючись на те, що враховуючи закінчення терміну дії договору, необхідність у балансоутримувача використання приміщень для власних цілей та надіслання орендареві відповідного повідомлення, підстав для задоволення позову немає.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.12.2024 позов задоволено, договір оренди нежитлових приміщень від 23.01.2012 № ДО-3493, укладений між Івано-Франківською міською радою та ТОВ "Торговий сервіс", визнано продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
2.2. Суд першої інстанції з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634, яка набрала законної сили 01.06.2022, виходив з того, що строк дії спірного договору оренди закінчився 31.12.2022, тобто у період дії воєнного стану, а докази повідомлення балансоутримувачем, погодженого уповноваженим органом управління, направленого за 30 днів до дати закінчення договору оренди орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відсутні, а тому у спірних правовідносинах відсутні передумови для припинення договору оренди під час дії воєнного стану з підстав, визначених у пункті 5 вказаної постанови, оскільки такий договір вважається продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану в силу імперативних приписів цієї постанови Кабінету Міністрів України, без заяви орендаря та окремого рішення орендодавця.
2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.12.2024 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
2.4. Суд апеляційної інстанції, виходячи з приписів статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", дійшов висновку, що необхідною умовою для припинення договору оренди державного та комунального майна у період воєнного стану є повідомлення балансоутримувачем орендодавця та орендаря за 30 днів до дати закінчення договору про не продовження договору оренди з підстав, визначених вказаною статтею.
Суд апеляційної інстанції установив, що балансоутримувач КП "Муніципальні ринки" листом, надісланим 29.11.2022 на адресу орендаря ТОВ "Торговий Сервіс" та орендодавця - Івано-Франківської міської ради, повідомив про непродовження договору оренди від 23.01.2012 № ДО-3493 з підстав, передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме у зв'язку з тим, що об'єкт оренди необхідний для власних потреб балансоутримувача з метою виконання статутних завдань підприємства.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що у позивача відсутні правові підстави для продовження договору оренди, оскільки вказаний договір припинив свою дію 31.12.2022 відповідно до вимог та у порядку, передбаченому чинним законодавством.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025, ТОВ "Торговий сервіс" у касаційній скарзі просить її скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.12.2024, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із застосуванням абзацу 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 390/1960/18, від 12.04.2023 у справі № 917/565/22, від 03.09.2024 у справі № 916/3096/23, від 17.04.2024 у справі № 916/2381/22.
Скаржник зазначає, що за своїм змістом термін "повідомлення" включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими інша особа має бути обізнаною, а й отримання особою, на адресу якої направляється така інформація, зазначених відомостей.
Під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідного листа-повідомлення орендодавцю та орендарю, а й отримання ними даного листа-повідомлення з дотриманням встановленого законодавством строку.
Лист-повідомлення від КП "Муніципальні ринки", в тексті якого міститься інформація про намір не продовжувати договір оренди від 23.01.2012, отриманий ТОВ "Торговий сервіс" лише 06.12.2022, у той час як датою припинення дії договору оренди є 31.12.2022.
Отже, повідомлення балансоутримувачем про намір використовувати предмет оренди для власних потреб та рішення не продовжувати договір було здійснено балансоутримувачем з порушенням 30-тиденного строку, встановленого пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634.
Заявник касаційної скарги зауважує, що КП "Муніципальні ринки" станом на дату надіслання ТОВ "Торговий сервіс" повідомлення про непродовження договору оренди, тобто станом на 29.11.2022, не мало статусу балансоутримувача щодо такого майна. Товариство вказує на те, що ключовими ознаками належності відповідному суб'єкту статусу "балансоутримувача" є те, що це суб'єкт господарювання, який обліковує відповідне майно на своєму балансі, веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність щодо такого майна.
Також, посилаючись на постанову Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 916/2381/22, скаржник звертає увагу на те, що статус балансоутримувача спірного майна, не має наслідком набуття ним будь-яких речових прав на державне майно, що обліковується у нього на балансі. Балансоутримувач є особою, на яку покладено виконання функцій з утримання та обслуговування державного майна, яке саме з цією метою обліковується на його балансі.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу КП "Муніципальні ринки" просить відмовити в її задоволенні, зазначаючи про необґрунтованість та невідповідність доводів скаржника встановленим обставинам справи з підстав, наведених у відзиві.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 23.01.2012 між Івано-Франківською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Торговий сервіс" було укладено договір оренди нежитлових приміщень №ДО-3493, в якому сторони передбачили, зокрема, такі умови:
- відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 14167,72 м2, розташовані в цоколі та на першому поверсі будівлі критого ринку за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Дністровська, 5;
- приміщення передається в оренду для розміщення торгівельних об'єктів з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, у тому числі товарів підакцизної групи та забезпечення торгових місць (пункт 1.3 договору);
- право користування орендарем приміщенням на умовах цього договору настає після його державної реєстрації з дня підписання уповноваженими представниками орендодавця та орендаря акта приймання-передачі в оренду приміщень (пункту 2.1 договору);
- після припинення цього договору у порядку, визначеному умовами цього договору та чинним законодавством, у тому числі у разі його припинення у зв'язку із відмовою орендодавця від договору в порядку статті 782 Цивільного кодексу України, або у випадку розірвання договору, включаючи розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин (стаття 652 Цивільного кодексу України), набрання законної сили рішення суду про визнання цього договору недійсним, неукладеним або про застосування наслідків нікчемної угоди, орендар повертає орендодавцеві приміщення у погоджений сторонами термін, але не пізніше як протягом 20-ти календарних днів із дня припинення чи розірвання договору, в тому числі, у разі не досягнення між сторонами цього договору згоди щодо строків повернення приміщень. Передача приміщень від орендаря до орендодавця після припинення або розірвання цього договору здійснюється за актом приймання-передачі приміщень, що підписується повноважними представниками орендаря та орендодавця (пункт 2.4 договору);
- пунктом 4.3.9 договору передбачено, що орендар зобов'язується у порядку та в терміни, передбачені пунктом 2.4 договору, повернути орендодавцеві приміщення у зв'язку з припиненням чи розірванням договору в стані не гіршому, ніж на момент передачі їх в оренду з врахуванням нормального фізичного зносу;
- договір вступає в дію з дня його державної реєстрації та діє до 31.12.2022 (пункт 6.1 договору);
- відповідно до пункту 6.5.4 договору, цей договір оренди не підлягає продовженню, зокрема, у випадку необхідності використання приміщень для потреб територіальної громади міста.
4.3. Суд апеляційної інстанції установив, що рішенням Івано-Франківської міської ради від 18.11.2022 № 194-30 закріплено за КП "Муніципальні ринки" на праві господарського відання з постановкою на баланс будівлю критого ринку загальною площею 14167,7 м2, розташовану за адресою: вул. Дністровська, 5.
22.11.2022 за КП "Муніципальні ринки" зареєстровано на праві господарського відання будівля критого ринку за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Дністровська, 5, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24.11.2022 та передано будівлю на баланс.
4.4. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи судове рішення суду першої інстанції за результатами його апеляційного перегляду, дійшов висновку, що балансоутримувач - КП "Муніципальні ринки" листом, надісланим 29.11.2022 на адресу орендаря ТОВ "Торговий сервіс" та орендодавця - Івано-Франківської міської ради, повідомив про непродовження договору оренди від 23.01.2012 № ДО-3493 з підстав, передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме у зв'язку з тим, що об'єкт оренди необхідний для власних потреб балансоутримувача з метою виконання статутних завдань підприємства.
4.5. Колегія суддів вважає звернути увагу на те, що згідно з абзацом 2 частини 4 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною 2 цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування.
Абзацом 3 частини 1 статті 19 цього Закону передбачено, що рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято, якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю.
Відповідно до пункту 61 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній з 13.04.2022) під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо продовження договору оренди, зокрема щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.
Згідно з абзацом 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" (далі - постанова Кабінету Міністрів України № 634) передбачено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Пунктом 16 постанови Кабінету Міністрів України № 634 покладено на орендодавців державного та комунального майна обов'язок забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови починаючи з 24.02.2022.
Зміст наведених норм права свідчить про автоматичне продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану. При цьому для продовження договору оренди на строк до припинення чи скасування воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану окреме рішення орендодавця не вимагається, про що прямо зазначено у пункті 5 постанови № 634. Винятки з цього правила прямо передбачено пунктом 5 постанови № 634 (балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Аналогічний висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 916/309/23, від 19.03.2024 у справі № 910/3272/23, від 26.11.2024 у справі № 920/478/23.
Відповідно до пункту 114 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, рішення про відмову в передачі в оренду відповідного об'єкта оренди може бути прийняте орендодавцем у випадку, зокрема, наявності обґрунтованих власних потреб уповноваженого органу управління та/або балансоутримувача, або потреб іншої бюджетної установи, що розміщена в будівлі, споруді, їх окремій частині.
Отже, відповідно до абзацу 2 частини першої Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у межах розумної та добросовісної поведінки орендодавець, може відмовити орендарю в продовженні договору оренди, повідомивши орендаря у строк за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди про наявність обґрунтованих власних потреб балансоутримувача у використанні об'єкта оренди.
Форма такого повідомлення про відмову в продовженні договору оренди не визначена законодавством. Водночас за змістом наведених норм, таке повідомлення (звернення) у розумінні пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 повинно містити обґрунтування необхідності використання об'єкта оренди саме для власних потреб з посиланням на конкретно визначені цілі такого використання, які повинні відповідати законодавству, а також статуту чи положенню. При цьому в розумінні наведених норм власними потребами можуть бути потреби у використанні об'єкта оренди з урахуванням його функціонального призначення для забезпечення здійснення статутної діяльності.
Повідомлення, в якому не зазначено про необхідність використання об'єкта оренди для власних потреб та не наведено обґрунтування необхідності такого використання, не відповідає вимогам абзацу 2 частини 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки орендар як більш уразлива сторона в таких правовідносинах має право вимагати дотримання щодо нього загальних засад цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
Змістовно подібний висновок наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.03.2025 у справі № 914/622/24.
4.6. Однак суд апеляційної інстанції обмежившись посиланням на надіслання балансоутримувачем повідомлення орендодавцеві та орендареві щодо непродовження договору у зв'язку із тим, що об'єкт оренди необхідний для власних потреб балансоутримувача з метою виконання статутних завдань підприємства, зокрема, організації торгівлі сільськогосподарською продукцією, продовольчими, непродовольчими товарами тощо, не з'ясував питання стосовно того, чи є таке обґрунтування балансоутримувача щодо використання нерухомого майна для власних потреб достатнім для його кваліфікації як виняток, передбачений пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України № 634, що дійсно виключає автоматичне продовження договору оренди, строк дії якого закінчується під час воєнного стану з дійсним орендарем.
Суд апеляційної інстанції не з'ясовував питання стосовно того, для яких саме власних потреб, з наведенням належного обґрунтування, спірне майно буде використовуватися балансоутримувачем (КП "Муніципальні ринки"); питання щодо наявності у балансоутримувача (КП "Муніципальні ринки") ресурсів для використання спірного майна саме для власних потреб, а не з метою зміни орендаря, у той час як діючий орендар (ТОВ "Торговий сервіс") відповідно до положень чинного законодавства, зокрема, приписів постанови Кабінету Міністрів України № 634 має правомірні очікування на продовження договору оренди; не досліджено судом також питання дотримання балансу інтересів сторін.
4.7. За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 вказаного Кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Згідно з частинами 1, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У пунктах 1-3 частини 1 статті 237 вказаного Кодексу передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
4.8. З урахуванням викладеного для правильного вирішення спору у справі, що розглядається, необхідним є встановлення обставин щодо доведення та обґрунтування балансоутримувачем майна саме для власних потреб, а не з метою передачі такого майна у подальшому в оренду, а отже достатність підстав для застосування пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України № 634, яким виключається автоматичне продовження договору оренди, строк дії якого закінчується під час воєнного стану з дійсним орендарем, а тому колегія суддів визнає доводи скаржника про ненадання судом апеляційної інстанції оцінки всім доводам сторін такими, що знайшли підтвердження.
Ураховуючи викладене, з огляду на необхідність встановлення всіх обставин справи в їх сукупності для правильного вирішення спору виходячи з предмету та підстав позову, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
Згідно із частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
5.3. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 у справі № 909/719/24 слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий сервіс" задовольнити частково.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 у справі № 909/719/24 скасувати, справу передати на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак
З окремою думкою судді Багай Н. О.