Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" липня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/806/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Горюшко В.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Бази забезпечення Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 )
до Фізичної особи-підприємця Набойченко Тетяни Федорівни ( АДРЕСА_2 )
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Перегудов С.М. (посвідчення серія НГ № 100857 від 04.03.2024),
відповідача - не з'явився,
ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Набойченко Тетяни Федорівни, в якій просить суд:
Визнати протиправною бездіяльність Фізичної особи підприємця Набойченко Тетяни Федорівни.
Зобов'язати Фізичну особу підприємця Набойченко Тетяну Федорівну перерахувати на рахунок Бази забезпечення Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (p/p НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , банк в ДКСУ м. Київ) суму штрафних санкцій у розмірі 431 378,95 грн (Триста сімдесят три тисячі вісім гривень 00 копійок).
Судові витрати у розмірі 6 470,68 грн покласти та стягнути на Відповідача.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов Договору на закупівлю товарів за № 187-ПЗ від 12.09.2024 в частині поставки товару.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.03.2025 позовну заяву Бази забезпечення Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (вх. №806/25) залишено без руху.
17.03.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява (Документ сформований в системі «Електронний суд» 17.03.2025, вх.№ 6825/25), в якій позивач просить виключити з позовних вимог пункт 2 (Визнати протиправною бездіяльність Фізичної особи підприємця Набойченко Тетяни Федорівни). Позовну заяву Бази забезпечення Національної гвардії України (військової частини НОМЕР_1 ) до Фізичної особи-підприємця Набойченко Тетяни Федорівни в інших частинах залишити без змін.
19.03.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків (Документ сформований в системі «Електронний суд» 19.03.2025, вх.№ 7042/25), де позивач на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 13.03.2025 надав уточнену позовну заяву з зазначенням інформації щодо наявності електронного кабінету у сторін, в якій просить суд:
1. Прийняти дану позовну заяву до розгляду.
2. Зобов'язати Фізичну особу підприємця Набойченко Тетяну Федорівну перерахувати на рахунок Бази забезпечення Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (p/p НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , банк в ДКСУ м. Київ) суму штрафних санкцій у розмірі 431 378,95 грн (чотириста тридцять одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 95 копійок)
3. Судові витрати у розмірі 6 470,68 грн покласти та стягнути на Відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/806/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання 09 квітня 2025 року об 11:30.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 підготовче засідання відкладено на 13 травня 2025 року о 11:30.
11.04.2025 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення (вх.№ 9092/25), де позивач повідомляє, що нараховував пеню згідно умов Договору, та листа «про попередження щодо відмови замовника від Договору на Закупівлю від 12.09.2024 № 187-ПЗ в односторонньому порядку, у зв'язку з порушенням Постачальником договірних зобов'язань» від 13 листопада 2024 року (вих. № 375/4-1205).Щодо повідомлення відповідача позивачем письмовою заявкою, позивач надіслав лист «про направлення заявки за Договором від 12.09.2024 № 187-ПЗ» від 13 вересня 2024 року (вих. № 375/10/1-907) засобом електронного поштового зв'язку на електронну пошту відповідача.
У підготовчому засіданні 13.05.2025 постановлено ухвалу, явку внесено до протоколу підготовчого засідання, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.06.2025 на 11:00.
В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 13.05.2025.
У судовому засіданні 10.06.2025 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про перерву в судовому засіданні до 08.07.2025 до 11:00.
В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 10.06.2025.
У судовому засіданні 08.07.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов повністю, судові витрати покласти на відповідача.
Відповідач у судове засідання, призначене на 08.07.2025 об 11:00, не з'явився.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Копію ухвали від 10.06.2025, яка направлялась відповідачу засобами поштового зв'язку на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отримано відповідачем 12.06.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.
Разом з цим, Фізична особа-підприємець Набойченко Тетяна Федорівна наданими відповідачу процесуальними правами не скористалася, у встановлений судом п'ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву до суду не подала.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
У судовому засіданні 08.07.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, між Базою забезпечення Національної гвардії України (далі - Позивач, Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Набойченко Тетяною Федорівною (далі - Відповідач, Постачальник) укладено Договір про закупівлю товарів за № 187-ПЗ від 12.09.2024 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1, 1.2 Договору Постачальник зобов'язується поставити Замовнику якісні товари, зазначені у Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1) за кодом 03220000-9 Овочі, фрукти та горіхи, Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015 (далі - Товар), а саме: Капуста свіжа першого товарною сорту, 2024 року збору врожаю, а Замовник - прийняти і оплатити такі товари. Найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначена в Додатку № 1 до цього Договору.
Згідно з п. 1.3 Договору Постачальник гарантує, що Товар, який є предметом цього Договору, належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися товаром, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.
Відповідно до розділу 4 Договору ціна Договору складає 1 319 000,00 грн (один мільйон триста дев'ятнадцять тисяч гривень 00 коп.), без ПДВ. Погоджена сторонами ціна товару після укладення Договору може змінюватись, враховуючи коливання цін на ринку продовольчих товарів, зміни курсу іноземних валют, сезонності вирощування продовольства. Відповідальність за правильність розрахунку ціни товару, обґрунтованість витрат за статтями калькуляції витрат несе Постачальник.
За приписами п. 6.1 Договору Постачальник письмово повідомляє Замовника не менш ніж за 3 (три) робочі дні про готовність Товару до здійснення контролю та їх приймання-передачі. Дата, місце та обсяги поставки Товару зазначаються у письмовій заявці Замовника, яка надсилається рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу Постачальника, або на електронну адресу, зазначену в розділі 17 цього Договору. У письмовій заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки Товару. Місця поставки можуть бути змінені з урахування потреби Замовника. Поставка товару на склад Замовника та/або до підрозділів Національної гвардії України, які визначені в заявці, проводиться за рахунок коштів Постачальника, власними силами та засобами. У випадку корегування інформації, яка зазначена у заявці. Замовник має право здійснити таке корегування засобами зв'язку з обов'язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається недійсним. Кінцевий термін постачання товару: до 15 жовтня 2024 року.
Згідно пункту 7.2.1 Договору у випадку порушення Постачальником своїх зобов'язань щодо порядку постачання товару, у тому числі його кількості або якості або термінів або строків або маркування або тари або упаковки, при зміні Постачальником в односторонньому порядку умов Договору чи відмови від виконання Договору, відмови Постачальника від зміни на обґрунтовану вимогу Замовника істотних умов Договору у випадках передбачених статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", Замовник в односторонньому порядку, має право відмовитись від цього Договору у повному обсязі або частково.
Про односторонню відмову від Договору у повному обсязі або частково Замовник повідомляє Постачальника рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу Постачальника, зазначену в цьому Договорі, за 5 (п'ять) календарних днів до дати розірвання цього Договору. У таких випадках Договір вважається відповідно зміненим або розірваним згідно з умовами викладеними в письмовому повідомлені Замовника, надісланому на адресу Постачальника.
Відповідно до пункту 7.3.1 Договору Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, передбачених цим Договором.
За п. 8.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також інших чинних нормативно-правових актів України та цим Договором.
Згідно з п. 8.3 Договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці Замовника, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів Замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від цього Договору в повному обсязі.
Згідно з п. 8.4.2 Договору у разі відмови Постачальника від виконання умов цього Договору (в тому числі ініціюючи односторонню відмову/невиконання умов Договору взагалі), через причини, що не обумовлені чинним законодавством України та цим Договором, Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 20% вартості непоставленого Товару (у випадку, якщо поставка Товару за цим Договором не відбулась взагалі - від загальної вартості цього Договору).
Пункт 12.3 Договору передбачає, що усі зміни і доповнення до Договору, за згодою Сторін, можуть вноситись у випадках, встановлених актами чинного законодавства України відповідно до умов цього Договору та повинні бути оформлені у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди до Договору, яка підписується Сторонами і мас однакову юридичну силу і с його невід'ємною частиною.
Пунктом 14.1 Договору визначено, що Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 20.12.2024, а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань.
Відповідно до п. 15.5 Договору дострокове розірвання цього Договору (відмова від цього Договору) може бути здійснена в таких випадках: за згодою сторін, оформленою шляхом підписання угоди між сторонами; в односторонньому порядку з ініціативи Замовника, у випадках передбачених цим Договором. Договір вважається розірваним на вимогу Замовника на умовах, передбачених цим Договором, з дати розірвання, зазначеної Замовником в повідомленні про розірвання Договору; у інших випадках, передбачених цим Договором або чинним законодавством. У разі дострокового розірвання цього Договору (відмови від цього Договору) Сторони протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня розірвання цього Договору (відмови від цього Договору) мають погодити усі документи та розрахунки для здійснення остаточного розрахунку за цим Договором.
Відповідно до п. 15.6 Договору у разі неможливості виконання зобов'язань щодо поставки Товару за даним Договором, Постачальник зобов'язаний письмово повідомити Замовника про обставини, що заважають належному виконанню його обов'язків в строк до 3 (трьох) календарних днів з дати виникнення таких обставин.
13.09.2024 Замовником на електронну адресу Постачальника надіслано письмову заявку (вих. № 375/10/1-907), відповідно до якої за Договором 187-ПЗ поставка мала бути здійснена до таких товароодержувачів:
1) військова частина НГУ 3075 - у кількості 3000 кг, у термін до 17.09.2024;
2) військова частина НГУ 3005 - у кількості 7000 кг, у термін до 17.09.2024;
3) військова частина НГУ 3017 - у кількості 5000 кг, у термін до 17.09.2024;
4) військова частина НГУ 3051 - у кількості 5000 кг, у термін до 18.09.2024;
5) військова частина НГУ 3035 - у кількості 5000 кг, у термін до 18.09.2024;
6) військова частина НГУ 3024 - у кількості 10000 кг, у термін до 19.09.2024;
7) військова частина НГУ 3054 - у кількості 5000 кг, у термін до 19.09.2024;
8) військова частина НГУ 3052 - у кількості 5000 кг, у термін до 20.09.2024;
9) військова частина НГУ 3027 - у кількості 5000 кг, у термін до 23.09.2024;
10) військова частина НГУ 3066 - у кількості 5000 кг, у термін до 23.09.2024;
11) військова частина НГУ 3070 - у кількості 5000 кг, у термін до 23.09.2024;
12) військова частина НГУ 3078 - у кількості 5000 кг, у термін до 23.09.2024;
13) військова частина НГУ 4114 - у кількості 5000 кг, у термін до 24.09.2024;
14) військова частина НГУ 3007 - у кількості 5000 кг, у термін до 24.09.2024;
15) військова частина НГУ 3008 - у кількості 5000 кг, у термін до 25.09.2024;
16) військова частина НГУ 3074 -у кількості 1000 кг, у термін до 25.09.2024;
17) військова частина НГУ 3014 - у кількості 5000 кг, у термін до 26.09.2024;
18) військова частина НГУ 3033 - у кількості 10000 кг, у термін до 27.09.2024;
19) військова частина НГУ 3039 - у кількості 5000 кг, у термін до 30.09.2024.
Отже, перше постачання товару згідно письмової заявки від 13.09.2024 (вих. № 375/10/1-907) повинно було відбутися до 17.09.2024, натомість, як вказує позивач, Постачальник зобов'язання не виконав.
Оскільки кінцевий термін постачання товару, згідно умов Договору був визначений до 15 жовтня 2024 року, а Постачальник товар не поставив, позивач 07.11.2024 скерував відповідачу лист щодо розірвання Договору від 07.11.2024 (вих. № 375-1170) та проєкт Додаткової угоди.
12.11.2024 відповідач надав відповідь на пропозицію про розірвання договору, де не погодився щодо суми штрафних санкцій (неустойки).
На виконання умов договору, 13.11.2024 позивач надіслав до ФОП Набойченко Т.Ф. лист (вих.№ 375/4-1205) про попередження щодо відмови Замовника від Договору на закупівлю від 12.09.2024 № 187-ПЗ в односторонньому порядку, у зв'язку з порушенням Постачальником договірних зобов'язань, в якому повідомив, що договір вважається розірваним на наступний день після спливу п'яти календарних днів з дати реєстрації листа про попередження щодо відмови Замовника від Договору.
09.12.2024 позивачем надіслано відповідачу лист попередження (вих.№ 375/4-1353), в якому позивач вимагав від відповідача сплати нарахованих штрафних санкцій через неналежне виконання останнім умов договору.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про закупівлю товарів за № 187-ПЗ від 12.09.2024 позивачем останньому нараховані та заявлені до стягнення пеня за прострочення поставки товару - 75 248,95 грн, штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару понад 30 днів - 92 330, 00 грн, штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого товару за невиконання умов договору - 263 800 грн.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписи частини 7 статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 202 ГК України та статтею 598 ЦК України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено, що між Базою забезпечення Національної гвардії України та Фізичною особою-підприємцем Набойченко Тетяною Федорівною укладено Договір про закупівлю товарів за № 187-ПЗ від 12.09.2024, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити позивачу якісні товари, зазначені у Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, за кодом 03220000-9 Овочі, фрукти та горіхи, Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015 (далі - Товар), а саме: Капуста свіжа першого товарною сорту, 2024 року збору врожаю, а позивач - прийняти і оплатити такі товари.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором та не поставив товар у встановлені строки.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.
Положеннями статей 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 598 ЦК України встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов'язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Частиною ст. 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Положеннями статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Аналогічні положення містить стаття 291 ГК України.
Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
За змістом наведених положень закону одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.
У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (частина четвертої статті 188 ГК України).
У разі коли Законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 910/11397/18.
Враховуючи лист позивача від 13.11.2024 № 375/4-125, Договір №187-ПЗ про закупівлю товарів від 12.09.2024 є розірваним з 18.11.2024.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.3 Договору сторони закріпили, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці Замовника, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів Замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від цього Договору в повному обсязі.
Перевіривши розрахунок штрафу у розмірі 92 330,00 грн, нарахованого на підставі пункту 8.3 Договору, суд встановив, що він є арифметично вірним та відповідає вимогам чинного законодавства.
Перевіривши розрахунок пені у розмірі 75 248,95 грн, нарахованої на підставі пункту 8.3 Договору, суд встановив, що він є арифметично вірним та відповідає вимогам чинного законодавства.
Крім того, згідно з п. 8.4.2 Договору у разі відмови постачальника від виконання умов цього договору (в тому числі ініціюючи односторонню відмову/невиконання умов договору взагалі), через причини, що не обумовлені чинним законодавством України та цим договором, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% вартості непоставленого товару (у випадку, якщо поставка товару за цим договором не відбулась взагалі - від загальної вартості цього Договору).
З аналізу вказаного пункту Договору вбачається, що для застосування відповідальності постачальника, передбаченої цим пунктом, необхідно встановити факт відмови останнього від виконання своїх зобов'язань за Договором, а саме відмови від поставки товару.
Слід зауважити, що порушення постачальником строків поставки товару (незважаючи на те, що таке порушення мало наслідком дострокове розірвання замовником договору), саме по собі не є тотожним відмові від поставки товару.
В іншому випадку, фактично виникає ситуація подвійного притягнення відповідача до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення: стягнення з останнього як штрафу за порушення строків поставки, так і штрафу за відмову від виконання зобов'язань з поставки товару.
Слід зазначити, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).
У цивільному законодавстві закріплено конструкцію "розірвання договору" (статті 651-654 ЦК), яка охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК досить часто використовується формулювання "відмова від договору" (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782 ЦК). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, необхідно кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків (такий самий правовий висновок викладений в постановах постанови Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 727/898/19, від 24.05.2023 у справі № 756/420/17, від 13 грудня 2023 року у cправі №922/193/23).
Матеріали справи не містять доказів відмови постачальника від виконання своїх зобов'язань за Договором, зокрема, розірвання договору з ініціативи постачальника.
Отже, підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої п. 8.4.2 Договору, а саме стягнення штрафу у розмірі 263 800,00 грн, відсутні.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
При цьому суд зауважує, що у позовній заяві позивач просить суд зобов'язати відповідача перерахувати на рахунок Бази забезпечення Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) суму штрафних санкцій за неналежне виконання умов спірного договору.
За таких обставин суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Якщо зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів чітко вбачається, що позивач прагне отримати грошові кошти (штрафні санкції) від відповідача, то формулювання "зобов'язати перерахувати" по суті означає "стягнути". Суд має ухвалити таке рішення, яке буде зрозумілим, юридично коректним та придатним до примусового виконання. Термін "стягнути" є більш стандартним та юридично точним для означення примусового отримання грошових коштів на підставі судового рішення. Господарський процесуальний кодекс України надає суду повноваження викладати резолютивну частину рішення таким чином, щоб вона відповідала встановленим обставинам справи та нормам права. Згідно зі статтею 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначається, зокрема, задоволення позову або відмова в позові повністю чи частково; розподіл судових витрат. Якщо позовні вимоги по суті є вимогами про стягнення коштів, суд має право сформулювати резолютивну частину відповідним чином.
Суд зазначає, що така заміна формулювання не вважається виходом за межі позовних вимог, оскільки не змінюється предмет позову (стягнення штрафних санкцій) та підстави позову (неналежне виконання договору). Змінюється лише словесне оформлення вимоги для її приведення у відповідність до стандартної юридичної термінології та забезпечення можливості виконання судового рішення. Така зміна не спотворює волевиявлення позивача і не впливає на права та обов'язки сторін у спосіб, не передбачений позовом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суд повинен виходити з реального змісту та суті позовних вимог, а не лише з їхнього буквального формулювання. Якщо зі змісту позовної заяви очевидно, що позивач вимагає примусового отримання грошових коштів (штрафних санкцій), то неточне формулювання способу захисту не повинно бути перешкодою для справедливого вирішення спору. Одним із ключових завдань судочинства є забезпечення ефективного захисту порушених прав. Судове рішення має бути таким, щоб його можна було реально виконати. Формулювання "стягнути" є стандартним для рішень про присудження грошових коштів і безпосередньо передбачає можливість примусового стягнення через виконавчу службу.
Отже, якщо позивач обрав спосіб захисту, який по суті є вимогою про стягнення коштів, але сформулював його як "зобов'язати перерахувати", суд може в резолютивній частині вказати "стягнути" для забезпечення юридичної визначеності.
Судовий збір згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 13, 14, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Набойченко Тетяни Федорівни ( АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_4 ) на користь Бази забезпечення Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , p/p UA 928201720355249003000016671, банк в ДКСУ м. Київ) 75 248,95 грн пені, 92 330,00 грн штрафу та 2 513,68 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ).
Відповідач: Фізична особа-підприємець Набойченко Тетяна Федорівна ( АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_4 ).
Повне рішення складено "10" липня 2025 р.
Суддя О.О. Присяжнюк