адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
09.07.2025 Справа № 917/2135/24(917/407/25)
Суддя Господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, матеріали
за позовною заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ел-Строй", вул. Нова, буд. 57, с. Попівка, Карлівський район, Полтавська область, 39524; код ЄДРПОУ 38560374
про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з виплати заробітної плати в розмірі 27 972,74грн та компенсацію втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків виплати заробітної плати в розмірі 1 919,27грн,
27.02.2025 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) (вх. №421/25) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ел-Строй" (далі - ТОВ "Агро Ел-Строй", відповідач) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з виплати заробітної плати в розмірі 27 972,74грн та компенсацію втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків виплати заробітної плати в розмірі 1 919,27грн.
Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.02.2025 даний позов передано на розгляд судді Ореховській О.О. для розгляду в межах справи №917/2135/24 про банкрутство ТОВ "Агро Ел-Строй" (вул. Нова, буд. 57, с. Попівка, Карлівський район, Полтавська область, 39524; код ЄДРПОУ 38560374), справі присвоєно єдиний унікальний номер 917/2135/24(917/407/25).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.03.2025 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 (вх. №421/25 від 27.02.2025) до розгляду в межах справи №917/2135/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ел-Строй" (вул. Нова, буд. 57, с. Попівка, Карлівський район, Полтавська область, 39524; код ЄДРПОУ 38560374) та відкрито провадження у справі № 917/2135/24(917/407/25).
Також зазначеною ухвалою суду постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Позивач, обґрунтовує позовні вимоги тим, що ТОВ "Агро Ел-Строй" порушило норми трудового законодавства, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі у розмірі 27 972,74грн та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати в розмірі 1 919,27грн.
Ухвала Господарського суд Полтавської області від 04.03.2025 була надіслана відповідачу в його електронний кабінет і була доставлена 05.03.2025 о 22:25, що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа (а.с.30).
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З урахуванням вищевикладеного, ухвала суду від 04.03.2025 вважається врученою відповідачу у справі.
Відповідач у визначений судом строк, без поважних причин, відзив на позов не надав, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 ГПК України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 працювала на ТОВ "АГРО ЕЛ-СТРОЙ" з 01.03.2017 по 06.01.2025.
06.01.2025 ОСОБА_1 звільнено з ТОВ "АГРО ЕЛ-СТРОЙ" на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін, що також підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 .
Судовим наказом №531/170/25 від 28.01.2025, виданим Карлівським районним судом Полтавської області (набрав законної сили 24.02.2025) з ТОВ "АГРО ЕЛ-СТРОЙ" стягнуто на користь ОСОБА_2 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 70 901,53 грн.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань встановлених КЗпП України, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав з позовом про стягнення з ТОВ "АГРО ЕЛ-СТРОЙ" 27 972,74грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 1 919,27грн компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків термінів їх виплати.
При прийнятті рішення судом враховано наступне.
Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Так, згідно статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами у сфері державного і договірного регулювання оплати праці, визначено Законом України "Про оплату праці".
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
За приписами ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.
За правилами статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Пленум Верховного Суду в п.20 Постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року №13 постановив, що суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до наданої позивачем довідки про доходи від 24.01.2025 про нараховану заробітну плату позивачу, виданої ТОВ "АГРО ЕЛ-СТРОЙ", заборгованість товариства перед нею по заробітній платі після вирахування податків складає 70901,53 грн.
Судовим наказом № 531/170/25 від 28.01.2025 p., виданим Карлівським районним судом Полтавської області (набрав законної сили 24.02.2025) з ТОВ "АГРО ЕЛ-СТРОЙ" стягнуто на користь ОСОБА_2 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 70901,53 грн.
Також, оскільки трудові відносини між сторонами припинені 06 січня 2025 року, а остаточну виплату заробітної плати позивачу станом на момент подання позову не проведено, маються всі підстави для застосування до відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст.117 КЗпП України.
Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.
За правилами статті 117 КЗпП України (в редакції Закону № 2352-IX від 01 липня 2022 року) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Матеріалами справи підтверджується, що в день звільнення (06.01.2025 року) заробітна плата виплачена не була, а відтак, відповідач зобов'язаний виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, який на час ухвалення рішення позивачу не виплачений. Іншого суду не доведено.
Середній заробіток працівника, відповідно до статті 27 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).
Згідно абзацу 3 пункту 2 розділу II Порядку № 100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з абзацами першим, третім пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Тобто, згідно довідки ТОВ "АГРО EJI-СТРОЙ" від 24.01.2025 про нараховану заробітну плату позивачу, заробітна плата ОСОБА_2 за грудень 2024 року становила 16305,90 грн, за листопад 2024 року 16202,95 грн. Всього за два місяці, що передували звільненню сума нарахованої заробітної плати становить 32508,85 грн.
Число відпрацьованих робочих днів у листопаді 2024 року становила 21 день, у грудні 2024 року - 22 дня. Всього відпрацьовано 43 дня.
Розмір середнього заробітку складає 756,02грн (32508,85грн / 43 дня).
Час затримки виплати заробітної плати з 07 січня 2025 року по час звернення із позовною заявою до суду склала 37 робочих днів, у зв'язку з чим середній заробіток для виплати ОСОБА_2 компенсації за час затримки розрахунку при звільненні становить 27 972,74 грн. (37 р.д. х 756,02 грн).
Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Здійснивши перевірку нарахування за весь період затримки розрахунку заробітної плату суд приходить до висновку про правильність нарахування здійснених позивачем у розмірі 27 972,74грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати, суд зазначає наступне.
Позивачем був проведений розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати, згідно з яким розмір компенсації становить 1919,27грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Розрахунок компенсації частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року "Порядок проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати" (надалі по тексту "Порядок").
Згідно п. 2 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 року.
Пунктом 3 Порядку визначено, що заробітна плата підлягає компенсації.
Згідно п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці за який виплачується дохід по розрахунку не включаються. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Відповідно до викладених вище положень закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Враховуючи вищевикладене, здійснивши перерахунок правильності нарахування, суд вважає правомірним здійснити нарахування компенсації втрати частини грошових доходів в сумі 1 919,27 грн.
Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог.
За ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Посилання позивача на ту обставину, що вона звільнена від сплати судового збору за даним позовом на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" є помилковим з огляду на зміст ст.2 Закону України "Про оплату праці" (де визначено структуру заробітної плати) та рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 і від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні не може бути кваліфікований як заробітна плата, адже має зовсім іншу правову природу ніж винагорода за працю, позаяк є компенсаційною санкцією до роботодавця за несвоєчасний розрахунок.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 910/4518/16 згадано, що "за змістом норм статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір, згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях".
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі №755/12623/19 сформульовано схожу правову позицію, у силу якої: "Середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану робочу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати".
Наведений правовий висновок відображено і у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.07.2023 року у справі №522/16890/20.
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсація втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків виплати заробітної платине не є правовим аналогом платежу з оплати праці.
Порядок розподілу судових витрат визначено ст. 129 ГПК України.
Приймаючи до уваги, що позивачем при зверненні з даним позовом не було сплачено судовий збір в сумі 3 028,00грн , вказаний судовий збір підлягає стягненню з відповідача при прийнятті рішення.
Відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Враховуючи, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, судовий збір у сумі 3 028,00грн слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 237, 238, 240, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ел-Строй" (вул. Нова, буд. 57, с. Попівка, Карлівський район, Полтавська область, 39524; код ЄДРПОУ 38560374) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку з виплати заробітної плати в розмірі 27 972,74грн, компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати в розмірі 1 919,27грн, 3 028 грн судового збору.
3. Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Державного бюджету України 3 028 грн судового збору.
Видати накази після набрання цим рішенням законної сили.
4. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення ( ч.1 ст. 256 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено та підписано 10.07.2025 року
Суддя О.О. Ореховська