09 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/975/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників учасників справи:
позивача - Бєлєвцової О.С.,
відповідача - Колесової О.Е., Гільбурга О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2025 (головуючий суддя - Дармін М.О., судді: Кощеєв І.М., Чус О.В.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2024 (суддя Дупляк С.А.)
у справі №904/975/24
за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб"
про стягнення грошових коштів,
Короткий зміст позовних вимог
1. Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі також - АТ "Укргазвидобування") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (далі також - ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб") про стягнення 219 293 584 грн, з яких: 157 334 560,59 грн пені, 61 959 023,41 грн штрафу.
2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням та неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 31.01.2022 №УГВ561/30-22 в частині поставки товару, зокрема своєчасної поставки.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
3. За результатами тендеру UA-2021-09-14-007828-b лот №2-ДК 021:2015 _44160000-9, оголошеного та проведеного в системі Прозоро, сторони уклали договір поставки трубної продукції (згідно з графіком) від 31.01.2022 №УГВ 561/30-22, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві труби насосно-компресорні, допускні патрубки та перехідники до насосно-компресорних труб в асортименті (далі - товар), зазначеному в специфікаціях, що додається до договору, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
4. Відповідно пункту 1.2 укладеного договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказані у специфікації, яка є додатком №1 до договору. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком №3 до договору та є його невід'ємною частиною.
5. Пункт 5.1 договору передбачає, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації/ях та графіку поставки до цього договору.
6. Згідно з пунктом 5.2 договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку №4 до цього договору, який є його невід'ємною частиною (для постачальників, що не є резидентами України) або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акта приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).
7. Відповідно до підпункту 6.3.1 пункту 6.3 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.
8. Пунктом 7.9 договору визначено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості, із врахуванням ПДВ, непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості, із врахуванням ПДВ, непоставленого або несвоєчасно поставленого товару (ПДВ враховується, якщо постачальник є платником ПДВ).
9. За умовами пункту 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
10. Пункт 8.2 договору передбачає, що сторона, яка не може виконувати зобов'язання за цим договором внаслідок обставин непереборної сили, повинна не пізніше, ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
11. Згідно з пунктом 8.3 договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин.
12. У разі, коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 60 днів, кожна із сторін має право розірвати цей договір шляхом направлення повідомлення (цінним листом з описом вкладення) про відмову від договору в односторонньому порядку з наданням документу, виданого Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин, яким засвідчується існування обставин непереборної сили та те, що такі обставини тривають більше ніж 60 днів поспіль. В такому випадку договір припиняє свою дію з дати, зазначеної у повідомленні про відмову від договору але не раніше дати отримання повідомлення (пункт 8.4 договору).
13. Специфікацією від 31.01.2022 №1 (додаток №1 до договору) визначені найменування, кількість, ціна і вартість товару, ДЕСТ/ТУ, УКТЗЕД.
14. Пункт 1 цієї Специфікації передбачає, що загальна вартість товару, який постачається за цією специфікацією, складає до: 901 782 254, 40 грн з ПДВ, а пункт 3 - строк поставки товару: відповідно до графіка поставки товару.
15. Пунктом 6 специфікації від 31.01.2022 №1 сторони погодили виробників товару: Україна, ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб", Австрія, Voestalpine Tubulars GmbH& Co KG.
16. Умовами Графіка поставки товару (додаток №3) визначено строк поставки товару:
25% - до 120 календарних днів з дати укладання договору;
25% - до 150 календарних днів з дати укладання договору;
25% - до 180 календарних днів з дати укладання договору;
25% - до 210 календарних днів з дати укладання договору.
Дострокова поставка дозволяється.
17. Постачальник виконав свої зобов'язання з поставки товару за Договором на суму 505 332 511,09 грн за видатковими накладними з урахуванням умов пункту 5.2 Договору: 76Г0457 від 27.06.2022; 76Г0459 від 30.06.2022; 85Г1264 від 14.07.2022; 85Г1263 від 14.07.2022; 85Г1260 від 14.07.2022; 85Г1259 від 14.07.2022; 85Г1437 від 28.09.2022; 85Г1436 від 28.09.2022; 85Г1435 від 28.09.2022; 85Г1434 від 28.09.2022; 85Г1421 від 28.09.2022; 85Г1420 від 28.09.2022; 85Г1423 від 28.09.2022; 85Г1424 від 28.09.2022; 85Г1418 від 03.10.2022; 76Г0697 від 18.10.2022; 76Г0710 від 28.10.2022; 76Г0711 від 28.10.2022; 85Г1472 від 28.10.2022; 85Г1473 від 28.10.2022; 85Г1476 від 28.10.2022; 85Г1477 від 28.10.2022; 85Г1479 від 28.10.2022; 85Г1481 від 28.10.2022; 76Г0760 від 07.11.2022; 76Г0963 від 27.12.2022; 76Г0981 від 28.12.2022; 76Г0970 від 30.12.2022; 76Г0165 від 02.03.2023; 76Г0166 від 02.03.2023; 99Г0257 від 02.03.2023; 76Г0164 від 03.03.2023; 99Г0268 від 03.03.2023; 99Г0269 від 03.03.2023; 76Г0162 від 03.03.2023; 85Г0139 від 06.03.2023; 85Г0140 від 06.03.2023; 99Г0270 від 08.03.2023; 76Г0206 від 14.03.2023; 76Г0205 від 14.03.2023; 76Г0203 від 14.03.2023; 76Г0201 від 14.03.2023; 76Г0193 від 15.03.2023; 76Г0192 від 15.03.2023; 76Г0223 від 16.03.2023; 76Г0228 від 16.03.2023; 76Г0224 від 16.03.2023; 76Г0225 від 16.03.2023; 76Г0226 від 16.03.2023; 76Г0221 від 16.03.2023; 76Г0219 від 16.03.2023; 76Г0220 від 16.03.2023; 76Г0227 від 16.03.2023; 76Г0232 від 20.03.2023; 76Г0236 від 20.03.2023; 76Г0252 від 27.03.2023; 76Г0253 від 27.03.2023; 76Г0254 від 27.03.2023; 76Г0248 від 27.03.2023; 76Г0238 від 28.03.2023; 76Г0241 від 28.03.2023; 76Г0233 від 28.03.2023; 76Г0311 від 04.04.2023; 76Г0308 від 06.04.2023; 76Г0314 від 06.04.2023; 76Г0315 від 06.04.2023; 76Г0316 від 06.04.2023; 76Г0309 від 06.04.2023; 76Г0310 від 06.04.2023; 76Г0312 від 06.04.2023; 76Г0297 від 07.04.2023; 76Г0298 від 07.04.2023; 76Г0301 від 07.04.2023; 76Г0295 від 10.04.2023; 76Г0296 від 10.04.2023; 76Г0302 від 10.04.2023; 76Г0317 від 11.04.2023; 76Г0318 від 11.04.2023; 76Г0313 від 11.04.2023; 76Г0292 від 11.04.2023; 76Г0294 від 11.04.2023; 85Г0372 від 12.04.2023; 85Г0373 від 12.04.2023; 85Г0374 від 12.04.2023; 85Г0375 від 12.04.2023; 85Г0371 від 12.04.2023; 76Г0288 від 13.04.2023; 76Г0287 від 13.04.2023; 85Г0302 від 13.04.2023; 85Г0383 від 14.04.2023; 85Г0384 від 14.04.2023; 76Г0321 від 16.04.2023; 85Г0380 від 18.04.2023; 85Г0397 від 18.04.2023; 76Г0326 від 18.04.2023; 76Г0328 від 18.04.2023; 85Г0400 від 18.04.2023; 99Г0770 від 18.04.2023; 76Г0322 від 19.04.2023; 76Г0323 від 19.04.2023; 85Г0376 від 19.04.2023; 99Г0769 від 19.04.2023; 76Г0327 від 19.04.2023; 76Г0325 від 19.04.2023; 76Г0324 від 19.04.2023; 76Г0334 від 24.04.2023; 99Г0792 від 24.04.2023; 76Г0331 від 25.04.2023; 76Г0333 від 25.04.2023; 99Г0791 від 26.04.2023; 85Г0313 від 28.04.2023; 180-1-05742 від 30.04.2023; 180-1-05743 від 30.04.2023; 180-1-05740 від 30.04.2023; 85Г0486 від 04.05.2023; 85Г0487 від 04.05.2023; 99Г0917 від 04.05.2023; 99Г0918 від 04.05.2023; 76Г0336 від 04.05.2023; 76Г0337 від 04.05.2023; 76Г0338 від 04.05.2023; 76Г0339 від 04.05.2023; 76Г0340 від 04.05.2023; 76Г0359 від 05.05.2023; 76Г0360 від 05.05.2023; 76Г0347 від 08.05.2023; 76Г0352 від 08.05.2023; 76Г0353 від 08.05.2023; 85Г0538 від 08.05.2023; 85Г0539 від 08.05.2023; 85Г0540 від 08.05.2023; 85Г0541 від 08.05.2023; 76Г0356 від 09.05.2023; 76Г0357 від 09.05.2023; 76Г0361 від 09.05.2023; 76Г0394 від 22.05.2023; 76Г0393 від 22.05.2023; 76Г0392 від 22.05.2023; 76Г0395 від 22.05.2023; 76Г0396 від 22.05.2023; 85Г0647 від 23.05.2023; 76Г0398 від 23.05.2023; 76Г0399 від 23.05.2023; 76Г0400 від 23.05.2023; 76Г0401 від 23.05.2023; 76Г0408 від 26.05.2023; 85Г0679 від 26.05.2023; 85Г0680 від 26.05.2023; 76Г0403 від 26.05.2023; 76Г0404 від 26.05.2023; 76Г0405 від 26.05.2023; 76Г0406 від 26.05.2023; 76Г0402 від 26.05.2023; 85Г0684 від 30.05.2023; 85Г0693 від 30.05.2023; 76Г0424 від 02.06.2023; 76Г0423 від 02.06.2023; 76Г0425 від 02.06.2023; 76Г0419 від 02.06.2023; 76Г0417 від 02.06.2023; 76Г0418 від 02.06.2023; 76Г0426 від 05.06.2023; 76Г0458 від 19.06.2023; 76Г0459 від 19.06.2023; 76Г0457 від 19.06.2023; 76Г0463 від 20.06.2023; 76Г0465 від 20.06.2023; 76Г0464 від 20.06.2023; 76Г0473 від 20.06.2023; 76Г0484 від 21.06.2023; 76Г0491 від 23.06.2023; 76Г0485 від 23.06.2023; 76Г0486 від 23.06.2023.
18. Товар виробництва Voestalpine Tubulars GmbH& Co KG, Австрія, передбачений позиціями 1, 1.1 - 1.5 та 5 таблиці специфікації від 31.01.2022 №1 (додаток № 1 до договору) на суму 383 703 373,67 грн відповідач не поставив.
19. Позивач направив відповідачу претензію від 30.08.2023 №30.6-022-4125 про сплату штрафних санкцій у розмірі 219 293 584 грн.
20. У відповіді на претензію відповідач зазначив, що претензія не підлягає задоволенню у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
21. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 05.09.2024 у справі №904/975/24, яке Центральний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 18.03.2025, відмовив у задоволенні позову.
22. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що факт безпосереднього впливу форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на виробничу діяльність відповідача та неможливість уникнути цього впливу, доведений належними доказами. Відповідач неодноразово повідомляв позивача про об'єктивну неможливість вчасно виготовити та поставити товар за договором, у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, що здійснювалися внаслідок обстрілів як підприємства, так і міста в цілому.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
23. АТ "Укргазвидобування" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2024 у справі №904/975/24 і ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" на користь АТ "Укргазвидобування" 157 334 560,59 грн пені та 61 959 023,41 грн штрафу.
24. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункти 1 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК) та зазначає, що:
- суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 08.05.2018 у справі №910/7495/16, від 02.07.2019 у справі №910/15484/17, від 25.06.2024 у справі №904/4103/23, від 13.02.2024 у справі №917/272/23, від 09.04.2024 у справі №905/342/23, від 16.05.2024 у справі №913/308/23, щодо застосування статей 213, 263, 617, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК), статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", статей 2, 7, 11, 13, 76, 77, 79, 86, 210, 236, 238, 269, 282 ГПК;
- суди не дослідили зібрані в справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1 та 4 частини третьої статті 310 ГПК, що кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК).
25. Доводи скаржника зводяться до того, що:
(1) незважаючи на відмінність обставин порушення відповідачем зобов'язання з поставки товару, суди вважали, що в обох випадках такого порушення (прострочення поставки товару українського походження та непоставка товару австрійського походження) мали місце форс-мажорні обставини;
(2) суди не врахували правові позиції Верховного Суду, згідно з якими непереборна сила унеможливлює виконання зобов'язання в принципі; форс-мажорні обставини мають ознаки абсолютності та невідворотності; неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин; посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати зобов'язання, а наявність такої можливості виключає обставини непереборної сили, а також правову позицію щодо доктрини venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), в основі якої міститься принцип добросовісності;
(3) застосовуючи норми статті 617 ЦК, статті 218 ГК та статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", суди процитували ці норми та висновки Верховного Суду щодо їх застосування, проте дійшли протилежних висновків, неправильно застосувавши вказані норми та фактично відступивши від правових висновків щодо їх застосування;
(4) суди визнали форс-мажорними обставинами ті, які дозволяли виконання відповідачем зобов'язання, дія яких не була абсолютною, про що свідчать наявні в матеріалах справи накладні про поставку товару (по епізоду поставки товару українського походження), а також ті обставини, ризик настання яких несе учасник правовідносин, зокрема ті, які викликали складнощі та стали економічно невигідними для контрагентів відповідача, що не є учасниками спірних правовідносин, у той час як такі обставини (порушення зобов'язань контрагентами боржника та відсутність товарів на ринку) не є форс-мажором та не є обставинами непереборної сили, а за загальним правилом є ризиком діяльності саме відповідача;
(5) вказуючи на наявність обставин непереборної сили, в тому числі й в частині невиконання відповідачем зобов'язання з поставки товару австрійського виробника, суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та наявні очевидні суперечності між ними, зокрема видаткові накладні про поставку товару в період з 27.06.2022 по 23.06.2023 та сертифікат про форс-мажорні обставини, а також безпідставно встановив обставини наявності форс-мажорних обставин, що мають суттєве значення (завдяки чому відповідача звільнено від відповідальності за порушення договору), на підставі недопустимого доказу - копії листа Voestalpine Тubulars GmbH & Со КG від 20.06.2022 у розумінні пункту 3 договору та частини третьої статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до яких такі обставини мають підтверджуватися саме сертифікатом про форс-мажорні обставини, а не листом третьої особи, яка не є учасником спірних правовідносин;
(6) суди не дослідили наявні в матеріалах справи докази в аспекті встановлення обставин щодо обстрілів та їх безпосереднього впливу на реальну можливість виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару за договором, граничного строку виконання таких зобов'язань та здійснених відповідачем поставок під час дії обставин непереборної сили, на які вказує відповідач;
(7) суди виснували про своєчасне та належне повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин, не дослідивши умови договору (пункти 8.2, 11.14 і розділ 14) та скриншот електронного повідомлення від 01.03.2022 без електронного підпису з вкладенням - лист від 25.02.2022 з додатком (листом ТПП України від 28.02.2022,) у той час як позивач зауважував, що пункт 8.2 договору не передбачає направлення повідомлення про форс-мажорні обставини засобами електронної пошти, а в розділ 14 договору визначає дві електронні адреси, на одну з яких відповідач не направив листа;
(8) суди залишили поза увагою, що згідно з практикою Верховного Суду сплата неустойки відноситься до звичайних комерційних ризиків сторін договору.
26. ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувані рішення судів - без змін.
27. За твердженнями відповідача:
(1) форс-мажорні обставини дійсно унеможливлюють виконання зобов'язань за договором за конкретних умов господарської діяльності, що, належним чином оцінивши матеріали справи, встановили суди попередніх інстанцій, зокрема неможливість виконання зобов'язання за визначеними договором умовами, а саме в сукупності предмета, часу, місця та способу виконання;
(2) з огляду на принцип свободи договору сторони погодили застосування конструкції форс-мажору в своїх правовідносинах, зокрема визначили, що форс-мажор поширюється на невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, тобто погодили звільнення від відповідальності як за невиконання (непоставку товару), так й за неналежне виконання (прострочення поставки) зобов'язань;
(3) у справах №920/26/24, №910/3177/24, №910/1345/24 висловлювалась думка щодо правомірності виконання сторонами договірних зобов'язань;
(4) вказуючи на те, що сплата неустойки відноситься до звичайних комерційних ризиків сторін договору, скаржник намагається ігнорувати об'єктивні обставини навколишнього світу, які виникли та існували під час виконання договору, який, як встановили суди, був укладений до початку повномасштабного вторгнення рф та початку дії обставин непереборної сили, які сторони не могли передбачити та не могли їм запобігти;
(5) суди попередніх інстанцій правильно встановили, що в цьому випадку факт військової агресії безпосередньо вплинув на можливість відповідача виконувати зобов'язання за договором, тим більше, що сторони за договором не перебувають в рівних умовах (відповідач, на відміну від позивача, знаходиться на територіях з активними бойовими діями, виробничі потужності майже щоденно піддаються обстрілам та атакам з боку військових угруповань, працівники відповідача в прямому сенсі щоденно ризикують життям під час виробництва продукції, яка є предметом постачання).
Позиція Верховного Суду
28. Предметом касаційного оскарження у цій справі є рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволенні вимог про стягнення пені та штрафу за невиконання та неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині поставки товару, зокрема своєчасної поставки, та постанова апеляційного суду, якою це рішення залишено без змін.
29. Порушенням зобов'язання на підставі статті 610 ЦК є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
30. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК).
31. В разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК).
32. Зобов'язання може бути забезпечено, зокрема, неустойкою, що прямо передбачено статтею 546 ЦК.
33. Відповідно до статті 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( частина третя).
34. Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
35. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
36. Відповідно до частини першої, другої статті 614 ЦК особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
37. За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина перша статті 617 ЦК).
38. Згідно з нормами статті 218 ГК у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
39. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
40. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, на яку за текстом касаційної скарги посилається скаржник), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
41. Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
42. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").
43. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 в справі №904/3886/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).
44. У постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 Верховний Суд зазначив, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
45. У постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 Верховний Суд виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
46. Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 07.06.2023 у справі №906/540/22).
47. Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу" (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 (пункт 77), постанова Верховного Суду від 02.04.2024 у справі №910/9226/23 (пункт 8.80).
48. Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду, зокрема, щодо підтвердження наявності форс-мажорних обставин, мають загальний характер та підлягають застосуванню у тому числі й щодо спірних правовідносин.
49. Як встановили суди попередніх інстанцій:
- сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо) (пункт 8.1 договору);
- сторона, яка не може виконувати зобов'язання за цим договором внаслідок обставин непереборної сили, повинна не пізніше, ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (пункт 8.2 договору);
- доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин (пункт 8.3 договору)
50. За встановленими судом першої інстанції обставинами, які за змістом постанови апеляційного суду останній не перевіряв з огляду на доводи та вимоги апеляційної скарги, постачальник (відповідач) (1) несвоєчасно виконав свої зобов'язання з поставки товару за договором на суму 505 332 511,09 грн, про що свідчать зазначені судом видаткові накладні з урахуванням умов пункту 5.2 договору; (2) не поставив передбачений позиціями 1, 1.1 - 1.5 та 5 таблиці специфікації від 31.01.2022 №1 (додаток №1 до договору) товар виробництва Voestalpine Tubulars GmbH& Co KG, Австрія на суму 383 703 373,67 грн.
51. Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення пені та штрафу за невиконання та неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині поставки товару, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що наявність форс-мажорних обставин у цій справі обумовлена насамперед повномасштабною військовою агресією рф проти України, що стало підставою для запровадження на території Україні воєнного стану та призвело до окупації Запорізької АЕС разом з містом-супутником Енергодаром, відстань від якого до м. Нікополя, де знаходиться відповідач, складає 4-6 км, постійних артилерійських обстрілів територій та будівель відповідача, завдання ними (обстрілами) пошкоджень та руйнувань, зупинення виробничої діяльності в усіх структурних підрозділах підприємства, яке тривало до 15.04.2022, переведення персоналу в режим простою з місцезнаходженням поза територією підприємства, зменшення чисельності персоналу, на підтвердження чого відповідач надав відповідні докази, які, за висновками судів, свідчать про факт безпосереднього впливу форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на виробничу діяльність відповідача та неможливість відповідача уникнути цього впливу.
52. Крім цього суди врахували посилання відповідача на загальновідомі факти наявності планових відключень світла, які застосовувалися в Україні у зв'язку з пошкодженням енерговиробляючої інфраструктури країни, та надані на підтвердження цього копії повідомлень від ДТЕК про застосування графіку обмежень використання електричної енергії від 26.08.2022, про введення в дію графіків обмеження споживання електричної потужності від 20.10.2022; про введення в дію графіків обмеження споживання електричної енергії та електричної потужності від 28.10.2022 щодо запровадження графіків використання електричної енергії та електричної потужності зважаючи на енергоємність виробництва та пріоритетність забезпечення енергоносіями та потужностями населення міста та району в першу чергу.
53. Суд першої інстанції, вважав, що з огляду на очевидність, надзвичайність та невідворотність цих обставин, відповідач має право посилатися на них як на форс-мажорні та як на правомірну підставу несвоєчасного виконання своїх обов'язків у договірних взаємовідносинах з позивачем в частині несвоєчасно поставленого товару. Апеляційний суд погодився з такими висновками, зазначивши про це у своїй постанові (без виділеної частини "в частині несвоєчасно поставленого товару") .
54. Оцінивши докази у справі в їх сукупності, в тому числі Сертифікат ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), обставини та умови здійснення господарської діяльності підприємства відповідача у м. Нікополі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вважав, що в цьому конкретному випадку військова агресія російської федерації проти України і ведення воєнних (бойових) дій, зокрема, на території м. Нікополя, є надзвичайною за даних умов подією, яку сторони не могли ані передбачити, ані відвернути.
55. У частині непоставки товару, врахувавши надані відповідачем докази, зокрема, лист виробника Voestalpine Tubulars GmbH & Co KG від 23.06.2022, який повідомив, що "наша продукція виготовляється безпосередньо відповідно до умов контракту і не поставляється для вільного продажу на ринку", а також докази вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів щодо альтернативного виконання цієї частини договору, суд першої інстанції вважав такі заходи достатніми для недопущення господарського правопорушення, відповідно, для звільнення відповідача від відповідальності в цій частині, з огляду на встановлені обставини господарської діяльності відповідача, які склалися внаслідок військової агресії рф проти України і ведення воєнних (бойових) дій, зокрема, на території м. Нікополя.
56. Зі змісту оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій вбачається, що причиною як несвоєчасної поставки товару (власного виробництва), так й непоставки товару (виробництва Voestalpine Tubulars GmbH & Co KG) суди вважали обставини військової агресії рф проти України та запровадження у зв'язку з цим військового стану, які вплинули на здійснення відповідачем господарської діяльності, та, відповідно, на можливість виконання (належного виконання) останнім своїх договірних зобов'язань.
57. Водночас, виснуючи про наведене, суди попередніх станцій не врахували, що в пункті 38 постанови від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20 Верховний Суд зауважив, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, на що безпосередньо вказував позивач (скаржник).
58. У контексті цієї позиції, суди залишили поза увагою фактичні обставини виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а саме здійснення поставки товару в спірний період - у період дії для відповідача форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
59. Так, суди належним чином не дослідили наявність взаємозв'язку між доказами, які зазначені в оскаржених рішень, із обставинами, на які посилався відповідач, а отже не надали належної оцінки цим доказам на предмет їх належності та допустимості в розрізі обставин, на підтвердження яких відповідач надав ці докази, в тому числі наданий відповідачем сертифікат Торгово-промислової палати та не з'ясували, чи він підтверджує існування обставин, які об'єктивно унеможливлювали виконання (належне виконання) відповідачем своїх договірних зобов'язань у контексті встановлених обставин здійснення відповідачем в період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) поставки товару
60. Крім цього суди взагалі не досліджували як змінились обставини (та які саме) у спірний період (період дії для відповідача форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та, відповідно, як така зміна (якщо вона відбулась) вплинула на можливість відповідача виконувати свої договірні зобов'язання з поставки товару.
61. Вищенаведене свідчить, що при вирішенні питання про наявність підстав для звільнення постачальника (відповідача) від господарсько-правової відповідальності, суди попередніх інстанцій фактично обмежилися лише посиланнями на наявність передбачених нормами чинного законодавства форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), пов'язаних з військовою агресією рф проти України та триваючих станом на час виконання відповідачем зобов'язань (у період нарахування штрафних санкцій), існування яких підтверджується отриманим відповідачем сертифікатом Торгово-промислової палати, не врахувавши вищевказаних правових висновків Верховного Суду.
62. Зокрема, суди належним чином не дослідили та не перевірили чи мають такі обставини необхідні ознаки абсолютності, надзвичайності, непередбачуваності та невідворотності в аспекті зумовленої ними неможливості виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару в установлені договором строки, зважаючи встановлені обставини виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а саме здійснення поставки товару в спірний період - у період дії для відповідача форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Тобто, в період після повномасштабного вторгнення рф на територію України, що в такому разі не виключає відсутність причинно-наслідкового зв'язку між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання. Як і не дослідили обставин чи викликана неможливість виконання зобов'язання саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
63. Наведене свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про відсутність передбачених законом підстав для стягнення з постачальника (відповідача) пені та штрафу за невиконання та неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині поставки товару у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин.
64. Верховний Суд акцентує увагу, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
65. Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
66. З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
67. Частиною п'ятою статті 236 ГПК передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
68. Згідно із частиною четвертою статті 238 ГПК в мотивувальній частині рішення суду зазначається серед іншого, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
69. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 282 ГПК у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
70. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
71. Під час нового розгляду справи необхідно встановити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати належну правову оцінку доводам сторін та наданим на їх підтвердження доказам з урахуванням викладеного в цій постанові та на підставі норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а отже вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного розгляду даної справи.
72. За встановлених фактичних обставин спору, в аспекті встановлення впливу форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на неможливість виконання (належного виконання) відповідачем своїх договірних зобов'язань з поставки товару, судам необхідно врахувати та дослідити дії, які вчинялися, як позивачем так і відповідачем як сторонами договору задля уникнення негативних наслідків їх впливу, а також добросовісність сторін. Зазначені обставини необхідно враховувати, в тому числі зважаючи на зміст договірних правовідносин сторін, узгоджених в пункті 8.1 договору обставин звільнення сторін від відповідальності як за невиконання, так і за неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили. Важливим у цьому аспекті також є недопустимість зловживання правом.
73. При цьому Суд відхиляє як необґрунтовані твердження позивача (скаржника) про неврахування судами умов пунктів 8.2, 11.13 договору, які передбачають обов'язок відповідача повідомити покупця (замовника) про виникнення обставин непереборної сили саме в письмовій, а не в електронній формі.
74. Суд відзначає, що військова агресія проти України станом на 24.02.2022 була непередбачуваною обставиною для будь-якого суб'єкта господарювання, відповідно ці обставини можуть мати ознаки форс-мажорних також у вирішенні питання щодо можливості сторони скористатися у цей період послугами відділення поштового зв'язку.
75. Водночас, як встановили суди, відповідач листом-повідомленням про настання форс-мажорних обставин від 25.02.2022 вих. №075/65-22, направленим засобами електронної пошти, зробив відповідне повідомлення позивачу про настання обставин непереборної сили.
76. При цьому, як правильно зауважили суди, отримання даного повідомлення та відповідність розуміння змісту даного повідомлення підтверджується листами у відповідь на адресу відповідача з посиланням на такий лист та його вихідний номер, зокрема у листі позивача від 25.04.2022 №30.6.2-05-1387 на адресу відповідача.
77. Суд враховує, що у постанові від 20.05.2025 у справі №904/685/24 у подібних правовідносинах Верховний Суд зазначив, що при вирішенні відповідного питання підлягає застосуванню доктрина "лист у відповідь", а тому, за встановлених фактичних обставин цього спору, істотне значення має сам факт дотримання відповідачем вимог умов договору щодо повідомлення контрагента у 7-денний строк про виникнення обставин непереборної сили, ніж спосіб вчинення такого повідомлення, що, в свою чергу, узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.08.2022 у справі №910/5408/21.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
78. Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
79. Згідно з нормами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
80. За змістом частини третьої статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
81. Господарські суди першої та апеляційної інстанцій припустились порушень норм процесуального права, неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для розгляду справи, відтак дійшли передчасних висновків про відмову в задоволенні вимог про стягнення пені та штрафу за невиконання та неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині поставки товар у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин.
82. Ураховуючи викладене вище, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення по суті спору - скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Розподіл судових витрат
83. Відповідно до статті 129 ГПК у зв'язку із скасуванням ухвалених судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судових витрат у справі, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" задовольнити частково.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2024 у справі №904/975/24 скасувати.
3. Справу №904/975/24 передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді О.Р. Кібенко
В.І. Студенець