08 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 908/1196/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.
за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.,
та представників:
прокурора - Костюк О.В.,
позивача - Савченка І.Г. (в режимі відеоконференції),
відповідача - Нємна Т.І. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2025
у справі № 908/1196/24
за позовом заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Запорізької міської ради
до Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат"
про стягнення 18 637 481,78 грн
Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Запорізької міської ради (далі - позивач; Міськрада) звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" (далі - ПрАТ "Запорізький абразивний комбінат"; відповідач) 18 637 481,78 грн безпідставно збережених коштів за період з 01.07.2022 по 31.01.2024.
Прокурор мотивував позов тим, що відповідач без належних правових підстав користувався земельної ділянкою, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, та безпідставно зберіг кошти орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.10.2024 (суддя - І.В. Давиденко) позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ "Запорізький абразивний комбінат" на користь Міськради до місцевого бюджету 18 637 481, 78 грн безпідставно збережених коштів за період з 01.07.2022 по 31.01.2024.
Відмовлено в задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2025 (головуючий суддя - О.Г. Іванов, судді - Ю.Б. Парусніков, Т.А. Верхогляд) скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 03.10.2024 в частині стягнення 6 986 511,84 грн безпідставно отриманих коштів за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 та змінено його в частині розподілу судового збору. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача доходу, отриманого від безпідставно набутого майна в сумі 6 986 511,84 грн за період з 01.07.2022 по 31.12.2022, відмовлено. В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 03.10.2024 залишено без змін.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, власником земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104 площею 49,9316 га, розташованої на вул. Олексія Поради (до цього вул. Димитрова), 44 у м. Запоріжжі, є Міськрада; вид цільового призначення: "для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості". Зазначено, що земельна ділянка перебуває у комунальній власності.
Відповідно до інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, речові права на вищевказану земельну ділянку, у тому числі право оренди, не зареєстровано.
Право власності на об'єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104 площею 49,9316 га (вул. Олексія Поради (вул. Димитрова), 44) відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області "Про перетворення Запорізького абразивного комбінату у Відкрите акціонерне товариство" від 25.10.1995 № 1379 передано Відкритому акціонерному товариству "Запорізький абразивний комбінат" (далі - ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" (наразі ПрАТ "Запорізький абразивний комбінат").
Відповідно до рішення Міськради від 12.12.2007 № 53/83 земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:07:036:0013 загальною площею 49,9855 га (землі промисловості) на вул. Олексія Поради (вул. Димитрова), 44 для розташування промислового майданчика вирішено передати у користування ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" на правах оренди строком до 20.09.2014. Вказаним рішенням також зобов'язано ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" у двомісячний строк після прийняття рішення укласти з Міськрадою договір оренди землі, подати його на державну реєстрацію.
Відповідач договір оренди землі у двомісячний строк не уклав.
У подальшому вказане рішення скасовано рішенням Міськради від 24.03.2010 № 74.
У квітні 2011 року відповідач звернувся до Міськради із клопотанням щодо надання дозволу на розробку землевпорядної документації для передачі в оренду земельної ділянки на вул. Димитрова, 44, м. Запоріжжя.
Рішенням Міськради від 18.05.2011 № 51/50 надано дозвіл на розробку землевпорядної документації для передачі в оренду земельної ділянки на вул. Димитрова, 44, м. Запоріжжя, а рішенням від 21.10.2011 № 4 - затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Димитрова, 44, м. Запоріжжя ПрАТ "Запорізький абразивний комбінат"; встановлено та затверджено межі і розмір земельних ділянок загальною площею 49,9468 га на вул. Димитрова, 44, м. Запоріжжя, у тому числі: земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104 площею 49,9316 га "для розташування промислового майданчика" та земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:036:0106 площею 0,0152 га "для розміщення пам'ятника загиблим робітникам абразивного комбінату"; передано відповідачу в оренду зазначені земельні ділянки строком до 20.09.2014, а також зобов'язано останнього у двомісячний строк після прийняття цього рішення укласти з Міськрадою договори оренди землі та подати їх на державну реєстрацію.
Відповідачем не виконано вказане рішення в частині укладення договору оренди землі та проведення його державної реєстрації.
Судами попередніх інстанцій встановлено також таке:
- рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.03.2020 у справі № 908/220/18, яке набрало законної сили, задоволено позов прокурора в інтересах держави в особі Міськради до ПрАТ "Запорізький абразивний комбінат". Стягнуто з відповідача 19 627 939,50 грн безпідставно отриманого майна за період з 01.03.2015 по 31.12.2017, а саме: за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104 без правовстановлюючих документі;
- рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.11.2020 у справі № 908/1417/20 стягнуто з ПрАТ "Запорізький абразивний комбінат" на користь Міськради (до місцевого бюджету) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів за період з 01.01.2018 по 30.04.2020;
- рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2022 у справі № 908/1622/22 стягнуто з ПрАТ "Запорізький абразивний комбінат" на користь Міськради (до місцевого бюджету) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів за період з 01.05.2020 по 30.06.2022;
- під час розгляду вказаних вище справ судами встановлено, що Підприємство не є власником, землекористувачем земельних ділянок на вул. Димитрова, 44 у м. Запоріжжі, тобто в порушення ст. 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) користується земельними ділянками за адресою: вул. Олексія Поради, 44 у м. Запоріжжя. Встановлено, що спірна земельна ділянка, що знаходиться в користуванні відповідача сформована, має кадастровий номер та визначену площу і є об'єктом цивільних прав відповідно до вимог ст. 79-1 ЗК України. З моменту виникнення у відповідача права власності на нерухоме майно, розташоване на вул. Олексія Поради, 44 у м. Запоріжжі, у останнього виник обов'язок укласти договір оренди та зареєструвати на підставі нього право оренди землі. Відповідач не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою (за відсутності укладеного договору), збільшив вартість власного майна, а Міськрадою було втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), на отримання яких вона підставно очікувала. Відновлення порушених прав Міськради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов, як фактичний добросовісний землекористувач;
- на час розгляду цього спору у господарських судах до Міськради від відповідача не надходило жодного звернення щодо укладення договору оренди.
27.03.2024 виконавчим комітетом Міськради виконано розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:07:036:0104 площею 49,9316 га, розташованої на вул. Олексія Поради, 44 у м. Запоріжжі, зменшений на суму сплаченого земельного податку за спірний період: з 01.07.2022 по 31.12.2022 - 6 986 511,84 грн, з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 10 712 714,68 грн, з 01.01.2024 по 31.01.2024 - 938 255,26 грн. Загальна сума недоотриманого доходу за період з 01.07.2022 по 31.01.2024 склала 18 637 481,78 грн.
Предметом цього спору є стягнення з відповідача на користь позивача 18 637 481,78 грн за період з 01.07.2017 по 31.01.2024 на підставі ст. 1212 ЦК України.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не набув прав власності або користування на земельну ділянку, на якій знаходиться його майно та яким він користується, то він здійснив використання земельної ділянки без достатніх правових підстав та, що наявні підстави для стягнення з нього безпідставно збережених коштів. Суд також врахував і те, що станом на 25.05.2022 територія м. Запоріжжя не перебувала в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) та, що у відповідача у 2022 році існував обов'язок сплачувати за користування спірною земельною ділянкою на підставі вимог чинного законодавства.
Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та відмовляючи у стягненні 6 986 511,84 грн, апеляційний господарський суд встановив обставину безпідставного збереження відповідачем орендної плати за рахунок Міськради. Разом з тим, зазначив, що відповідачем не сплачувалася орендна плата за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 з огляду на те, що на територію Запорізької міської територіальної громади поширювалася дія пп. 69.14 п. 69 підроз. 10 роз. XX Перехідних положень Податкового Кодексу України (далі - ПК України). Щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 у сумі 10 712 714,68 грн, з 01.01.2024 по 31.01.2024 - 938 255,26 грн, то суд апеляційної інстанції зазначив, що апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції в цій частині.
Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2025, прокурор звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в сумі 6 986 511,84 грн за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 та залишити в силі рішення суду першої інстанції у цій частині.
Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме тим, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду: щодо застосування ст. ст. 1212, 1214 ЦК України, п. 10.1.1 ст. 10, пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 265.1.3 ст. 265 ПК України, викладених у постановах від 23.05.2025 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, від 27.04.2021 у справі № 922/2378/20; щодо застосування ст. ст. 73, 74, 77, 76, 86, 236, 237 ГПК України, викладених у постановах від 19.10.2021 у справі № 905/1680/20, від 31.05.2022 у справі № 922/2249/20, від 31.10.2023 у справі № 922/606/23, від 17.07.2024 у справі № 182/3021/21.
У касаційній скарзі скаржник посилається також на таке: відповідач 14 років уникає від укладення договору оренди землі та сплати орендної плати за її використання до бюджету міста відповідно до вимог закону, що свідчить про недобросовісність його поведінки; судом апеляційної інстанції надано оцінку документам, які відсутні у матеріалах справи, що свідчить про незаконність та необґрунтованість судового рішення в частині відмови у задоволенні позову; у справах № 920/1099/24, № 910/6391/24, № 910/8719/24, № 910/13042/24 суди апеляційної інстанції дотримуються позиції, що до спірних кондикційних правовідносин не застосовуються норми податкового законодавства; наразі у провадженні апеляційного господарського суду перебуває 11 справ за позовами прокурора про стягнення із суб'єктів господарювання доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, у сумі понад 23 млн. грн, у тому числі за період, який охоплює 2022 рік; бюджет міста на поточний рік є дефіцитним, більшість витрат спрямована на соціальну сферу та оборону, у зв'язку з чим дохідна частина бюджету потребує додаткових джерел наповнення.
На думку прокурора, ця справа має виняткове значення для позивача та становить суспільний інтерес.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.04.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 19.05.2025.
У відзиві відповідач просить залишити оскаржуване рішення без змін з мотивів, викладених у цьому відзиві. Вважає, що воно ухвалено відповідно до ст. 236 ГПК України.
Позивач звернувся до Верховного Суду із додатковими поясненнями, в яких зазначив про те, що апеляційний господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Розгляд справи відкладався з 27.05.2025 до 08.07.2025.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників учасників справи, переглянувши в касаційному порядку оскаржуване рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
З огляду на норму ст. 300 ГПК України Верховний Суд переглядає оскаржувану постанову апеляційного господарського суду в частині відмови у стягненні 6 986 511,84 грн.
Законодавець у ч. 2 ст. 3 ЗК України закріпив норму, відповідно до якої земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Право оренди земельної ділянки регулює ст. 93 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Так, відповідно до ч. 1 цієї статті право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
За п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 ЗК України).
Підпунктом 14.1.147 п. 14.1. ст. 14 ПК України (тут і далі - у відповідній редакції) визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Орендною платою є обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (пп. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (ст. 288 ПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 зазначила про те, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності" (див. також п. 60 постанови Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 917/1621/22).
Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави регулює ст. 1212 ЦК України.
Верховний Суд, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновували такі висновки:
- положення ст. ст. 1212-1215 ЦК України визначають такий позадоговірний спосіб захисту права власності як кондикція. Кондикційний позов - це вимога повернення безпідставно набутого або збереженого особою у себе майна за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) або якщо правова підстава згодом відпала. Якщо тлумачити приписи ст. 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов'язком (зменшення обов'язку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 910/17324/19, від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20);
- за змістом норм цивільного та земельного законодавства виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України (див., зокрема постанову Верховного Суду від 23.04.2025 у справі № 629/4628/16-ц);
- із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20);
- для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень ст. ст. 1212- 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно, насамперед, з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення такого спору (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20).
Верховний Суд зазначає, що указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який згодом було неодноразово продовжено.
Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до ПК України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", який набрав чинності 17.03.2022, внесено зміни до п. 69 підроз. 10 роз. ХХ Перехідних положень ПК України, зокрема вказаний пункт доповнено пп. 69.14 відповідно до якого тимчасово, на період з 01.03.2022 по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
Законом України від 11.04.2023 № 3050-IX "Про внесення змін до ПК України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно", який набрав чинності 06.05.2023, внесено зміни до пп. 69.14 п. 69 підроз. 10 роз. ХХ Перехідних положень ПК України, зокрема абз. 1 вказаного пункту встановлював таке: за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 01.03.2022 до 31.12.2022 - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Аналіз пп. 69.14 п. 69 підроз. 10 роз. ХХ Перехідних положень ПК України свідчить про те, що тимчасово, на період з 01.03.2022 по 31.12.2022, не нараховується та не сплачується плата за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані, окрім іншого, на територіях активних бойових дій та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб-підприємців або юридичних осіб (схожий за змістом висновок щодо попередньої редакції пп. 69.14 п. 69 підроз. 10 роз. ХХ Перехідних положень ПК України викладений у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі № 620/5747/23).
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Вказана постанова набрала чинності 25.12.2022.
На підставі вищевказаної постанови, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 № 1668/39004.
Відповідно до вказаного Переліку вся територія Запорізького району (код UA23060000000070350) віднесена до території активних бойових дій з 12.03.2022 по 31.12.2022 (див. також постанову Верховного Суду від 25.02.2025 у справі № 908/929/24).
Верховний Суд у постанові від 27.04.2021 у справі № 922/2378/20, з урахуванням системного аналізу змісту п. 10.1.1 ст. 10, пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, ст. ст. 40, 41, п. 265.1.3 ст. 265 ПК України, виснував, що: "власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України".
Однак, апеляційний господарський суд, відмовляючи у стягненні 6 986 511, 84 грн за період з 01.07.2022 по 31.12.2022, не врахував висновків Верховного Суду, викладених у наведених вище постановах, зокрема у постановах від 27.04.2021 у справі № 922/2378/20 (на яку посилається скаржник у касаційні скарзі), від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, чим порушив ст. 236 ГПК України. Зазначивши, що відповідачу належало на праві власності відповідне нерухоме майно за адресою: вул. Олексія Поради, 44 у м. Запоріжжі та, що речові права на земельну ділянку, на якій це майно знаходиться, не оформлено та не зареєстровано (встановив фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави користувався земельною ділянкою), не встановив яку ж суму мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки) за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 (див. постанову Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20); з огляду на вище встановлені обставини, належним чином не перевірив, чи є відповідач суб'єктом, який має право на застосування пільг щодо звільнення від нарахування та сплати орендної плати за землю у період з 01.07.2022 по 31.12.2022, передбачених пп. 69.14 п. 69 підроз. 10 роз. ХХ Перехідних положень ПК України (щодо спірної суми - 6 986 511, 84 грн), а отже, чи існувала/не існувала правова підстава для стягнення з відповідача 6 986 511, 84 грн відповідно до ст. 1212 ЦК України за період з 01.07.2022 по 31.12.2022.
Отже, висновок апеляційного господарського суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача 6 986 511, 84 грн є передчасним.
Згідно з ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи те, що при розгляді касаційної скарги частково підтвердилась підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а також те, що для вирішення спору в частині стягнення 6 986 511, 84 грн необхідно встановити обставини та надати оцінку доказам, про що було зазначено вище, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова апеляційного господарського суду в оскаржуваній частині - скасуванню з направленням справи (у скасованій частині) на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді справи (в оскаржуваній частині) необхідно врахувати викладене вище, для правильного вирішення спору більш ретельно на підставі наявних у матеріалах справи документів повно та всебічно встановити чи підлягає стягненню з відповідача 6 986 511, 84 грн за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 з огляду на норму ст. 1212 ЦК України, надати належну оцінку доводам та запереченням учасникам справи і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених в цій постанові, постановити законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 236 - 238 ГПК України.
З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (у скасованій частині), з урахуванням ст. 129 ГПК України, розподіл судового збору за подання касаційної скарги, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
Касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури задовольнити частково.
Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2025 у справі № 908/1196/24 в оскаржуваній частині скасувати.
Справу № 908/1196/24 в скасованій частині направити на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С. К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.