79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.07.2025 Справа № 914/1121/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали
заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ҐАЗДА-ТРАНС», м. Львів
про ухвалення додаткового рішення
у справі №914/1121/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ҐАЗДА-ТРАНС», м. Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інжиніринг», с. Кротошин, Львівського р-ну
про стягнення заборгованості у розмірі 1449109,42 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явися.
ПРОЦЕС.
У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ҐАЗДА-ТРАНС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інжиніринг» про стягнення заборгованості у розмірі 1449109,42 грн.
Рішенням суду від 24.06.2025 (суддя Козак І.Б.) закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача 100000,00 грн основного боргу, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інжиніринг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ҐАЗДА-ТРАНС» 913700,00 грн основного боргу, 274282,22 грн пені, 30328,00 грн 3% річних, 130471,25 грн інфляційних втрат, 17385,37 грн судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
30.06.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 27.06.2025) від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх.№2798/25), у якій Товариство з обмеженою відповідальністю «ҐАЗДА-ТРАНС» просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інжиніринг» на свою користь 40000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.
У зв'язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді Козак І.Б. у розгляді справи, що може мати наслідком порушення строку розгляду, передбаченого відповідним процесуальним закон, станом на дату надходження заяви, внаслідок проведеного повторного автоматизованого розподілу справи, для розгляду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу визначено суддю Гоменюк З.П..
Ухвалою від 01.07.2025 суд прийняв до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ҐАЗДА-ТРАНС» (вх.№2798/25 від 30.06.2025) про ухвалення додаткового рішення та призначив судове засідання на 09.07.2025.
У судове засідання 09.07.2025 позивач не з'явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував.
У судове засідання 09.07.20258 відповідач не з'явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Заяв, клопотань до суду не скерував.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши надані сторонами суду докази, які мають значення для розгляду заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення.
У судовому засіданні 09.07.2025, суд ухвалив додаткове рішення та відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголосив скорочене судове рішення, повідомивши про орієнтований час складення його повного тексту.
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.
Аргументи позивача.
У заяві (вх.№2798/25 від 30.06.2025) про ухвалення додаткового рішення позивач повідомляє про те, що 24.06.2025 Господарським судом Львівської області прийнято рішення, яким закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача 100000,00 грн основного боргу, частково задоволено позов, стягнуто з відповідача на користь позивача 913700,00 грн основного боргу, 274282,22 грн пені, 30328,00 грн 3% річних, 130471,25 грн інфляційних втрат та 17385,37 грн судового збору.
Враховуючи, що у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «ҐАЗДА-ТРАНС» зазначало про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат у розмірі 40000,00 грн, що будуть понесені ним під час розгляду цієї справи у судовому порядку, а у судовому засіданні 24.06.2025 представником позивача повідомлено суд про намір подати відповідну заяву про стягнення таких витрат з відповідача на користь позивача відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інжиніринг» на свою користь витрати на професійну правову допомогу в розмірі 40000,00 грн.
Аргументи відповідача.
Станом на дату ухвалення додаткового рішення відповідач жодних заперечень щодо заяви про стягнення витрат на професійну правову допомогу не подав.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
01.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ҐАЗДА-ТРАНС» (надалі - клієнт, позивач) та адвокатським бюро «КАВЧУК І ПАРТНЕРИ» (надалі - бюро) укладено договір №01-04/25 про правничу допомогу (надалі - договір).
Відповідно до п. 1 договору бюро зобов'язане здійснити захист прав, представництво інтересів або надати інші види професійної правничої допомоги клієнту, а клієнт зобов'язаний прийняти та оплатити її.
Пунктом 2 договору передбачено, що бюро надає клієнту правничу допомогу щодо: «Представництва інтересів та захисту прав клієнта в суді щодо стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ІНЖИНІРИНГ» (код ЄДРПОУ 41957285) за договором купівлі-продажу №2212/01 від 22.12.2023 року, з правом вчиняти усі процесуальні дії та володіти усіма правами, передбаченими для представника всіма процесуальними кодексами України без обмежень в повноваженнях, а також представництво інтересів клієнта в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та перед усіма фізичними та юридичними особами незалежно від форми власності».
Орієнтовний вид, перелік та кількість послуг, що включені у правничу допомогу за згодою сторін на момент укладення договору, вказуються у додатку до договору та/або в рахунку (п. 3 договору).
Згідно з пунктом 4 договору за надання правничої допомоги клієнт сплачує бюро винагороду (гонорар) в сумі, порядку, на умовах та в строк, що вказані в додатку до договору та/або в рахунку.
Відповідно до п. 5 договору клієнт сплачує гонорар за реквізитами бюро, вказаними в договорі та/або в рахунку.
Правнича допомога надається з моменту підписання договору, отримання від клієнта усіх необхідних документів та інформації, а також здійснення клієнтом авансового платежу, якщо такий передбачений умовами договору (п. 6 договору).
Пунктом 7 договору передбачено, що правничу допомогу від імені бюро надає адвокат (-ти) або інші особи, визначені бюро. Бюро має право на власний розсуд залучити будь-яких третіх осіб для надання правничої допомоги, залишаючись відповідальним перед клієнтом за надання правничої допомоги.
Згідно з пунктом 17 договору по факту надання правничої допомоги (її частини) бюро складає акт наданих послуг і детальний опис послуг, які надає клієнту для розгляду та підписання. Клієнт зобов'язаний підписати їх протягом 2 (двох) днів та повернути по одному примірнику бюро.
За наявності зауважень щодо правничої допомоги клієнт зобов'язаний протягом 2 (двох) днів з моменту їх виявлення чи отримання акта або детального опису послуг надати бюро такі зауваження в письмовій формі. За відсутності зауважень клієнта вважається, що бюро належно виконує умови договору, а клієнт зобов'язаний прийняти правничу допомогу та здійснити її оплату. За наявності зауважень, бюро розглядає їх та повідомляє клієнта про результат розгляду (п. 18 договору).
Відповідно до п. 23 договору такий вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до моменту остаточного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Зміни до договору вносяться додаткової угодою, а доповнення - у формі додатку до договору, які підписуються сторонами.
Пунктом 1 додатку №1 до договору про правничу допомогу №01-04/25 від 01.04.2025 року (надалі - додаток №1 до договору) передбачено, що за договором бюро надає клієнту правову допомогу, що включає:
Представництво інтересів та захист прав клієнта в суді першої інстанції, а саме:
- ознайомлення з документами, що стосуються спору, та їх правова оцінка;
- правовий аналіз судової практики в подібних спорах;
- визначення правової позиції клієнта у спорі та стратегії представництва в суді;
- збір, формування і підготовка доказів для подання до суду;
- ознайомлення з матеріалами справи (при необхідності, одна дія);
- участь в судових засіданнях (до п'яти засідань);
- складання і подання заяв по суті та інших процесуальних документів (заяви, клопотання) у справі (при необхідності, до трьох документів);
- опрацювання і підготовка відповідей (заперечень) на процесуальні документи інших учасників справи (при необхідності, до трьох документів);
- ознайомлення з судовими рішеннями (ухвалами) під час провадження у справі;
- вчинення дій щодо стягнення судових витрат в користь клієнта (при необхідності).
Відповідно до п. 2 додатку №1 до договору вказані в п. 1 додатку послуги визначені сторонами на момент укладення договору та є орієнтованими. Фактично надані послуги вказуються у детальному описі послуг та/або в акті наданих послуг, який підписується сторонами по факту надання послуг.
Згідно з п. 3 додатку №1 до договору за згодою сторін винагорода (гонорар) бюро визначено у фіксованому розмірі і складає: 40000 (сорок тисяч) за надання правничої допомоги, вказаної в п. 1 додатку, узгоджується між сторонами додатково.
Пунктом 5 додатку №1 до договору визначено, що клієнт сплачує винагороду (гонорар), вказаний в п. 3 додатку, незалежно від виду, кількості, переліку послуг, які фактично надані, та їх відповідності орієнтовному переліку, вказаному в п. 1 додатку. Гонорар успіху (додаткова винагорода) сплачується по факту отримання позитивного результату вирішення спору та стягнення коштів на користь клієнта.
Клієнт сплачує винагороду (гонорар) бюро повністю протягом 3 (трьох) днів з моменту укладення договору та/або отримання рахунку, якщо інше письмово не погоджено між сторонами (п. 7 додатку №1 до договору).
25.06.2025 на підставі договору про правничу допомогу №01-04/25 від 01.04.2025 року між позивачем та бюро складено та підписано акт наданих№ послуг №25/06 (надалі - акт) про те, що бюро надало послуги (виконало роботи), а клієнт прийняв та оплатив наступні послуги (роботи):
- послуги в галузі права (правнича допомога адвоката в Господарському суді Львівської області у справі №914/1121/25 щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Захід Інжиніринг» за договором №2212/01 купівлі-продажу від 22.12.2023 року на загальну вартість виконаних робіт (наданих послуг) - 40000,00 грн з урахуванням ПДВ.
Згаданий акт складено та підписано у двосторонньому порядку та скріплено відтиском печаток позивача та бюро.
Крім того до заяви долучено копію детального опису послуг, наданих адвокатом адвокатського бюро «КАВЧУК І ПАРТНЕРИ» у справі №914/1121/25 в Господарському суді Львівської області (надалі - детальний опис послуг), який складений та підписаний між позивачем та бюро 25.06.2025 року у двосторонньому порядку та містить відтиск печаток сторін.
Згідно детального опису послуг адвокат Кавчук Андрій Вікторович на підставі договору про правничу допомогу №01-04/25 від 01.04.2025 року надав послуги професійної правничої допомоги адвоката, здійснюючи представництво інтересів та захист прав позивача у справі №914/1121/25 в Господарському суді Львівської області, а саме:
1. Складання та подання позову до суду, в тому числі:
- ознайомлення та правовий аналіз документів, наданих клієнтом;
- узгодження з клієнтом правової позиції з представництва інтересів в суді;
- розрахунок пені, інфляційних втрат, 3% річних на суму заборгованості;
- написання позовної заяви і формування додатків (доказів);
- інформування клієнта про розмір, спосіб і реквізити оплати судового збору;
- подання позову до суду та надсилання іншим учасникам справи.
2. Складання та подання додаткових заяв / пояснень, в тому числі:
- написання та подання до суду клопотання про закриття провадження в частині.
3. Підготовка до участі та участь в судовому засіданні: 20.05.2025.
4. Підготовка до участі та участь в судовому засіданні: 10.06.2025.
5. Підготовка до участі та участь в судовому засіданні: 24.06.2025.
6. Інформування клієнта про результати розгляду справи в суді та роз'яснення щодо подальшого його виконання.
Вартість послуг, що зазначена у детальному описі послуг складає 40000,00 грн.
25.06.2025 року на підставі договору про правничу допомогу №01-04/25 від 01.04.2025 року бюро виставило позивачу рахунок №25/06 на загальну суму 40000,00 грн з урахуванням ПДВ.
Згідно платіжної інструкції №331 від 27.06.2025 року позивач перерахував на рахунок бюро грошві кошти у розмірі 40000,00 грн із зазначенням у призначенні платежу: «Оплата за послуги у галузі права згідно рахунку №25/06 від 25.06.2025 р. Без ПДВ.».
ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини першої, другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у позовній заяві заначив про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, який він очікує понести під час розгляду цієї справи у Господарському суді Львівської області у розмірі 40000,00 грн, що складаються з витрат на професійну правничу (правову) допомогу, надану адвокатом Товариству з обмеженою відповідальністю «ҐАЗДА-ТРАНС».
Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті (ч. 3 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1-4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу та кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Крім того, частинами 4-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожен має право на професійну правничу допомогу; у випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу; для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура; забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом; витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (статті 16, 126 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
За приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ҐАЗДА-ТРАНС» та адвокатським бюро «КАВЧУК І ПАРТНЕРИ» укладено договір про правничу допомогу від 01.01.2025 року.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов'язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.
Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.
Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017 року, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Як було встановлено судом, пунктом 4. договору сторонами узгоджено, що за надання правничої допомоги клієнт сплачує бюро винагороду (гонорар) в сумі, порядку, на умовах та в строк, що вказані в додатку до договору та/або в рахунку. У свою чергу відповідно до п. 3 додатку №1 до договору передбачено, що за згодою сторін винагорода (гонорар) бюро визначено у фіксованому розмірі і складає 40000,00 грн за надання правничої допомоги, вказаної в п. 1. додатку.
Разом з тим, між позивачем та представником позивача 25.06.2025 року підписано акт №25/06 наданих послуг, згідно якого вартість наданих послуг адвокатом на підставі договору про правничу допомогу №01-04/25 від 01.04.2025 року складає 40000,00 грн без ПДВ.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 123 та ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Відповідно до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»(заява №19336/04).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19).
Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 року у справі №922/2666/21.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
На підтвердження факту понесених позивачем судових витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, судом встановлено, що позивачем долучено до матеріалів справи копію документів: договір №01-04/25 про правничу допомогу від 01.04.2025 року, акт наданих послуг №25/06 від 25.06.2025 року на суму 40000,00 грн, детальний опис послуг, наданих адвокатом адвокатського бюро «КАВЧУК І ПАРТНЕРИ» у справі №914/1121/25 в Господарському суду Львівської області, рахунок №25/06 від 25.06.2025 року на суму 40000,00 грн та платіжна інструкція №331 від 27.06.2025 року згідно якої позивач перерахував на рахунок адвокатського бюро «КАВЧУК І ПАРТНЕРИ» грошові кошти у розмірі 40000,00 грн в рахунок оплати послуг за договором.
Окрім того матеріали справи містять копію ордеру №1359656 серії ВС від 07.04.2025 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ҐАЗДА-ТРАНС» на підставі договору про надання правничої допомоги №01-04/25 від 01.04.2025 доручає представництво своїх інтересів у Господарському суду Львівської області адвокату Кавчуку Андрію Вікторочку, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №000536 від 23.02.2017 року.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 ч. 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 року зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, у постанові від 05.10.2021 року у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 року У справі №910/429/21 та від 11.11.2022 року У справі №909/50/22.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати у двох аспектах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.
Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.
Стосовно другого аспекту суд зазначає, що положення Господарського процесуального кодексу України про стягнення вартості послуг адвоката по суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд зазначає про те, що відповідачем добровільно було сплачено основну заборгованість у розмірі 100000,00 грн, що стало підставою для закриття провадження в цій частині відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, а решта заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості, штрафних санкцій задоволена судом частково на суму 1348781,47 грн з заявленої позивачем суми - 1449109,42 грн.
Відтак, судом враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно приписів статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Отже, з урахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм ст. 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Отже, суд зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює вказані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону у справі (відповідача).
Таким чином, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, на думку суду, не узгоджується з вищенаведеними вимогами чинного законодавства щодо розумності, необхідності та співмірності відповідних витрат.
Зазначене є підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з іншої сторони. Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №550/936/18.
Згідно із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі №910/7032/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно, пунктом другим частини п'ятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про часткову необґрунтованість заяви позивача про стягнення з відповідача суми 40000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи, адже такий розмір має відшкодовуватися відповідачем на користь позивача пропорційно від розміру задоволених судом позовних вимог.
Ураховуючи наведене, оцінивши доводи заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на складність справи, кількість підготовлених процесуальних документів і судових засідань, тривалість розгляду справи, виходячи з наведених критеріїв їх оцінки, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 37230,63 грн витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції. В іншій частині заяви суд покладає такі витрати на позивача.
Керуючись ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 124, 126, 129, 221, 233, 236, 244, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальності «ҐАЗДА-ТРАНС» (вх.№2798/25 від 30.06.2025) про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інжиніринг» (81137, Львівська область, село Кротошин, вулиця Новосільська, будинок 7; ідентифікаційний код 41957285) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «ҐАЗДА-ТРАНС» (79018, Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького С., будинок 1; ідентифікаційний код 44561247) 37230,63 грн судових витрат на професійну правову допомогу, понесених у зв'язку із розглядом справи №914/1121/25.
3. У задоволенні решти вимог Товариства з обмеженою відповідальності «ҐАЗДА-ТРАНС» щодо покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Інжиніринг» витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне додаткове рішення складене та підписане 10.07.2025.
Суддя Гоменюк З.П.