18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
07 липня 2025 року м.Черкаси Справа № 925/449/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Технологія Підйому", Харківська область, Дергачівський район, с.Руська Лозова, пров.Бєлгородський, буд.107, кв.6
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво", м.Канів Черкаської області, вул.Енергетиків,65
про стягнення 169008,24 грн заборгованості за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб,
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: Чуб С.В. - адвокат - за ордером, в режимі ВКЗ;
від відповідача: участі не брав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Технологія Підйому" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" з вимогами про стягнення 169008,24 грн заборгованості за договором поставки, що укладений у спрощений спосіб, з них: 155500,00 грн основного боргу, 11351,98 грн інфляційних втрат, 2156,26 грн - 3% річних, а також про відшкодування судових витрат (з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог від 14.05.2025 за вх.суду №7535/25).
Ухвалами суду: від 01.05.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Технологія підйому" від 24.04.2025 (вх.суду №6452/25 від 25.04.2025) залишено без руху; від 15.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та проведення судового засідання призначено на 18.06.2025; від 04.06.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Технологія Підйому" від 03.06.2025 про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через систему "EasyCon" задоволено та ухвалено судове засідання 18.06.2025 провести у режимі відео конференції; від 18.06.2025 клопотання позивача про відкладення судового засідання задоволено та проведення судового засідання відкладено на 03.07.2025.
Представник позивача в судовому засіданні 03.07.2025 вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Позивач надав для огляду судом оригінали документів, копії яких подано до позовної заяви в обґрунтування вимоги.
Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи, відзив на позов не подав, вимоги не заперечив, доводів позивача не спростував, доказів погашення боргу не направив.
Так, відповідно до Господарського процесуального кодексу України:
ч.5 ст.6. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів);
ч.6 ст.6. Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку;
абз.1 ч.7 ст.6. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою;
п.3 ч.6 ст.242 Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідно до ст.93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Відповідно до п.10 ч.2 ст.9 та ч.3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу (…), за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з відповідями:
від 19.05.2025 №11102930 (а.с.35), сформованою засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" за запитом судді Скиби Г.М., Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" (код ЄДРПОУ 33757711) має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд", дата реєстрації - 14.02.2025;
від 19.05.2025 №1388908 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.32-34) в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про "Енергетично-дорожнє будівництво": місцезнаходження: Україна, 19000, Черкаська область, м.Канів, вул.Енергетиків, 65, актуальний стан на фактичну дату та час формування - зареєстровано.
Згідно з довідками про доставку електронного листа, сформованими Комп'ютерною програмою "Діловодство спеціалізованого суду" (КП "ДСС"):
документ в електронному вигляді "ГПК Ухвала ст.176, 250 (ВідкриттяСпрощПровадж)" від 15.05.2025 у справі №925/449/25 (суддя Скиба Г.М.) було надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" в його електронний кабінет та доставлено до останнього 20.05.2025 о 08:09 год.;
документ в електронному вигляді "ГПК Ухвала ст.216 (Відкладення розгляду справи)" від 18.06.2025 у справі №925/449/25 (суддя Скиба Г.М.) було надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" в його електронний кабінет та доставлено до останнього 19.06.2025 о 12:33 год.;
документ в електронному вигляді "ГПК Ухвала ст.216 (Відкладення розгляду справи)" від 03.07.2025 у справі №925/449/25 (суддя Скиба Г.М.) було надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" в його електронний кабінет та доставлено до останнього 04.07.2025 о 08:05 год.
Відповідно до ч.4 ст.122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Оголошення про виклик відповідача у судові засідання були розміщені на офіційному вебсайті судової влади України 19.05.2025 (а.с.40), 18.06.2025 (а.с.59).
Відповідно до ч.1, 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, однак участі повноважного представника у судові засідання не забезпечив, про причини його неявки до суду не повідомив, відзиву на позов чи й доказів належного та повного виконання умов договору до суду не надіслав.
Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з чим суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача, який не з'явився.
У судовому засіданні 03.07.2025 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомлено учасників справи про час його проголошення о 09:45 год. 07 липня 2025 року.
Відповідно до ст.233, 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 07.07.2025 проголошено та приєднано до справи вступну та резолютивну частини судового рішення.
Судом з'ясовано та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:
22.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Технологія Підйому" (далі - постачальник, позивач по справі, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" (далі - покупець, відповідач по справі, боржник) було укладено договір поставки, оформлений у спрощений спосіб у вигляді рахунку на оплату №329 від 22.08.2024 (а.с.12), згідно якого постачальник зобов'язався передати за плату у власність покупцю товар промислового призначення, а саме лебідку монтажну ЛМ-5 в комплекті з тросом Ф-21,0-220м, 1 шт. на суму 272500,00 грн (без ПДВ), всього із ПДВ 327000,00 грн, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його.
16.09.2024 відповідачу було передано у власність товар на загальну суму з ПДВ 319000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №271 від 16.09.2024 (а.с.7).
Доставка товару здійснювалась шляхом самовивозу автомобільним транспортом відповідача, що підтверджується листом №09/411 від 18.09.2024 (а.с.13)
23.08.2024 відповідач здійснив часткову оплату за товар в розмірі 163500,00 грн, що підтверджується фільтрованою випискою банку про рух коштів за рахунком позивача (постачальника) за період з 01.08.2024 по 28.02.2024 (а.с.11). Оплата прийнята позивачем та врахована при зверненні з позовом.
29.01.2025 позивач направив відповідачу вимогу по сплату заборгованості за неоплачений товар у розмірі 155500,00 грн, яка отримана відповідачем 10.02.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.10). Відповіді на вимогу відповідач не надав.
Ухилення відповідача від погашення боргу за договором стали причиною звернення позивача в Господарський суд Черкаської області із позовом про примусове стягнення боргу та нарахувань на суму боргу, та відновлення порушеного права позивача на справедливий, своєчасний та повний розрахунок за отримане відповідачем майно.
Відповідач відзиву на позов не подав, вимоги не заперечив.
Інших доказів та документів не подано.
Оцінюючи пояснення позивача та докази сторін у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до повного задоволення.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.
Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Сторони за договором є суб'єктами господарювання, самостійними юридичними особами на ринку будівельних та супутніх послуг, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно з ч.3 ст.5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Частиною 2 ст.13 Цивільного кодексу України передбачено зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст.93 Цивільного кодексу України.
Правові основи діяльності позивача та відповідача врегульовані положеннями Конституції України, нормами Цивільного та Господарського кодексів України.
Позивач звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом про стягнення з відповідача 169008,24 грн за поставлений згідно із рахунком на оплату (договором) №329 від 22.08.2024 товар, зокрема: 155500,00 грн основного боргу, 11351,98 грн інфляційних втрат, 2156,26 грн 3% річних за порушення умов договору та ухилення від проведення розрахунків.
Відповідно до положень ст.ст.6, 11, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.173 Господарською кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. А інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частинами 1, 7 ст.179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з ч.1 ст.639 Цивільною кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується ст.218 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За вимогами ч.ч.2,3 ст.180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Частина 4 ст.180 Господарського кодексу України передбачає, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Отже, між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, що охоплюється приписами Гл.54 ЦК України як різновид відносин купівлі-продажу з відтермінуванням у часі моменту оплати за отриманий у власність товар. Суд враховує презумпцію правомірності правочину - ст. 204 ЦК України.
Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов спрощеного договору, оформленого у вигляді рахунку на оплату-договору №329 від 22.08.2024 (а.с.12) передано у власність відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною №271 від 16.09.2024 (а.с.7), а саме: лебідку монтажну ЛМ-5 в комплекті з тросом Ф-21,0-220м, 1 шт. на суму 272500,00 грн (без ПДВ), всього із ПДВ 327000,00 грн.
Доставка товару здійснювалась шляхом самовивозу автомобільним транспортом відповідача, що підтверджується листом №09/411 від 18.09.2024 (а.с.13), тому вартість продукції була зменшена до 319000,00 грн із ПДВ.
Оскільки відповідачем була здійснена часткова оплата товару в розмірі 163500,00 грн, що підтверджується фільтрованою випискою банку за рахунком за період із 01.08.2024 по 28.02.2025, - заборгованість відповідача за несплачений товар становить 155500,00 грн, що є предметом спору.
29.01.2025 позивач направив відповідачу вимогу по сплату заборгованості за неоплачений товар у розмірі 155500,00 грн, яка отримана відповідачем 10.02.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.10). Відповіді на вимогу відповідач не надав.
Відповідач свої зобов'язання з грошового розрахунку за договором - не виконав. Строк виконання грошового зобов'язання відповідача перед позивачем є таким, що настав.
Доказів об'єктивної неможливості заперечити вимоги чи провести обумовлений розрахунок відповідач не подав. Вимоги позивача не спростовані в належний спосіб. Станом на день розгляду справи доказів погашення заборгованості до суду не подано. Невиконання відповідачем взятого на себе зобов'язання є правовою підставою для стягнення заявленої позивачем суми 155500,00 грн основного боргу у примусовому порядку. Належить стягнути 155500,00 грн основного боргу на користь позивача.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач вправі вимагати стягнення з відповідача грошової заборгованості з урахуванням офіційного індексу інфляції та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до наданого позивачем у позовній заяві розрахунку розмір інфляційних втрат за порушення строків розрахунків та 3% річних за користування чужими грошовими коштами за весь період прострочення (з 17.09.2024 по 04.03.2025) складає відповідно 11351,98 грн інфляційних втрат та 2156,26 грн 3% річних. Розрахунок позивача є правильним та перевірений судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу "Еліт: Ліга Закон" з урахуванням періоду прострочення, встановлених індексів інфляції.
11351,98 грн інфляційних втрат та 2156,26 грн 3% річних за простроченим грошовим зобов'язанням підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільною законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондує з приписами етапі 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За вказаних обставин суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права, передбачений приписами ст.ст.15-16 Цивільного кодексу України, тому позов підлягає до повного задоволення. Належить стягнути з відповідача на користь позивача 155500,00 грн основного боргу, 11351,98 грн інфляційних втрат та 2156,26 грн. 3% річних.
Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.
Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України):
- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов'язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);
- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).
При прийняття рішення суд зобов'язаний вирішити питання розподілу судових витрат. Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. За вказаних обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3802,20 грн.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" (19000, м.Канів Черкаської області, вул.Енергетиків,65, код ЄДРПОУ 33757711, номер рахунку в банку невідомий) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Технологія Підйому" (62332, Харківська область, Дергачівський район, с.Руська Лозова, пров.Бєлгородський, буд.107, кв.6, код ЄДРПОУ 41264614, номер рахунку в банку невідомий) 169008,24 грн заборгованості за договором поставки та 3802,20 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено і підписано 09.07.2025.
Суддя Г.М.Скиба