09 липня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/1272/25
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Скрипник Д.М., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЙК'Ю ТІКЕТ» (04082, м. Київ, вул. Коноплянська, 15, офіс 12, код ЄДРПОУ 43161409)
до відповідачів:
1) комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» (58023, м.Чернівці, вул. Комунальників, буд.12, код ЄДРПОУ 03328907);
2) товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівці-2004» (58032, м. Чернівці, вул. В. Лесина, буд.1, код ЄДРПОУ 33337001)
про визнання недійсним договору
Представники сторін:
від позивача - Поляк М.В. - адвокат;
від відповідача 1 - не з'явився;
від відповідача 2 - з'явився.
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙК'Ю ТІКЕТ» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» та товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівці-2004» в якому просить суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги (цесії) №09/02 від 16.01.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем не надавалося письмової згоди на укладення даного договору.
Відповідач 1 у встановлені судом строки відзив на позов не подав, в той же час, ним подано письмові пояснення в яких він зазначає, на виконання вимог закону та умов договору цесії позивача було повідомлено про заміну кредитора за договором. Крім того, КП «Чернівецьке тролейбусне управління» направлено відповідачу вимогу щодо належного виконання зобов'язань.
Відповідач 2 наданим правом на подання відзиву не скористався, жодних пояснень на предмет спору не надав.
2. Рух справи.
15.04.2025 відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду матеріали позовної заяви зареєстровані за вх.№1272.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2025 позовну заяву передано судді Гурину М.О.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.05.2025.
08.05.2025 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Чернівецької області від представниці відповідача 1 надійшов відзив на позов (вх.№1960), в якому остання просить поновити строк на подання відзиву на позовну заяву та провести дане судове засідання без її участі.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 08.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 1 про поновлення строку на подання відзиву та письмових доказів по господарській справі №926/1272/25, відзив на позов залишено без розгляду. Розгляд справи відкладено у підготовчому засіданні на 27.05.2025.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 1 (вх.№1749) в частині поновлення строку на подання доказів по господарській справі №926/1272/25, клопотання (вх.№1749) в частині долучення доказів залишено без розгляду, клопотання (вх.№1749) в частині долучення письмових пояснень до матеріалів справи задовольнити, клопотання (вх.№1749) в частині відкладення розгляду справи задоволено, підготовче судове засідання відкладено на 23.06.2025.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 09.07.2025.
09.07.2025 позивачем через підсистему «Електронний суд» подано клопотання про стягнення судових витрат.
09.07.2025 представницею відповідача 1 подано заяву про проведення судового засідання за відсутності учасника справи в якій вона зазначає, що розгляд даної справи призначено на 09.07.2025 року на 10:00 год. У зв'язку із розглядом іншої справи у Господарському суді Чернівецької області №926/3088/24, судове засідання по якій призначене на 09.07.25 на 10:30 у відповідача немає можливості забезпечити явку представника у справі №926/1272/25 на 10:00 год. Враховуючи викладене, представниця 1 просить суд розглянути справу без участі представника відповідача та при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат надати відповідачу можливість підготувати заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу, що заявляються позивачем.
На призначений день розгляд справи представниця позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити позов з підстав зазначених у позовній заяві.
Відповідачі явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, відповідач 2 про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи.
Розглянувши дану заяву представниці відповідача 1, суд зазначає, що дійсно дана справа була призначена на 10:00 год., в той час як інша справа, на яку посилається представниця, була призначена на 10:30 год., що ніяким чином не заважало представниці прийняти участь у даному судовому засіданні. Крім того, розгляд даної справи завершився до 10:30 год. Представниця відповідача не була позбавлена можливості прийняти участь у даному судовому засіданні та надати свої пояснення чи заперечення як щодо предмету спору, так і щодо питання розподілу судових витрат. У зв'язку з чим, суд не вбачає будь-яких підстав для задоволення заяви представниці відповідача в частині відкладення розгляду справи для надання можливості підготувати заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні на підставі наявних матеріалів без участі представників відповідачів.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.
28.02.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «АЙК'Ю ДИРЕКТ УКРАЇНА» (в подальшому змінено найменування на ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Черінівці-2004» укладено договір №19 за умовами якого Постачальник (позивач по справі) зобов'язується передати (поставити) у власність Покупцеві (відповідач 2 по справі) Обладнання та здійснити його монтаж, а Покупець зобов'язується прийняти Обладнання та своєчасно оплатити вартість Обладнання та послуг з його монтажу (п. 1.2. договору №19).
В пункті 12.7 договору №19 сторони визначили, що передача Стороною прав та обов'язків за Договором третім особам, в тому числі відступлення права вимоги, переведення боргу, застава, не допускаються без попередньої письмової згоди іншої Сторони за виключенням випадків, коли права та зобов'язання Сторони за Договором переходять до її законних правонаступників.
16.01.2025 між товариством з обмеженою відповідальністю «Черінівці-2004» та комунальним підприємством «Чернівецьке тролейбусне управління» укладено договір №09/02 відступлення права вимоги (цесії) за умовами якого Цедент (відповідач 2 по справі) відступає Цесіонарієві (відповідач 1 по справі), а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за договором №19 від 27.02.2024 між Цедентом і ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ» (стара назва - ТОВ «АЙК'Ю ДИРЕКТ УКРАЇНА» (код ЕДРПОУ 43161409) (надалі іменується «Боржник») (п. 1 договору цесії).
Відповідно до п. 2 договору цесії за цим договором Цесіонарій набуває права вимагати від Боржника належного виконання зобов'язань, які передбачені Договором №19 від 27.02.2024, у тому числі:
а) отримання машин для обробки даних (Технічні засоби Автоматизованої системи оплати проїзду: термінали (валідатори)) у кількості 2-3 штук;
б) повернути сплачені кошти у розмірі 105000,00 грн (попередню оплату за 5 технічних засобів Автоматизованої системи оплати проїзду: терміналів (валідаторів)).
Згідно пункту 2.1 договору цесії до Цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги Цедента в обсязі та на умовах, що існували на момент 27.02.2024.
Пунктом 3 договору цесії визначено, що право вимоги, що відступається Цесіонарієві, засвідчується договором від 27.02.2024 №19, платіжна інструкція №4093 від 04.03.2024 на суму 105000,00 грн.
Копії документів, визначених у п. 3 цього Договору, та документована інформація, яка є важливою для здійснення права вимоги, яке відступає цедент за цим Договором, передаються Цедентом цесіонарію в момент підписання цього Договору сторонами і є його невід'ємною частиною (п. 4 договору Цесії).
17.01.2025 КП «Чернівецьке тролейбусне управління» надіслало позивачу письмове повідомлення №137 яким повідомило ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ» про заміну кредитора за договором №19 від 27.02.2024 на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 16.01.2025 №09/02.
4. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.
Дослідивши наведені в позовній заяві доводи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
При цьому, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, що закріплено у статті 236 ЦК України.
Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.
Однак відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі частини 1 статті 215 ЦК України договору про відступлення права вимоги як такого, що суперечить вимогам частини 1 ст. 516 ЦК України.
Аналогічний усталений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №910/6098/14 (3-43гс15) та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.03.2018 №904/9674/16, від 22.05.2018 у справі №904/11838/16, від 29.05.2018 у справі №910/14716/17, від 25.04.2019 у справі №912/1135/18, від 18.06.2019 у справі №915/1622/16, від 17.10.2019 у справі №922/460/19, від 12.12.2019 у справі №924/51/19, від 26.02.2020 у справі №910/17580/18, від 13.08.2020 у справі №910/16919/19, від 30.09.2020 у справі №905/1787/19, від 28.10.2021 у справі №910/19358/20, від якого (висновку) Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав відступати, повернувши справу №761/21994/15-ц на розгляд колегії суддів третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (див. ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 761/21994/15-ц).
В пункті 12.7 договору №19 сторони визначили, що передача Стороною прав та обов'язків за Договором третім особам, в тому числі відступлення права вимоги, переведення боргу, застава, не допускаються без попередньої письмової згоди іншої Сторони за виключенням випадків, коли права та зобов'язання Сторони за Договором переходять до її законних правонаступників.
Таким чином, у випадку передачі прав чи обов'язків будь-якої зі сторін договору, необхідне письмове погодження іншої сторони.
Суд зазначає, що погоджені сторонами умови договору надають позивачу і відповідачу-2 розширене коло прав, а саме користуючись принципом свободи договору, позивач та відповідач-2 у договорі забезпечили собі право впливати на зміну контрагентів за цим договором. Порядок заміни кредитора таким чином відрізняється від типового.
Суд констатує, що в договорі цесії відсутні відомості щодо письмової згоди боржника на передачу прав та обов'язків за договором від 27.02.2024 №19, як і відсутня така згода у вигляді окремого документа в матеріалах справи.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 910/14716/17, законодавець відокремлює надання боржником згоди на заміну кредитора у зобов'язанні та письмове повідомлення боржника про таку заміну, а відповідно і визначає різні правові наслідки недотримання вказаних вимог. Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання договору недійсним та відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України - договору про відступлення права вимоги, оскільки у такому випадку договір про відступлення права вимоги суперечить приписам ч. 1 ст. 516 ЦК України.
Судом зазначається, що сторонами не надано доказів виконання оскаржуваного договору, тому судом не вирішувалось питання щодо реституції. З огляду на це суд також констатує, що позивачем вибрано належний та дієвий в даному випадку спосіб захисту порушеного права.
5. Висновки за наслідками розгляду справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
6. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так матеріалами справи підтверджується, що між товариством з обмеженою відповідальністю «АЙК'Ю ТІКЕТ» та адвокатським об'єднанням «Поляк і партнери» (АО) укладено Договір №29/04/24 про надання юридичних послуг від 30.04.2024 за умовами якого АО зобов'язується надати клієнту юридичні послуги визначені даним договором, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити дані послуги (п. 1.1. договору).
У відповідності до п. 4.1.2. договору (із змінами у відповідності до додаткової угоди №4 від 04.07.2025) винагорода за послуги, які надаються АО (далі - гонорар) у справі №926/1272/25 про визнання недійсним договору становить 40000,00 грн.
04.07.2025 між сторонами підписано Звіт (Акт) про надані послуги у зв'язку із розглядом справи №926/1272/25, згідно якого товариству з обмеженою відповідальністю «АЙК'Ю ТІКЕТ» надано правничу допомогу на загальну суму 40000,00 грн, а саме:
- 14.04.2025 - підготовка позовної заяви про визнання недійсним договору. Підготовка додатків до позовної заяви. Формування повноважень. Направлення позовної заяви із додатками через підсистему «Електронний суд» - 05:00 год.;
- 08.05.2025 - підготовка та представництво клієнта у суді - 01:00 год;
- 27.05.2025 - підготовка та представництво клієнта у суді - 01:00 год;
- 23.06.2025 - підготовка та представництво клієнта у суді - 01:00 год;
- 09.07.2025 - підготовка та представництво клієнта у суді - 01:00 год.
Всього - 40000,00 грн, 9:00 год.
04.07.2025 між сторонами підписано Акт надання послуг №35 на суму 40000,00 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
За статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України урегульовано, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до частин 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача,
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В той же час, частиною 5 цієї статті Господарського процесуального кодексу передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд вважає, що сума витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката є неспівмірною із складністю даної справи. Зокрема, дана справа не обтяжена великою кількістю доказів.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладена правова позиція про те, що з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, або є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», можуть бути використані судом в якості джерела права.
Так, у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна та інші проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд, вже зазначав, що підготовка до розгляду справи не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, судової практики, значних затрат часу та зусиль.
Разом з тим, у даній справі рішення прийнято на користь позивача, отже, він має право на відшкодування судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, а позбавлення його такого права буде порушенням положень статей 16, 126, 129 ГПК України.
Відтак, за результатами дослідження поданих представником позивачем доказів, з огляду на положення статей 123, 129 ГПК України, дослідивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представниці позивача та присудження до стягнення в рівних частках з відповідачів на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 27000,00 грн та 2422,40 грн судового збору, що на переконання суду, є співмірно із складністю справи та реально витраченим адвокатом часу на надання правничої допомоги.
Решту витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 13000,00 грн суд залишає за позивачем.
Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) №09/02 від 16 січня 2025 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівці-2004» та комунальним підприємством «Чернівецьке тролейбусне управління».
3. Стягнути з комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» (58023, м.Чернівці, вул. Комунальників, буд.12, код ЄДРПОУ 03328907) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АЙК'Ю ТІКЕТ» (04082, м. Київ, вул. Коноплянська, 15, офіс 12, код ЄДРПОУ 43161409) витрати на правничу допомогу в сумі 13500,00 грн та 1211,20 грн судового збору.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівці-2004» (58032, м. Чернівці, вул. В. Лесина, буд.1, код ЄДРПОУ 33337001) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АЙК'Ю ТІКЕТ» (04082, м. Київ, вул. Коноплянська, 15, офіс 12, код ЄДРПОУ 43161409) витрати на правничу допомогу в сумі 13500,00 грн та 1211,20 грн судового збору.
5. З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.
Повний текст рішення складено та підписано 10.07.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.О. Гурин
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.