Постанова від 09.07.2025 по справі 910/15745/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/15745/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Громадянина Болгарії ОСОБА_1 , Громадянина Латвії ОСОБА_2 , Громадянина України ОСОБА_3

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Євсіков О.О.)

від 05.09.2024

на ухвали Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Євсіков О.О.)

від 14.10.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Євсіков О.О.)

від 04.12.2024

у справі № 910/15745/23

за позовом Громадянина Болгарії ОСОБА_1 , Громадянина Латвії ОСОБА_2 , Громадянина України ОСОБА_3

до Міністерства юстиції України,

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача: Офіс Генерального прокурора, Компанія "Віємар Холдінг ЛТД" (VIEMAR HOLDING LND), ОСОБА_4 ,

про визнання протиправним та скасування наказу,

за участю представників учасників справи:

позивача 1 - Друченко А.Ю.

позивача 2 - Друченко А.Ю.

позивача 3 - Друченко А.Ю.

відповідача - Бублик Ю.В.

Офісу Генерального прокурора - Петрик В.А.

Компанії "Віємар Холдінг ЛТД" - Чорний А.О.

ОСОБА_4 - не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Громадянин Болгарії ОСОБА_1 , громадянин Латвії ОСОБА_5 , громадянин України ОСОБА_3 звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі -Мін'юст), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №3516/5 "Про задоволення скарги" від 03.10.2023.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі стверджують, що спірний наказ №3516/5 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав:

- під час прийняття до розгляду скарги було вчинено порушення, адже скарга мала бути залишена без розгляду під час попередньої перевірки, враховуючи положення підпункту 2 частини шостої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань";

- Міністерством було неправильно застосовано норму права, а прийняті рішення суперечать обставинам справи;

- відсутнє нормативно-правове регулювання спірних правовідносин на час їх існування та неможливість застосування до спірних правовідносин норм права, на які посилався відповідач;

- Офісом Генерального прокурора не було доведено обставини, на які він посилався та які висвітлені в наказі;

- скарга не містить жодних відомостей про дату, коли скаржник довідався про оскаржувані реєстраційні дії.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі №910/15745/23 позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 3516/5 "Про задоволення скарги".

2.2. Судове рішення мотивоване наступним:

- Офіс Генерального прокурора міг дізнатися та дізнався про вчинення реєстраційних дій 28.02.2023 - дата внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №1202300000000339 за частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України. Також прокуратурі було відомо про вчинення реєстраційних дій зі змісту ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва Колдіна О.О. від 20.03.2023 у справі № 752/5247/23;

- Офісом Генерального прокурора було подано скаргу до Мінюсту про анулювання реєстраційних дій поза межами двомісячного строку оскарження реєстраційних дій, передбаченого частиною третьою статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань";

- скарга третьої особи не містила жодних відомостей про дату, коли вона дізналась про оскаржувані реєстраційні дії, тим більше, не надано доказів таких обставин (момент отримання такої інформації), у зв'язку із чим Міністерство юстиції України мало б поставити під обґрунтований сумнів правомірність та своєчасність подання такої скарги, зокрема, дотримання скаржником строків, що визначені частиною третьою статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань";

- станом на дату розгляду документів та прийняття рішення державним реєстратором частина перша статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" ще не містила пункту 3-3 та такої підстави для відмови у вчиненні державної реєстрації, як встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України "Про санкції", і вона була введена лише у травні 2023 року. Таким чином, Міністерство юстиції України посилається на норми права, які ще не існували станом на дату прийняття оскаржуваних реєстраційних дій;

- відповідач обґрунтовував свою позицію зокрема тим, що спірні обставини, описані у скарзі, встановлені рішенням суду, а тому є преюдиційними та не підлягають доведенню іншими доказами. Однак ухвалу про арешт майна не можна вважати тим типом судового рішення, яке може бути джерелом преюдиційних обставин. При цьому із ухвали суду жодним чином не вбачається, на підставі яких доказів судом було встановлено дані обставини (суд жодним чином на них не посилається);

- станом на дату вчинення спірних реєстраційних дій у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про ухвалу суду від 11.07.2022 та відомості про арешт корпоративних прав, про заборону реєстраційних дій, були відсутні. Тому виникає питання, яким чином нотаріус або державний реєстратор міг би встановити факт наявності даної ухвали суду та відповідних обмежень, якщо вона була відсутня у Єдиному державному реєстрі судових рішень та у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- оскаржувані реєстраційні дії стосувалися та були вчинені саме із метою повернення часток у юридичних особах (ТОВ "Осокорки-7", ТОВ "Академ-Клуб", ПП "Орєст") знову у володіння Компанії "Пілавер Лімітед" (PILAWER LIMITED);

- усі реєстраційні дії, про протиправність яких зазначає відповідач за так званим принципом "взаємозалежності", були вчинені як раз таки після повернення часток у статутному капіталі ТОВ "Академ-Клуб" та ТОВ "Осокорки-7" у володіння первісного власника - Компанії резидента Кіпру "PILAWER LIMITED", а тому твердження про порушення санкцій та незаконне виведення підсанкційних активів суперечить правовій суті таких правочинів та реєстраційних дій.

2.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 поновлено Компанії "Віємар Холдінг ЛТД" (VIEMAR HOLDING LND) пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі № 910/15745/23 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії "Віємар Холдінг ЛТД" (VIEMAR HOLDING LND) на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі № 910/15745/23.

2.4. Суд апеляційної інстанції, встановивши, що Компанія "Віємар Холдінг ЛТД" (VIEMAR HOLDING LND) не була учасником судового процесу під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції та не отримувала процесуальних документів, дійшов висновку про обґрунтованість обставин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою.

2.5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 залучено до участі у справі № 910/15745/23 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 .

2.6. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 залучено до участі у справі № 910/15745/23 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Компанію "Віємар Холдінг ЛТД" (VIEMAR HOLDING LND).

2.7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі №910/15745/23 скасовано, прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

2.8. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що наказ Міністерства юстиції України від 03.10.2023 № 3516/5 є законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до вимог законодавства, оскільки на час вчинення спірних реєстраційних дій існувало дві заборони на їх проведення, а саме ухвала Личаківського районного суду м. Львова від 11.07.2022, яка набрала законної сили; наявність накладених на ОСОБА_6 та ОСОБА_7 санкцій, відповідно до Закону України "Про санкції", зокрема, блокування активів - тобто тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Тож Міністерство, приймаючи наказ про анулювання реєстраційних дій, цілком правомірно виходив з того, що вони є такими, що не відповідають встановленим в пунктах 7, 8 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" засадам державної реєстрації щодо об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у ЄДР та внесення відомостей до ЄДР виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

Крім того, задовольняючи скаргу ОСОБА_4 , судом апеляційної інстанції враховано, що оспорюваним у цій справі наказом Мін'юсту вирішено анулювати реєстраційні дії, якими фактично було виключено ОСОБА_4 зі складу учасників товариств, а тому, за висновком суду, судове рішення у цій справі безпосередньо стосується законних інтересів цієї особи щодо реалізації ним правомочностей з корпоративних прав.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що судове рішення у даній справі зачіпає права та законні інтереси Компанії "Віємар Холдінг ЛТД" з реалізації юридичною особою корпоративних прав, адже з його прийняттям в будь-якому випадку зазнають змін правомочності з частки Компанії.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2024, від 14.10.2024 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі №910/15745/23, Громадянин Болгарії ОСОБА_1 , Громадянин Латвії ОСОБА_5 , Громадянина України ОСОБА_3 звернулись з касаційною скаргою, якою просять оскаржувані ухвали та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

3.2. Підставами касаційного оскарження Громадянин Болгарії ОСОБА_1 , Громадянин Латвії ОСОБА_5 , Громадянина України ОСОБА_3 визначили пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. Громадянин Болгарії ОСОБА_1 , Громадянин Латвії ОСОБА_5 , Громадянина України ОСОБА_3 підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції зазначають пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважають, що судом застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №923/128/19, від 10.11.2021 у справі №910/9855/20 (щодо застосування статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у взаємозв'язку із пунктами 5, 6 постанови КМУ "Про затвердження Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції" № 1128 від 25.12.2015 ("щодо строків подання скарги")); від 09.06.2022 у справі №520/2098/19 (щодо застосування статей 28, 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у взаємозв'язку із пунктом 11 Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №359/5 від 09.06.2016); від 30.06.2021 у справі №927/889/18 (щодо застосування статті 79 Господарського процесуального кодексу України ("щодо вірогідності доказів")).

3.5. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

3.6. Також підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції зазначають пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважають, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у взаємозв'язку із статтями 25, 28, 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

3.7. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

3.8. Крім того підставою касаційного оскарження ухвал суду апеляційної інстанції зазначають пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважають, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме статті 13, 50, 74, 119, 254, 256, 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки неправомірно та без всебічного дослідження зібраних доказів у справі поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції Компанії "Віємар Холодінг ЛТД" (Viemar Holding LTD) та відкрито апеляційної провадження за її скаргою, та залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

3.9. Компанією "Віємар Холодінг ЛТД" (Viemar Holding LTD) подано клопотання про закриття провадження у справі, оскільки, скаржники, здійснивши посилання на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України послалися на правові висновки, викладені у справах, де правовідносини не є подібними; щодо застосування пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржники безпідставно зазначили про відсутність висновку щодо питання застосування статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у взаємозв'язку із статтями 25, 28, 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", оскільки суд апеляційної застосував висновки Верховного Суду з зазначеного питання, викладені у справах №904/2354/20, №543/730/14-ц; оскільки наявні підстави для закриття провадження у справі, то касаційна скарга в частині оскарження на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу не підлягає задоволенню.

3.10. У відзивах на касаційну скаргу Офіс Генерального прокурора, Компанія "Віємар Холодінг ЛТД" (Viemar Holding LTD) та Міністерство юстиції України проти вимог та доводів касаційної скарги заперечують, просять постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, мотивуючи відзиви тим, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при прийнятті рішення мало місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими тощо.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

26.04.2004 зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "Осокорки-7" (код ЄДРПОУ 40600426) (далі - ТОВ "Осокорки-7"), про що було зроблено запис про державну реєстрацію № 10651020000022853, місцезнаходженням вказаної юридичної особи є місто Київ, вул. Княжий затон, буд. 9-А, офіс 396-А.

Частки у статутному капіталі ТОВ "Осокорки-7" були розподіленні між учасниками, а саме:

- Компанія PILAWER LIMITED, якій належала частка у розмірі 50% статутного капіталу товариства;

- громадянин ОСОБА_8 , якому належала частка у розмірі 30% статутного капіталу товариства;

- громадянин ОСОБА_3 , якому належить частка у розмірі 20% статутного капіталу товариства.

ТОВ "Осокорки-7" було власником/засновником у ПП "Орєст", код ЄДРПОУ 23736152.

12.10.2022 відбулось відчуження частки Компанії PILAWER LIMITED у товаристві на користь ОСОБА_9 , а потім у той же день від ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4 .

24.12.2022 здійснено посвідчення актів приймання-передачі частки із метою повернення переоформленої частки знову на Компанію PILAWER LIMITED та 26.12.2022, 27.12.2022 здійснено державну реєстрацію змін у реєстрі.

27.12.2022 проведено відчуження частки Компанії PILAWER LIMITED на користь громадянина Латвії ОСОБА_2 , який став власником 50% частки у статутному капіталі товариства та проведено державну реєстрацію.

28.12.2022 за №10006510700300022853 проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, вчинену державним реєстратором Овчинніковою В.І. , Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація.

Крім того, судом встановлено, що 26.08.2004 зареєстровано ТОВ "Академ-Клуб" (код ЄДРПОУ 33098121) (далі - ТОВ "Академ-Клуб"), про що зроблено запис про державну реєстрацію №10681020000000655, із місцезнаходженням: 02095, місто Київ, вул. Срібнокільська, буд. 22, офіс 172.

Частки у статутному капіталі вказаного ТОВ "Академ-Клуб" були розподілені між наступними особами:

- Компанія PILAWER LIMITED, якій належала частка у розмірі 50% статутного капіталу товариства;

- Компанія VIEMAR HOLDING LTD, якій належала частка у розмірі 50% статутного капіталу товариства.

12.10.2022 внаслідок правочину відбулося відчуження частки Компанії PILAWER LIMITED на користь ОСОБА_9 , а потім, того ж дня, від ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4

24.12.2022 здійснено посвідчення актів приймання-передачі частки з метою повернення переоформленої частки знову на Компанію PILAWER LIMITED 26.12.2022 та 27.12.2022, здійснено державну реєстрацію змін у реєстрі.

27.12.2022 проведено відчуження часток Компанії PILAWER LIMITED та VIEMAR HOLDING LTD на користь громадянина Болгарії ОСОБА_1 , який став власником 100% частки в статутному капіталі та проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу.

Офіс Генерального прокурора звернувся до Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації територіальних органів Міністерства юстиції України зі скаргою від 11.09.2023 за №10/1/3-2108вих-23, яку зареєстровано в Міністерстві 11.09.2023 за № СК-3610-23.

03.10.2023 Міністерством юстиції України прийнято наказ №3516/5 "Про задоволення скарги" (надалі також - наказ № 3516/5), відповідно до якого, зокрема, вирішено:

1) скаргу Офісу Генерального прокурора від 11.09.2023 №10/1/3-2108вих-23 задовольнити;

2) визнати вчиненими з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та анулювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 12.10.2022 №1000651070026022853 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" та №1000651070027022853 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем Вадимом Вікторовичем, від 26.12.2022 №1000651070028022853 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", від 27.12.2022 №1000651070029022853 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", від 28.12.2022 №1000651070030022853 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", від 29.12.2022 №1000651070031022853 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведені державним реєстратором Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Овчинніковою Вітою Ігорівною щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Осокорки-7", від 12.10.2022 №1000651070064034363 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", № 1000651070065034363 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем Вадимом Вікторовичем, від 26.12.2022 №1000651070066034363 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", від 27.12.2022 №1000651070067034363 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", від 28.12.2022 №1000651070068034363 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", від 29.12.2022 №1000651070069034363 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", №1000657770070034363 "Виправлення помилок", проведені державним реєстратором Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Овчинніковою Вітою Ігорівною щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Академ-Клуб", від 10.02.2023 № 1000681070037060749 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену державним реєстратором Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Овчинніковою Вітою Ігорівною щодо Приватного підприємства "Орєст"".

Виконання пункту 2 наказу покладено на Офіс протидії рейдерству.

Оскаржуваний наказ №3516/5 прийнято на підставі висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 02.10.2023 за результатами розгляду скарги Офісу Генерального прокурора від 11.09.2023 №10/1/3-2108вих-23, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.09.2023 за №СК-3610-23. В указаному висновку викладено, зокрема, таке:

- оскаржуваними реєстраційними діями було змінено, зокрема, учасників, керівників, кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), редакції статутів та інформацію для здійснення зв'язку з юридичними особами;

- рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 19.02.2021 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", уведеному в дію Указом Президента України від 19.02.2021 №64/2021, було застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1 та юридичних осіб згідно з додатком 2;

- шляхом перевірки відомостей ЄДР Колегією встановлено наявність в ньому ухвали Личаківського районного суду міста Львова від 11.07.2022 у справі №463/1712/22, залишеної без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 02.08.2022, якою було, крім іншого, накладено арешт на частки у статутному капіталі та корпоративні права ТОВ "Осокорки-7", якими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 володіють через довірених осіб - ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та КОМПАНІЮ "Пілавер Лімітед" (PILAWER LIMITED) Республіка Кіпр, на частки у статутному капіталі та корпоративні права ТОВ "Академ-Клуб", якими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 володіють через довірених осіб - ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та Компанію PILAWER LIMITED, Республіка Кіпр, а також на частки у статутному капіталі та корпоративні права ПП "Орєст", якими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 володіють через довірених осіб - ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ТОВ "Осокорки-7";

- колегія зазначає, що відомості про ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 11.07.2022 у справі № 463/1712/22, залишену без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 02.08.2022, до ЄДР було внесено реєстраційними діями від 14.03.2023 № 1000659960033022853 "Внесення рішення про заборону вчинення реєстраційних дій" щодо ТОВ "Осокорки-7", від 14.03.2023 №1004159960072057859 "Внесення рішення про заборону вчинення реєстраційних дій" щодо ТОВ "Академ-Клуб" та від 20.09.2023 №1000689960038060749 "Внесення рішення про заборону вчинення реєстраційних дій" щодо ПП "Орєст";

- той факт, що встановлені судом в ухвалі обмеження не було зареєстровано в ЄДР, ведення якого передбачено Законом, сам по собі не може слугувати підставою для висновку про відсутність такого обмеження і про те, що особа має право вільно розпоряджатися корпоративними правами, якщо судом встановлено заборону відчуження корпоративних прав;

- зважаючи на порушення загальних засад державної реєстрації, а саме: об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у ЄДР, інші оскаржувані реєстраційні дії щодо юридичних осіб, унаслідок яких змінено, зокрема, склад учасників, керівника та кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) товариств зі складу учасників ПП "Орєст" відомості про ТОВ "Осокорки-7", також підлягають анулюванню.

Звертаючись з позовом до суду, позивачі зазначили, що спірний наказ № 3516/5 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

5.3. Громадянин Болгарії ОСОБА_1 , Громадянин Латвії ОСОБА_5 , Громадянина України ОСОБА_3 підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції зазначають пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважають, що судом застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду.

Положення статті 287 Господарського процесуального кодексу України спрямовано на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.

Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України; пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України) та пункту 5 частини першої статті 396 Цивільного процесуального кодексу України (пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України; пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 конкретизувала:

- висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу правовідносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин) (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32), від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38), від 11.04.2018 у справі №910/12294/16 (пункт 16), від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40), у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15, від 06.09.2017 у справі №910/3040/16, від 13.09.2017 у справі №923/682/16 тощо);

- висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №373/1281/16-ц, від 16.05.2018 у справі № 760/21151/15-ц, від 29.05.2018 у справах №305/1180/15-ц і №369/238/15-ц (реєстровий номер 74842779), від 06.06.2018 у справах №308/6914/16-ц, №569/1651/16-ц та №372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі №697/2751/14-ц, від 31.10.2018 у справі №648/2419/13-ц, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц тощо).

Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

5.4. Щодо строку звернення зі скаргою Офісом Генерального прокурора.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

За змістом статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає:

1) скарги на проведені державним реєстратором реєстраційні дії;

2) скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України;

3) повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Єдиного державного реєстру іншими особами.

Згідно із частиною шостою статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу:

про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації);

про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації);

про залишення скарги без розгляду по суті.

Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації без розгляду по суті, а у разі, якщо встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання (пункт 1 частини шостої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" реєстраційна дія, проведена всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України "Про санкції", може бути оскаржена суб'єктом, який бере участь у формуванні, реалізації та моніторингу ефективності державної санкційної політики, правоохоронними органами, а також суб'єктом, уповноваженим дорученням Кабінету Міністрів України на здійснення заходів, пов'язаних із тимчасовим управлінням активами, які підлягають стягненню в дохід держави як санкції, протягом двох місяців з дня, коли відповідний суб'єкт дізнався про таку реєстраційну дію.

5.5. Судами обох інстанцій встановлено, що на обґрунтування підстав подання скарги Офісом Генерального прокурора зазначалось, що в рамках моніторингу ефективності спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), передбачених Законом України "Про санкції", застосованих рішеннями Ради національної безпеки і оборони України, введеними відповідними Указами Президента України, отримано інформацію, яка свідчить про можливе створення механізму обходу санкційного режиму та виведення заблокованих активів.

Верховним Судом в постанові від 21.06.2023 у справі №910/2529/22 викладено правову позицію стосовно того, що для з'ясування дати, з якої розпочинається відлік строку, необхідно досліджувати об'єктивні та суб'єктивні фактори, які сприяють реалізації особою зазначеного права.

За загальним правилом строк звернення обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це підтверджений доказами день, коли особа дізналася про рішення державного реєстратора. При цьому "повинна" варто тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Як зазначалось Офісом у суді першої інстанції, про обставини проведення спірних реєстраційних дій йому стало відомо у зв'язку з надходженням запиту журналіста "bihus.info" Максима Опанасенка з приводу стану виконання ухвали Личаківського районного суду міста Львова від 11.07.2022 в частині накладення арешту на частки в статутному капіталі та корпоративні права ТОВ "Академ-Клуб", ПП "Орєст" та ТОВ "Осокорки-7". Тобто після отримання відповідного журналістського звернення Офісом було проведено моніторинг ефективності спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), передбачених Законом України "Про санкції", та встановлено факт здійснення оспорюваних реєстраційних дій всупереч постановленій ухвалі суду про накладення арешту на наведені вище активи (корпоративні права).

Суд першої інстанції, вирішуючи питання звернення Офісу зі скаргою в межах визначених Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" строків, виснував, що оскільки Київська міська прокуратура підконтрольна і підзвітна Офісу Генерального прокурора, який організовує та координує її діяльність, забезпечує належне функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань, то третя особа-1 могла дізнатися та дізналась про вчинення реєстраційних дій 28.02.2023 - дата внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №1202300000000339 за частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України. Також прокуратурі було відомо про вчинення реєстраційних дій зі змісту ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва (суддя Колдіна О.О.) від 20.03.2023 у справі № 752/5247/23.

Втім, суд апеляційної інстанції, не погодився із висновками місцевого господарського суду про те, що Офіс Генерального прокурора міг дізнатися про вчинення реєстраційних дій 28.02.2023, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Згідно з частиною п'ятою статті 7 Закону України "Про прокуратуру" єдність системи прокуратури України забезпечується: 1) єдиними засадами організації та діяльності прокуратури; 2) єдиним статусом прокурорів; 3) єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів; 4) фінансуванням прокуратури виключно з Державного бюджету України; 5) вирішенням питань внутрішньої діяльності прокуратури органами прокурорського самоврядування.

Систему прокуратури України становлять Офіс Генерального прокурора, обласні прокуратури, окружні прокуратури, Спеціалізована антикорупційна прокуратура (частина перша статті 7 Закону України "Про прокуратуру").

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про прокуратуру" Офіс Генерального прокурора організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури, забезпечує належне функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань та його ведення органами досудового розслідування, визначає єдиний порядок формування звітності про стан кримінальної протиправності і роботу прокурора з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури, а також здійснює управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Офісу Генерального прокурора.

Разом з цим відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про прокуратуру" прокурори здійснюють свої повноваження у межах, визначених законом, і підпорядковуються керівникам виключно в частині виконання письмових наказів адміністративного характеру, пов'язаних з організаційними питаннями діяльності прокурорів та органів прокуратури.

Частиною першою статті 36 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Під час здійснення повноважень, пов'язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону, а також зобов'язані виконувати лише такі вказівки прокурора вищого рівня, що були надані з дотриманням вимог цієї статті. Прокурори вищого рівня мають право давати вказівки прокурору нижчого рівня, погоджувати прийняття ним певних рішень та здійснювати інші дії, що безпосередньо стосуються реалізації цим прокурором функцій прокуратури, виключно в межах та порядку, визначених законом (частина третя статті 17 Закону України "Про прокуратуру").

Судами встановлено, що до матеріалів справи долучено копію ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва Колдіна О.О. від 20.03.2023 у справі №752/5247/23, зі змісту якої вбачається, що 12.10.2022 незаконно відбулось відчуження частки Компанії PILAWER LIMITED на користь ОСОБА_9 , який в подальшому відчужив її ОСОБА_4 . Внаслідок цього відчуження частки Компанії PILAWER LIMITED було проведено реєстраційні дії щодо ТОВ "Академ-Клуб" (50 % належало Компанії PILAWER LIMITED) та ТОВ "Осокорки-7" (50 % також належало Компанії PILAWER LIMITED) (у свою чергу ТОВ "Осокорки-7" належало 100 % ПП "Орєст"). У зв'язку з цим, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023100000000339 від 28.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, за фактом незаконного заволодіння часткою Компанії PILAWER LIMITED у ТОВ "Академ-Клуб" та ТОВ "Осокорки-7".

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023100000000339, з якого, на думку суду першої інстанції, мав дізнатись Офіс Генерального прокурора про оскаржувані реєстраційні дії, здійснюється іншим правоохоронним органом - слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві. Доказів здійснення процесуального керівництва саме Офісом Генерального прокурора у цьому провадженні матеріали справи не містять.

При цьому, суд апеляційної інстанції також виходив з того, що виконання Офісом Генерального прокурора функцій адміністратора Реєстру та наявність доступу до відомостей реєстру жодним чином не доводить того, що третя особа-1 була взагалі обізнана про наявність (існування) названого досудового розслідування та, як наслідок, могла безперешкодно бути ознайомлена з інформацією про розслідування. Тобто названий об'єктивний фактор виключає вчинення Офісом дій із пошуку в реєстрі відомостей про таке провадження, а отже і можливість ознайомлення з інформацією про спірні реєстраційні дії раніше, аніж зазначається Офісом.

Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Київська міська прокуратура (код ЄДРПОУ 02910019) та Офіс Генерального прокурора (код ЄДРПУ 00034051) є різними юридичними особами з самостійним функціональним завданнями, а в силу частини першої статті 17 Закону України "Про прокуратуру" прокурори здійснюють свої повноваження у межах, визначених законом, і підпорядковуються керівникам виключно в частині виконання письмових наказів адміністративного характеру, пов'язаних з організаційними питаннями діяльності прокурорів та органів прокуратури. Адміністративне підпорядкування прокурорів не може бути підставою для обмеження або порушення незалежності прокурорів під час виконання ними своїх повноважень.

Наявність адміністративного підпорядкування, за переконанням суду апеляційної інстанції, не доводить того, що Офіс Генерального прокурора був обізнаним про наявність наведеного вище досудового розслідування як такого.

Встановивши з урахуванням стандарту доказування "вірогідності доказів", що відповідачем та Офісом доведено неможливість отримання останнім інформації про спірні реєстраційні дії раніше, аніж за два місяці до звернення зі скаргою, суд апеляційної інстанції, як наслідок, дійшов висновку, що у Міністерства юстиції України були відсутні підстави для залишення скарги без розгляду згідно з пунктом 1 частини шостої статті 34 України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

5.6. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, позивачі посилаються на обставини неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.02.2022 у справі №923/128/19, від 10.11.2021 у справі №910/9855/20 щодо застосування статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у взаємозв'язку із пунктами 5, 6 постанови КМУ "Про затвердження Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції" № 1128 від 25.12.2015 щодо строків подання скарги, від 30.06.2021 у справі №927/889/18 щодо застосування статті 79 Господарського процесуального кодексу України ("щодо вірогідності доказів")).

Так у зазначених справах Верховним судом зроблено загальний висновок згідно якого, у разі, коли встановлено порушення вимог законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги.

При цьому, у справі №923/128/19 правовідносини не стосуються строку звернення зі скаргою, у зазначеній справі досліджувалися обставини наявності/відсутності порушеного права заявника в результаті вчинення реєстраційних дій, а також наявності істотних порушень порядку розгляду скарги Міністерством.

У справі №910/9855/20 судами встановлено ряд істотних порушень під час розгляду скарги, зокрема, не повідомлення заінтересованих осіб про розгляд скарги, а до суду не було надано жодних доказів звернення зі скаргою до Міністерства у строки, встановлені законодавством.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що скаржники посилаються на правові позиції Верховного Суду, пов'язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Аналіз висновків суду апеляційної інстанції у справі, що переглядається, та в наведених скаржниками постановах Верховного Суду свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення.

Таким чином, судові рішення, на які посилаються позивачі, ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання на те, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду, є безпідставними.

У справі №927/889/18 предметом спору було визнання недійсним договору про зворотну фінансову допомогу в межах справи про банкрутство. За результатами касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що застосований судами першої та апеляційної інстанцій підхід в оцінці доказів відповідає вимогам процесуального законодавства. Дослідивши обставини справи на підставі наданих учасниками пояснень і доказів, суди дійшли висновку про наявність підстав вважати, що надані ПП "Молокозавод - Олком" в якості фінансової допомоги грошові кошти фактично є коштами ПП "Молокозавод - Олком", які були перераховані останнім в липні 2018 року на рахунки ТОВ "ЕКСПРЕС ТРАНЗИТ ГРУП" через декілька транзитних фірм (ТОВ "Компанія "Продекс" і ТОВ "Інтранс Корпорейшн"), з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів, адже у ТОВ "ЕКСПРЕС ТРАНЗИТ ГРУП" не було на банківських рахунках власних грошових коштів у розмірі 23 224 262,00 грн за відсутності доказів ведення цим товариством господарської діяльності у 2018 році.

У справі, що переглядається, судом апеляційної інстанції також застосовано стандарт доказування "вірогідності доказів" та встановлено, що скаржники на підтвердження власної позиції з урахуванням зазначеного стандарту доказування до матеріалів справи не представили більш переконливі докази про обставину обізнаності Офісу Генерального прокурора з оскаржуваними реєстраційними діями раніше, аніж вказана офісом дата.

Отже аналіз висновків, зроблених судом апеляційної інстанції не свідчить про їх невідповідність висновкам, зробленим у зазначеній скаржником справі стосовно застосування положень статті 79 Господарського процесуального кодексу України, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені на відмінних встановлених судами обставинах справи. До того ж спірні правовідносини у зазначеній справі та у справі, що переглядається, не є подібними.

5.7. Щодо доводів касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №520/2098/19 стосовно застосування статей 28, 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у взаємозв'язку із пунктом 11 Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №359/5 від 09.06.2016.

За переконанням скаржників судом апеляційної інстанції було застосовано положення пункту 11 Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи без врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №520/2098/19, оскільки на думку скаржників пункт 11 Порядку суперечить статтям 28, 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". Скаржники стверджують, що у відповідності до частини четвертої статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відмова у державній реєстрації з підстав не передбачених цією статтею, а також відмова у державній реєстрації (легалізації) професійної спілки, її організації або об'єднання не допускається. Статтею 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації, серед яких, на момент вчинення реєстраційних дій, була відсутня така підстава як встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України "Про санкції", оскільки пункт 3-3 частини першої статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" згідно якого підставою для відмови у державній реєстрації є встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України "Про санкції", які унеможливлюють проведення державної реєстрації, введено у дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення непорушності майнових прав", який набрав чинності лише 22.07.2023.

Відповідно до пункту 11 Порядку (станом на дату вчинення спірних реєстраційних дій) державний реєстратор за наявності підстав для відмови у державній реєстрації, визначених статтею 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", у тому числі у зв'язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 16 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції", за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру формує повідомлення про відмову у державній реєстрації із зазначенням виключного переліку підстав для відмови та рішення суб'єкта державної реєстрації про відмову у державній реєстрації, що за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру розміщується на порталі електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг у день відмови у державній реєстрації.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставами для визнання прийнятою з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та анулювання реєстраційної дії є такі:

а) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор провів реєстраційну дію з порушенням загальних засад державної реєстрації, визначених пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 4 цього Закону. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну засаду державної реєстрації (з посиланням на відповідне положення цього Закону), з порушенням якої державним реєстратором проведено реєстраційну дію;

б) Міністерством юстиції України встановлено, що реєстраційні дії проведено за наявності підстав для відмови в державній реєстрації. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну підставу (з посиланням на відповідне положення цього Закону), всупереч якій проведено реєстраційну дію;

в) Міністерством юстиції України встановлено, що реєстраційні дії проведено всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України "Про санкції". У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну санкцію (з посиланням на відповідне положення Закону України "Про санкції"), всупереч якій проведено реєстраційну дію.

В результаті законодавчих змін, що відбулись на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення непорушності майнових прав" від 03.05.2023, Міністерству юстиції України надано повноваження приймати рішення, зокрема, про визнання вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання реєстраційної дії з чітко встановленою регламентацією підстав для такого визнання та лише у випадку неможливості відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Міністерство у висновку центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 02.10.2023, що став підставою для прийняття наказу, з урахуванням положень частин шостої та сьомої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення непорушності майнових прав" від 03.05.2023) виходило з того, що оскільки оскаржувані реєстраційні дії проведені з порушенням загальних засад державної реєстрації, визначених пунктами 7, 8 частини першої статті 4 цього Закону, якими передбачено, що державна реєстрація базується на таких основних принципах, як об'єктивність, достовірність та повнота відомостей у ЄДР та внесення відомостей до ЄДР виключно на підставі та відповідно до цього Закону, а також у зв'язку з неможливістю відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 34 Закону, а допущені при проведенні оскаржуваних реєстраційних дій порушення не є формальними (несуттєвими) помилками та впливають на об'єктивність, достовірність та повноту відомостей ЄДР, такі дії підлягають анулюванню, а скарга - задоволенню (пункт 30 Висновку).

Тобто, ухвалюючи рішення про анулювання реєстраційних дій у зв'язку з визнанням їх такими, що вчинені з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" - загальних засад державної реєстрації, передбачених пунктами 7, 8 частини першої статті 4 цього Закону, Мін'юст керувався положеннями чинної на час прийняття наказу редакції норми підпункту а) пункту 1 частини сьомої статті 34 Закону, а саме визнання вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання реєстраційної дії, анулювання рішення територіального органу Міністерства юстиції України.

При цьому, суд апеляційної інстанції врахував абзац 4 частини другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення непорушності майнових прав", згідно з якими повноваження Міністерства юстиції України щодо визнання прийнятим (вчиненої) з порушенням закону та анулювання рішення державного реєстратора (реєстраційної дії) поширюються також на рішення державного реєстратора (реєстраційні дії), прийняті (вчинені) до набрання чинності цим Законом.

Одночасно суд звернув увагу на те, що відсутність в нормі статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" положень про таку підставу для відмови у вчиненні державної реєстрації, як встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України "Про санкції" (станом на дату вчинення спірних реєстраційних дій) не виключало можливість надання реєстратором відмови у державній реєстрації на підставі пункту 5 частини першої статті 28 цього Закону (документи суперечать вимогам Конституції та Законів України).

Адже у відповідності до рішень РНБО України від 19.02.2021 та 19.10.2022 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", прийнятих на підставі норм Закону України "Про санкції", до підсанкційних осіб застосовано санкції із тимчасового позбавлення права користування та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядженням ними та запобігання виведенню капіталів за межі України.

До того ж, суд апеляційної інстанції зазначив, що Мін'юст у своєму висновку, що став підставою для прийняття оспорюваного наказу, не посилався на положення пункту 3-3 частини першої статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та підпункту в) пункту 1 частини сьомої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", а виходив із невідповідності такої державної реєстрації основним принципам, на яких вона базується. Тобто рішення про анулювання прийнято на підставі підпункту а) пункту 1 частини сьомої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

У справі №520/2098/19, про незастосування висновків яких стверджують скаржники, предметом спору було визнання протиправною бездіяльність військомату, яка полягала у не виготовленні та не направленні до Пенсійного фонду нової довідки про розмір грошового забезпечення.

При цьому у зазначеній справі відсутні будь-які посилання та/або висновки про застосування статей 28, 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у взаємозв'язку із пунктом 11 Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №359/5 від 09.06.2016.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що предмет, підстави та зміст спірних правовідносин у справі №520/2098/19 є неподібними зі спірними правовідносинами у справі № 910/15745/23, що розглядається. Відтак доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №520/2098/19 є безпідставними.

5.8. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не була належно обґрунтована та не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

З огляду на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася, касаційне провадження в цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

5.9. Також підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції скаржники зазначають пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважають, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у взаємозв'язку із статтями 25, 28, 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Скаржники стверджують, що станом на дату вчинення реєстраційних дій у ЄДР та у ЄДРСР були відсутні відомості про ухвалу Личаківського районного суду м. Львова у справі №463/1712/22 від 11.07.2022, а тому приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач В.В. та державний реєстратор Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації Овчіннікова В.І. не могли знати про існування арешту, накладеного на частки у статутному капіталі товариств, якими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 володіють через довірених осіб - ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та Компанію "Пілавер Лімітед".

З огляду на зазначене, на думку скаржників, судом було неправильно застосовано положення статті 44 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у взаємозв'язку із статтями 25, 28, 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" - за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах у разі відсутності у ЄДР та ЄДРСР заборони вчинення реєстраційних дій.

Як зазначалося Офісом у скарзі до Мін'юсту, у жовтні та грудні 2022 року, а також у лютому 2023 року стосовно "ТОВ "Осокорки-7", ТОВ "Академ-Клуб" і ПП "Орєст", незважаючи на наявність ухвали слідчого судді від 11.07.2022 про арешт часток в статутному капіталі, внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в результаті яких змінено склад засновників (учасників) або відомості про засновників (учасників) юридичних осіб чи кінцевого бенефіціарного власника або відомостей про нього тощо.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 11.07.2022 у справі № 463/1712/22 накладено арешт на частки в статутному капіталі та корпоративні права "ТОВ "Осокорки-7", ТОВ "Академ-Клуб" і ПП "Орєст".

Встановлені судом в ухвалі обмеження не були зареєстровані у відповідному реєстрі.

За висновком суду апеляційної інстанції, той факт, що встановлені судом в ухвалі обмеження не були зареєстровані у відповідному реєстрі, сам по собі не може слугувати підставою для висновку про відсутність такого обмеження і про те, що особа має право вільно розпоряджатися корпоративними правами, не виконуючи судовий акт.

Верховний Суд у постанові від 11.11.2021 у справі № 904/2354/20 висловив правову позицію, відповідно до якої наявність ухвали про забезпечення позову, якою заборонено державним реєстраторам будь-яких органів, нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій держаних реєстраторів, які мають відповідні повноваження, вносити відомості та/або зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є безумовною підставою для скасування запису незалежно від того, чи була в Єдиному державному реєстрі заборона на момент вчинення дії.

Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №543/730/14-ц.

Ці ж висновки були застосовані Верховним Судом і при розгляді справи №910/10417/22 про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції, в якій спірні правовідносини з огляду на їх суть (предмет та підстави) та суб'єктний склад учасників справи є аналогічними до правовідносин, які виникли між учасниками справи, що переглядається.

Судом апеляційної інстанції було враховано висновки Верховного Суду, що були викладені у постанові від 11.11.2021 у справі №904/2354/20, в якій в ЄДР на момент вчинення реєстраційних дій були відсутні відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії та докази доведення цієї заборони до відома реєстратора.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції діяв у відповідності до законодавчих приписів та вирішив питання правомірності скасування реєстраційних дій, вчинених під час наявності судового рішення про арешт корпоративних прав, з урахуванням відповідних правових висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції констатує про необхідність закриття касаційного провадження у справі №910/15745/23 відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, оскільки після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у постановах від 11.11.2021 у справі №904/2354/20, від 25.06.2024 у справі №910/10417/22 вже викладав висновок щодо вчинення реєстраційних дій за відсутності відомостей про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії у відповідно реєстрі у подібних правовідносинах, отже, обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися.

5.10. Крім того підставою касаційного оскарження зазначають пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважають, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме статті 13, 50, 74, 119, 254, 256, 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки неправомірно та без всебічного дослідження зібраних доказів у справі поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції Компанії "Віємар Холодінг ЛТД" (Viemar Holding LTD) та відкрито апеляційне провадження за її скаргою, та залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Як зазначалося вище, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 поновлено Компанії "Віємар Холдінг ЛТД" (VIEMAR HOLDING LND) пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі № 910/15745/23 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії "Віємар Холдінг ЛТД" (VIEMAR HOLDING LND) на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі № 910/15745/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 залучено до участі у справі № 910/15745/23 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Компанію "Віємар Холдінг ЛТД" (VIEMAR HOLDING LND).

На обґрунтування підстав для звернення з апеляційною скаргою Компанія "Віємар Холдінг ЛТД" зазначала, що суд першої інстанції вирішив питання про права та інтереси Компанії "Віємар Холдінг ЛТД"; розглянув спір про право у правовідносинах, учасником яких була Компанія на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції; в оскаржуваному рішенні містяться судження про права Компанії "Віємар Холдінг ЛТД" у відповідних правовідносинах.

За доводами апелянта на підставі договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Академ-Клуб" від 22.12.2020 Компанія набула права на частку у товаристві.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 28.12.2022 державним реєстратором Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Овчинніковою В.І. було проведено реєстраційну дію № 1000651070068034363, якою було змінено склад учасників ТОВ "Академ-Клуб", а саме виключено зі складу учасників Компанію "Віємар Холдінг ЛТД" з її часткою і включено до складу учасників ТОВ "Академ-Клуб" громадянина Болгарії ОСОБА_1 (позивача-1).

Компанія "Віємар Холдінг ЛТД" зверталась до Мін'юсту задля оскарження реєстраційної дії про зміну складу учасників ТОВ "Академ-Клуб", однак наказом Мін'юста від 18.12.2023 № 2921/7 було залишено без розгляду скаргу Компанії у зв'язку з тим, що Мін'юстом за результатами розгляду скарг з таких саме питань вже приймалися рішення про задоволення скарги. Так, Мін'юст вже прийняв наказ, яким було анульовано ряд реєстраційних дій, зокрема, ті, що були предметом оскарження в скарзі Компанії "Віємар Холдінг ЛТД" від 26.01.2023.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судове рішення у цій справі зачіпає права та законні інтереси Компанії "Віємар Холдінг ЛТД" з реалізації юридичною особою корпоративних прав, адже з його прийняттям в будь-якому випадку зазнають змін правомочності з частки цього Компанії.

В контексті наведених висновків колегія суддів встановила, що Компанія є особою, яка не брала участі у справі, проте суд вирішив питання про її законний інтерес, а відповідно до статті 254 Господарського процесуального кодексу України Компанія наділена правом на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі.

Оскільки Компанія "Віємар Холдінг ЛТД" (VIEMAR HOLDING LND) не була учасником судового процесу під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції та не отримувала процесуальних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість обставин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою.

Доводи касаційної скарги в цій частині встановлених судом апеляційної інстанції обставин не спростовують, зводяться до незгоди із наданою оцінкою судом апеляційної інстанції в частині поновлення Компанії строку на апеляційне оскарження, а відтак не підлягають задоволенню. До того ж, посилаючись на пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України стосовно того, що суд не дослідив зібрані у справі докази, скаржники в касаційній скарзі не зазначають які саме докази не дослідив суд.

Також ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 та від 14.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та залучено до участі у справі № 910/15745/23 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 .

Звертаючись до суду апеляційної інстанції зі скаргою, ОСОБА_4 вказував на те, що оскаржуване рішення безпосередньо стосується його прав та інтересів на частку в статутному капіталі ТОВ "Осокорки-7", ТОВ "Академ-Клуб" та права на розгляд скарги щодо реєстраційної дії з виключення його зі складу учасників названих товариств.

За доводами ОСОБА_4 , він набув частку в статутному капіталі ТОВ "Осокорки-7", за наслідками чого була проведена реєстраційна дія №1000651070027022853. Але, надалі було проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу від 26.12.2022 № 1000651070028022853, якою було виключено ОСОБА_4 зі складу учасників цього товариства.

Також, за доводами останнього, він набув частку в статутному капіталі ТОВ "Академ-Клуб", про що внесено до реєстру запис реєстраційної дії №1000651070065034363, яка в результаті державної реєстраційної зміни до відомостей про юридичну особу від 26.12.2022 № 1000651070066034363 була змінена та виключено ОСОБА_4 зі складу учасників ТОВ "Академ-Клуб".

Крім того ОСОБА_4 зазначав, що Міністерством юстиції України було відмовлено в розгляді його скарг на вищенаведені дії через те, що за результатами розгляду скарги Офісу Генерального прокурора від 11.09.2023 року № 10/1/3- 2108вих-23 прийнято Наказ, яким анульовано ряд реєстраційних дій в т.ч. відносно ТОВ "Осокорки-7", ТОВ "Академ-Клуб" про виключення останнього зі складу учасників цих товариств.

Враховуючи те, що оспорюваним у цій справі наказом Мін'юсту вирішено анулювати реєстраційні дії, якими фактично було виключено ОСОБА_4 зі складу учасників товариств, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судове рішення у цій справі безпосередньо стосується законних інтересів цієї особи щодо реалізації ним правомочностей з корпоративних прав. А тому, відповідно до статті 254 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_4 наділений правом на звернення з апеляційною скаргою в межах розгляду цього спору.

Враховуючи зазначене, відсутні підстави для твердження, що апеляційним судом безпідставно розглянуто скарги зазначених осіб. Доводи касаційної скарги зазначеного не спростовують та не можуть слугувати підставою для скасування судових рішень суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції не допущено процесуальних порушень при перегляді рішення місцевого господарського суду, а відтак касаційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Оскільки після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у постановах від 11.11.2021 у справі № 904/2354/20, від 25.06.2024 у справі № 910/10417/22 вже викладав висновок щодо вчинення реєстраційних дій за відсутності відомостей про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії у відповідному реєстрі у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/15745/23 відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України в цій частині.

6.2. Згідно із пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, про те, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених скаржником постановах Верховного Суду не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, оскільки правовідносини у зазначених справах не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивачів в цій частині.

6.3. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень суду апеляційної інстанції.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Громадянина Болгарії ОСОБА_1 , Громадянина Латвії ОСОБА_2 , Громадянина України ОСОБА_3 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Громадянина Болгарії ОСОБА_1 , Громадянина Латвії ОСОБА_2 , Громадянина України ОСОБА_3 в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3. Касаційну скаргу Громадянина Болгарії ОСОБА_1 , Громадянина Латвії ОСОБА_2 , Громадянина України ОСОБА_3 в іншій частині залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у справі № 910/15745/23 - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко