07.07.2025 Справа № 914/2302/24
за позовом: Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ,
до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів,
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: АТ "НАК "Нафтогаз України", м.Київ,
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: АТ "Львівгаз", м.Львів
про стягнення 3'741'159,99 грн компенсації.
Суддя Б. Яворський,
при секретарі О. Муравець.
Представники сторін:
від позивача (стягувач): Д. Денисюк,
від відповідача (боржник): О.Безушко,
від третьої особи 1: не з'явився,
від третьої особи 2: не з'явився.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку vkz.court.gov.ua
У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/2302/25 за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про стягнення 3'181'732,27 грн компенсації вартості відібраних без номінації обсягів природного газу за травень 2016 року, січень, квітень - серпень 2018 року, а також 137'296,99 грн 3% річних та 422'130,72 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.05.2025 позовні вимоги задоволено; присуджено до стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (79007, м.Львів, вул.Батуринська, 2; ідентифікаційний код 07638027) на користь Акціонерного товариства “Укртрансгаз» (01021, м.Київ, Кловський узвіз, 9/1; ідентифікаційний код 30019801) 3'181'732,27 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за травень 2016, січень, квітень-серпень 2018 року, 137'296,99 грн 3% річних, 422'130,72 грн інфляційних втрат та 44'893,92 грн судового збору.
Господарським судом Львівської області на примусове виконання ухваленого рішення 10.06.2025 видано відповідний наказ.
18.06.2025 КЕВ м. Львова через систему “Електронний суд» подав заяву про відстрочення виконання рішення суду від 05.05.2025 терміном до 6 місяців. Заява про відстрочку виконання рішення суду обґрунтована тим, що КЕВ м. Львова є органом військового управління в складі Сил Логістики ЗСУ та виконує завдання щодо забезпечення енергоносіями та комунальними послугами військових частин і установ дислокованих в зоні його відповідальності, а також враховуючи наявність в Україні військового стану відстрочення виконання рішення дозволить безперешкодно постачати газ військовим частинам та установам, провести підготовку до опалюваного сезону та розпочати його.
18.06.2025 АТ "Укртрансгаз" через систему “Електронний суд» подало заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення, у якому зазначає, що неналежне планування своєї господарської діяльності КЕВ м. Львів не повинно порушувати права інших господарюючих суб'єктів, які належним чином виконали свої обов'язки, що порушує принцип розумності та справедливості. Зазначило також, що виконання рішення здійснюється не за рахунок виділення коштів боржнику, а за рахунок передбачених для цього коштів з Державного бюджету України; боржник не надав доказів того, що він звертався до розпорядника коштів щодо виділення фінансового ресурсу для виконання рішення у майбутньому. Сторони несуть однакову економічну відповідальність та ризики, адже відстрочення виконання рішення суду від 05.05.2025 унеможливить виконання АТ «Укртрангаз» покладених на нього функцій та спричинить ризики у вигляді зриву у підготовці до опалюваних сезонів, розриву відносин з іноземними контрагентами за міждержавними угодами та невиконання податкових зобов'язань товариства.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.06.2025 заява про відстрочку виконання рішення передано на розгляд судді Б. Яворському.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.06.2025 заяву про відстрочку виконання судового рішення у справі №914/2302/24 призначено до розгляду на 07.07.2025.
Представник стягувача та боржника у судове засідання 07.07.2025 з'явилися, заявник просив суд задоволити заяву про відстрочення виконання судового рішення, а позивач - відмовити у її задоволенні, з підстав, наведених у поясненні.
При вирішенні питання про відстрочку виконання рішення суд виходив з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може надати відстрочення або розстрочення виконання рішення.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Отже, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання, господарський суд, зокрема, має право відстрочити виконання рішення (ухвали, постанови).
Суд відзначає, що у постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 917/138/16 зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
До обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо (рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі №1-7/2013).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак розстрочка/відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі та повинно носити виключний характер.
Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 ГПК України).
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Доказами скрутного фінансового становища відділу могли б бути квартальні, піврічні фінансові звіти та баланси, звіт про фінансові результати, звіт про рух та залишок грошових коштів на його рахунках на момент звернення до суду тощо, однак таких документів боржник не надав. У той час стягувач слушно наголошує, що викладені боржником обставини не є винятковими у розумінні ст.331 ГПК України. Суд відзначає, що заявником не надано суду належних та допустимих доказів того, що станом на момент подання заяви та її розгляду у суді фінансовий стан заявника складний та існують обставини, які перешкоджають чи ускладнюють виконання рішення, а також існує загроза для подальшої діяльності у разі примусового виконання рішення суду. Також заявником не зазначено, які обставини через 6 місяців дозволять йому добровільно виконати рішення суду у разі надання відстрочки. Також відсутні докази вжиття заходів щодо добровільної сплати хоча б частини боргу уже після набрання рішення законної сили і до подання даної заяви. Ризики є складовою господарської діяльності боржника, як самостійного суб'єкта господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочки виконання судового рішення (вказане узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 27.06.2018 у справі №813/8842/13-а).
Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду.
Разом з тим, суд відзначає, що КЕВ за наявності відповідних підстав та доказів не позбавлене можливості повторно звернутись із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про відстрочення виконання рішення суду від 05.05.2025 у справі № 914/2302/24 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 10.07.2025
Суддя Яворський Б.І.