01 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 908/1301/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
прокуратури - Круш Т. О.,
позивача - Букін С. М.,
відповідача - Галіченко Б. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2025 (судді: Дармін М. О. - головуючий, Кощеєв І. М., Чус О. В.) та рішення Господарського суду Запорізької області від 21.08.2024 (суддя Корсун В. Л.) у справі
за позовом заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах: позивач - Запорізька міська рада
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД"
про стягнення 1 725 134,22 грн,
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У квітні 2024 року заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя (далі - прокурор) в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Запорізької міської ради звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД" (далі -ТОВ "ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД") про стягнення 1 725 134,22 грн безпідставно набутих (збережених) коштів у виді орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності протягом періоду часу з 16.05.2018 по 31.10.2023 з посланням, зокрема, на положення статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.12.2010 було сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку кадастровий номер 2310100000:03:027:0106, площею 0,7622 га, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, 10А, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (далі - спірна земельна ділянка), власником якої є Запорізька міська рада.
За умовами договору оренди землі від 16.12.2010 земельна ділянка передавалася в оренду Закритому акціонерному товариству "ВЕКТОР-ІНВЕСТ" (далі - ЗАТ "ВЕКТОР-ІНВЕСТ") для розташування супермаркету, строком до 02.08.2017.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ЗАТ "ВЕКТОР-ІНВЕСТ" 01.08.2012 було припинено шляхом його реорганізації у ТОВ "ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД", до якого перейшло майно, права та обов'язки ЗАТ "ВЕКТОР-ІНВЕСТ".
31.07.2012 на підставі передавального акта ТОВ "ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД" набуло у приватну власність об'єкт нерухомого майна - будівлю супермаркету, розташовану на спірній земельній ділянці, і відповідно до статті 120 Земельного кодексу України до відповідача перейшло право користування спірною земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, тобто зі строком дії до 02.08.2017.
Проте з дати державної реєстрації права власності відповідача на об'єкт нерухомого майна (16.05.2018) ТОВ "ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД" використовує спірну земельну ділянку без достатньої правової підстави, не сплачуючи при цьому обов'язкових платежів у встановлених розмірах, що стало підставою для звернення до суду про стягнення безпідставно набутих коштів.
1.3. У поясненнях на позовну заяву Запорізька міська рада вказала на обґрунтованість та доведеність позовних вимог, просила їх задовольнити.
1.4. ТОВ "ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД", заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказувало на те, що листом від 20.03.2017 № 23/01, до закінчення строку дії договору оренди землі, на виконання приписів Закону України "Про оренду землі", відповідач повідомив Запорізьку міську раду про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, однак вказане звернення позивачем залишено без реагування, жодних дій з метою укладення договору Запорізькою міською радою не вжито, заперечення не висловлені.
У відповідь на лист першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради від 22.04.2020 № 03/03-32/01161 з пропозицією вжити заходів для отримання земельної ділянки в оренду, ТОВ "ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД" повідомило, що зверталося з листом з метою отримання в оренду земельної ділянки з наданням необхідних документів.
Отже, ТОВ "ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД" акцентувало увагу на тому, що з 2017 року вживало дій з метою оформлення права користування земельною ділянкою і саме через бездіяльність Запорізькою міської ради договір не було укладено.
Також відповідач наголошував на тому, що прокурором не надано обґрунтованого розрахунку недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою, а з наданим розрахунком відповідач не погоджується, оскільки він не відображає дійних даних щодо сплати відповідачем орендної плати за користування спірною земельною ділянкою.
Як убачається з наданого прокурором розрахунку, при його формуванні, у тому числі за 2018 рік, є посилання на рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя" та рішення від 28.11.2018 № 26 "Про встановлення розміру орендної плати за землю". У той же час, розрахунок недоотриманих доходів здійснено за період 16.05.2018-31.12.2018 з безпідставним посиланням на рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 № 26, якого на той час не було.
Оскільки рішення Запорізької міської ради № 26 було прийнято 28.11.2018 і ним встановлюються місцевий податок, то відповідно до приписів підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України таке рішення може застосовуватися до правовідносин лише з 01.01.2020, отже розрахунок заявлених до стягнення коштів за період з 16.05.2018-31.12.2019 є безпідставним та необґрунтованим.
ТОВ "ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД" акцентувало увагу на безпідставності розрахунку за період з березня по грудень 2022 року, вказуючи на ухвалення низки нормативно-правових актів у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні та звільнення землекористувачів, які розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, від сплати орендної плати.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.08.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2025, позовні вимоги задоволені, стягнуто з ТОВ "ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД" на користь Запорізької міської ради безпідставно набуті (збереженні) кошти у виді орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності за періоду з 16.05.2018 по 31.10.2023 у сумі 1 725 134, 22 грн та судовий збір.
2.2. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до приписів статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ТОВ "ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД" не сплачуючи в належному обсязі орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди, фактично збільшило свої доходи, а Запорізька міська рада втратила грошові кошти у виді орендної плати, а тому безпідставно збережені кошти підлягають стягненню з відповідача.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2025 та рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.08.2024, ТОВ "ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД" у касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник вважає, що судами неправомірно стягнуто з ТОВ "ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД" кошти за фактичне використання земельної ділянки комунальної власності у виді орендної плати за період з 01.03.2022 по 31.12.2022, тому що за даний період законодавцем на підставі Закону України від 11.04.2023 № 3050-ІХ, яким внесені зміни до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно, відповідача звільнено від нарахування та сплати відповідного платежу.
Заявник касаційної скарги вважає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми статей 190, 1212-1214 Цивільного кодексу України у взаємозв'язку із статтею 30 Податкового кодексу України "Податкові пільги" у правовідносинах, подібних до спірних, про стягнення власником земельної ділянки коштів, від обов'язку нарахування та сплати яких фактичний користувач земельної ділянки звільнений на підставі закону.
Скаржник не набував (не зберігав) у себе грошових коштів Запорізької міської ради за використання земельної ділянки комунальної власності у виді орендної плати у сумі 771 127,60 грн за період з 01.03.2022 по 31.12.2022, оскільки ТОВ "Вектор-Інвест, ЛТД" на рівні Закону № 3050-ІХ від 11.04.2023 звільнено від сплати вказаної суми і дана сума, як податкова пільга відповідно до пунктів 30.1.-30.3. Податкового кодексу України не є майном або майновим правом позивача згідно зі статтею 190 Цивільного кодексу України, відтак у позивача відсутнє право її вимоги в силу частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування України" та Закону № 3050-ІХ від 11.04.2023, а тому немає правових підстав для повернення таких, нібито "заощаджених" коштів у розмірі 1 725 134, 22 грн власникові земельної ділянки на підставі положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу Запорізька міська рада просить залишити її без задоволення, а судові рішення у справі залишити без змін, вказуючи на безпідставність та необґрунтованість доводів скаржника, безпідставне посилання заявника касаційної скарги на справу № 908/929/24, правовідносини в якій не є подібними правовідносинам, які склалися між сторонами у справі, яка розглядається, та правомірність висновків судів попередніх інстанцій.
3.3. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу також просить відмовити в її задоволенні, вказуючи, зокрема, на те, що у постанові від 27.04.2021 у справі № 922/2378/20 Верховний Суд зробив висновки про те, що приватноправові відносини, пов'язані зі стягненням безпідставно (набутих) збережених коштів з осіб, які є фактичними користувачами земельних ділянок без права власності, постійного користування або оренди на них, не підпадають під регулювання нормами Податкового кодексу України.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права в межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 16.12.2010 сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку кадастровий номер 2310100000:03:027:0106, площею 0,7622 га, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, 10А, вид цільового призначення земельної ділянки: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що свідчить про набуття нею правового статусу об'єкта цивільних прав відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України.
Згідно з відомостями з Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 0,7622 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, 10А, кадастровий номер 2310100000:03:027:0106, належить до комунальної власності, власником (користувач) якої є Запорізька міська рада.
Суди також установили, що 23.11.2010 між Запорізькою міською радою (орендодавець) та ЗАТ "ВЕКТОР-ІНВЕСТ" було укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.12.2010 за № 041026102272, в якому передбачено, зокрема, такі умови:
- згідно з пунктами 1, 2 договору орендодавець відповідно до рішення 44 сесії 5 скликання Запорізької міської ради від 06.10.2010 № 104/388 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування супермаркету, яка знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, 10А, загальною площею 0.7622 га;
- пунктом 8 договору визначено, що договір укладається строком до 02.08.2017;
- за змістом пунктів 33, 34 договору його дія припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено, фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії даного договору оренди землі не є підставою для поновлення договору.
4.3. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 01.08.2012 припинено юридичну особу - ЗАТ "ВЕКТОР-ІНВЕСТ" шляхом реорганізації у ТОВ "ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД", до якого згідно з частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України перейшли майно, права та обов'язки ЗАТ "ВЕКТОР-ІНВЕСТ".
На підставі передавального акта від 31.07.2012 ТОВ "ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД" набуло у приватну власність об'єкт нерухомого майна - будівлю супермаркету літ. "А-2", загальною площею 6685,6 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1578824423101, відомості про що були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.05.2018.
4.4. 11.12.2023 між ТОВ "ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД" (іпотекодавець) та ОСОБА_1 (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є нерухоме майно, а саме: будівля супермаркету літ. "А-2", загальною площею 6685,6 м2, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, буд. 10А. Вказане нерухоме майно відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9933469852023 сформовано за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру 08.12.2023, зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:03:027:0106, категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид цільового призначення земельної ділянки: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; площа земельної ділянки: 0.7622 га; інформація про власників - Запорізька міська рада; відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані; експлікація земельних угідь - 42.1 капітальна одноповерхова - 0.3491 га, 42.5 під проїздами, проходами та площадками - 0.2668 га, 42.6 під зеленими насадженнями - 0.1196 га, 42.6 - під зеленими насадженнями - 0.0267 га. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його при належностями, складовими частинами та комунікаціями.
4.5. Суди установили, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна від 25.04.2024 № 375977957, відомості про право оренди земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:03:027:0106 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.
4.6. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога прокурора в інтересах держави в особі Запорізької міської ради про стягнення з ТОВ "ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД" 1 725 134,22 грн безпідставно набутих (збережених) коштів у виді орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності протягом періоду часу з 16.05.2018 по 31.10.2023 з посланням, зокрема, на положення статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України.
4.7. У пунктах 69-71, 75, 78, 90-94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц зі спору, що виник з подібних правовідносин, сформульовано такі висновки щодо застосування положень статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України та статей 120, 125 Земельного кодексу України:
"69. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
70. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (див. висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).
71. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (див. висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13).
75. Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 ЗК України).
78. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).
90. За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
91. Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
92. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.
93. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно (частина перша статті 1212 ЦК України).
94. До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України".
4.8. Суди попередніх інстанцій установили, що з 16.05.2018, а саме дати державної реєстрації права власності відповідача на об'єкт нерухомого майна, ТОВ "ВЕКТОР-ШВЕСТ, ЛТД" використовував земельну ділянку комунальної власності кадастровий номер 2310100000:03:027:0106 без достатньої правової підстави.
Відповідно до витягу від 18.12.2023 № НВ-2300115282023 з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:03:027:0106 становить 35 471 868,29 грн.
При цьому відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області від 25.12.2023 № 12533/5/08-01-04-01-05 при проведенні аналізу інформаційної бази встановлено, що ТОВ "ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД" за період 2018-2023 роки нараховує та сплачує плату за землю (орендну плату за землю з юридичних осіб за земельну ділянку) кадастровий номер кадастровий номер 2310100000:03:027:0106, площею 0,7622 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , а саме згідно з податковими деклараціями товариством сплачено за 2018 рік - 759 415,47 грн; за 2019 рік - 759 415,41 грн; за 2020 рік - 696 130,79 грн; за 2021 рік - 1 754 038,66 грн; за 2022 рік - 5 308 295,97 грн; за 2023 рік - 2 524 187,59 грн.
4.9. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, відповідно до положень статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України виходили із встановлених обставин стосовно того, що ТОВ "ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД" не сплачуючи в належному обсязі орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди, фактично збільшило свої доходи, а Запорізька міська рада втратила грошові кошти у виді орендної плати, а тому безпідставно збережені кошти підлягають стягненню з відповідача.
4.10. Оскаржуючи судові рішення у справі, ТОВ "ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД" зазначає, що судами неправомірно стягнуто з ТОВ "ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД" кошти за фактичне використання земельної ділянки комунальної власності у виді орендної плати за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 у розмірі 771 127,60 грн, тому що за даний період скаржника підставі Закону України від 11.04.2023 № 3050-ІХ, яким внесені зміни до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно, звільнено від нарахування та сплати відповідного платежу, а тому у позивача відсутнє право вимоги заявленої ним до стягнення суми.
Також заявник касаційної скарги вважає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми статей 190, 1212-1214 Цивільного кодексу України у взаємозв'язку із статтею 30 Податкового кодексу України "Податкові пільги" у правовідносинах, подібних до спірних, про стягнення власником земельної ділянки коштів, від обов'язку нарахування та сплати яких фактичний користувач земельної ділянки звільнений на підставі закону.
4.11. Так, Законом України від 11.04.2023 № 3050-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно", який набрав чинності 06.05.2023, внесено зміни до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, зокрема абзац перший вказаного пункту встановлював наступне:
"За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у постанові Верховного Суду від 25.02.2025 у справі № 908/929/24 за позовом Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум-Еліт" про стягнення заборгованості з орендної плати за землю за 2023 рік за укладеними між сторонами договорами, на яку посилався скаржник, зазначено таке:
"Аналіз підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України в редакції чинній з 06 травня 2023 року свідчить про те, що тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року, не нараховується та не сплачується плата за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані, окрім іншого, на територіях активних бойових дій та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб-підприємців або юридичних осіб (схожий за змістом висновок щодо попередньої редакції пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України викладений у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі № 620/5747/23) Аналіз підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України в редакції чинній з 06 травня 2023 року свідчить про те, що тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року, не нараховується та не сплачується плата за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані, окрім іншого, на територіях активних бойових дій та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб-підприємців або юридичних осіб (схожий за змістом висновок щодо попередньої редакції пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України викладений у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі № 620/5747/23)".
У справі № 908/929/24 Верховний Суд дійшов висновку, що з огляду на положення підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України та той факт, що вся територія Запорізького району віднесена до території активних бойових дій з 12.03.2022 по 31.12.2022, Товариство мало право у спірний період не сплачувати орендну плату за користування земельними ділянками, які розташована в місті Запоріжжя (пункт 51 постанови).
4.12. Водночас у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 № 922/2378/20 за позовом Харківської міської ради про стягнення з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати зазначено таке:
" З урахуванням системного аналізу змісту пункту 10.1.1. статті 10, підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, статей 40, 41, пункту 265.1.3. статті 265 Податкового кодексу України та встановлених судами фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені норми у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: "власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України".
4.13. Отже, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Законом України від 11.04.2023 № 3050-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" чітко передбачено, що не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Отже, зазначені положення Закону підлягають застосуванню у разі наявності правових підстав для володіння чи користування земельними ділянками, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, що підтверджується правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.02.2025 у справі № 908/929/24.
Натомість у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій виходили із встановлених обставин стосовно того, що ТОВ "ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД" не сплачуючи в належному обсязі орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди, фактично збільшило свої доходи, а Запорізька міська рада втратила грошові кошти у виді орендної плати, а тому безпідставно збережені кошти підлягають стягненню з відповідача.
При цьому Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
У наведеному випадку норми права щодо яких скаржник вважає відсутнім висновок Верховного Суду є чіткими і їх застосування передбачуваним, а заявник касаційної скарги не обґрунтував необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування таких норм для правильного вирішення спору у подібних правовідносинах.
4.14. Разом з цим, суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів згідно з наведеним у позовній заяві розрахунком, установили, що такий розрахунок здійснено на підставі рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя" та від 28.11.2018 № 26 "Про встановлення розміру орендної плати за землю".
Крім того зі змісту розрахунку, наданого до позовної заяви, вбачається, що його здійснено виходячи з розміру нормативної грошової оцінки станом на 2023 рік у сумі 35 471 868,29 грн.
Проте суди попередніх інстанцій не здійснили перевірку розрахунку заявлених до стягнення коштів щодо відповідності визначених у ньому сум у спірний період - з 16.05.2018 по 31.10.2023, а також не з'ясували підстави нарахування таких сум виходячи з розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 2023 рік, як й не з'ясували питання щодо наявності правових підстав для визначення розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, оскільки відповідне рішення уповноваженого органу щодо затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки відсутнє у матеріалах справи.
Суди безпідставно не надали належної оцінки доводам відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву, щодо обґрунтованості розрахунку заявлених до стягнення коштів.
4.15. За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 вказаного Кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Згідно з частинами 1, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У пунктах 1-3 частини 1 статті 237 вказаного Кодексу передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
4.16. З урахуванням викладеного для правильного вирішення спору у справі, що розглядається, необхідним є встановлення обставин щодо обґрунтованості та правильності розрахунку заявлених до стягнення коштів, а тому колегія суддів визнає доводи скаржника про ненадання судами оцінки всім доказам та доводам сторін такими, що знайшли підтвердження.
Ураховуючи викладене, з огляду на необхідність встановлення всіх обставин справи в їх сукупності для правильного вирішення спору виходячи з предмету та підстав позову, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення та постанову судів попередніх інстанцій слід скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
Згідно із частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
5.2. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Господарського суду Запорізької області від 21.08.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі № 908/1301/24 слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕКТОР-ІНВЕСТ, ЛТД" задовольнити частково.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2025 та рішення Господарського суду Запорізької області від 21.08.2024 у справі № 908/1301/24 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак