01 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 921/444/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
позивача - Шевченко М. В., Шмигаленко В. О.,
відповідача - Фрончко В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільпісок"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 (судді: Якімець Г. Г. - головуючий, Бойко С. М., Бонк Т. Б.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільпісок"
до Західноукраїнського національного університету,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Міністерство освіти і науки України,
про встановлення земельного сервітуту,
1. Короткий зміст позовних вимог і підстав позову
1.1. У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільпісок" (далі - ТОВ "Тернопільпісок") звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Західноукраїнського національного університету (далі - Університет) про:
1) встановлення з моменту набрання рішенням суду законної сили на користь ТОВ "Тернопільпісок" строкового оплатного земельного сервітуту на частині земельної ділянки площею (площа сервітуту) 14,445 га, кадастровий номер 6110100000:14:002:0011, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - 01.10 для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, загальна площа 41,5175 га, місце розташування - на території Тернопільської міської ради Тернопільського р-ну Тернопільської обл., державної форми власності, яка перебуває у постійному користуванні Університету, в т.ч. для: 1) видобування корисних копалин місцевого значення (родовище "Кутківці") з правом будівництва та розміщення споруд/об'єктів, пов'язаних із зазначеним видом діяльності (вид сервітуту), площа - 14,2898 га; 2) проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (вид сервітуту), площа 0,1552 га, в межах визначених технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, виготовленої ПП "Інститут містобудування та архітектури", (межі сервітуту) на строк дії спеціального дозволу на користування надрами від 25.09.2023 № 6729 із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами (строк дії сервітуту) з щорічною платою за встановлення права сервітутного користування частиною земельної ділянки, на яку розповсюджується право земельного сервітуту, прийнятою у розмірі 3 % від вартості нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (код КВЦПЗ 01.10) Тернопільської міської територіальної громади, яка сплачується щомісячно рівними частинами не пізніше 20-го числа кожного місяця за попередній місяць користування, починаючи від дати державної реєстрації;
2) встановлення з моменту набрання рішенням суду законної сили на користь ТОВ "Тернопільпісок" строкового оплатного земельного сервітуту на частині земельної ділянки площею (площа сервітуту) 13,5149 га, кадастровий номер 6110100000:16:002:0002, категорія земель - сільськогосподарського призначення, цільове призначення - 01.10 для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, загальна площа 266,4837 га, місце розташування - на території Тернопільської міської ради Тернопільського р-ну, Тернопільської обл., державної форми власності, яка перебуває у постійному користуванні Університету, в т.ч. для: 1) видобування корисних копалин місцевого значення (родовище "Кутківці") з правом будівництва та розміщення споруд/об'єктів, пов'язаних із зазначеним видом діяльності (вид сервітуту), площа 11,9679 га; 2) проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (вид сервітуту), площа 1,547 га в межах визначених технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, виготовленої ПП "Інститут містобудування та архітектури", (межі сервітуту), на строк дії спеціального дозволу на користування надрами від 25.09.2023 № 6729 із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами (строк дії сервітуту) з щорічною платою за встановлення права сервітутного користування частиною земельної ділянки, на яку розповсюджується право земельного сервітуту, прийнятою у розмірі 3 % від вартості нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (код КВЦПЗ 01.10) Тернопільської міської територіальної громади, яка сплачується щомісячно рівними частинами не пізніше 20-го числа кожного місяця за попередній місяць користування, починаючи від дати державної реєстрації.
1.2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на відмову постійного користувача земельних ділянок (Університету), кадастрові номери 6110100000:14:002:0011, 6110100000:16:002:0002, в укладенні договору земельного сервітуту та погодженні технічної документації із землеустрою з метою здійснення позивачем видобування корисних копалин місцевого значення (родовище "Кутківці") із правом будівництва та розміщення споруд/об'єктів, пов'язаних із зазначеним видом діяльності та для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху відповідно до наданого позивачеві спеціального дозволу на користування надрами.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2024 позов задоволено в повному обсязі.
Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачеві видано спеціальний дозвіл на користування надрами для видобування корисних копалин з метою видобування пісків, у зв'язку з тим, що межі надр родовищ накладаються на частину земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні відповідача, зважаючи на те, що позивач вчиняв дії з метою встановлення земельного сервітуту, а відповідач заперечує проти такого, а також те, що задоволення потреб позивача у встановленні сервітуту неможливо здійснити будь-яким іншим способом, суд визнав позовні вимоги обґрунтованими.
2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2024 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
Суд апеляційної виходив із того, що законодавство у сфері освіти забороняє закладам вищої освіти державної форми власності, які перебувають у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України, передавати майно закладів освіти юридичним і фізичним особам без згоди засновників закладу вищої освіти та вищого колегіального органу самоврядування закладу вищої освіти. Також норми спеціальних законів у сфері освіти забороняють використовувати об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, з урахуванням визначення Міністерством освіти і науки України можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства. За висновками суду апеляційної інстанції, встановлення земельного сервітуту на земельних ділянках Університету є таким, що не відповідає вимогам спеціального законодавства у сфері освіти, оскільки використання ТОВ "Тернопільпісок" земельних ділянок сільськогосподарського призначення з метою видобування корисних копалин призведе до неможливості використання таких земельних ділянок Університетом за їх цільовим призначенням і таке не пов'язане із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. Суд також зазначив, що у матеріалах справи немає доказів надання Міністерством освіти і науки України згоди (погодження) на укладання договорів про встановлення земельного сервітуту та доказів прийняття власником земельних ділянок - Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області (далі - ГУ Держгеокадастру) відповідних рішень щодо встановлення земельних сервітутів на землях державної власності відповідно до статті1241 Земельного кодексу України.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції інстанцій, ТОВ "Тернопільпісок" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2024 залишити в силі.
Скаржник вважає, що оскаржена у справі постанова ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права; на обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на положення пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, по-перше, застосування судами норм права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.12.2024 у справі № 910/19365/23 щодо застосування положень статей 401- 404 Цивільного кодексу України, статей 66, 791, 91, 96, 98, 100, 123, 1241 Земельного кодексу України (в редакції, чинній із 28.03.2023), статей 6, 14, 18, 19, 24 Кодексу України про надра стосовно встановлення земельного сервітуту; у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, а також Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.02.2025 у справі № 910/5663/22 (910/7708/17) стосовно пріоритетності застосування норм, співвідношення загальної і спеціальної норм; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19 стосовно співвідношення загальної та спеціальної норми. По-друге, відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права - положень частини 4 статті 66, частин 3, 4 статті 98, пункту "в3" статті 99 та статті 1241 Земельного Кодексу України у їх нерозривному зв'язку при регулюванні відносин з надання в користування земельної ділянки власником та/або постійним землекористувачем якої є заклад вищої освіти державної форми власності, що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України і здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про освіту", Закону України "Про вищу освіту", Закону України "Про фахову передвищу освіту", Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та інших нормативно-правових актів шляхом встановлення такого специфічного виду сервітуту як право на користування земельною ділянкою для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об'єктів, пов'язаних із зазначеним видом діяльності, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 Земельного кодексу України.
3.2. Від Університету надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він заперечує проти доводів касаційної скарги, вважає оскаржену у справі постанову законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
3.3. ГУ Держгеокадастру у відзиві на касаційну скаргу вважало правомірними дії позивача щодо встановлення земельного сервітуту.
3.4. Від ТОВ "Тернопільпісок" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою директора товариства та бажанням останнього брати особисту участь в судовому засіданні суду касаційної інстанції.
3.5. Від Міністерства освіти у науки України надійшли додаткові пояснення у справі, в яких міністерство заперечило проти доводів касаційної скарги; просило розглядати справу за відсутності його представників.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Розгляд касаційної скарги здійснюється у розумний строк, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
4.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
4.3. Як свідчать матеріали справи та установили попередні судові інстанції, 25.09.202 Державною службою геології та надр України (далі - Держгеонадра) видано спеціальний дозвіл на користування надрами № 6729: вид користування надрами - видобування корисних копалин; мета користування надрами - видобування пісків, придатних для рекультивації, благоустрою і планування на території родовища "Кутківці", розташованого у Тернопільській обл., Тернопільського р-ну, на північно-західній околиці мікрорайону Кутківці м. Тернопіль, площею 19,03 га; вид корисної копалини місцевого значення - пісок; зі строком дії до 25.09.2043.
Згідно з наказом від 09.11.2023 № 576 Державної служби геології та надр України "Про внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами" з додатком внесено зміни до спеціальних дозволів на користування надрами відповідно до статті 165 Кодексу України про надра, зокрема у дозвіл від 25.09.2023 № 6729 у частині надрокористувача з ТОВ "Надробудсервіс" на ТОВ "Тернопільпісок" у зв'язку з відчуженням шляхом укладення договору купівлі-продажу права на користування надрами або внесення його як вкладу до статутного капіталу створеного за його участю суб'єкта господарювання.
17.11.2023 між Держгеонадра та ТОВ "Тернопільпісок" (надрокористувач) укладено угоду № 6729 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин, яка також зазначена як додаток до спеціального дозволу на користування надрами від 25.09.2023 № 6729 і є невід'ємною частиною останнього.
Згідно з пунктом 1.1 зазначеної угоди Держгеонадра надає надрокористувачу право тимчасового користування ділянкою надр з метою видобування корисних копалин, а надрокористувач зобов'язується виконувати та дотримуватись умов користування ділянкою надр, передбачених дозволом, цією угодою та нормами законодавства.
Місце розташування ділянки надр: Тернопільська обл., Тернопільський р-н, північно-західна околиця мікрорайону Кутківці м. Тернопіль (пункт 2.1 угоди).
Просторові межі та географічні координати кутових точок ділянки надр (водозабірних споруд (для підземних вод), яка є предметом цієї Угоди, ступінь геологічного вивчення та освоєння об'єкта надрокористування, відомості про затвердження (апробацію) запасів корисної копалини, гірничо-геологічні, гідрогеологічні особливості ділянки надр, інформація про хімічний склад (якісні показники) підземних вод, відомості щодо діючого дозволу на спеціальне водокористування (у разі наявності), відомості щодо свердловин (номери у Державному реєстрі артезіанських свердловин, глибина, тощо), інформація про розрахунок зони санітарної охорони та спостережні свердловини (у разі наявності) (для підземних вод) та загальна кількість запасів/ресурсів на час надання/продовження строку дії/внесення змін до дозволу вказуються надрокористувачем у характеристиці ділянки надр, яка є додатком 1 та невід'ємною частиною цієї угоди (пункт 2.2 угоди).
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 угоди, умови користування надрами, зокрема вимоги щодо ефективності робіт, технології видобування та переробки корисних копалин, порядок видобування корисних копалин (в тому числі з метою запобігання негативним екологічним наслідкам і забезпечення безпеки забудованих територій), види, обсяги, джерело фінансування та економічно обґрунтовані строки виконання надрокористувачем робіт з видобування корисних копалин піску протягом строку дії дозволу визначаються в програмі робіт з видобування корисних копалин, яка підписується сторонами, є додатком 2 (відповідно до виду корисної копалини) та невід'ємною частиною цієї угоди.
Згідно з пунктом 11.1 угоди вона набирає чинності з дня, наступного за днем внесення інформації про спеціальний дозвіл на користування надрами до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами (якщо інше не визначено законодавством), за винятком якщо в дозволі не передбачено більш пізній строк, та припиняє свою дію з моменту припинення права користування надрами шляхом анулювання дозволу або закінчення строку дії дозволу, крім вимог пункту 5.3.16 цієї угоди.
За доводами позивача, спеціальний дозвіл на користування надрами від 25.09.2023 № 6729 передбачає систему координат WGS-84 (географічні координати родовища). При цьому, системи координат WGS-84 (географічні координати) та межі ділянки надр родовища "Кутківці" фактично накладаються на частину земельних ділянок, кадастрові номери 6110100000:14:002:0011, 6110100000:16:002:0002.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 24.05.2024 № 380037822, земельна ділянка, кадастровий номер 6110100000:14:002:0011, загальною площею 41,5175 га, зареєстрована на праві власності за ГУ Держгеокадастру; вид іншого речового права - право постійного користування земельною ділянкою зареєстровано 09.06.2022 за правокористувачем - Університетом відповідно до державного акта на право постійного користування землею, серія ІІ-ТР № 002340, виданого 21.02.2000 Тернопільською міською радою.
За інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 24.05.2024, місце розташування земельної ділянки, кадастровий номер 6110100000:14:002:0011 - на території Тернопільської міської ради, Тернопільська обл.; цільове призначення - 01.10 для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; форма власності - державна.
За даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 24.05.2024 № 380038926, земельна ділянка, кадастровий номер 6110100000:16:002:0002, загальною площею 266,4837 га, зареєстрована на праві власності за державою в особі ГУ Держгеокадастру; вид іншого речового права - право постійного користування земельною ділянкою зареєстровано 08.06.2022 за правокористувачем - Університетом згідно з державним актом на право постійного користування землею, серія ІІ-ТР № 002340, виданого 21.02.2000 Тернопільською міською радою.
Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 24.05.2024, місце розташування земельної ділянки, кадастровий номер 6110100000:16:002:0002 - на території Тернопільської міської ради, Тернопільська обл.; цільове призначення - 01.10 для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; форма власності - державна.
Згідно з витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.05.2024 № НВ-9939984712024 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6110100000:14:002:0011, внесено відомості про ділянки надр, надані у користування відповідно до спеціальних дозволів на користування надрами та актів про надання гірничих відводів, одержаних в порядку інформаційної взаємодії між Державним земельним кадастром, Держгеонадрами та Держпраці (за наявності), а саме щодо видачі спеціального дозволу ТОВ "Тернопільпісок" на користування надрами від 30.05.2023 № 5514, вид користування надрами - геологічне вивчення (ГВ), відомості про ділянку надр, що надається у користування: ділянка - Кутківці-2, площа № 1, площа № 2, вид корисної копалини - пісок, метали, неметали; а також щодо видачі ТОВ "Тернопільпісок" спеціального дозволу на користування надрами від 25.09.2023 № 6729, вид користування надрами - видобування корисних копалин, відомості про ділянку надр, що надається у користування - родовище "Кутківці", площа 2.366164Е-5, вид корисної копалини - пісок, метали, неметали.
За даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.05.2024 № НВ-9939984082024 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6110100000:16:002:0002, внесено відомості про ділянки надр, надані у користування відповідно до спеціальних дозволів на користування надрами та актів про надання гірничих відводів, одержаних в порядку інформаційної взаємодії між Державним земельним кадастром, Держгеонадрами та Держпраці (за наявності), а саме щодо видачі спеціального дозволу ТОВ "Тернопільпісок" на користування надрами від 30.05.2023 № 5514, вид користування надрами - геологічне вивчення (ГВ), відомості про ділянку надр, що надається у користування: ділянка - Кутківці-2, площа № 1, площа № 2, вид корисної копалини - пісок, метали, неметали; а також щодо видачі ТОВ "Тернопільпісок" спеціального дозволу на користування надрами від 25.09.2023 № 6729, вид користування надрами - видобування корисних копалин, відомості про ділянку надр, що надається у користування - родовище "Кутківці", площа 2.366164Е-5, вид корисної копалини - пісок, метали, неметали.
15.03.2024 на замовлення позивача ФОП Боровець О. М. виготовлено "Проєкт розробки та гірничотехнічної рекультивації родовища пісків "Кутківці" у Тернопільському районі Тернопільської області", який згідно з висновком експертизи від 17.05.2024 № 61.09.02.0377.24, складеним Державним підприємством "Тернопільський експертно-технічний центр Держпраці", відповідає вимогам нормативних актів з питань охорони праці та промислової безпеки.
У розділі 2.2 проєкту генеральний план родовища пісків "Кутківці" та промислової площадки розроблений на основі технічного завдання на проектування, з урахуванням кліматичних, гідрогеологічних та інженерно-геологічних умов і ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій", а також можливості відведення земельної ділянки під кар'єр і розміщення його виробничих об'єктів. В основу розробки генерального плану покладені наступні умови: наявність під'їзної дороги; можливого розміщення проммайданчика; можливого розміщення тимчасових відвалів розкривних порід; обов'язкове виконання санітарних і протипожежних вимог. В комплексі кар'єру з видобування піску передбачається кар'єрне поле, проммайданчик зі складом готової продукції та тимчасові відвали розкривних порід.
В розділі 2.4 проєкту зазначено, що родовище знаходиться на землях сільськогосподарського призначення Тернопільської міської територіальної громади у користуванні Університету. В межах родовища поширені гумусовані, переважно суглинисті, іноді піскуваті, темно-коричневі до чорного, чорноземні опідзолені ґрунти, що залягають на лесоподібних суглинках. Вони відносяться до потенційно родючих. Площа родовища пісків "Кутківці" визначена спеціальним дозволом на користування надрами від 25.09.2023 № 6729 і становить 19,03 га, межа гірничих робіт (площа кар'єрного поля) також становить 19,03 га. Після закінчення видобутку пісків вироблений простір загальною площею 19,03 га підлягає гірничо-технічній і біологічній рекультивації.
Згідно з розрахунків та генерального плану, визначених у "Проєкті розробки та гірничотехнічної рекультивації родовища пісків "Кутківці" у Тернопільському районі Тернопільської області", визначена площа земельної ділянки, необхідна для видобування корисної копалини місцевого значення (піску), будівництва та розміщення споруд/об'єктів, пов'язаних із зазначеним видом діяльності і проїзду транспортних засобів по наявному шляху у загальному розмірі 27,96 га, в тому числі: площа кар'єрного поля - 19,03 га, площа під тимчасовими відвалами розкривних порід зі східної сторони - 3,69 га, площа під тимчасовими відвалами розкривних порід із західної сторони - 2,34 га, площа під проммайданчиком та складом готової продукції - 1,2 га, площа під ґрунтовою дорогою для проїзду транспортних засобів до проммайданчику та складу готової продукції - 1,7 га.
За замовленням ТОВ "Тернопільпісок" Приватним підприємством "Інститут містобудування та архітектури" виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (07.02) площею 0,1552 га та право на користування земельною ділянкою для потреб дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення, за умови, що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 Земельного кодексу України (07.14) площею 14,2898 га на користь ТОВ "Тернопільпісок" за адресою: Тернопільська обл., Тернопільський р-н, на території Тернопільської міської ради (щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6110100000:14:002:0011) (загальна площа сервітуту 14,445 га).
Поряд із тим, вказаним підприємством виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (07.02) площею 1,547 га та право на користування земельною ділянкою для потреб дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення, за умови, що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 Земельного кодексу України (07.14) площею 11,9679 га на користь ТОВ "Тернопільпісок" за адресою: Тернопільська обл., Тернопільський р-н, на території Тернопільської міської ради (щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6110100000:16:002:0002) (загальна площа сервітуту 13,5149 га).
29.11.2023 позивач звернувся до відповідача з листом № 5, в якому просив укласти відповідності до статті 66 Земельного кодексу України та статті 18 Кодексу України про надра, договір земельного сервітуту на земельні ділянки, кадастрові номери 6110100000:14:002:0011, 6110100000:16:002:0002.
У листі від 11.12.2023 № 126-07/2611 Університет повідомив, що звернувся до Міністерства освіти і науки України з метою роз'яснення позиції останнього щодо надання згоди та/або погодження підписання договору земельного сервітуту на зазначені земельні ділянки.
Водночас позивач звернувся з листом від 14.02.2024 № 4 до Міністерства освіти і науки України щодо погодження укладання договору земельного сервітуту.
Також позивач направив звернення щодо укладення договору земельного сервітуту до ГУ Держгеокадастру та Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (лист від 22.04.2024 № 10).
У відповідь на вказане звернення, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру у листі від 25.04.2024 № 28-28-0.134-4817/2-24 надала роз'яснення щодо укладення договору земельного сервітуту.
ГУ Держгеокадастру у листі від 13.05.2024 № 28-19-0.51-2086/2-24, серед іншого, зазначило, що погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту у наведеному випадку буде здійснюватися постійним землекористувачем земельної ділянки, з яким у подальшому будуть укладатися договори сервітуту земельних ділянок.
Позивач направив Університету як постійному землекористувачу звернення від 27.05.2024 № 11 "Щодо укладання договорів про встановлення земельного сервітуту та погодження технічної документації із землеустрою" щодо земельних ділянок, кадастрові номери 6110100000:14:002:0011, 6110100000:16:002:0002, до якого долучив проєкти договорів про встановлення земельного сервітуту та виготовлену технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельних ділянок, на які поширюється право сервітуту.
У листі від 12.06.2024 № 126-22/1450 Університет повідомив, що не отримував рішення ГУ Держгеокадастру щодо встановлення на них сервітуту та, посилаючись на положення статті 80 Закону України "Про освіту", статті 70 Закону України "Про вищу освіту", наголосив, що вимога про встановлення сервітуту не відповідає вимогам чинного законодавства.
Наведене слугувало підставою звернення ТОВ "Тернопільпісок" до суду з цим позовом до Університету про встановлення земельних сервітутів на спірних земельних ділянках.
4.4. Рішенням суду першої інстанції позов задоволено повністю.
4.5. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення вимог заявленого позову.
При цьому суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, із того, що згідно з положеннями статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Стаття 99 Земельного кодексу України передбачає види права земельних сервітутів.
За змістом статті 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Статтею 401 Цивільного кодексу України перебачено, що користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (стаття 402 Цивільного кодексу України).
Згідно з часиною 1 статті 18 Кодексу України про надра надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.
Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проєктом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки. Земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються у користування власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислову розробку родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) на видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами ділянок надр та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами, а також за межами таких ділянок надр для будівництва та розміщення споруд/об'єктів, пов'язаних із зазначеним видом діяльності (з автоматичним продовженням строку дії земельного сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами). Встановлення земельних сервітутів для зазначених цілей здійснюється без зміни цільового призначення таких земельних ділянок, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення (частина 4 статті 66 Земельного кодексу України).
Відповідно до положень статті 1241 Земельного кодексу України особа, заінтересована у встановленні земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, звертається з заявою у разі, якщо: а) земельна ділянка не передана у користування або у разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях, не сформованих у земельні ділянки, - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності; б) земельна ділянка перебуває у користуванні до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності, або до землекористувача. У разі необхідності встановлення земельного сервітуту на сформованій земельній ділянці: - особа відповідно до пункту "а" частини 1 цієї статті приймає рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту та забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні; - особа відповідно до пункту "б" частини 1 цієї статті забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні. Укладення договору про встановлення земельного сервітуту з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування здійснюється на підставі рішення цього органу. У разі відмови в укладенні договору про встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки державної, комунальної власності такий договір визнається укладеним за рішенням суду.
4.6. Суди установили, що земельні ділянки, кадастрові номери 6110100000:16:002:0002, 6110100000:14:002:0011, щодо яких позивач просить встановити сервітути, належать до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення 01.10 для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, форма власності державна, та перебувають на праві постійного користування в Університету.
Університет є закладом освіти державної форми власності та належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України. Університет як заклад вищої освіти здійснює свою діяльність, відповідно до Закону України "Про освіту", Закону України "Про вищу освіту", Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та інших нормативно-правових актів.
У статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Землі, придатні для потреб сільського господарства (крім самозалісених земель), повинні надаватися насамперед для таких цілей: 1) ведення сільського господарства; 2) ведення лісового господарства; 3) створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Для будівництва промислових підприємств, об'єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та електронних комунікаційних мереж, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості (статті 23 Земельного кодексу України).
Водночас згідно з частинами 1, 4 статті 80 Закону України "Про освіту" до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об'єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об'єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством. Об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.
За змістом статті 70 Закону України "Про вищу освіту" матеріально-технічна база закладів вищої освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності. Відповідно до законодавства та з урахуванням організаційно-правової форми закладу вищої освіти з метою забезпечення його статутної діяльності засновником (засновниками) закріплюються на основі права господарського відання або передаються у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно. Землекористування та реалізація прав власника земельних ділянок, у тому числі набуття відповідних прав на землю, здійснюються закладами вищої освіти відповідно до Земельного кодексу України. Повноваження засновника (засновників) закладу вищої освіти щодо розпорядження державним майном у системі вищої освіти здійснюються відповідно до законодавства. Майно закріплюється за державним або комунальним закладом вищої освіти на праві господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновників закладу вищої освіти та вищого колегіального органу самоврядування закладу вищої освіти, крім випадків, передбачених законодавством. Майно державного або комунального закладу вищої освіти, у тому числі того, що має статус національного, яке не використовується для провадження видів діяльності, передбачених цим Законом, та не забезпечує статутну діяльність, може безоплатно передаватися у встановленому законодавством порядку іншому державному або комунальному закладу вищої, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної) освіти, науковій установі або науковій організації державної форми власності за умови його подальшого використання виключно для провадження видів діяльності, передбачених спеціальними законами та/або Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність".
4.7. Здійснюючи апеляційний розгляд справи, суд апеляційної інстанції зазначив, що наведеними положеннями законодавства встановлено заборону закладам вищої освіти державної форми власності, які перебувають у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України, передавати майно закладів освіти юридичним і фізичним особам без згоди засновників закладу вищої освіти та вищого колегіального органу самоврядування закладу вищої освіти. Також існує законодавче обмеження у використанні об'єктів та майна державних і комунальних закладів освіти для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами. За висновками апеляційного господарського суду, використання ТОВ "Тернопільпісок" земельних ділянок сільськогосподарського призначення, закріплених на праві постійного користування за Університетом, з метою видобування корисних копалин у наведеному випадку призведе до неможливості використання таких земельних ділянок Університетом за їх цільовим призначенням і таке не пов'язане із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, натомість протилежне не відповідатиме вимогам законодавства.
Разом із тим, суд апеляційної інстанції наголосив, що у матеріалах справи відсутні та сторонами суду не надано доказів надання Міністерством освіти і науки України згоди (погодження) на укладання спірних договорів земельного сервітуту, а також доказів прийняття власником земельних ділянок відповідних рішень щодо встановлення земельних сервітутів на землях державної власності відповідно до положень статті 1241 Земельного кодексу України.
За таких встановлених фактичних обставин справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та встановлення земельних сервітутів.
За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
4.8. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
4.9. Як уже зазначалося, на обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилався на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
4.10. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
Разом із тим зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
У касаційній скарзі скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 910/19365/23, проте колегія суддів відхиляє такі доводи, оскільки у цій справі, в якій подано касаційну скаргу, та у вказаній скаржником справі відмінні фактичні обставини справи, які мають юридичне значення, відповідно, й норми права застосовані судом з урахуванням конкретних обставин справи та поданих сторонами доказів в межах конкретного предмету доказування; різним є й суб'єктний склад сторін. Висновки у зазначеній справі виокремлені скаржником із контексту судового рішення, при цьому не враховані викладені в рішенні правові позиції Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору в контексті досліджуваних судами у справі доказів та встановлених фактичних обставин. Отже, застосування норм права, наведених скаржником, за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказане для порівняння судове рішення не може бути релевантним до обставин цієї справи.
Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у якій передбачено таку підставу касаційного оскарження, як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.
Також скаржник зазначає про неврахування апеляційним господарським судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07.02.2025 у справі № 910/5663/22 (910/7708/17) (у спорі, що виник з приводу наявності/відсутності підстав для розірвання договору купівлі-продажу акцій в процесі приватизації Приватного акціонерного товариства "Укртелеком" (відповідно до положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України у зв'язку з його істотним порушенням покупцем, а також зобов'язання списати кошти та стягнення пені), від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19 (у спорі про визнання недійсними правочинів придбання позивачем за кошти, розміщені на його рахунках, відкритих у банку, акцій додаткової емісії цього неплатоспроможного банку та з відчуження 100 % акцій такого банку на користь держави у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави). Між тим, суть доводів скаржника у наведеній частині ґрунтується на відповідному цитуванні загальних висновків Верховного Суду. Однак, загальний характер відповідних висновків не означає, що суд за результатом їх врахування ухвалить одне єдине можливе рішення про задоволення позову. Водночас результат застосування судом цих загальних висновків втілюється в остаточному висновку суду про наявність або відсутність підстав для задоволення позову та залежить від фактичних обставин справи, які у кожній окремій справі є різними. При цьому у справі № 910/5663/22 (910/7708/17) йшлося про застосування положень статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" і статті 651 Цивільного кодексу України; у справі № 910/18214/19 одне зі спірних питань стосувалося застосування процесуальних норм (статті 5 Господарського процесуального кодексу України), які було новелізовано із прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 № 590-IX.
Посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
Для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваному судовому рішенні, скаржник має навести не особисті міркування щодо його незаконності та необґрунтованості, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди з урахуванням встановлених ними обставин справи. Незгода скаржника з судовими рішеннями або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в таких рішеннях, не свідчить про їх незаконність.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування апеляційним господарським судом у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, в якій подано касаційну скаргу, встановлені судом апеляційної інстанції, оскаржувана постанова не суперечить правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.
За наведеного колегія суддів зазначає, що підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не отримала підтвердження.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
4.11. Як уже зазначалося, скаржник у касаційні скарзі також посилався на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Отже, по-перше, слід з'ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Водночас колегія суддів не убачає підстав для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову в межах підстави оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції правильно застосовані норми права до встановлених обставин справи, висновки апеляційного господарського суду, покладені в основу судового рішення про відмову у позові, ґрунтувалися на існуванні законодавчого обмеження у використанні об'єктів та майна державних і комунальних закладів освіти для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами. Тоді як доводи скаржника у наведеній частині ґрунтуються на власному суб'єктивному тлумаченні ним норм права, якими врегульовано спірні правовідносини, стосуються заперечень висновків апеляційного господарського суду та незгоди з наданою судом оцінкою встановлених обставин справи, а тому не доводять необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Колегія суддів також враховує, що правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються з урахуванням конкретних обставин справи. Тобто на відміну від повноважень законодавчої гілки влади до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (постанова Великої Палати Верховного суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що скаржником у межах підстав касаційного оскарження не наведено обґрунтованих доводів, які би зумовлювали скасування рішення суду апеляційної інстанції.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою скаржника у частині зазначеної підстави касаційного оскарження.
5.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.4. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку апеляційного господарського суду щодо наявності підстав для відмови в позові, в зв'язку з чим оскаржена у справі постанова підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільпісок", відкрите в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільпісок" залишити без задоволення.
Постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 у справі № 921/444/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак