09 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/9149/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Удалова О.Г.)
від 02.12.2024
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Удалова О.Г.)
від 19.12.2024
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.)
від 14.04.2025
у справі № 910/9149/24
за позовом Акціонерного товариства "Енергетична Компанія України"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення грошових коштів,
за участю представників учасників справи:
позивача - Ліневич Л.В.
відповідача - Тєплова В.С.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Енергетична Компанія України" (далі - АТ "Енергетична Компанія України") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго") про стягнення грошових коштів у сумі 140 327 453,67 грн (138 525 165,89 грн основного боргу, 1 303 256,46 грн втрат від інфляції, 499 031,32 грн 3% річних).
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань при врегулюванні небалансів за договором № 2309-01024 від 18.07.2022.
1.3. Позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 138 525 165,89 грн основної заборгованості, 2 142 226,98 грн втрат від інфляції, 1 248 429,74 грн 3% річних, яку ухвалою від 07.10.2024 прийнято до розгляду.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі №910/9149/24 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Акціонерного товариства "Енергетична Компанія України" 138 525 165,89 грн основної заборгованості, 2 142 226,98 грн інфляційних нарахувань, 1 248 429,74 грн 3% річних.
2.2. Задовольняючи позовні вимоги суд послався на те, що враховуючи неоплату відповідачем рахунків, які виставлені за небаланси електричної енергії за спірний період, що мали бути оплачені останнім на користь позивача, вимога останнього про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 138 525 165,89 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також, суд, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та втрат від інфляції, дійшов висновку, що останні виконані арифметично вірно та відповідно до норм чинного законодавства та підлягають задоволенню.
2.3. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/9149/24 заяву Акціонерного товариства "Енергетична Компанія України" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Акціонерного товариства "Енергетична Компанія України" 40 000,00 грн витрат на правничу допомогу. В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
2.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/9149/24 залишено без змін.
2.5. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з тих самих мотивів, що і суд першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції погодився із розрахунком 3% річних та інфляційних, зазначивши що вони є арифметично вірними та такими, що відповідають чинному законодавству. Щодо додаткового рішення, суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого господарського суду, що 40 000,00 грн є обґрунтованим та співмірним розміром витрат на правову допомогу.
2.6. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 у справі №910/9149/24 заяву Акціонерного товариства "Енергетична Компанія України" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Акціонерного товариства "Енергетична Компанія України" 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2024, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 у справі №910/9149/24, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось з касаційною скаргою, якою просить скасувати оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Також просить скасувати додаткове рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції в частині залишення його без змін та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат в повному обсязі.
3.2. Підставами касаційного оскарження Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" визначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
3.4. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 924/2/21, від 26.06.2020 у справі №905/21/19, від 22.01.2025 у справі №910/18572/23 (щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України стосовно перевірки правильності нарахування сукупного індексу інфляції); від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, від 09.06.2020 у справі № 466/9758/16-ц, від 15.04.2020 у справі № 199/3939/18-ц, від 11.06.2020 у справі №821/227/17 (щодо застосування статті 126 Господарського процесуального кодексу України стосовно розподілу між сторонами інших судових витрат (витрати на професійну правничу допомогу адвоката)).
Щодо оскарження судових рішень в частині стягнення суми основного боргу, скаржник зазначає, що судами не було взято до уваги законодавчі вимоги щодо порядку розрахунків на балансуючому ринку виключно з рахунку відповідача зі спеціальним режимом використання, не враховано обставин, що виключають вину відповідача.
3.5. У відзиві на касаційну скаргу позивач проти її доводів та вимог заперечує, з підстав, викладених у ньому, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Наказом НЕК "Укренерго" від 03.04.2019 № 204 затверджені умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії, із подальшими змінами в редакції наказів НЕК "Укренерго" від 08.07.2019 № 366, від 07.08.2019 № 423, від 06.03.2020 № 85, від 26.11.2020 № 634, від 21.12.2020 № 709, від 05.01.2021 № 6, від 25.02.2021 № 111, від 16.03.2021 № 141, від 01.06.2021 № 303, від 31.01.2022 № 58, від 21.04.2022 № 161, від 16.05.2022 № 176, від 09.06.2022 № 236 від 27.01.2023 № 58, від 01.03.2024 № 117, від 24.06.2024 № 360 та від 08.07.2024 № 393.
18.07.2022 між Акціонерним товариством "Енергетична компанія України" (далі - СВБ) як стороною, відповідальною за баланс, укладено з НЕК "Укренерго" (далі - ОСП, АР) договір про врегулювання небалансів електричної енергії № 2309-01024 (далі - договір) шляхом подання відповідної заяви про приєднання до такого договору та акцептування відповідачем вказаної заяви позивача.
Відповідно до пункту 1.2 договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність як СВБ.
Згідно з пунктом 1.3 договору СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи.
Як визначено пунктом 1.4 договору ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку).
Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку (пункт 1.5 договору).
Відповідно до пункту 2.1 договору вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються адміністратором розрахунків (АР) для кожного розрахункового періоду доби згідно з Правилами ринку; оплата платежів відповідно до договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених чинним законодавством; за підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії.
Порядок розрахунків обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначаються Правилами ринку (пункт 2.2 договору).
Згідно з пунктом 3.2 договору ОСП має право на своєчасну оплату вартості небалансу електричної енергії, що склався на ринку в певному розрахунковому періоді.
Відповідно до пункту 3.4 договору СВБ має право отримувати плату за електричну енергію, продану ОСП за результатом врегулювання небалансів на ринку електричної енергії та за результатом інших платежів, передбачених Правилами ринку.
Як погоджено у пункті 5.1 договору, виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, відбувається згідно з процедурами та графіками, передбаченими Правилами ринку, та відповідно до умов договору.
Згідно з пунктом 5.2 договору СВБ, що є електропостачальником, повинна відкрити в одному з уповноважених банків поточний рахунок зі спеціальним режимом використання; учасник ринку повинен укласти будь-які необхідні угоди з його розрахунковим банком для здійснення платежів у відповідності до процедур та графіків, визначених Правилами ринку.
Відповідно до пункту 5.3 договору СВБ, у якої виникли зобов'язання перед ОСП щодо оплати за небаланс електричної енергії, вносить плату за електричну енергію виключно на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання ОСП, визначений у реквізитах Договору.
Подання платіжних документів здійснюється сторонами згідно з Правилами ринку (пункт 5.6 договору).
Як погоджено у пункті 9.1 договору останній набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заявки-приєднання до договору і є чинним до 31 грудня включно року, в якому була надана заявка-приєднання; після реєстрації учасника ринку ОСП зобов'язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру.
Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії договору з ініціативою щодо його розірвання, то договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (пункт 9.2 договору).
Протягом періоду з 01.01.2024 по 30.06.2024 ПрАТ "НЕК Укренерго" через систему управління ринком виставив рахунки (інвойси) за небаланси електричної енергії, згідно з якими відповідач зобов'язаний сплатити позивачу за придбану електроенергію з метою врегулювання небалансів 138 525 165,89 грн, а саме: рахунки № 0602202400162 від 06.02.2024 за період 21.01.2024 - 31.01.2024 на суму 12 606 096,67 грн; № 1502202400409 від 15.02.2024 за період 01.02.2024 - 10.02.2024 на суму 1 856 343,86 грн; № 0606202400404 від 06.06.2024 за період 21.05.2024 - 31.05.2024 на суму 34 227 751,60 грн; № 1406202400164 від 14.06.2024 за період 01.06.2024 - 10.06.2024 на суму 62 205 080,51 грн; № 2606202400164 від 26.06.2024 за період 11.06.2024 - 20.06.2024 на суму 12 537 194,87 грн; № 0407202400393 від 04.07.2024 за період 21.06.2024 - 30.06.2024 на суму 15 092 698,38 грн.
Крім того, як вказує позивач, між ним та відповідачем у системі АСКОД були підписані акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, а саме:
- акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.01.2024 № ВН/24/01-2309 за договором від 18.07.2022 № 2309-01024;
- акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 29.02.2024 № ВН/24/02-2309 за договором від 18.07.2022 № 2309-01024;
- акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.03.2024 № ВН/24/03-2309 за договором від 18.07.2022 № 2309-01024;
- акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.04.2024 № ВН/24/04-2309 за договором від 18.07.2022 №2309-01024;
- акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.05.2024 № ВН/24/05-2309 за договором від 18.07.2022 № 2309-01024;
- акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.06.2024 № ВН/24/06-2309 за договором від 18.07.2022 № 2309-01024.
Також були підписані акти корегування до вищевказаних актів, а саме:
- акт-корегування (врегулювання) № ВР/24/01-2309 до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.01.2024 № ВН/24/01-2309 від 21.05.2024;
- акт-корегування (врегулювання) № ВР/24/02-2309 до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 29.02.2024 № ВН/24/02-2309 від 05.06.2024;
- акт-корегування (врегулювання) № ВР/24/03-2309 до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.03.2024 № ВН/24/03-2309 від 14.06.2024;
- акт-корегування (врегулювання) № ВР/24/04-2309 до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.04.2024 № ВН/24/04-2309 від 27.06.2024;
- акт-корегування (врегулювання) № ВР/24/05-2309 до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.05.2024 № ВН/24/05-2309 від 28.06.2024.
Вказані документи були направлені та підписані в електронному вигляді, що підтверджується накладенням кваліфікаційного електронного підпису сторонами, а з 01.01.2023 обмін документами відбувається за допомогою системи АСКОД.
Враховуючи неоплату відповідачем рахунків, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 138 525 165,89 грн основної заборгованості; 2 142 226,98 грн втрат від інфляції; 1 248 429,74 грн 3% річних.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
5.3. Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначено Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі також - Закон).
Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, зокрема, про врегулювання небалансів.
Згідно з частиною першою статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.
За змістом статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії. З метою врегулювання небалансів з оператором системи передачі учасник ринку має стати стороною, відповідальною за баланс, або передати свою відповідальність іншій стороні, відповідальній за баланс, шляхом входження до балансуючої групи. Електропостачальники є сторонами, відповідальними за баланс своїх споживачів. Сторони, відповідальні за баланс, зобов'язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі. Купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, здійснюється між стороною, відповідальною за баланс, та оператором системи передачі за договором про врегулювання небалансів. Оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором. Вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку. Під час визначення обсягів небалансів електричної енергії правила ринку визначають порядок урахування обсягів електричної енергії, відпущеної та/або спожитої постачальником допоміжних послуг у разі фактичного надання допоміжних послуг.
5.4. Відповідно до підпунктів 1.2.1, 1.3.2 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307 учасниками ринку електричної енергії є: виробники; електропостачальники; трейдери; ОСП; ОСР; ОР; гарантований покупець; споживачі, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цими Правилами та Законом. Для суб'єктів господарювання, визначених у підпункті 1.2.1 глави 1.2 цього розділу (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) обов'язковою умовою участі на ринку електричної енергії є укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії з ОСП, що є договором приєднання, типова форма якого наведена в додатку 1 до цих Правил. Учасники ринку укладають договір про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом приєднання до договору.
Згідно із підпунктами 1.1.2, 1.11.1 та 1.11.8 Правил ринку система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що складається з окремих систем та підсистем, які забезпечують автоматичне управління даними та процесами, а також виконання розрахунків, передбачених цими Правилами, з урахуванням інтеграції з іншими програмно-інформаційними комплексами, які забезпечують необхідні функції. За допомогою СУР здійснюється управління процесами, зокрема проведенням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів діяльності на ринку електричної енергії згідно з цими Правилами. АР (адміністратор розрахунків) надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком. Авторизація користувачів системи відбувається із застосуванням особистого кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).
5.5. Судами встановлено, що позивач як учасник ринку використовує у своїй діяльності систему управління ринком через мережу Інтернет за http://mms.ua.energy/.
5.6. Пунктом 7.3.1 Правил ринку визначено, що адміністратор розрахунків (АР) на щодекадній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що адміністратор розрахунків (АР) зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
Згідно з пунктом 7.7.3 Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок адміністратора розрахунків здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа.
У той же час, згідно з пунктом 7.7.1 Правил ринку платіжні документи для декади надаються відповідним учасникам ринку не пізніше четвертого робочого дня після останнього дня цієї декади, а згідно з пунктом 7.7.4 цих же Правил оплата платіжного документа з банківського рахунку адміністратора розрахунків на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.
5.7. Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновків, що оскільки обов'язок щодо виставлення рахунків на суми, які адміністратор розрахунків зобов'язаний сплатити протягом відповідного періоду покладений саме на відповідача - Приватне акціонерне товариство "НЕК "Укренерго", останній повинен був оплатити їх протягом чотирьох робочих днів з дати виставлення рахунків.
5.8. Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
5.9. Частиною першою статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.
Згідно з частиною четвертою статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов'язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банків. Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на: 1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників; 2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників; 3) поточний рахунок оператора системи передачі. З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.
5.10. Разом з тим, як встановлено судами, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати зазначених вище рахунків, не здійснив оплату за вироблену позивачем у період з 01.01.2024 по 30.06.2024 електричну енергію для врегулювання небалансів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 138 525 165,89 грн.
5.11. Заперечуючи висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення основної заборгованості, скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення на користь позивача заборгованості у судовому порядку з огляду на те, що відповідач оплачує придбану балансуючу електричну енергію з поточного рахунка зі спеціальним режимом використання після надходження коштів на цей рахунок від інших учасників балансуючого ринку.
Втім, відхиляючи зазначені доводи відповідача, суди обох інстанцій виходили з наступного.
Частиною першою статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини другої статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Верховний Суд у постанові від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21 сформував правову позицію щодо застосування положень статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії, відповідно до якої зміст статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов'язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов'язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати за договором".
Також у справі № 910/6636/21 Верховний Суд, спростовуючи твердження скаржника, що прострочення виникло не з його вини, оскільки він міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників, зазначив, що наявність рахунку із спеціальним режимом використання не виключає застосування до споживача пені за прострочення в оплаті отриманої електричної енергії, а також відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.
Зазначену правову позицію також підтримано і об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.02.2023 у справі №910/9374/21. Крім того подібні за змістом висновки щодо застосування частини четвертої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" викладено також у постановах Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №910/18611/21 та від 09.03.2023 у справі №910/18613/21.
За таких обставин колегією суддів відхиляються доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення на користь позивача заборгованості та нарахованих на неї 3% річних та інфляційних, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв'язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.
При цьому колегія суддів звертає увагу скаржника, що касаційна скарга містить лише доводи не погодження в цій частині з висновками судів попередніх інстанцій, та не містить обґрунтування підставою касаційного оскарження, як того вимагають положення частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.12. Посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник, зазначає про застосування судами попередніх інстанцій норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (щодо перевірки нарахувань інфляційних втрат), викладених у постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 924/2/21, від 26.06.2020 у справі №905/21/19, від 22.01.2025 у справі №910/18572/23.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 зазначила, що разом з тим, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 921/542/20.
Доводи скаржника у цій справі зводяться до того, що судами попередніх інстанцій не перевірено правильності нарахування інфляційних, оскільки, за переконанням скаржника, позивачем не здійснено заокруглення сукупного індексу інфляції до десяткового числа після коми. При цьому скаржник не зазначає про наявність різниці між нарахуваннями інфляційних втрат, не здійснює власного перерахунку та не надає контррозрахунок.
У постанові від 23.09.2021 у справі № 924/2/21, на яку посилається скаржник, Верховний Суд, перевіряючи правильність нарахування сукупного індексу інфляції відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, не погодився з правильністю визначення судами попередніх інстанцій величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції) та зазначив, що такий індекс має заокруглюватися до десяткового числа після коми. Так, Верховний Суд, зокрема, зауважив, що за період з червня до жовтня 2019 року сукупний індекс інфляції складає 100%, а не 99,99% (як визначено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції), а за період із травня до жовтня 2020 року при заокруглюванні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатись як 101,2%, а не 101,19%, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України.
Аналогічний висновок щодо правильності визначення величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, на яку посилається скаржник.
У цій справі, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати в розмірі 2 142 226,98 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).
Оцінивши наданий позивачем розрахунок суми інфляційних втрат, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний господарський суд, встановив, що здійснені позивачем нарахування є арифметично правильними, здійснені відповідно до приписів чинного законодавства, а відтак позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 2 142 226,98 грн є обґрунтованими.
Верховний Суд звертає увагу, що враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини цієї справи, місцевий та апеляційний господарські суди перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат встановили його відповідність умовам чинного законодавства, водночас скаржник, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій у цій частині, зокрема стверджуючи, що позивачем не здійснено заокруглення сукупного індексу інфляції до десяткового числа після коми, при цьому не зазначаючи власних розрахунків, фактично просить суд касаційної інстанції переоцінити докази у справі. До того ж, за доводами касаційної скарги скаржник не погоджується із визначеним індексом інфляції у розрахунку, поданого до позовної заяви, а не до заяви, якою збільшено позовні вимоги.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 22.01.2025 у справі №910/18572/23, оскільки у зазначеній скаржником справі мав місце контррозрахунок, а суди, прийнявши до уваги розрахунок позивача, належним чином не спростували контррозрахунок.
Судами попередніх інстанцій надано оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73 - 80, 86, 300 Господарського процесуального кодексу України.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є повноваженням судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц.
З огляду на наведене, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, у зазначених скаржником справах та не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги у цій частині.
5.13. Щодо додаткового рішення, залишеного без змін постановою суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість у частинах п'ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20).
Судами першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням положень статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, взято до уваги надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а саме: договір про надання правничої допомоги № 2-4-061224/2 від 06.12.2024; акт наданих послуг № 1 від 06.12.2024 до договору № 2-4-061224/2 від 06.12.2024; довіреність підписанта договору та актів наданих послуг; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 000850 від 15.01.2018.
При цьому, судами встановлено, що заявлена до стягнення сума у розмірі 108 000,00 грн не відповідає критеріям розумності та необхідності її понесення, оскільки визначення вартості послуг адвоката за одну годину надання послуг/виконання робіт/участь в одному судовому засіданні у справі в розмірі 4 000,00 грн є завищеною. Крім того, судами враховано, що частина наданих позивачу послуг на правничу допомогу складається з послуг (аналіз договірної документації, первинних документів, аналіз чинного законодавства з питань, що регулюють спірні правовідносини, аналіз поточної практики, з висновками щодо судової перспективи справи, розробка загальної стратегії ведення справи), які частково поглинаються наданою послугою з підготовки позову, в якому безпосередньо такий аналіз і здійснено.
Судами також враховано, що вказана справа не є складною, оскільки наявна судова практика з відповідної категорії спорів. Також враховано, що одне судове засідання було проведено у зв'язку з поданням позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог, а друге - у зв'язку з залишенням позовної заяви без руху у зв'язку з ненаданням позивачем доказів сплати судового збору. До того ж, з наявних в матеріалах справи протоколів судових засідань від 02.09.2024, від 26.09.2024, від 07.10.2024, від 21.10.2024, від 18.11.2024 та від 02.12.2024 вбачається, що загальний час проведених засідань у справі №910/9149/24 становить 50 хвилин.
Суди попередніх інстанцій, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, дійшли висновків про покладення витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката на відповідача у розмірі 40 000,00 грн.
Тобто судами, частково відмовлено позивачеві у відшкодуванні понесених ним витрат на правову допомогу, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат, їх дійсності, необхідності та розумності такого розміру.
У зв'язку із наведеним, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки наведених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому касаційна скарга не містить самостійно визначеного розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, яку б скаржник вважав би необхідною та співрозмірною.
У зазначених скаржником постановах Верховного Суду у співвідношенні з оскаржуваними судовими рішеннями не міститься протилежного правового висновку щодо перевірки реальності, необхідності та розумності витрат на правничу допомогу, а лише наголошується на необхідності суду при вирішенні питання виходити з критерію реальності, пропорційності, обґрунтованості та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, розумності їх розміру.
Колегія суддів під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень не виявила порушень судами попередніх інстанцій положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, неправильного застосування норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судами незаконних рішень, а додатково перевіряти докази з огляду приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права.
Аргументи скаржника щодо неправильної оцінки судами доказів щодо обставин надання послуг професійної правничої допомоги, процесуальних дій, зводяться до їх переоцінки і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку, оскільки відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Сама лише незгода скаржника з наданою судами оцінкою обставин справи та відповідних доказів не вказує на те, що таку оцінку було проведено з порушенням норм права.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.2. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.3. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішення, додаткового рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції.
7. Судові витрати
7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 у справі №910/9149/24 - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
О. Кібенко