18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
09 липня 2025 року Черкаси справа №925/534/25
Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І.,
без виклику учасників справи, розглянув справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Надійна» (вулиця Вишгородська, 45-а/6, офіс 8, місто Київ, 04114, ідентифікаційний код 34350924)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профагросел» (вулиця Нижня Горова, 68, квартира 33, місто Черкаси, 18016, ідентифікаційний код 41971247)
про стягнення 9685,93 грн,
13.05.2025 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Надійна» звернулося у Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профагросел», у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 9685,93 грн. У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3028,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 04.12.2024 за участю автомобіля марки «Renault Premium 460» д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHMITZ» д.н.з. НОМЕР_2 та автомобіль марки «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_3 з напівпричепом «SCHMITZ» д.н.з. НОМЕР_4 вказані автомобілі отримали пошкодження. Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автомобіля марки «Renault Premium 460» ОСОБА_1 , що підтверджується складеним учасниками дорожньо-транспортної пригоди євро протоколом від 04.12.2024. Цивільно-правова відповідальність автомобіля марки «Renault Premium 460» д.н.з. НОМЕР_1 застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС». Страхувальником автомобіля марки «Renault Premium 460» є відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Профагросел». 05.12.2024 до позивача звернувся страхувальник автомобіля марки Mercedes з напівпричепом «SCHMITZ» д.н.з. НОМЕР_4 із заявою про виплату страхового відшкодування за пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позивач виконав свої зобов'язання перед страхувальником та виплатив страхове відшкодування у розмірі 14798,89 грн. 19.12.2024 позивач направив Приватному акціонерному товариству «Страхова група «ТАС» претензію з пропозицією досудового врегулювання спору та відшкодування завданої шкоди. Страхова група «ТАС» виплатила позивачу 5112,00 грн. Позивач посилаючись на статтю 1194 Цивільного кодексу України вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у сумі 9685,93 грн (з урахуванням франшизи). Позивач звертався із претензією до відповідача, у якій просив відповідача відшкодувати завдану шкоду, проте ця претензія залишилась відповідачем без відповіді та без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.05.2025 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову у строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали та заперечень на відповідь на відзив (у разі їх наявності) не пізніше 10 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив відповідача на позов не пізніше 10 днів з дня отримання відзиву.
Відповідач, у строк встановлений судом, відзив на позов чи клопотання про розгляд справи з викликом сторін суду не надав. Ухвала Господарського суду Черкаської області від 20.05.2025 про відкриття провадження у справі направлена судом до електронного кабінету відповідача та була доставлена 21.05.2025, що підтверджене довідкою Господарського суду Черкаської області про доставку електронного листа.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, відповідач був належним чином повідомленим про розгляд справи судом, у встановлений судом строк не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.
З огляду на положення частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
04.02.2024 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Надійна» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Епіцентр-К» (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспорту ТЗ №24226/15. Предметом цього договору є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням напівпричепом марки «SCHMITZ» д.н.з. НОМЕР_4 .
За умовами договору добровільного страхування транспорту ТЗ №24226/15, предметом страхування є напівпричіп марки «SCHMITZ SCS 24/L 13/62 E B», д.н.з. НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , 2018 року випуску. До страхових випадків, серед іншого, відноситься дорожньо-транспортні пригоду (розмір безумовною франшизи - 0%). Термін дії договору з 20.03.2024 до 19.03.2025. Страхування здійснюється без врахування експлуатаційного зносу.
02.08.2024 укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальністю власників наземних транспортних засобів за полісом №АТ/5018549. За умовами цього договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Профагросел» застрахувало у Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС» свою цивільно-правову відповідальність у разі настання страхового випадку з автомобілем марки «Renault Premium 450 DXI» д.н.з. НОМЕР_1 . Строк дії полісу з 13.08.2024 до 12.08.2025. Страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 320 000,00 грн, за шкоду, заподіяну майну - 160 000,00 грн. Розмір франшизи 3200,00 грн.
04.12.2024 близько 08 год 40 хв по вулиці Індустріальна, 5 в смт. Калинівка Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Renault Premium 460» д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHMITZ» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_3 з напівпричепом «SCHMITZ» д.н.з. НОМЕР_4 . У результаті ДТП пошкоджено лівий задній борт напівпричепа «SCHMITZ» д.н.з. НОМЕР_4 автомобіля марки «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_3 .
За фактом події водіями вказаних автомобілів було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 04.12.2024 (далі - європротокол). Представники поліції на місце дорожньо-транспортної пригоди не викликались.
Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди є водій автомобіля марки «Renault Premium 460» д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHMITZ» д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_2 , про що зазначено в європротоколі. Свою вину водій ОСОБА_2 визнав.
Власником напівпричепу марки «SCHMITZ SCS 24/L 13/62 E B», д.н.з. НОМЕР_4 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К», що підтверджене свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 .
У європротоколі від 04.12.2024 зазначено, що страхувальником автомобіля марки «Renault Premium 460» д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHMITZ» д.н.з. НОМЕР_2 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Профагросел» за полісом обов'язкового страхування №АТ/5018549.
05.12.2024 до позивача звернувся власник напівпричепу марки «SCHMITZ SCS 24/L 13/62 E B», д.н.з. НОМЕР_4 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К», із заявою №265/24 про виплату страхового відшкодування за пошкодження напівпричепу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 04.12.2024 по вулиці Індустріальна, 5 у смт. Калинівка Київської області.
У цей же день, 05.12.2024 представник позивача Боцман В.М. оглянув напівпричіп марки «SCHMITZ SCS 24/L 13/62 E B», д.н.з. НОМЕР_4 та виявив деформацію нижнього профілю заднього бору, про що було складено протокол огляду транспортного засобу.
Згідно з рахунком сервісної станції «Шмітц Каргобул Україна» №2413898 від 05.12.2024 вартість проведення ремонтно-відновлювальних робіт пошкодженого напівпричепу марки «SCHMITZ SCS 24/L 13/62 E B», д.н.з. НОМЕР_4 становить 14798,89 грн.
16.12.2024 позивач склав та підписав страховий акт №1844, згідно з яким пошкодження напівпричепу марки «SCHMITZ SCS 24/L 13/62 E B», д.н.з. НОМЕР_4 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 04.12.2024 визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування у розмірі 14798,89 грн.
17.12.2024 позивач перерахував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» 14798,89 грн, що підтверджено платіжною інструкцією №927, у призначені платежу якої зазначено «Виплата страхового відшкодування зг. полісу ТЗ №24026/15 від 04.02.2024 та страхового акту №1844 від 16.12.2024, без ПДВ».
19.12.2024 позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» із претензією №519, у якій посилаючись на настання ДТП та виплату страхового відшкодування, просив відшкодувати завдану матеріальну шкоду у розмірі 14798,89 грн.
У відповідь на цю претензію Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» надіслало позивачу лист №01509/9125/ТС від 22.01.2025, у якому навело власний розрахунок суми страхового відшкодування з вирахуванням розміру франшизи у сумі 3200,00 та коефіцієнту зносу замінених складових у сумі 6485,93 грн.
23.01.2025 Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС» перерахувало на користь позивача 5112,96 грн, що підтверджено платіжною інструкцією №7370, у призначенні платежу якої вказано «Страх. відш. по дог. №АТ5018549 від 02.08.2024, т/з ПричіпSCS 24/L 13/62, д/н АА1795/ХІ, з ПДВ».
Матеріали справи містять копію претензії №31 від 24.01.2025 позивача, яка була направлена на адресу відповідача, у якій позивач просив відповідача сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою та франшизи за полісом №АТ5018549 у розмірі 9685,93 грн, проте належних доказів надіслання цієї претензії на адресу відповідача матеріали справи не містять.
За доводами позивача, відповідач цю претензію отримав, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте претензія залишилась без відповіді та без задоволення.
У добровільному порядку, відповідач різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою позивачу не відшкодував, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.
Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача частини суми страхового відшкодування, яке виплачене позивачем, як страховиком, своєму страхувальнику та не відшкодовано страховою компанією відповідача.
Відповідно до статей 979-980 Цивільного кодексу України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов'язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов'язкове страхування).
Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
Об'єктом страхування можуть бути: життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Договір страхування укладається в письмовій формі з дотриманням вимог до письмової форми правочину, встановлених цим Кодексом.
Факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим полісом (сертифікатом).
Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (статті 981-982 Цивільного Кодексу).
Судом встановлено, що 04.12.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода учасниками якої були водії двох автомобілів з причепами, в результаті якої один з яких був пошкоджений. Також матеріалами справи підтверджується, що власником пошкодженого причепа був укладено договір добровільного страхування транспорту напівпричепу марки «SCHMITZ» д.н.з. НОМЕР_4 , а власником автомобіля, водій якого є винуватцем ДТП - договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальністю власників наземних транспортних засобів за полісом №АТ/5018549.
Суд вважає за необхідне зазначити, що на час укладення цих договорів і на час вчинення ДТП були чинними Закони України «Про страхування», який введений в дію з 1 січня 2024 року та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.07.2004, який втратив чинність з 01.01.2025 у зв'язку з набранням чинності іншої редакції цього Закону з такою ж назвою.
За фактом події водіями вказаних автомобілів було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 04.12.2024 (далі - європротокол). Представники поліції на місце дорожньо-транспортної пригоди не викликались. Винуватцем ДТП є водій автомобіля марки «Renault Premium 460» д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHMITZ» д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_2 , про що зазначено в європротоколі. Свою вину водій ОСОБА_2 визнав.
За наявності обставин, які встановлені пунктом 33.2 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди наведеного Закону дозволено спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.
Відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Отже, сам факт складання обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.
Судом встановлено, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 04.12.2024 є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортні засоби, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми. Крім того, у повідомленні міститься інформація про наявність полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Судом також встановлено, що позивач, як страховик за договором добровільного страхування, виплатив страхувальнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К», відшкодування за пошкодження напівпричепу марки «SCHMITZ SCS 24/L 13/62 E B», д.н.з. НОМЕР_4 .
За статтею 993 Цивільного кодексу України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За приписами статті 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачене інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Укладаючи договір добровільного майнового страхування, страхувальник насамперед прагне убезпечити себе від ризиків знищення та пошкодження (псування) майна, що можуть настати внаслідок як подій, так і дій (його власних або сторонніх осіб), як необережних, так і умисних. Страхувальник добровільно погоджується сплатити страховику страхові платежі (внески, премії), розраховує одержати обумовлену договором виплату (кошти) у разі настання страхового випадку. Тож основним призначенням добровільного страхування є майновий захист інтересів страхувальника, що покликаний зменшити шкідливі для власника (володільця) наслідки пошкодження чи знищення його майна.
Статтями 512, 514 Цивільного Кодексу України передбачено, що в установлених законом випадках кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою. Ці норми кореспондуються з положеннями статті 993 Цивільного Кодексу України та статті 108 Закону України «Про страхування», згідно з якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у правовідносинах суброгації відбувається лише заміна кредитора, оскільки право вимоги передається (переходить) від страхувальника (якого ще називають вигодонабувачем, первісним кредитором, потерпілим) до страховика - нового кредитора, який в подальшому замість страхувальника і буде пред'являти право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Така заміна відбувається автоматично - на підставі закону, в момент виплати страховиком страхового відшкодування страхувальнику. Тому нового зобов'язання з відшкодування збитків не виникає, оскільки у таких правовідносинах зберігається те зобов'язання, яке виникло із заподіяння шкоди і у зв'язку з яким було виплачене страхове відшкодування.
Отже, у відносинах суброгації страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов'язанні, а особа, яка завдала шкоди, - його боржником. До нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Під час виплати страховиком страхувальнику страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування відбувається заміна кредитора, і, як наслідок, у страховика виникає право вимоги до відповідальної особи щодо відшкодування йому завданої шкоди у порядку суброгації.
Матеріалами справи підтверджено, що у претензії, у якій посилаючись на настання ДТП, позивач просив Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС» відшкодувати завдану матеріальну шкоду у розмірі 14798,89 грн. У відповіді «Страхова Група «ТАС» погодилась та частково відшкодувала частину цієї суми у розмірі 5112,96 грн, з вирахуванням розміру франшизи у сумі 3200,00 та коефіцієнту зносу замінених складових у сумі 6485,93 грн.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
За змістом вказаних норм, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню по-перше, у повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Проте із вказаних правил є винятки, які передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Як зазначено вище, відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка була чинна станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 36.1 цього Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
У статті 36.2 Закону визначено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
За частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з пунктом 1 частини 1, частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала в зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачене відшкодування в меншому або більшому розмірі.
За змістом статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
При цьому, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватця дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можлива за умови, якщо в страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Аналогічні висновки зроблені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц, від 14.12.2021 у справі №147/66/17, від 12.09.2018 у справі №569/96/17, від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц, від 27.03.2019 у справі №752/16797/14-ц, від 22.02.2022 у справі №201/16373/16-ц, від 14.06.2023 у справі №125/1216/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №201/16373/16-ц викладений висновок, що покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразового наголошувала на тому, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час дорожньо-транспортної пригоди шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик за Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).
Тобто внаслідок заподіяння під час дорожньо-транспортної пригоди шкоди (настання страхового випадку) винуватець дорожньо-транспортної пригоди не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Враховуючи розподіл між винуватцем дорожньо-транспортної пригоди (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов'язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації. Отже, позивач, який виплатив страхове відшкодування застрахованій особі, набуває право вимоги до особи (винуватця дорожньо-транспортної пригоди), відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (у цьому випадку відповідача) за умови коли розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Обсяг відповідальності винуватця дорожньо-транспортної пригоди (відповідача) обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (пункти 55, 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц).
Судом встановлено, що згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на автомобіль відповідача, страхова виплата для такого виду відшкодування визначена у розмірі 160 000,00 грн, що є достатнім для повного відшкодування витрат на відновлювальний ремонт пошкодженого напівпричепу марки «SCHMITZ SCS 24/L 13/62 E B», д.н.з. АА1795XI.
Розрахунок оціненої шкоди здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 якої відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу (КТЗ) чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.
У розділі IV Методики наведено вимоги до оцінки КТЗ і викладення її результатів та зазначено, що така оцінка передбачає урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об'єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання, технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстежень. За результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ, який повинен містити, зокрема, висновок про вартість майна або висновок про результати автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження).
Матеріали справи такого звіту не містять, як і будь-якого розрахунку відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу, що виключає можливість суду перевірити розрахунок суми страхового відшкодування, який наведений Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» у своєму листі №01509/9125/ТС від 22.01.2025.
На підтвердження вартості проведення ремонтно-відновлювальних робіт пошкодженого напівпричепу марки «SCHMITZ SCS 24/L 13/62 E B», д.н.з. НОМЕР_4 позивачем надано рахунок сервісної станції «Шмітц Каргобул Україна» №2413898 від 05.12.2024 на суму 14798,89 грн. Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» не заперечила проти цього доказу, у якому визначено сума запчастин, а при виплаті позивачу зменшила його на розмір франшизи та коефіцієнту зносу замінених складових у сумі 6485,93 грн, що фактично є відмовою від сплати усієї суми витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.
Враховуючи, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Профагросел» та Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за умовами якого ліміт відповідальності страховика становить 160 000,00, суд констатує, що саме Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», як страховик, має зобов'язання з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування за страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі.
Як зазначено вище страховик з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна, самостійно визначивши що сума виплати повинна бути зменшена на коефіцієнт зносу замінених складових у сумі 6485,93 грн.
Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» не проводила огляд пошкодженого автомобіля та не узгоджувала розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування, фактично відмовивши позивачу у виплаті частини страхового відшкодування у сумі 6485,93 грн. На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди машина відповідача була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС» згідно з полісом обов'язкового добровільного страхування цивільно-правової відповідальності з лімітом за шкоду заподіяну майну у розмірі 160 000,00 грн, що є достатнім для покриття витрат позивача за фактом настання страхового випадку у документально підтвердженому розмірі.
У статті 36.7 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.
Наведене не враховано позивачем, який, не намагаючись отримати повне задоволення власних вимог за рахунок страховика, звернувся з позовом до особи, яка застрахувала свою відповідальність в установленому законодавством порядку, тому суд відмовляє у позовних вимогах позивача до відповідача про стягнення 6485,93 грн.
Щодо відмови Приватним акціонерним товариством «Страхової групи «ТАС» виплатити суму, яка визначена, як франшиза у розмірі 3200,00 грн, то суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до відповідно до статті 12 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Обов'язок з компенсації передбаченою у договорі франшизи визначений у статті 36.6 наведеного Закону, відповідно якої страхувальник або особа, відповідальна за завдані збитки, зобов'язана компенсувати суму франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
У договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальністю власників наземних транспортних засобів за полісом №АТ/5018549, визначено, що розмір франшизи становить 3200,00 грн.
Отже, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що в силу закону відповідач зобов'язаний компенсувати позивачу суму франшизи, оскільки він є страхувальником за договором та винуватцем ДТП, тому позовні вимоги позивача у частині стягнення з відповідача 3200,00 грн підлягають до задоволення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення у частині стягнення з відповідача на користь позивача 3200,00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення, сплачена ним сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у сумі 1000,38 грн.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профагросел» (вулиця Нижня Горова, 68, квартира 33, місто Черкаси, 18016, ідентифікаційний код 41971247) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Надійна» (вулиця Вишгородська, 45-а/6, офіс 8, місто Київ, 04114, ідентифікаційний код 34350924) матеріальну шкоду у сумі 3200,00 грн та 1000,38 грн судового збору.
3.В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя О.І.Кучеренко