8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
09 липня 2025 року м. ХарківСправа № 922/1617/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
без виклику представників сторін
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест" про забезпечення позову (вх. №15903 від 07.07.2025) по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест" (61003, м. Харків, пров. Подільський, буд. 5) 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська адміністративна компанія" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 96) 2. Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інтенсивник" (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96) 3. Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (61002, м. Харків, вул.Сумська, 96)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-3" (61070, м. Харків, вул. Професорська, буд. 32)
про стягнення 27214520,55 грн.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гефест" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-3" про стягнення 27214520,55 грн., з яких: основний борг у розмірі 20000000,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 5620000,00 грн., 3% річних у розмірі 1594520,55 грн. та судові витрати.
Позовна заява обґрунтована невиконанням з боку відповідача зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів №11282-21/11281-21БВ від 13.10.2021 в частині оплати вартості цінних паперів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 17.06.2025 об 11:00.
07.07.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про забезпечення позову (вх. №15903), в якій позивач просить суд:
1. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю - громадський будинок літ. "Д-5" з допоміжними будівлями та спорудами, об'єкт житлової нерухомості: Ні (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1322655563101), загальною площею 1275,6 кв.м., розташований за адресою: м. Харків, вул. Професорська, будинок 32, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-3" (код ЄДРПОУ 41095099).
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким державним реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, приватним та державним виконавцям вчиняти будь-які дії, пов'язані із проведенням державної реєстрації стосовно нежитлової будівлі - громадський будинок, літ. "Д-5" з допоміжними будівлями та спорудами, об'єкт житлової нерухомості: Ні (реєстраційний номер об'єкта (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1322655563101), загальною площею 1275,6 кв.м., розташований за адресою: м. Харків, вул. Професорська, будинок 32, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-3" (код ЄДРПОУ 41095099).
3. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ "Житлобуд-3" (код ЄДРПОУ 41095099), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, які знаходяться на всіх рахунках ТОВ "Житлобуд-3" (код ЄДРПОУ 41095099) в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на грошові кошти на рахунках ТОВ "Житлобуд-3", що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, а також на будь-яке інше майно, у тому числі рухоме майно належне ТОВ "Житлобуд-3" (код ЄДРПОУ 41095099) у межах суми 8161394,52 грн.
В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що предметом позову є грошова вимога про стягнення з ТОВ "Житлобуд-3" заборгованості у розмірі 27214794,52 грн. за договором купівлі-продажу цінних паперів з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних. Стверджує, що відповідачем отримано у власність цінні папери вартістю 20000000,00 грн., яку відповідач зобов'язаний був сплатити до 17.10.2022. Проте вартість отриманих цінних паперів не сплачена відповідачем, що стало підставою для звернення з позовом до суду.
Зазначає, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, єдиним об'єктом нерухомого майна відповідача є нежитлова будівля - громадський будинок літ. "Д-5" з допоміжними будівлями та спорудами, об'єкт житлової нерухомості: Ні (реєстраційний номер об'єкта (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1322655563101), загальною площею 1275,6 кв.м., розташований за адресою: м. Харків, вул. Професорська, буд. 32. Вартість нежитлової будівлі за відомостями відповідача складає 19053400,00 грн., що підтверджується звітом про оцінку майна, виготовленого на замовлення ТОВ "Житлобуд-3" від 27.01.2025. Вказує, що у разі задоволення позовних вимог у сумі 27214794,52 грн. та недостатності коштів у відповідача реалізація вказаного об'єкта нерухомого майна може бути єдиним способом виконати судове рішення. Інші об'єкти нерухомості у власності відповідача відсутні. У випадку здійснення відповідачем дій із відчуження цього майна, накладення на нього обтяжень чи передання іншим особам, задоволення вимог позивача та виконання судового рішення суттєво ускладнить або стане неможливим.
Крім того, позивач зазначає, що оскільки арешт нежитлової будівлі покриває лише 70% ціни позову, тому є необхідним накладення арешту на грошові кошти та інше майно відповідача в межах 30% "незабезпеченої" ціни позову у розмірі 8161394,52 грн. Стверджує, що за відсутності забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти в розмірі 8161394,52 грн. в майбутньому буде утруднене чи неможливе виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
08.07.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано заперечення на заяву про забезпечення позову (вх. №15950), в яких заперечує проти задоволення заяви про забезпечення позову та просить суд відмовити у її задоволенні.
В обґрунтування заперечень зазначено, що позивачем не надано суду жодних доказів того, що відповідачем вживаються будь-які дії, спрямовані на відчуження належного йому майна, а тому припущення позивача про те, що на даний час існує реальна вірогідність подальшого відчуження спірного майна, через що рішення у даній справі не зможе бути виконаним, фактично є недоведеним. Звертає увагу суду, що позов ТОВ "Гефест" було подано 12.05.2025, тобто майже 2 місяці тому, і за цей час ТОВ "Житлобуд-3" не було вжито жодних дій, спрямованих на відчуження будь-якого майна. Зазначає, що твердження позивача про відсутність в розпорядженні будь-якого іншого майна є такою, що не відповідає дійсності.
Так, ТОВ "Житлобуд-3" є відомим у м. Харків підприємством, яке з 2017 року займається будівництвом житлових та нежитлових будівель. На балансі у товариства перебуває значна кількість будівельного обладнання, спецтехніки, автомобілі. Зауважує, що обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призведе до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
ТОВ "Житлобуд-3" з початку повномасштабного вторгнення рф здійснювало будівництво фортифікаційних споруд. Наразі відповідач здійснює будівництво ряду захисних укриттів на території Харківської області відповідно до укладених з Харківською обласною військовою адміністрацією договорів на виконання будівельних робіт. Так, лише у квітні-червні 2025 року ТОВ "Житлобуд-3" було визнано переможцем у тендерних закупівлях на будівництво захисних споруд цивільного захисту у:
- м. Зміїв, Чугуївського району Харківської області на 45751260,88 грн.;
- смт. Високий, Харківського району Харківської області на 120907817,76 грн.;
- пгт. Зачепилівка, Харківської області на 111726466,01 грн.
Вказана інформація міститься у відкритих даних в мережі Інтернет, і, як зазначалося, мова йде лише про договори, що були укладені у квітні-червні 2025 року, загальна сума яких перевищує 278 мільйонів гривень. У випадку задоволення заяви про забезпечення позову про накладення арешту на грошові кошти в розмірі 8161394,52 грн., що знаходяться на усіх рахунках відповідача, вказане матиме наслідком повне блокування господарської діяльності товариства, що в свою чергу поставить під загрозу безпеку громади, оскільки цілком ймовірно призведе до вимушеного зупинення будівництва захисних укриттів у зв'язку з неможливістю подальшого виконання взятих на себе товариством зобов'язань, зрив виконання укладених договорів, застосування до ТОВ "Житлобуд-3" фінансових санкцій у зв'язку з невиконанням таких договорів, що в подальшому може призвести до стійкої фінансової неспроможності підприємства. ТОВ "Житлобуд-3" веде активну господарську діяльність, а накладення арешту на рахунки матиме негативні наслідки не лише для товариства, а й для громади.
Крім того, звертає увагу, що на даний час в провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа №922/2177/25, провадження в якій відкрито ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.06.2025, за позовом ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія", яке діє від імені, в інтересах та за рахунок активів АТ "ЗНВКІФ "Інтенсивник" до ТОВ "Гефест" про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги №3 ДП від 16.04.2025, укладеного між АТ "ЗНВКІФ "Інтенсивник" від імені, в інтересах та за рахунок активів якого діяло ТОВ "Азово-Чорноморська адміністративна компанія", як первісним кредитором, та ТОВ "Гефест", як новим кредитором. Тобто на даний час третьою особою ставиться взагалі під сумнів існування у ТОВ "Гефест" права вимоги до ТОВ "Житлобуд-3".
Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, дослідивши матеріали позовної заяви, суд виходить з наступного.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.
Приписами статті 136 ГПК України визначені процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову, відповідно до якої, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом (правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього чи вимоги, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності (правова позиція Верховного Суду у постанові від 22.10.2024 у справі №903/511/24).
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду чи вимоги (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Водночас саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без належного обґрунтування та подання доказів на підтвердження таких обставин не свідчить про наявність безумовних підстави для задоволення відповідної заяви та забезпечення позову (правова позиція Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 16.03.2020 у справі №916/3245/19, від 16.10.2019 у справі №904/2285/19).
Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен належним чином обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду належні, допустимі, достатні та переконливі докази, що вказують про наявності фактичних обставин, з якими пов'язується важливість та доцільність застосування певного заходу забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог, обставинами, на яких вони ґрунтуються та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, звертаючись з позовом.
Водночас суд враховує, що відповідно до частини 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії, на що звертає увагу Верховний Суд у постанові від 15.05.2024 у справі №922/206/24.
Разом з тим, адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд зазначає, що під предметом позову розуміється матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Так, предметом позову у даній справі є позовна вимога майнового характеру про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 20000000,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 5620000,00 грн., 3% річних у розмірі 1594520,55 грн.
В контексті зазначеного, оцінюючи необхідність забезпечення позову для захисту ймовірно порушених прав та інтересів позивача та співмірність наслідків вжиття/невжиття заходів забезпечення, суд обов'язково має враховувати ступінь доведеності позивачем зв'язку між змістом порушеного права та інтересу зі способом та наслідками забезпечення позову у розумінні вимог статті 73-74 ГПК України.
Натомість суд констатує, що позивачем у заяві в обґрунтування обраного заходу забезпечення позову висловлено лише суб'єктивні припущення та власні міркування щодо можливості ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову, що не може бути безумовною підставою для забезпечення позову, а тому суд не може розглядати вказані твердження позивача як безспірні та такі, що належним чином обґрунтовують та доводять доцільність вжиття визначеного заходу забезпечення позову.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Відтак, обов'язок доведення наявності обставин щодо можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову покладено ГПК України на заявника.
Всупереч наведеному, стверджуючи про необхідність застосування заходу забезпечення позову, позивачем не представлено суду доказів на підтвердження того, що відповідач вчиняє будь-які дії, які ускладнюють або призведуть до неможливості виконання судового рішення і порушення прав позивача, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Крім того, не представлено суду жодних доказів, що відповідач вчиняє будь-які дії, спрямовані на приховування грошових коштів та уникнення майнової відповідальності або здійснює підготовку до вчинення таких дій, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо.
При цьому суд також приймає до уваги, що позовна заява надійшла до суду 12.05.2025 без одночасного подання заяви про забезпечення позову, яка надійшла до суду лише 08.07.2025, в якій позивач просить суд, зокрема, вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю - громадський будинок літ. "Д-5" з допоміжними будівлями та спорудами, об'єкт житлової нерухомості: Ні (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1322655563101) загальною площею 1275,6 кв.м., що розташований за адресою: м. Харків, вул. Професорська, буд. 32 з обґрунтуванням того, що відповідне майно є єдиним у відповідача та припущенням того, що у випадку здійснення відповідачем дій із відчуження цього майна, накладення на нього обтяжень чи передання іншим особам, задоволення вимог позивача та виконання судового рішення ускладниться або стане неможливим.
Із поданої інформаційної довідки №434320192 від 07.07.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта слідує, що пошук здійснювався за частковим співпадінням та користувач обрав формування інформації за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Професорська, будинок 32. При цьому будь-яких доказів на підтвердження обґрунтованості припущень позивача про вчинення відповідачем щодо означеного майна дій, які унеможливлять виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, зокрема, з дати надходження позовної заяви до суду та станом на дату подання заяви про забезпечення позову, позивачем всупереч статтей 73-74 ГПК України до суду не подано.
Аргументи заявника щодо відсутності у відповідача іншого нерухомого майна всупереч наведеним вимогам не доведені жодними належними та допустимими доказами.
Отже, слушними є доводи відповідача, що позов було подано 12.05.2025, тобто майже 2 місяці тому, і за цей час ТОВ "Житлобуд-3" не було вжито жодних дій, спрямованих на відчуження будь-якого майна, а твердження позивача про відсутність в розпорядженні відповідача будь-якого іншого майна є недоведеною.
Відтак, припущення позивача про безумовну наявність наміру відповідача не виконувати свої договірні зобов'язання та рішення суду у разі задоволення позову, на переконання суду, є необґрунтованим та безпідставним.
Разом з тим, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном може призвести до незворотних наслідків.
Суд приймає до уваги, що на даний час відповідач здійснює будівництво низки захисних укриттів на території Харківської області відповідно до укладених з Харківською обласною військовою адміністрацією договорів на виконання будівельних робіт. У квітні-червні 2025 р. відповідача було визнано переможцем у тендерних закупівлях на будівництво захисних споруд цивільного захисту у: 1) м. Зміїв, Чугуївського району Харківської області на 45751260,88 грн.; 2) смт. Високий, Харківського району Харківської області на 120907817,76 грн.; 3) пгт. Зачепилівка, Харківської області на 111726466,01 грн.
Так, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (із змінами), який триває до цього часу.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Харківську міську територіальну громаду із центром у м. Харків, включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022.
Загальновідомо, що з початком введення в Україні воєнного стану Харківська область з перших днів знаходилась в зоні активних бойових дій, а саме місто Харків з перших днів прийняло на себе удар збройної агресії, яка триває до цього часу.
Відповідні обставини, в силу приписів частини 3 статті 75 ГПК України, є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.
Відтак, вжиття визначених позивачем заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ "Житлобуд-3" (код ЄДРПОУ 41095099), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, які знаходяться на всіх рахунках ТОВ "Житлобуд-3" (код ЄДРПОУ 41095099) в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на грошові кошти на рахунках ТОВ "Житлобуд-3", що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, а також на будь-яке інше майно, у тому числі рухоме майно належне ТОВ "Житлобуд-3" (код ЄДРПОУ 41095099) у межах суми 8161394,52 грн., враховуючи характер здійснюваної відповідачем господарської діяльності в умовах правового режиму воєнного стану та її суспільне значення, зокрема, для Харківської області, матиме негативні наслідки у вигляді блокування господарської діяльності відповідача.
Вище вказане, в свою чергу, поставить під загрозу безпеку громади, оскільки цілком ймовірно призведе до вимушеного зупинення будівництва захисних укриттів у зв'язку з неможливістю подальшого виконання взятих на себе відповідачем зобов'язань, невиконання умов укладених договорів, застосування до відповідача фінансових санкцій у зв'язку з невиконанням таких договорів, що в подальшому може призвести до стійкої фінансової неспроможності відповідача та матиме негативні наслідки не лише для відповідача, а й для громади.
Суд звертає увагу, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
В контексті зазначеного, суд також враховує, що під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову такими заходами не повинна блокуватися господарська діяльність юридичної особи, що узгоджується з позицією Верховного Суду у постановах від 25.01.2021 у справі №902/775/20, від 19.01.2021 у справі №902/774/20.
Крім того, вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець (правова позиція Верховного Суду у постанові від 26.09.2019 у справі №521/10766/18).
Разом з тим, відповідно до укладених з Харківською обласною військовою адміністрацією договорів, відповідачем виконуються будівельні роботи, вартість яких значно перевищує розмір заборгованості перед позивачем, а тому відповідач матиме можливість виконати рішення суду у даній справі за рахунок коштів, що будуть отримані ним від його господарської діяльності у разі встановлення судом обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.
Щодо посилань позивача на судову практику в якості наявності безумовних підстав для вжиття у даній справі заходів забезпечення позову, суд враховує, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц).
Верховний Суд у постановах від 27.03.2018 у справі №910/17999/16; від 25.04.2018 у справі №910/24257/16 звертав увагу, що зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Правочином (договором) є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а тому позивач повинен обґрунтувати підставу звернення до суду окремо по кожній вимозі та вказати конкретні докази на підтвердження викладених обставин - по кожному з договорів, які є самостійними правовідношеннями, що є підставою для виникнення у сторін цих правовідносин цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідних договорів, так і при їх виконанні, утворюється окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризується наявністю самостійних цивільно-правових наслідків. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою, на що звертає увагу Верховний Суд у постанові від 24.02.2021 у справі №910/4040/20.
Оскільки предмети та підстави позовів у справах, відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах, посилання заявника на інші судові справи в обґрунтування наявності безумовних підстав для вжиття заходів забезпечення позову саме у даній справі, судом відхиляється як безпідставне.
При цьому суд зазначає, що позивач не позбавляється можливості доводити перед судом обґрунтованість та правомірність позовних вимог без необхідності звернення до інституту вжиття заходів забезпечення позову враховуючи те, що позивачем не доведено обґрунтованість поданої заяви, відсутність у відповідача іншого майна, на яке може бути звернено стягнення у разі задоволення позову, а також недобросовісність відповідача, що проявляється у вчиненні останнім дій після звернення з позовом до суду на приховування майна з метою уникнення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
На противагу припущенням позивача, суд також зазначає, що у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 надаючи правову оцінку доводам та доказам сторін, Верховний Суд роз'яснив стандарт доказування у вказаній категорії справ, проте, не зазначав про звільнення заявників від доказування, від подання доказів на підтвердження наявності обставин, з якими закон пов'язує вжиття заходів забезпечення позову, а прямо зазначив про застосування частини третьої статті 13 ГПК України.
Водночас суд приймає до уваги висновки Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 01.03.2024 у справі №917/1610/23 про необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування заходу забезпечення позову. Вказане відповідає змісту статей 136, 137 ГПК України щодо підстав та заходів для забезпечення позову.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. На рівні національної правової системи відповідне положення кореспондується з приписами частинами 1, 4 статті 41 Конституції України, відповідно до яких кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Таким чином, забезпечення права на ефективний спосіб захисту позивача не може виправдовувати втручання у право відповідача на мирне володіння своїм майном у зв'язку з поданням необґрунтованої та не підтвердженої належними та допустимими доказами заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Також позивачем не доведено зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішенням, а саме лише посилання в заяві на потенційну неможливість виконання судового рішення у разі не вжиття заходів забезпечення позову не є достатньою та безумовною підставою для задоволення відповідної заяви.
Доводи заявника ґрунтуються виключно на його припущеннях та сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки відповідача та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог. Також, сам по собі факт наявності між сторонами судового спору жодним чином не свідчить про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, тим більше, що необхідність їх вжиття не доведена позивачем за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів.
В контексті зазначеного, суд також вважає за доцільне звернути увагу, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях сторони щодо тих чи інших обставин, які є предметом доказування при зверненні з заявою про забезпечення позову. Необґрунтоване припущення не може бути покладене в основу рішення суду, котре за своєю правовою природою є істотним втручанням у господарську діяльність іншої сторони, що узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Щодо тверджень позивача в обґрунтування заяви про забезпечення позову про наявність у відповідача заборгованості, а тому, на думку позивача, є підстави для вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, на що звертає увагу Верховний Суд у постанові від 22.07.2019 у справі №914/120/19.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з частинами 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Як зазначено вище, з огляду на положення статей 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу забезпечення позову, що узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19, від 20.01.2025 у справі №916/2907/24.
Таким чином, суд констатує, що стверджуючи про необхідність застосування заходу забезпечення позову, позивачем не витримано покладений на нього статтями 73-74 ГПК України тягар доказування та не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову у даному конкретному випадку може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому доводи позивача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, не доведені доказами на підтвердження існуючих обставин, які вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову може будь-яким чином ускладнити чи унеможливити захист прав чи законних інтересів позивача, що з урахуванням принципу розумності, обґрунтованості, співмірності вимог заявника, збалансованості інтересів сторін, свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку, що у задоволенні поданої заяви слід відмовити.
Відповідно до частини 6 статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 42, 136-140, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест" про забезпечення позову (вх. №15903 від 07.07.2025) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, встановленими статтями 256-257 ГПК України.
Ухвала підписана 09.07.2025 р.
Суддя Г.І. Сальнікова
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.