08 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 925/834/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.
за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.,
та представників:
прокурора - Костюк О.В.,
позивача - не з'явився,
відповідача - 1 - Драчевського М.А. (в режимі відеоконференції),
відповідача - 2 - не з'явився,
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог
щодо предмета спору, на стороні позивача - 1- не з'явився,
- 2- Момотенко І.Г. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Паланської сільської ради
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025
та рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2024
у справі № 925/834/24
за позовом керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної (військової) адміністрації,
до Паланської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Центрально-західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Центральний лісовий офіс"
про зобов'язання усунути перешкоди,
Керівник Уманської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної (військової) адміністрації (далі - Черкаська ОДВА; позивач) звернувся у господарського суду з позовом про усунення перешкод державі в особі Черкаської ОДВА у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом:
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації речового права комунальної власності Паланської сільської ради (далі - Сільрада) на земельну ділянку з кадастровим номером 7124389500:02:000:1534 площею 7,3 га;
- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7124389500:02:000:1534 площею 7,3 га з одночасним припиненням усіх речових прав на неї.
Позовні вимоги прокурор обґрунтував тим, що згідно з Державного акта на право постійного користування серії ЯЯ № 348434 від 19.05.2007 Державному підприємству "Уманське лісове господарство" (далі - ДП "Уманське лісове господарство"), правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (далі - ДСГП "Ліси України") в особі філії "Центральний лісовий офіс", надано у постійне користування дві земельні ділянки загальною площею 17,6 га в адміністративних межах Юрківської сільської ради Уманського району Черкаської області (на момент розгляду справи приєднано до Паланської сільської об'єднаної територіальної громади Уманського району), у тому числі з кадастровим номером 7124389500:02:000:0008 площею 7,2 га. У подальшому, Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Черкаській області) проведено інвентаризацію земель та за рахунок частини земельної ділянки лісового фонду з кадастровим номером 7124389500:02:000:0008 площею 7,2 га (у розмірі 6,3925 га) сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 7124389500:02:000:1534 площею 7,3 га та зареєстровано на неї право комунальної власності Сільради. Спірна земельна ділянка є частково (6,3925 га) земельною ділянкою лісового фонду, належить до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП "Ліси України" в особі філії "Центральний лісовий офіс". Однак, внаслідок передачі її в комунальну власність, лісове господарство фактично позбавлене можливості її використовувати та чим порушуються інтереси держави.
Правовою підставою позову прокурор визначив ст. 19 Конституції України, ст. 84, 122, 142, 149 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст. 31 Лісового кодексу України, ст. 10, 18, 24, 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.10.2024 (суддя - З.В. Зарічанська), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 (головуючий суддя - Т.П. Козир, судді - А.О. Мальченко, І.М. Скрипка), позов задоволено.
Усунуто перешкоди державі в особі Черкаської ОДВА у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом: скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації речового права комунальної власності Сільради на земельну ділянку з кадастровим номером 7124389500:02:000:1534 площею 7,3 га та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7124389500:02:000:1534 площею 7,3 га з одночасним припиненням усіх речових прав на неї.
Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до Проєкта землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП "Уманське лісове господарство" для консервації шляхом заліснення і ведення лісового господарства в адміністративних межах Юрківської сільської ради загальною площею 17,6000 га ріллі земель запасу Юрківської сільської ради, здійсненого Земельно-кадастровим бюро на підставі договору від 13.10.2006 № 1567, визначено таку вихідну земельно-кадастрову інформацію: 1. Відомості про земельні ділянки, власника або землекористувача, за рахунок яких передбачається відведення: 1.1. Форма власності на землю та її код згідно УКФВЗ - 4.2. Державна; 1.2. Цільове призначення землі та його код згідно з УКЦВЗ - 2.1. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 1.4. Загальна площа земельних ділянок, за рахунок яких запроектоване відведення - 17,6000 га. 1.2. Відомості про земельні ділянки які запроектовані для відведення: 1.2.1. Кадастровий номер земельних ділянок - 7124389500:02:000:0008, 7124389500:02:000:0009; 1.2.3. Форма власності на землю та її код згідно з УКФВЗ - 4. Державна; 1.2.4. Цільове використання землі та його код згідно з УКЦВЗ - 5.1. Для ведення лісового господарства; 1.2.5. Загальна площа земельної ділянки, яка запроектована до відведення - 17,6000 га. 1.4. Відомості про суб'єктів земельних відносин: 1.4.1. Повна назва суб'єкта земельних відносин - ДП "Уманське лісове господарство"; 1.4.6. Код виду економічної діяльності згідно з КВЕД - 02.02.0 надання послуг, пов'язаних з лісовим господарством.
Вказаний Проєкт землеустрою містить висновки Юрківської сільської ради Уманського району Черкаської області від 26.12.2006, Уманського районного відділу земельних ресурсів від 25.01.2007 № 1, Уманської районної санітарно-епідеміологічної станції від 26.01.2007 № 10, відповідно до яких зазначені суб'єкти вважають за можливе відвести земельну ділянку ДП "Уманське лісове господарство" площею 17,6000 га ріллі земель запасу Юрківської сільської ради для консервації шляхом заліснення і ведення лісового господарства в постійне користування.
Розпорядженням від 15.03.2007 № 61 "Про затвердження проєкту землеустрою та надання в постійне користування земельної ділянки ДП "Уманське лісове господарство", для консервації шляхом заліснення і ведення лісового господарства в адміністративних межах Юрківської сільської ради" Уманська районна державна адміністрація надала в постійне користування ДП "Уманське лісове господарство" земельну ділянку 17,60 га ріллі із земель запасу Юрківської сільської ради для консервації шляхом заліснення і ведення лісового господарства в адміністративних межах Юрківської сільської ради за межами села Юрківка.
Згідно з Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 19.05.2007 серії ЯЯ № 348434, на підставі розпорядження Уманської районної державної адміністрації від 15.03.2007 № 61, ДП "Уманське лісове господарство" на праві користування належить земельна ділянка площею 17,6000 га, розташована в адміністративних межах Юрківської сільської ради Уманського району Черкаської області із цільовим призначенням "для ведення лісового господарства".
На зворотному боці Державного акта наявний план меж земельної ділянки, відповідно до якого земельна ділянка складається із двох ділянок № 1 - 7124389500:02:000:0009, № 2 - 7124389500:02:000:0008. Площа ділянки № 1 - 10,4 га, а ділянки № 2 - 7,2 га.
Відповідно до пояснюючої записки, яка є складовою Технічного звіту з перенесення в натуру проєкта землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП "Уманське лісове господарство" для консервації шляхом заліснення і ведення лісового господарства в адміністративних межах Юрківської сільської ради загальною площею 17,6000 га ріллі земель запасу Юрківської сільської ради, здійсненого Земельно-кадастровим бюро на підставі договору від 26.12.2006 № 20 (далі - Технічний звіт), ДП "Уманське лісове господарство" відведена земельна ділянка площею 17,6000 га земель запасу державної власності Юрківської сільської ради Уманського району Черкаської області в постійне користування для консервації шляхом заліснення і ведення лісового господарства.
Згідно з інформацією про об'єкт права власності, що є складовою Технічного звіту, кадастровий номер на плані ділянки № 1 - 7124389500:02:000:0008, ділянки № 2 - 7124389500:02:000:0009; площа земельної ділянки 17,6000 га; функціональне призначення - ведення лісового господарства; форма власності - державна; власник - Юрківська сільська рада.
За наказом від 21.02.2019 № 59 "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру вирішила провести у 2019 році інвентаризацію на території об'єднаних територіальних громад згідно з додатком № 1, несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться у постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій.
Додатком № 1 до зазначеного наказу є перелік об'єднаних територіальних громад, на території яких проводитимуться роботи з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності у 2019 році, серед яких визначено за Уманським районом Черкаської області дві об'єднані сільські територіальні громади: Дмитрушківська та Ладижинська.
Філією ДП "Центр Державного земельного кадастру" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Юрківської сільської ради Уманського району Черкаської області.
Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру, на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, 24.09.2019 Міськрайонним управлінням в Уманському районі та м. Умані ГУ Держгеокадастру у Черкаській області зареєстровано земельну ділянку площею 7,3000 га з кадастровим номером 7124389500:02:000:1534 з цільовим призначенням: 09.01 "для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг"; категорія земель - землі лісогосподарського призначення.
24.09.2019 Міськрайонним управлінням в Уманському районі та м. Умані ГУ Держгеокадастру у Черкаській області відкрито Поземельну книгу щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124389500:02:000:1534. Так, у роз. 1 Поземельної книги (запис від 24.09.2019 № 001) вказані такі відомості про земельну ділянку: місце розташування: Черкаська обл., Уманський р-н., Юрківська сільська рада; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність громадянам чи юридичним особам); код цільового призначення: 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); площа, гектарів: 7,3; форма власності - державна.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 01.11.2021 право власності на земельну ділянку площею 7,3000 га з кадастровим номером 7124389500:02:000:1534 зареєстровано за Сільрадою на підставі рішення виконавчого комітету Сільради від 04.11.2021.
У роз. 3 (запис від 05.11.2021 № 003) Поземельної книги щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124389500:02:000:1534 вказані такі відомості: право власності: Сільрада; форма власності: комунальна; дата державної реєстрації права на нерухоме майно: 01.11.2021; реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав: 44850192; відомості про орган державної реєстрації прав: виконавчий комітет Сільради.
23.06.2023 державним кадастровим реєстратором внесено запис від 23.06.2023 № 004 до Поземельної книги щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124389500:02:000:1534. Запис містив такі відомості: місце розташування: Черкаська обл., Уманський р-н., Сільрада; категорія земель - землі лісогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель - для ведення лісового господарства; код цільового призначення - 09.01 "для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг"; площа гектарів: 7,3; форма власності: державна.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що 24.09.2019 земельна ділянка з кадастровим номером 7124389500:02:000:1534 у державному земельному кадастрі була зареєстрована та віднесена до земель сільськогосподарського призначення; державна форма власності; 01.11.2021 - зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як земельна ділянка комунальної власності Сільради, сільськогосподарського призначення (у зв'язку з чим було внесено зміни щодо власності і в Поземельну книгу); 23.06.2023 внесено вищенаведені зміни до Поземельної книги, однак у Реєстрі речових прав на нерухоме майно містилися відомості, що така земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення та належить до комунальної власності Сільради.
Врахувавши наказ Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 925 "Про припинення ДП "Уманське лісове господарство", передавальний акт від 03.01.2023, наказ від 04.01.2023 № 29 "Про затвердження передавального акта ДП "Уманське лісове господарство", суди попередніх інстанцій встановили, що в порядку правонаступництва від ДП "Уманське лісове господарство" до філії "Уманське лісове господарство" ДП "Ліси України" перейшло право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7124389500:02:000:0008 площею 7,2 га, державної форми власності, із цільовим призначенням "для ведення лісового господарства".
Суди встановили, що на запит прокурора, філія "Уманське лісове господарство" ДП "Ліси України" надіслала прокурору листа № 979/02, до якого долучила лист ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 20.03.2023 № 19-23-0.2-1456/2-23, адресований ДП "Ліси України" філії "Уманське лісове господарство", в якому ГУ Держгеокадастру у Черкаській області зазначило таке: "земельні ділянки з кадастровими номерами 7124389500:02:000:0008, 7124389800:02:000:0009, розташовані за адресою: Черкаська обл., Уманський р-н., Юрківська сільська рада, з цільовим призначенням: 09.01 "для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг", перебувають у користуванні ДП "Уманське лісове господарство" відповідно до Державного акта на право постійного користування серії ЯЯ № 348434 від 19.03.2007. Відповідно до Державного акта площа земельних ділянок становила 7,2000 га та 10,4000 га. Під час проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, на підставі технічної документації із землеустрою щодо земель від 19.07.2019, земельні ділянки було зареєстровано як землі сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням: 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) відповідно до матеріалів роздержавлення Юрківської сільської ради. У результаті проведених обмірів, площа земельної ділянки 7,2 га змінилась на 7,3000 га та під час реєстрації їй було присвоєно кадастровий номер 7124389500:02:000:1534, а площа земельної ділянки 10,4000 га змінилась на 7,1000 га та їй було присвоєно кадастровий номер 7124389500:03:000:1545.
Центрально-західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (на відповідний лист прокурора) також надало лист № 02-11/645, в якому зазначило, що відповідно до Державного акта на право постійного користування серії ЯЯ № 348434 від 19.05.2007, виданого на підставі розпорядження Уманської РДА від 15.03.2007 № 61, ДП "Уманське лісове господарство" було постійним користувачем земельної ділянки 17,6 га, зокрема земельної ділянки із кадастровим номером 7124389500:02:000:0009 площею 10,4 га та земельної ділянки із кадастровим номером 7124389500:02:000:0008 площею 7,20 га. За період із січня 2023 року по даний час Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та промислового господарства не надавало погоджень на вилучення, припинення права постійного користування/зміну цільового призначення вказаних земельних ділянок, що розташовані в адміністративних межах Сільради.
01.04.2024 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, виготовлено висновок № 28941/23-41, відповідно до якого земельна ділянка з кадастровим номером 7124389500:02:000:1534 площею 7,3 га накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 7124389500:02:000:0008 площею 7,2 га. Площа накладання складає 6,3925 га.
Задовольняючи цей позов, суд першої інстанції виходив з того, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 7124389500:02:000:1534 площею 7,3 га, а саме в розмірі 6,3925 га, за цільовим призначенням відноситься до земель лісогосподарського призначення, належить до державної власності та перебуває у розпорядженні Черкаської ОДВА, а тому неправомірно віднесена до комунальної власності Сільради. Наявність відповідної реєстрації права комунальної власності створює перешкоди державі в особі Черкаської ОДВА в користуванні та розпорядженні державними землями лісогосподарського призначення, а держава не має можливості сформувати земельні лісові ділянки для реєстрації права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства та внести відповідні відомості до Державного земельного кадастру. На думку суду, для відновлення становища, що існувало до порушення, необхідним є скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, що, у свою чергу, допускається з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому, судом встановлено що до негаторного позову, який заявлено у цій справі, позовна давність не застосовується.
Апеляційний господарський суд погодився із висновком суду першої інстанції про задоволення позову.
Не погоджуючись із ухваленими у справі рішеннями, Сільрада звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме тим, що судами попередніх інстанцій не враховано висновку Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду щодо застосування ст. 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), викладеного у постанові від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, в ухвалі від 19.02.2025 у справі № 369/11062/17, у постановах від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 та інших.
Також у касаційній скарзі скаржник посилається на таке: прокурором обрано неправильний спосіб захисту прав, які вважає порушеними (вважає, що ефективним способом захисту прав може бути саме віндикаційний позов, якого заявлено не було); водночас, витребування як належний спосіб захисту не може бути застосований щодо всієї земельної ділянки, а така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на частину земельної ділянки, що вбачається із постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19; ДСГП "Ліси України" в особі філії "Уманське лісове господарство", а також ДП "Ліси України" в особі філії "Центральний лісовий офіс" не є постійними лісокористувачами земельної ділянки; цей позов не підлягає задоволенню і з огляду на пропуск позовної давності.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.04.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Сільради з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 16.05.2025.
У відзиві філія "Центральний лісовий офіс" просить залишити оскаржувані рішення без змін з мотивів, викладених у цьому відзиві.
Прокурор у відзиві посилається на те, що спірна земельна ділянка є частково, у розмірі 6,3925 га, земельною ділянкою лісового фонду, належить до земель лісогосподарського призначення та перебуває в постійному користуванні філії, що підтверджується відповідним Державним актом, іншими документами; інша ж її частина, площею 0,9075 га, не відноситься до земель лісового фонду. Вважає, що ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном і з цим позовом особа вправі звернутися впродовж усього часу тривання порушення. До того часу, поки в Державному земельному кадастрі продовжуватиме розміщуватися інформація про земельну ділянку лісогосподарського призначення, власність - комунальна, належний власник (Черкаська ОДВА) не матиме змоги оформити право на земельну ділянку у своїх межах, площі та цільовому призначенні. Стверджує, що відповідно до п. п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позовна давності продовжується на строк дії карантину (з 12.03.2020 до 30.06.2023) та на строк дії воєнного стану (з 24.02.2022).
У справі оголошувалася перерва з 27.05.2025 до 08.07.2025.
Заслухавши доповідь головуючого судді, переглянувши в касаційному порядку оскаржувані судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Главою 3 роз. I кн. 1 ЦК України регулюється захист прав та інтересі осіб. Так, ст. 15 ЦК України унормовано право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту, якими є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
Верховний Суд зазначає, якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, то такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність - це можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19). Спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
ЄСПЛ у п. 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 зазначив про те, що засіб захисту, що вимагається ст. 13 Конвенції, має бути "ефективним" як у законі, так і на практиці.
У постанові від 19.06.2024 у справі № 740/3262/20 Верховний Суд зазначив, що розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц виснувала, що неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
У справі, яка переглядається, прокурор звернувся до суду, обравши спосіб захисту порушеного права у вигляді усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації речового права комунальної власності Сільради на земельну ділянку з кадастровим номером 7124389500:02:000:1534 площею 7,3 га та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7124389500:02:000:1534 площею 7,3 га з одночасним припиненням усіх речових прав на неї.
Верховний Суд у постановах від 19.03.2025 у справі № 927/222/24, від 24.06.2025 у справі № 927/786/24, які враховуються при перегляд цієї справи з огляду на норму ч. 4 ст. 300 ГПК України, виснував таке: "відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Негаторним позовом є позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном. Водночас, відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до ст. 396 ЦК України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право (п. 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19). Тобто предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого власника до особи, яка незаконно фактично володіє майном, про його повернення (витребування) з чужого незаконного володіння. Володіння як фактичний стан необхідно відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (ч. 1 ст. 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв'язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така інша особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні. Володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння такою особою таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності. У п. 56 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку ст. 387 ЦК України є належним та ефективним способом захисту права власності. Такий висновок вбачається також із постанов Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц. Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно. За ч. 3 ст. 26 цього Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (п. 87).Усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, а отже, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного відновлення порушеного права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 22.01.2025 у справі № 446/478/19). Підсумовуючи викладене вище, необхідно зазначити, що коли право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.112018 у справі № 488/5027/14-ц (п. п. 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (п. п. 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (п. 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (п. 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (п. п. 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 146). У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст. ст. 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (п. п. 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (п. 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (п. 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (п. 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 148). Належним способом захисту права позивача у даному випадку є віндикаційний позов про витребування земельної ділянки з володіння відповідача. Обрання позивачем неналежного чи неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (п. 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (п. 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (п. 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (п. 127), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (п.148)."
Верховний Суд зазначає, що ч. 1 ст. 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, складовою якого є "правова передбачуваність" та "правова визначеність".
Принцип "правової визначеності" вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності як самих правових норм, так і того, як ці норми мають бути застосовані судами у подібних правовідносинах. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Здійснивши аналіз оскаржуваних рішень та постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про те, що наведена скаржником підстава, визначена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, підтвердилася. З огляду на встановлені обставини, прокурор звернувся із неналежним способом захисту прав позивача, які вважає порушеними, що помилково не враховано судами попередніх інстанцій при вирішенні цього спору. Оскільки прокурор обрав неналежний спосіб захисту, в позові необхідно відмовити з цих підстав.
Такий висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.06.2025 у справі № 927/786/24.
Зважаючи на те, що наведене вище є самостійною підставою для відмови в позові, колегія суддів не вважає за необхідне давати відповідь на кожен аргумент касаційної скарги з огляду на висновки Європейського суду з прав людини у справах "Проніна проти України", "Руїз Торіха проти Іспанії" (хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент), оскільки в такому разі прийняття рішення про відмову в задоволенні позову не залежить від інших встановлених судом обставин.
За п. 3 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (ч. 1 ст. 311 ГПК України).
Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що судові рішення, якими позовні вимоги задоволено шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Сільрадою на спірну земельну ділянку, в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки, необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України стягнути з Черкаської обласної прокуратури на користь Сільради 7 267,20 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 9 689,60 грн судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
Касаційну скаргу Паланської сільської ради задовольнити частково.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 та рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2024 у справі № 925/834/24 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Черкаської обласної прокуратури (м. Черкаси, бул. Шевченка, 286, код ЄДРПОУ 02911119) на користь Паланської сільської ради (с. Паланка, Уманський р-н., Черкаська обл., вул. Грушевського, буд. 11, код ЄДРПОУ 26261301) 7 267,20 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 9 689,60 грн судового збору за подання касаційної скарги.
Доручити Господарському суду Черкаської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С. К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.