10.07.2025м. СумиСправа № 920/547/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справу № 920/547/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» (49001, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, 4 Д, код 42082379)
до відповідача: Управління Служби безпеки України в Сумській області (40030, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 32, код 20001674)
про стягнення 271 141, 04 грн
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Управління Служби безпеки України в Сумській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» заборгованість за поставлену електричну енергію за договором про постачання (закупівлю) електричної енергії споживачу в сумі 269 268, 13 грн; 3% річних у розмірі 951, 33 грн; інфляційні втрати у розмірі 921, 58 грн та судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.04.2025 справу № 920/547/25 розподілено для розгляду судді Джепі Ю.А.
Ухвалою суду від 22.04.2025 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №920/547/25; справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін про дату, час і місце судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Представником Управління Служби безпеки України в Сумській області подано до суду відзив на позовну заяву б/н від 24.04.2025 (вх. №1907 від 24.04.2025), в якому заперечує проти позовних вимог, зазначає, що вони є необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» подано до суду відповідь на відзив б/н від 01.05.2025 (вх. №2035 від 02.05.2025), в якій заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, зазначає, що позовні вимоги є обґрунтованими та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив б/н від 02.05.2025 (вх. №2040 від 02.05.2025), в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» (постачальник) відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 року постачає електричну енергію споживачам та виконує функції постачальника універсальних послуг на території Дніпропетровської області.
У червні 2018 року постачальнику видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам (постанова НКРЕКП від 14.06.2018 №429).
Відповідно до пункту 1.2.7. Правил постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.
28.01.2024 між постачальником та Управлінням Служби безпеки України в Сумській області (споживач) був укладений договір № 20001674/2024 про постачання (закупівлю) електричної енергії.
Відповідно п. 1.1. Договору, цей Договір про постачання (закупівлю) електричної енергії встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії.
Згідно з пунктом 2.1. за цим Договором постачальник продає: електричну енергію для об'єктів Управління Служби безпеки України в Сумській області для забезпечення потреб електроустановок споживача, підключених до електричних мереж у точках приєднання згідно переліку (Додаток 2), а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідний код ДК 021:2015:-09310000-5 (Електрична енергія).
Підпунктом 3.1. Договору передбачений строк поставки товару: з 01 лютого 2024 року по 31 грудня 2024 року (включно).
Відповідно до підпункту 14.1. Договору передбачено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2024 року включно, а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами взаємних зобов'язань, які виникли з моменту постачання товару.
Таким умовам Договору повністю кореспондує положення пункту 10.1. Комерційної пропозиції, у відповідності до якого Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2024, якщо інший термін не визначений умовами закупівлі. Договір в частині виконання зобов'язань Споживача щодо оплати діє до повного виконання Споживачем таких зобов'язань.
Відповідно до пункту 3.1.8. Правил договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.
Розділом 4 Правил передбачений Порядок розрахунків на роздрібному ринку електричної енергії, відповідно до якого, розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.
Послуги оператора системи оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи.
Датою здійснення оплати за виставленим платіжним документом є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника або поточний рахунок оператора системи розподілу, відкритий в уповноваженому банку.
Оплата електропостачальнику вартості електричної енергії, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника.
Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Пунктом 5.10. Договору визначено, що оплата рахунку постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок) постачальника на умовах після оплати протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів на підставі рахунку-фактури постачальника та підписаного сторонами акту приймання- передачі електричної енергії, який складається за фактично поставлену електричну енергію. Розрахунки проводяться у відповідності до комерційної пропозиції постачальника.
Згідно з підпунктом 4.2. Комерційної пропозиції розрахунки здійснюються споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника на умовах після оплати протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів на підставі рахунку-фактури постачальника та підписаного сторонами акту приймання-передачі електричної енергії, який складається за фактично поставлену електричну енергію.
Відповідно до пункту 5 Комерційної пропозиції Споживач самостійно формує розрахункові документи (рахунок, акт приймання-передавання) в сервісі «Особовий кабінет» не пізніше 5 днів після закінчення розрахункового періоду.
В інших випадках, виставлення рахунків за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, за умови отримання даних про обсяги споживання від споживача/оператора системи/адміністратора комерційного обліку.
Виставлення рахунку здійснюється шляхом його формування в програмному комплексі постачальника з можливістю перегляду в сервісі «Особистий кабінет».
Розрахункові документи можуть бути роздруковані постачальником та отримані споживачем у відповідному енергоофісі постачальника.
У разі неотримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію у встановлені цією комерційною пропозицією строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.
У випадку неотримання споживачем акту прийняття-передавання або неповернення постачальнику отриманого та підписаного з боку споживача акту прийняття-передавання протягом десяти днів з дня його формування, він вважається підписаним та узгодженим сторонами, якщо в цей же строк споживачем не буде надано обґрунтованих заперечень (п.п. 5.2. Комерційної пропозиції).
Відповідно до підпункту 1 пункту 7.2. Договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до пунктів 4.3., 4.13., підпунктів 33, 34 пункту 5.1.2. Правил, обсяги споживання електричної енергії підтверджуються адміністратором комерційного обліку, функції якого, згідно статті 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» виконує відповідний оператор систем розподілу (далі - ОСР).
Згідно з даними, отриманими від оператора системи розподілу - АТ «Сумиобленерго» відповідачем за листопад 2024 року було спожито - 12 465 кВт*г; за грудень 2024 року - 18 232 кВт*г.
Таким чином, постачальник поставив споживачеві електричну енергію у період листопад-грудень 2024 року, загальним обсягом 30 697 кВт*г на суму 318 108, 95 грн.
З урахуванням спожитих боржником обсягів електричної енергії, постачальником були сформовані та виставлені рахунки на оплату електричної енергії.
Однак, відповідачем рахунки за спожиту електричну енергію були сплачені лише частково у сумі 48 840,82 грн. Залишок суми боргу складає 269 268,13 грн.
Також позивачем нараховано 3% річних у розмірі 951, 33 грн та інфляційні втрати у розмірі 921, 58 грн.
Постачальником з метою врегулювання питання щодо погашення заборгованості на адресу споживача була надіслана вимога про сплату заборгованості за електричну енергію.
У відповіді на вимогу відповідач заперечив наявність заборгованості.
Доказів на підтвердження сплати відповідачем на користь позивача 271 141, 04 грн суду не надано.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію Управлінням Служби безпеки України в Сумській області в сумі 269 268,13 грн поза фінансово-грошовим лімітом, однак у межах терміну дії договору №20001674/2024 від 28.01.2024.
Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За умовами п. 2.1. Договору, постачальник продає: електричну енергію для об'єктів Управління Служби безпеки України в Сумській області для забезпечення потреб електроустановок споживача, підключених до електричних мереж у точках приєднання згідно переліку (Додаток 2), а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідний код ДК 021:2015:-09310000-5 (Електрична енергія).
Пунктом 5.1. Договору встановлено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником та Споживачем та визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії.
Пунктом 5.2. Договору передбачено, що загальна вартість цього Договору становить 1 250 623, 19 грн в тому числі ПДВ (20%) 208 437, 20 грн.
Згідно з даними, отриманими від оператора системи розподілу - АТ «Сумиобленерго» відповідачем за листопад 2024 року було спожито - 12 465 кВт*г; за грудень 2024 року - 18 232 кВт*г.
Тобто, постачальник поставив споживачеві електричну енергію у період листопад-грудень 2024 року загальним обсягом 30 697 кВт*г на суму 318 108, 95 грн.
З урахуванням спожитих боржником обсягів електричної енергії, постачальником були сформовані та виставлені рахунки на оплату електричної енергії. Однак, відповідачем заборгованість була сплачена частково - у сумі 48 840,82 грн. Залишок суми боргу складає 269 268,13 грн.
Суд бере до уваги, що упродовж 2024 року між сторонами були укладені додаткові угоди до Договору, враховуючи зміну вартості електричної енергії та наявність бюджетних асигнувань у регіонального органу.
Так, 02.12.2024 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 10, яка є невід'ємною частиною Договору №20001674/2024 від 28.01.2024.
Зазначеною додатковою угодою сторони погодили, що для остаточних розрахунків з розрахункового періоду «жовтень 2024 р.» застосовується середньозважена ціна на електроенергію на ринку «на добу наперед», що оприлюднена на сайті Оператору ринку за результатами торгів у жовтні 2024 становить 5,65997 грн/кВт*год (без ПДВ) (пункт 1 додаткової угоди).
Крім того, погоджено пункт 2.4. Договору викласти в наступній редакції: «Очікуваний обсяг постачання (закупівлі) електричної енергії на зазначений у п.3.1. цього Договору період становить 98 553,85 кВт*год.» (пункт 3 додаткової угоди).
Пункт 5.2. Договору погоджено викласти відповідно до механізму регулювання ціни додатку № 1 Договору в наступній редакції: «Загальна вартість цього договору становить 836 869,70 грн. (вісімсот тридцять шість тисяч вісімсот шістдесят дев'ять гривень 70 копійок) у тому числі ПДВ (20%) 139 478,287 грн. (сто тридцять дев'ять тисяч чотириста сімдесят вісім грн. 287 копійок) (пункт 4 додаткової угоди).
Інші умови Договору залишаються незмінними та є обов'язковими для Сторін (пункт 5 додаткової угоди).
Початковий об'єм постачання за Договором складав 159 444,44 кВт/год на загальну суму 1 250 623,19 грн.
За результатами укладених додаткових угод до Договору (в загальній кількості - 10), у зв'язку із постійним збільшенням ціни за одиницю товару та зменшенням бюджетних асигнувань, загальний об'єм постачання та суму було значно зменшено.
Фактично, обсяг постачання (закупівлі) електричної енергії склав 98 553,85 кВт/год (пункт 2.4 Договору та пункт 3 додаткової угоди № 10 до Договору) на загальну суму 836 869,70 грн. (пункт 4 додаткової угоди).
Відповідно до умов Договору №20001674/2024 від 28.01.2024 відповідачем через Державну казначейську службу України на рахунок позивача за відповідними платіжними інструкціями було перераховано:
- 306378,44 грн за платіжною інструкцію № 216 від 01.04.2024 на підставі акту № 257501885457-1 від 31.03.2024;
- 59447,42 грн за платіжною інструкцію № 285 від 18.04.2024 на підставі акту № 251001758116-1 від 18.04.2024;
- 33961,07 грн за платіжною інструкцію № 441 від 24.05.2024 на підставі акту № 256701600189-1 від 23.05.2024;
- 53386,88 грн за платіжною інструкцію № 666 від 12.07.2024 на підставі акту № 250401678719-1 від 24.06.2024;
- 27532,54 грн за платіжною інструкцію № 695 від 23.07.2024 на підставі акту № 250801740009-1 від 23.07.2024;
- 63923,76 за платіжною інструкцію № 803 від 26.08.2024 на підставі акту № 253502057391-1 від 26.08.2024;
- 946 грн за платіжною інструкцію № 946 від 24.09.2024 на підставі акту № 254301781724-1 від 24.09.2024;
- 72142,60 грн за платіжною інструкцію № 1091 від 23.10.2024 на підставі акту № 253301857429-1 від 23.10.2024;
- 88289,33 грн за платіжною інструкцію № 1306 від 14.12.2024 на підставі акту № 255701817359-1 від 02.12.2024;
- 48840,82 грн за платіжною інструкцію № 1664 від 28.12.2024 на підставі акту № 521000071751-1 від 27.12.2024. А всього на загальну суму 836 869,70 грн.
Таким чином, за договором №20001674/2024 від 28.01.2024 здійснено розрахунок за спожиту електроенергію в обсязі 98553, 85 кВт/год на загальну суму 836869, 70 грн (відповідно до умов укладених додаткових угод до Договору).
Відповідач зазначає, що з огляду на вказане вище, рахунок № 521000071751-2 та акт 521000071751-2 прийому-передачі електричної енергії за листопад 2024, а також рахунок № 259502177193 та акт № 259502177193-1 прийому-передачі електричної енергії за грудень 2024 року не могли бути зареєстровані в органах Державної казначейської служби України, оскільки відсутні будь-які юридичні та фінансові зобов'язання між вказаними суб'єктами господарювання в межах договору №20001674/2024 від 28.01.2024, про що ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» повідомлені відповідями від 16.01.2025 вих. № 453 та від 11.02.25 вих. № 951.
У той же час, судом встановлено, що ліміт грошових коштів для оплати електричної енергії у межах укладеного договору приєднання Споживачем був вичерпаний, однак по завершенню фінансово-грошового ліміту та обумовленого обсягу споживання, відповідач не вчиняв дій по припиненню споживання електричної енергії. Також в матеріалах справи відсутні докази укладення відповідачем договору з іншим постачальником у зазначений у позові період.
Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії регулюються, зокрема, Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018.
Згідно з підпунктом 1.2.15. пункту 1.2. Правил, укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
Враховуючи обізнаність відповідача щодо вичерпаного обсягу електричної енергії, останній продовжував споживати електричну енергію.
Постачальник, в свою чергу, виконував умови Договору у межах визначеного у ньому строку дії щодо безперервного надання послуг з постачання електричної енергії відповідачу.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно з пунктом 3 статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).
Отже для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.08.2018 у справі №334/2517/16-ц, від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17, від 27.01.2021 у справі №910/16334/19, від 04.03.2021 у справі № 910/15621/19, від 07.12.2021 у справі № 910/13182/20 та від 10.02.2022 у справі № 918/339/21.
Частиною першою статті 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (частина друга статті 1213 Цивільного кодексу України).
Отже, відповідач продовжував отримувати електричну енергію від ТОВ ««Дніпровські енергетичні послуги» після закінчення ліміту грошових коштів, тобто без достатньої правової підстави, при цьому спожита спірна електрична енергія не може бути повернута Споживачем Постачальнику в натурі.
Відповідач не здійснює господарську діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії тощо, тому він не має юридичної можливості виробити або придбати на вільному ринку електричну енергію для повернення її позивачу, а відтак відповідач повинен відшкодувати позивачу її вартість, на підставі частини другої статті 1213 Цивільного кодексу України, у розмірі залишку боргу - 269 268,13 грн.
Щодо вартості спожитої електричної енергії судом враховано приписи ч.3 ст.670 Цивільного кодексу України, яка визначає, що якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.
Аналогічна позиція щодо стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію поза фінансово-грошовим лімітом, однак у межах терміну дії договору, викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2024 в справі №924/1202/23.
При цьому суд виходить з того, що зазначення позивачем конкретної правової норми для обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору» (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі N 761/6144/15-ц).
У частині 1, 2 та 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (аналогічну правову позицію викладено в постанові ВП ВС від 25.06.2019 у справі №924/1473/15).
Щодо посилання відповідача на залежність від особливостей бюджетного фінансування, вони відхиляються судом як необґрунтовані з огляду на таке.
Правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16.
За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У рішеннях ЄСПЛ від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 951, 33 грн та інфляційних втрат у розмірі 921, 58 грн, суд зазначає наступне.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 цього Кодексу).
Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи положення чинного законодавства та фактичні обставини, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат.
Щодо посилання відповідача, як на підставу відмови у стягненні таких сум, на підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413), суд виходить з такого.
Вказаним актом на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування запропоновано надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
У той же час, суд виходить з того, що нараховані позивачем 3% річних та інфляційні втрати (на відміну від пені чи штрафу) не є штрафними санкціями, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначений висновок вміщено, зокрема, у постанові Верховного Суду в складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн підлягає стягненню на його користь з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Задовольнити позов.
2. Стягнути з Управління Служби безпеки України в Сумській області (40030, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 32, код 20001674) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» (49001, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, 4 Д, код 42082379) заборгованість за поставлену електричну енергію за договором про постачання (закупівлю) електричної енергії №20001674/2024 від 28.01.2024 в сумі 269 268, 13 грн (двісті шістдесят дев'ять тисяч двісті шістдесят вісім гривень тринадцять копійок), 3% річних у розмірі 951, 33 грн (дев'ятсот п'ятдесят одна гривня тридцять три копійки), інфляційні втрати у розмірі 921, 58 грн (дев'ятсот двадцять одна гривня п'ятдесят вісім копійок) та судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копіок).
3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суддя Ю.А. Джепа