10 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 917/2169/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Полтавській області
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 (колегія суддів у складі: Тарасова І.В.- головуюча, Мартюхіна Н.О., Істоміна О.А.)
у справі № 917/2169/23
за заявою Головного управління ДПС у Полтавській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Крето",
про банкрутство,
Головне управління ДПС у Полтавській області ( далі - ГУ ДПС у Полтавській області) 27.06.2025 подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 917/2169/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Крето".
Здійснивши перевірку касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Верховний Суд дійшов висновку, що в прийнятті касаційної скарги ГУ ДПС у Полтавській області слід відмовити з огляду на таке.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.01.2024 відкрито провадження у справі № 917/2169/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Крето".
04.03.2025 року на адресу Господарського суду Полтавської області надійшло клопотання арбітражного керуючого Терещенко Олександра Васильовича про виплату основної грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Крето", до якого додано звіт про нарахування грошової винагороди.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.03.2025 у справі №917/2169/23 клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Крето", арбітражного керуючого Терещенка Олександра Васильовича, про виплату основної грошової винагороди у справі №917/2169/23, задоволено, затверджено звіт арбітражного керуючого Терещенка Олександра Васильовича про нарахування грошової винагороди, стягнуто з ГУ ДПС у Полтавській області на користь арбітражного керуючого Терещенка Олександра Васильовича основну грошову винагороду за виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Крето" у справі №917/2169/23 у розмірі 257996,00 грн.
ГУ ДПС у Полтавській області 25.03.2025 звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.03.2025 у справі №917/2169/23 та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області залишено без руху, встановлено скаржнику 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, роз'яснено заявнику апеляційної скарги, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки, передбачені ст.ст. 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржником було подано до Східного апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, разом із обґрунтуванням клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 у справі № 917/2169/23, відмовлено ГУ ДПС у Полтавській області у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.03.2025.
Відмовляючи ГУ ДПС у Полтавській області у відкритті апеляційного провадження за апеляційної скаргою на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.03.2025, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що несвоєчасне оскарження рішення місцевого господарського суду у даній справі зумовлене не об'єктивними обставинами, а обставинами суб'єктивного характеру та залежало виключно від волевиявлення самого скаржника, а отже, наведені у клопотанні підстави для поновлення пропущеного процесуального строку визнаються судом неповажними.
Верховний Суд погоджується з такими висновками господарського суду апеляційної інстанції, стосовно відмови у відкритті апеляційного провадження на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.03.2025 виходячи з такого.
Пунктом 6 частини другої статті 42 ГПК України встановлено, що учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду -протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до частини 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Звернення з апеляційною скаргою є суб'єктивною дією скаржника, який зацікавлений у апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.
Як було встановлено судом, повний текст оскаржуваної ухвали складено та підписано 05.03.2025, строк на її оскарження закінчився 17.03.2025 (з урахуванням вихідних днів, згідно приписів статті 116 ГПК України).
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. При цьому, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (абзац 2 пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.03.2025 надіслано в електронний кабінет ГУ ДПС у Полтавській області 10.03.2025 о 14:12 год, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".
Проте, апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.03.2025 у даній справі подана заявником через підсистему "Електронний суд" 25.03.2025, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Як було встановлено судом апеляційної інстанції, в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Полтавської області від 05.03.2025 ГУ ДПС у Полтавській області зазначає про наявність воєнного стану в Україні та значною кількістю загроз ракетних атак країни-агресора.
Як було правильно зазначено судом апеляційної інстанції, введення воєнного стану є обставиною, яка не залежить від волевиявлення особи і в певних випадках може створити перешкоди та труднощі, що унеможливлюють чи ускладнюють можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Однак сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.
Для визнання цієї підстави поважною слід брати до уваги, зокрема, територіальне місцезнаходження суду і скаржника, порядок його функціонування, хід бойових дій, існування реальної небезпеки для життя учасників процесу, тривалість самого процесуального строку; час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини (висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 25.10.2022 у справі за №585/2494/18).
У постанові від 10.11.2022 у справі №990/115/22 Велика Палата Верховного Суду зазначає, що сам факт дії воєнного стану не зупиняє процесуальних строків та у пункті 47 постанови вказує, що "введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку".
Отже, є недостатнім у клопотаннях про поновлення пропущених процесуальних строків посилання всього лише на факт дії воєнного стану на території України, адже воєнний стан не є безумовною перешкодою для здійснення правосуддя та не є безумовною підставою для зупинення судового процесу.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому якісну підготовку апеляційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06.06.2024 №559/2655/23 (61-5860св24) "оскільки воєнний стан на території України оголошено 24 лютого 2022 року і з цього часу відбуваються масовані ракетні обстріли російською федерацією населених пунктів України, в тому числі об'єктів критичної інфраструктури, проте такі атаки не проводяться щодня, оскільки це складний логістичний процес. Разом із цим, судочинство в Україні продовжує здійснюватися у встановленому Законом порядку. Не було встановлено в Україні й повного припинення роботи банківських устав, комунальних служб та/або поштового зв'язку."
Розгляд справи відбувався вже у воєнний час і, оскільки скаржник є юридичною особою та рівноправним учасником судового процесу, недотримання ним вимог процесуального закону в частині своєчасного подання апеляційної скарги є суто організаційним питанням самого заявника.
Отже, ГУ ДПС у Полтавській області не довело, що обставини, на які воно посилається, завадили йому своєчасно звернутись з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.03.2025.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність належних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Полтавської області від 05.03.2025 у справі №917/2169/23.
Згідно з частиною другою статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статті 261 цього Кодексу.
Згідно з до пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідно до вимог ст.ст. 260, 261 ГПК України у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Полтавській області на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.03.2025 у справі №917/2169/23 слід відмовити.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", умови прийнятності касаційної скарги, згідно норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
Приписами частини другої статті 293 ГПК України встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Отже, наведена норма закону надає Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині 2 статті 293 ГПК України, що повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
Для Верховного Суду правильне застосовування Східним апеляційним господарським судом норм права при постановленні оскаржуваної ухвали від 11.06.2025 у справі № 917/2169/23 є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Полтавській області на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 на підставі частини другої статті 293 ГПК України у справі № 917/2169/23.
Керуючись статтями 233, 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 917/2169/23 за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Пєсков