01 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/3470/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Соколова Д. С. (адвокат),
відповідача - не з'явилися,
третьої особи-1 - не з'явилися,
інших третіх осіб (фізичних осіб) - не з'явилися,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Саймон" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 (головуючий - Богацька Н. С., судді Аленін О. Ю., Принцевська Н. М.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Саймон"
до Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Обслуговуючого кооперативу "Кольоровий бульвар", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 ,
про розірвання договору та зобов'язання вчинити певні дії.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 10.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Саймон" (далі - ТОВ "Саймон", Товариство, орендар, позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (далі - Чорноморська міськрада, Міськрада, орендодавець, відповідач) про:
1) розірвання договору оренди землі від 01.06.2013 № 97, укладеного між Чорноморською міськрадою та ТОВ "Саймон" (далі - договір оренди від 01.06.2013, договір № 97);
2) зобов'язання Міськради здійснити перерахунок орендної плати за договором № 97 на умовах звільнення Товариства від сплати орендної плати за весь період знаходження земельної ділянки площею 6,0493 га, кадастровий номер 5110800000:02:019:0081, розташованої за адресою: м. Чорноморськ, 14 мікрорайон (далі - спірна земельна ділянка), під арештом, накладеним ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08.12.2022 у справі № 757/32808/22-к, тобто з 08.12.2022 до моменту закінчення дії арешту, посилаючись на положення статей 651, 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 4, 5, 32 Закону України "Про оренду землі".
Позовна заява обґрунтовується тривалою бездіяльністю орендодавця щодо прийняття рішення про розірвання договору оренди від 01.06.2013, тоді як позивачем вжито усіх залежних від нього заходів. При цьому спірна земельна ділянка з 08.12.2022 перебуває під арештом, що фактично унеможливлює її використання через обставини, за які орендар не відповідає, що в розумінні частини 6 статті 762 ЦК України є підставою для звільнення позивача від сплати орендної плати.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
2. Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.02.2024 (суддя Д'яченко Т. Г.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 (головуючий - Діброва Г. І., судді Ярош А. І., Савицький Я. Ф.), позов задоволено повністю в зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.
3. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 (головуючий - Міщенко І. С., судді Берднік І. С., Зуєв В. А.) рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2024 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у справі № 916/3470/23 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що: 1) суди попередніх інстанції не врахували обставин передачі позивачем спірної земельної ділянки з 2014 року в суборенду Обслуговуючому кооперативу "Кольоровий бульвар" (далі - ОК "Кольоровий бульвар", Кооператив, суборендар, третя особа-1), тобто Товариство майже відразу після укладення договору оренди від 01.06.2013 передало своє право користування земельною ділянкою третій особі-1, яка таким чином і стала фактичним користувачем цієї земельної ділянки. Натомість позивач, будучи орендодавцем спірної земельної ділянки за договором суборенди, продовжив виконувати свої зобов'язання перед Міськрадою шляхом сплати орендної плати за рахунок коштів, отриманих від суборендаря; 2) суди також не з'ясували, що саме стало підставою для порушення кримінальної справи, у межах якої був накладений арешт на спірну земельну ділянку, тобто чиї саме дії стали причиною накладення обмежень на земельну ділянку, які, за доводами позивача, унеможливлюють користування саме ним цією земельною ділянкою; 3) без з'ясування цих обставин у сукупності неможливо встановити такий істотний критерій для застосування до спірних правовідносин положень частини 6 статті 762 ЦК України, як наявність обставин, за які не відповідає орендар, з урахуванням того, що саме орендар передав спірну земельну ділянку в користування третій особі-1 та, відповідно, несе відповідальність перед орендодавцем за наслідки дій суборендаря, пов'язані з користуванням ним об'єктом оренди.
4. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Одеської області від 16.01.2025 (суддя Гут С. Ф.) позов задоволено частково. Зобов'язано Чорноморську міськраду здійснити перерахунок орендної плати за договором № 97 на умовах звільнення Товариства від сплати орендної плати за весь період знаходження спірної земельної ділянки під арештом, накладеним ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08.12.2022 у справі № 757/32808/22-к, тобто з 08.12.2022 до моменту закінчення дії арешту. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення в частині задоволених позовних вимог аргументоване їх обґрунтованістю з огляду на те, що:
1) зі змісту ухвали Печерського районного суду міста Києва від 08.12.2022 у справі № 757/32808/22-к, якою було накладено арешт на спірну земельну ділянку в кримінальному провадженні, вбачається, що посадовими особами ОК "Кольоровий бульвар" використано документи, в які суб'єктами містобудування внесені недостовірні дані в частині відповідності проєктної документації вимогам містобудівної документації, внаслідок чого отримано дозвільні документи та здійснено будівництво на земельній ділянці шести багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків, один із яких перебуває в недобудованому стані;
2) з моменту отримання Кооперативом містобудівних умов та обмежень, дозволів на виконання будівельних робіт і проведення будівництва та до моменту постановлення ухвали про накладення арешту на спірну земельну ділянку позивач мав правомірні очікування (законні сподівання) на те, що її забудова відбувається із дотриманням норм законодавства України;
3) арешт накладено внаслідок дій саме суборендаря та суб'єктів містобудування, в яких Товариство (орендар) не бере участі, оскільки не погоджує та (або) затверджує відповідні документи, які надають право на забудову спірної земельної ділянки;
4) отже, позивачем доведено наявність передбачених законом підстав для звільнення його від плати за весь час, протягом якого спірна земельна ділянка не могла бути використана через обставини, за які орендар не відповідає, адже накладений в кримінальному провадженні арешт передбачає заборону, в тому числі на розпорядження та користування земельною ділянкою, а підставою накладення арешту стали не дії Товариства (орендаря), а дії Кооперативу як забудовника.
5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2025 скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок орендної плати за договором № 97 на умовах звільнення позивача від сплати орендної плати за весь період перебування спірної земельної ділянки під арештом та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова мотивована необґрунтованістю зазначених позовних вимог з огляду на те, що:
1) у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що норма частини 6 статті 762 ЦК України підставою для звільнення наймача від зобов'язання вносити орендну плату визначає об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане в найм майно через обставини, за які орендар не відповідає, тобто орендар повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини в зв'язку з їх виникненням із незалежних від орендаря причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо;
2) ураховуючи вказівки суду касаційної інстанції, вміщені в постанові від 07.09.2024, саме орендар передав спірну земельну ділянку в користування третій особі-1, а тому несе відповідальність перед орендодавцем за наслідки дій суборендаря, пов'язані з користуванням ним об'єктом оренди, оскільки спірну земельну ділянку з 2014 року Товариство передало в суборенду Кооперативу, тобто позивач майже відразу після укладення договору оренди від 01.06.2013 передав своє право користування спірною земельною ділянкою третій особі-1, яка таким чином і стала фактичним користувачем цієї земельної ділянки;
3) натомість позивач, будучи орендодавцем спірної земельної ділянки за договором суборенди, продовжив виконувати свої зобов'язання перед Міськрадою шляхом сплати орендної плати за рахунок коштів, отриманих від суборендаря. Отже, передача позивачем спірної земельної ділянки в суборенду і є підтвердженням факту користування позивачем цією земельною ділянкою, тоді як договір суборенди від 24.11.2014, укладений між ТОВ "Саймон" та ОК "Кольоровий бульвар", наразі є чинним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Саймон" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що:
1) апеляційний суд не врахував висновку щодо застосування положень частини 6 статті 762 ЦК України в подібних правовідносинах (в контексті того, що рухоме майно, яке вилучено в ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді, незважаючи на перебування такого майна на відповідальному зберіганні в суборендаря, є підставою для застосування вказаної норми стосовно орендаря у взаємовідносинах з орендодавцем, оскільки орендар таким майном фізично користуватися не може), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 917/612/24;
2) суд апеляційної інстанції не врахував висновку щодо застосування норми частини 6 статті 762 ЦК України в подібних правовідносинах (в контексті того, що в разі підтвердження використання спірної земельної ділянки у військових цілях, які унеможливлюють використання земельної ділянки для господарських потреб, немає підстав для висновку щодо порушення орендарем умов договору оренди в частині несвоєчасної сплати орендної плати за користування земельною ділянкою), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 905/1436/20;
3) апеляційний суд не врахував висновку щодо застосування положень частини 6 статті 762 ЦК України в подібних правовідносинах (в контексті того, що у випадку, коли орендар позбавлений можливості використовувати передане в оренду майно через обставини, за які він не відповідає, він звільняється від обов'язку вносити орендну плату, який покладено на нього частиною 3 статті 18 та частиною 1 статті 19 Закону України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ "Про оренду державного та комунального майна" на весь час, протягом якого орендоване майно не могло бути використане через такі обставини. Тобто орендодавець не має права вимагати від орендаря сплачувати орендну плату за договором оренди державного майна за весь час, протягом якого орендоване майно не могло бути використане орендарем через обставини, за які він не відповідає), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 915/1046/19;
4) суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані в справі докази, зокрема, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 08.12.2022 у справі № 757/32808/22-кт, лист Офісу Генерального прокурора від 18.10.2024 № 09/2/3-6917-22, згідно з яким посадовим особам ТОВ "Саймон" та ОК "Кольоровий бульвар" про підозру не повідомлялося;
5) апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
8. Чорноморська міськрада у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.
Треті особи не скористалися правом на подання відзивів на касаційну скаргу.
Розгляд справи Верховним Судом
9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Саймон" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 у справі № 916/3470/23 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 01.07.2025.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
10. 01.06.2013 між Міськрадою (орендодавець) та ТОВ "Саймон" (орендар) укладено договір № 97, умовами пунктів 1.1, 3.1, 8.1- 8.3 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування спірну земельну ділянку згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору. Земельна ділянка надається у користування орендарю терміном на 49 років. Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення за письмовою згодою орендодавця. Умови договору суборенди землі повинні обмежуватися умовами договору землі і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди землі припиняється. Процедура оформлення договору суборенди здійснюється відповідно до законодавства. Договір суборенди землі підлягає державній реєстрації. За згодою сторін договір суборенди землі посвідчується нотаріально.
11. Рішенням Чорноморської міськради від 14.11.2014 надано Товариству дозвіл на передачу орендованої земельної ділянки (всієї її частини) в суборенду для часткової забудови 14 мікрорайону, без зміни цільового призначення земельної ділянки. Затверджено проєкт забудови частини 14 мікрорайону у складі комплексної забудови 14 мікрорайону м. Іллічівськ, Одеської області.
24.11.2014 між ТОВ "Саймон" (орендар) та ОК "Кольоровий бульвар" (суборендар) укладено договір суборенди землі (далі - договір суборенди), за умовами пунктів 1.1, 3.1 якого орендар (на підставі рішення Міськради від 14.11.2014 та договору оренди) передає, а суборендар приймає у строкове платне користування спірну земельну ділянку. Договір суборенди укладено на весь термін дії договору оренди до 01.06.2062 включно.
24.11.2014 між ТОВ "Саймон", ОК "Кольоровий бульвар" та уповноваженою особою Міськради підписано акт приймання-передачі межових знаків на зберігання. Цього ж дня на виконання договору суборенди між Товариством та Кооперативом складено акт приймання-передачі земельної ділянки.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна від 13.06.2016 № 61298288 вбачається, що за Міськрадою 29.07.2013 зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, 10.07.2013 внесено запис про право оренди ТОВ "Саймон" вказаної земельної ділянки на підставі договору № 97, а 26.11.2014 - запис про право суборенди Кооперативом земельної ділянки на підставі договору суборенди.
12. У подальшому, в 2014- 2016 роках Кооперативу були видані містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки з терміном дії - до завершення будівництва часткової забудови 14 мікрорайону житловими будинками з громадсько-побутовою сферою обслуговування, а в 2016- 2021 роках Кооперативу (замовнику) були видані сертифікати, якими засвідчено відповідність закінченого будівництва об'єктів (5-ти житлових будинків) проєктній документації та підтверджено їх готовність до експлуатації.
13. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08.12.2022 у справі № 757/32808/22-к накладено в кримінальному провадженні № 12022000000000506 арешт на спірну земельну ділянку та незавершене будівництво на ній шляхом заборони проведення будівельних робіт, земельних робіт, підготовчих робіт, розпорядження та користування.
28.04.2023 ТОВ "Саймон" звернулося до Чорноморської міськради з листом № 11, в якому просило здійснити перерахунок орендної плати та розірвати договір оренди від 01.06.2013 з посиланням на неможливість виконувати свої зобов'язання за договором в частині сплати орендної плати.
У відповідь Міськрада листом від 02.06.2023 № 11 повідомила Товариство про неможливість розірвання договору оренди через існування арешту у кримінальному провадженні.
14. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14.06.2023 у справі № 757/24143/23-к арешт на спірну земельну ділянку скасовано в частині заборони розпорядження та користування нею, якщо метою такого розпорядження та користування є розірвання договору оренди від 01.06.2013. В іншій частині накладений ухвалою від 08.12.2022 арешт залишено без змін.
15. 16.06.2023 ТОВ "Саймон" вчергове звернулося до Чорноморської міськради з проханням розірвати договір оренди від 01.06.2013 та припинити нарахування орендної плати.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 757/29205/23-к, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного суду від 31.08.2023 та від 16.01.2024, накладено арешт на спірну земельну ділянку та незавершене будівництво на ній із забороною проведення будівельних робіт, земельних робіт, підготовчих робіт, розпоряджатися та використовувати майно, а також заборонено органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти будь-які реєстраційні дії та нотаріальні дії щодо зазначених об'єктів нерухомого майна.
Позиція Верховного Суду
16. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оскільки вимоги поданої касаційної скарги стосуються незгоди позивача із постановою суду апеляційної інстанції саме в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про звільнення Товариства від сплати орендної плати за весь період перебування спірної земельної ділянки під арештом, накладеним ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08.12.2022 у справі № 757/32808/22-к, і при новому розгляді справи виключно в цій частині позову рішення суду першої інстанції було предметом апеляційного оскарження та перегляду, то колегія суддів здійснює касаційний перегляд зазначеної постанови лише у відповідній частині.
17. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
18. В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного суду про необґрунтованість позовних вимог у частині звільнення Товариства від сплати орендної плати за весь період перебування спірної земельної ділянки під арештом з огляду на те, що:
1) ураховуючи вказівки суду касаційної інстанції, вміщені в постанові від 07.09.2024, саме орендар передав спірну земельну ділянку в користування третій особі-1, а тому несе відповідальність перед орендодавцем за наслідки дій суборендаря, пов'язані з користуванням ним об'єктом оренди, оскільки з 2014 року спірну земельну ділянку Товариство передало в суборенду Кооперативу, тобто позивач майже відразу після укладення договору оренди від 01.06.2013 передав своє право користування спірною земельною ділянкою третій особі-1, яка таким чином і стала фактичним користувачем цієї земельної ділянки;
2) натомість позивач, будучи орендодавцем спірної земельної ділянки за договором суборенди, продовжив виконувати свої зобов'язання перед Міськрадою шляхом сплати орендної плати за рахунок коштів, отриманих від суборендаря. Отже, передача позивачем спірної земельної ділянки в суборенду і є підтвердженням факту користування позивачем цією земельною ділянкою, тоді як договір суборенди від 24.11.2014, укладений між ТОВ "Саймон" та ОК "Кольоровий бульвар", наразі є чинним.
19. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.
20. Згідно з частиною 4 статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
21. Відповідно до частини 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) виснувала про те, що наведена норма права підставою звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну визначає безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Крім того, обставини, зазначені у нормі частини 6 статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно із частиною 6 статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.
З урахуванням викладеного вище Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині 6 статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
22. Відповідно до частини 5 статті 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Згідно з частиною 1 статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
23. Ураховуючи правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, колегія суддів вважає, що, виконуючи вказівки Верховного Суду, вміщені в постанові від 07.09.2024 у цій справі, суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання орендодавця здійснити перерахунок орендної плати за договором № 97 на умовах звільнення орендаря від сплати орендної плати за весь період перебування спірної земельної ділянки під арештом (починаючи з 08.12.2022) з огляду на недоведеність передбачених частиною 6 статті 762 ЦК України обставин, які би безпосередньо унеможливлювали використання Товариством спірної земельної ділянки з незалежних від нього причин, оскільки, по-перше, саме орендар передав спірну земельну ділянку в користування третій особі-1, а тому несе відповідальність перед орендодавцем за наслідки дій суборендаря, пов'язані з користуванням ним об'єктом оренди, оскільки спірну земельну ділянку в 2014 році Товариство передало в суборенду Кооперативу, тобто позивач майже відразу після укладення договору оренди від 01.06.2013 передав своє право користування спірною земельною ділянкою третій особі-1, яка таким чином і стала фактичним користувачем цієї земельної ділянки.
По-друге, позивач, будучи орендодавцем спірної земельної ділянки за договором суборенди, продовжив виконувати свої зобов'язання перед Міськрадою шляхом сплати орендної плати за рахунок коштів, отриманих від суборендаря. Отже, передача позивачем спірної земельної ділянки в суборенду і є підтвердженням факту користування позивачем цією земельною ділянкою, тоді як договір суборенди від 24.11.2014, укладений між ТОВ "Саймон" та ОК "Кольоровий бульвар", наразі є чинним.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
24. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування положень частини 6 статті 762 ЦК України в подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 915/1046/19, від 12.01.2022 у справі № 905/1436/20, від 03.12.2024 у справі № 917/612/24, з огляду на таке.
25. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, і в у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
26. Так, ухвалюючи постанову від 30.06.2020 у справі № 915/1046/19 (предмет позову Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (далі - Порт) - стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Стивідорінг Компані" (далі - ТОВ "МСК") 1 592 584,95 грн заборгованості з орендної плати, 216 314,27 грн пені, 18 026,19 грн 3 % річних, 42 690,54 грн інфляційних втрат, 159 258,50 грн штрафу), якою судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову було залишено без змін, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про звільнення ТОВ "МСК" від обов'язку вносити орендну плату з передбачених частиною 6 статті 762 ЦК України підстав, що зумовлено позбавленням його можливості користуватися орендованим майном у період із серпня по грудень 2018 року через обставини, за які воно не відповідало.
Однак, на відміну від цієї справи, в якій спірною земельною ділянкою фактично користується суборендар (Кооператив) на підставі чинного договору суборенди, Верховний Суд виходив саме з тих достовірно встановлених судами обставин, що: 1) ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24.05.2017 у справі № 757/28711/17-к накладено арешт на рухоме майно (портальні крани) та з метою позбавлення можливості передачі третім особам його передано на відповідальне зберігання Порту з можливістю використання; 2) ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01.08.2017 зазначену ухвалу суду першої інстанції скасовано в частині передачі майна на відповідальне зберігання Порту, проте зазначену ухвалу апеляційного суду не виконано, а майно не повернуто з відповідального зберігання; 3) з 07.07.2017 Товариство позбавлене можливості користуватись майном за договором; 4) обидві сторони не заперечують, що Товариство у спірний період не використовувало майно на підставі договору.
Адже під час нового розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій не встановлено обставин передачі спірної земельної ділянки на відповідальне зберігання Товариству (орендарю) з правом її використання.
27. Водночас у постанові від 12.01.2022 у справі № 905/1436/20 (предмет позову - розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки) Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду погодився з висновком судів попередніх інстанцій про застосування до спірних правовідносин положень частини 6 статті 762 ЦК України зважаючи на підтвердження наявними в справі доказами факту використання з квітня 2014 року земельної ділянки, розташованої на території с. Мелекине Маріупольського району Донецької області, у військових цілях у зв'язку з проведенням операції Об'єднаних сил (з розміщенням на ній фортифікаційних споруд, бетонних блоків, колючого дроту), що виключає можливість її використання для господарських потреб Товариства з обмеженою відповідальністю "Осмостехнологія" як орендаря.
28. У свою чергу, ухвалюючи постанову від 03.12.2024 у справі № 917/612/24 (предмет позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" - стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" 4 000 205,16 грн заборгованості з орендної плати за період із 01.11.2023 до 13.12.2023), якою судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову було залишено без змін, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про неможливість використання відповідачем об'єкта оренди через обставини, за які він не відповідає, що в розумінні частини 6 статті 762 ЦК України є підставою для звільнення відповідача від сплати орендних платежів з огляду на такі встановлені судами фактичні обставини:
1) рухоме майно (виробниче обладнання, бурильний інструмент), яке було об'єктом оренди за договором оренди від 01.07.2023 № 71-СО, в період із 01.11.2023 до 13.12.2023 (спірний період) було визнане речовим доказом у кримінальному провадженні та відповідно до статті 167 Кримінального процесуального кодексу України було тимчасово вилучене у третьої особи (суборендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазенергія" (далі - ТОВ "Нафтогазенергія") посадовою особою Територіального управління Бюро економічної безпеки у Полтавській області, але при цьому вилучене майно перебувало на відповідальному зберіганні у третьої особи (суборендаря) до моменту накладення арешту на це майно ухвалою Київського районного суду міста Полтави від 14.12.2023 у справі № 552/4830/23, що саме з 01.11.2023 унеможливлює правомірне фізичне користування об'єктом оренди будь-якою особою за обставин, за які не може відповідати орендар і які стосуються кримінального провадження, відкритого саме щодо службових осіб орендодавця;
2) факт підписання позивачем та відповідачем 06.11.2023 акта приймання-передачі майна в оренду № 22 сам по собі не свідчить про те, що станом на 01.11.2023 таке майно не знаходилося на виробничих майданчиках відповідача та третьої особи, не було оглянуто детективами Територіального управління Бюро економічної безпеки у Полтавській області під час перевірки 01.11.2023, не було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та не було тимчасово вилучено у третьої особи.
Натомість під час нового розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено як обставин передачі спірної земельної ділянки (нерухомого майна) на відповідальне зберігання суборендарю чи орендарю, так і виникнення неможливості її фізичного використання з вини орендодавця (Міськради), позаяк зі змісту ухвали Печерського районного суду міста Києва від 08.12.2022 у справі № 757/32808/22-к убачається накладення арешту в межах кримінального провадження, відкритого стосовно посадових осіб Кооперативу (суборендаря).
29. Наведене вище переконливо свідчить як про різні фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, так і зумовлене цим їх неоднакове правове регулювання в справах №№ 915/1046/19, 905/1436/20, 917/612/24 і в цій справі (№ 916/3470/23), у зв'язку з чим немає підстав для висновку про подібність правовідносин у зазначених справах.
Таким чином, за змістовим, суб'єктним і об'єктним критеріями правовідносини в справах №№ 915/1046/19, 905/1436/20, 917/612/24 та в справі, що наразі розглядається, не є подібними з огляду на істотні відмінності в нормативно-правовому регулюванні прав та обов'язків сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і, як наслідок, виключає застосування вказаних скаржником правових висновків як нерелевантних для вирішення цього спору.
30. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, в зв'язку з чим касаційне провадження за касаційною скаргою позивача в частині вказаної підстави підлягає закриттю згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України
31. Так, на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність дослідження апеляційним судом зібраних у справі доказів, зокрема ухвали Печерського районного суду міста Києва від 08.12.2022 у справі № 757/32808/22-кт і листа Офісу Генерального прокурора від 18.10.2024 № 09/2/3-6917-22, згідно з яким посадовим особам ТОВ "Саймон" та ОК "Кольоровий бульвар" про підозру не повідомлялося.
32. За змістом пункту 4 частини 2 статті 287 та пунктів 1, 4 частини 3 статті 310 ГПК України підставами касаційного оскарження є недослідження судом зібраних у справі доказів і встановлення судом обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
33. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення в сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи позивача зводяться передусім до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, але, як зазначено вище, скаржник при цьому належним чином не обґрунтував у касаційній скарзі наявність хоча би однієї з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
34. За таких обставин, а саме за умови відсутності підтвердження будь-якої з інших підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів, а тому підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.
35. Разом з тим колегія суддів не бере до уваги припущення скаржника про встановлення апеляційним судом обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки подана позивачем касаційна скарга не містить обґрунтування того, в чому ж саме проявилося порушення правила допустимості доказів, передбаченого статтею 77 ГПК України, зокрема скаржник не зазначив жодного конкретного доказу, який отримано судами чи учасниками справи внаслідок порушення закону.
Наведеним повністю спростовується бездоказовий аргумент скаржника на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 3 статті 310 ГПК України (щодо недопустимості доказів).
36. Таким чином, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, також не отримала підтвердження під час касаційного провадження, в зв'язку з чим немає підстав для скасування оскаржуваної постанови.
37. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, дослідивши зібрані в справі докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок орендної плати за договором № 97 на умовах звільнення позивача від сплати орендної плати за весь період перебування спірної земельної ділянки під арештом, тобто з 08.12.2022 до моменту закінчення дії арешту.
38. З наведених раніше мотивів Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами відповідача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
39. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
40. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача в частині вказаної підстави касаційного оскарження.
41. У свою чергу, інша зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови.
42. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок орендної плати за договором оренди від 01.06.2013 на умовах звільнення позивача від сплати орендної плати за весь період перебування спірної земельної ділянки під арештом, як наслідок, оскаржувану постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
43. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
44. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
45. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позовної вимоги про звільнення Товариства від сплати орендної плати за весь період перебування спірної земельної ділянки під арештом, в зв'язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.
Розподіл судових витрат
46. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Саймон" у справі № 916/3470/23 в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Саймон" у частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 у справі № 916/3470/23 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай