справа № 619/3324/25
провадження № 2-а/619/50/25
10 липня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі:
головуючої судді Коваленко Н.B.,
за участю секретаря судового засідання Носачової І. В.,
розглянувши в м. Дергачі в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
До Дергачівського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову зазначено, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 №1/516 від 10.04.2025 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000,00грн . ОСОБА_1 військовозобов'язаний, учасник бойових дій. 17.05.2015 був призваний у Збройні Сили України (мобілізований). 21.04.2016 був звільнений із Збройних Сил України (демобілізований). 11.02.2025 працює на посаді комірника в Харківському квартирно-експлуатаційному управлінні . 12.02.2025 отримав довідку з ІНФОРМАЦІЯ_3 (за місцем роботи) про надання відстрочки від призову на військову службу. За місцем роботи був направлений 10.04.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для отримання направлення на проходження ВЛК. 10.04.2025 під час знаходження в ІНФОРМАЦІЯ_4 інструктором відділу рекрутінгу та комплектування ст. с-нт. ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в якому зазначено, що ОСОБА_1 під час проведення загальної мобілізації порушив вимоги абз.7 ч.3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» . 10.04.2025 під час процедури винесення протоколу про адміністративне правопорушення позивач повідомив, що є колишнім військовослужбовцем, учасником бойових дій, працівником Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків, внесений до реєстру оберіг, має відстрочку до 31.12.2025, тип відстрочки п. 21 ч.1 ст.23. В протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10:00 11.04.2025 року. Наступного дня 11.04.2025 позивач з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 , де справа так і не була розглянута. Позивачу працівники відповідача повідомили прийдете пізніше за Постановою. Лише 02.06.2025, позивач отримав оскаржувану постанову винесену 10.04.2025, таким чином позивача не було допущено до розгляду справи про адміністративне правопорушення призначеної на 11.04.2025. Постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1/516 від 10.04.2025 була винесена раніше на один день, а саме 10.04.2025 ніж було призначено розгляд справи про адміністративне правопорушення 11.04.2025, чим порушено вимоги ст.268 КУпАП. З огляду на вищезазначене можна зробити висновки, що розгляд справи про адміністративне правопорушення призначене на 11.04.2025 взагалі не відбувся, що порушує вимоги закріплені в ст. ст. 276-279 глави 22 КУпАП (розгляд справ про адміністративне правопорушення). Отже, позивач просив скасувати та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України закрити справу у зв'язку з відсутністю події та складу правопорушення.
Суд ухвалою від 20 червня 2025 року прийняв справу до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив розгляд справи.
Цією ж ухвалою суд поновив позивачу строк звернення до суду, також витребував з ІНФОРМАЦІЯ_2 : копію постанови №1/516 від 20.04.2025, з відміткою про дату вручення іі ОСОБА_1 ; інформаційну довідку ( підтверджену належними доказами) про дату вручення постанови №1/516 від 20.04.2025 ОСОБА_1 . Проте вимоги ухвали суду так і не були виконані.
Відповідачі правом на подання відзиву та будь-яких інших документів не скористалися.
Представником позивача була подана заява про розгляд справи без участі.
У судове засідання представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відповідач є користувачем Електронного суду, тому усі документи долучені до справи отримав у електронному вигляді, про що свідчать довідка сформована АСДС у автоматичному режимі. Причин неявки суду не повідомив.
У судове засідання представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відповідач є користувачем Електронного суду, тому усі документи долучені до справи отримав у електронному вигляді, про що свідчать довідка сформована АСДС у автоматичному режимі. Причин неявки суду не повідомив.
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Підстав, визначених ст. 205 КАС України, для відкладення розгляду справи немає.
Відповідно до ч. 6 ст.162КАК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв'язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2025 відносно позивача ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову №1/516 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , 10.04.2025 року о 12 год. 20 хв. у м. Дергачі під час перевірки документів в ІНФОРМАЦІЯ_6 відомостей (персональних та службових даних) узагальнених в облікових документах та внесених до єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов'язаним ОСОБА_1 , а саме: не було уточнено протягом 60 днів персональні облікові дані у встановлений законом спосіб, чим порушено вимоги ч. 3 статті 210 КУпАП, вимоги абз. 7 ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», абз. 4 п.1 ч.2 розділу П Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", абзацу 2. ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Як вбачається з витягу з мобільного застосунку розробленого Міністерством оборони України «Резерв+», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 :
- є військовозобов'язаним, звання “старший солдат», номер в реєстрі Оберіг 230220211455604900002;
-перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ОСОБА_3 );
-документ оновлено 20.01.2025;
-зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
- зазначено телефон.
Відповідно до військово-облікового документу ОСОБА_1 , військове звання старший солдат, 10.04.2025 пройшов ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 - визнаний придатним до військової служби, наявна відстрочка до 31.12.2015, тип відстрочки:п.21 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.
Відповідно до ст.287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
За умовами ч. 1ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно ч.1ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 1статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
В силу статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення (ст.251 КУпАП) є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, а також іншими документами.
У відповідності до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі ст. 280 КУпАП вбачається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Так, диспозиція та санкція ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачає порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинених в особливий період, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 17000,00 грн. до 25500,00 грн.
Статтею 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Диспозиція та санкція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинених в особливий період, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 34 000 до 59 500 грн.).
Об'єктом адміністративного правопорушення за ст. 210-1 КУпАП є суспільні відносини у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (формальний склад). Суб'єкт адміністративного проступку як громадяни, так і посадові особи. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Будь-який інший вид стягнення, крім штрафу, санкцією ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не передбачено.
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, і військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі підприємства, установи й організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Отже, враховуючи вимоги зазначеного абз. 7 ч. 3ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абз. 2-6, зобов'язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Частиною 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, окрім іншого: - уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (абзац 2); - виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (абзац 6).
Частина 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладена в редакції Закону №3633-IXвід 11.04.2024 року, який набув чинності 18.05.2024 року.
Згідно зі ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пункту 19 Порядку № 1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Тобто, відповідно до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які перебувають на військовому обліку також зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Абзацом 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX (надалі Закон № 3633-ІХ) встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності); у разі перебування за кордоном шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Отже, вищезазначені норми законодавства передбачають три шляхи, яким громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року (включно), а саме:
-через центр надання адміністративних послуг;
-через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
-у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку як військовозобов'язаний. Постановою ВЛК позивача було визнано придатним, в той же час останньому було надано відстрочку на строк до 31.12.2025.
Сам лише факт наявності обставин, що є підставою для отримання відстрочки від призову на військову службу, не позбавляло позивача обов'язку вчасно оновити свої персональні дані військовозобов'язаного.
Відповідно до п. 3.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 року, Постанова ВЛК при ТЦК та СП про придатність військовозобов'язаного до військової служби, прийнята у мирний час під час визначення призначення військовозобов'язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ),дійсна протягом п'яти років з дня закінчення медичного огляду. Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду. Якщо в стані здоров'я військовозобов'язаного за його зверненням або висновками лікарів закладу охорони здоров'я виникли зміни, то за направленням керівника ТЦК та СП проводиться повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не оновив свої облікові дані протягом встановленого строку (з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року (включно)) в частині медичних даних, у зв'язку з чим був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до військово-облікового документу ОСОБА_1 , пройшов ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 - визнаний придатним до військової служби, тільки 10.04.2025 року
Позивачем не доведено, що він, будучи військовозобов'язаним, був звільнений від виконання вказаного обов'язку, з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року включно, уточнити свої облікові дані в частині медичних документів у встановленому порядку.
Перебування на військовому обліку не звільняло позивача від обов'язку уточнити свої медичні дані у встановленому порядку у вказаний вище період.
Як зазначалося вище, ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинених в особливий період.
Приміткою у статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
В той же час, суд зауважує, що примітка до статті 210 КУпАП не може бути застосована в даному випадку, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані в частині результатів медичних оглядів ВЛК для визначення придатності до виконання військового обов'язку за станом здоров'я, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Частиною десятою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з відповідними змінами, визначено способи, якими громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України зобов'язані уточнити протягом встановленого шестидесятиденного строку свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Однак, позивач, проігнорувавши виконання обов'язку, покладеного на нього згідно вищезазначених правових норм, жодним із визначених способів уточнення своїх облікових даних не скористався, порушив правила військового обліку і вчинив порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу, що тягнене за собою накладення адміністративного стягнення. Уточнення позивачем своїх персональних даних відбулося поза межами встановленого законодавством строка.
Разом з тим встановивши, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП, в той же час останнього згідно оскаржуваної постанови № 1/516 від 10.04.2025 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
При цьому, суд зауважує, що до порушень правил військового обліку, які формують склад правопорушення передбаченого ст. 210 КУпАП, зокрема, належать:
- неперебування на обліку за місцем проживання, роботи чи навчання;
- неприбуття за викликом ТЦК для взяття на військовий облік;
- неоформлення військово-облікових документів;
- зміна місця проживання у воєнний час без дозволу ТЦК тощо.
За ст. 210-1КУпАП відповідальність може настати у випадках:
- непроходження медогляду для визначення придатності до військової служби;
- неуточнення протягом 60 днів своїх військово-облікові даних;
- не з'явлення за повісткою;
- не надання під час мобілізації будівлі, споруди, транспортного засобу та іншого майна тощо.
З наведеного слідує, що до позивача було застосовано невірну санкцію статті ч. 3 ст. 210 КупАП, в той час як в діях останнього наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, із врахуванням того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, до ОСОБА_1 під час накладення адміністративного стягнення, невірно застосовано санкцію статті ч. 3 ст. 210 КУпАП, суд приходить до висновку, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно із ст. 288 КУпАП оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Так, приписами п. 3 ч. 1 ст.293 КУпАП передбачено, що в разі оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності орган (посадова особа) при перевірці законності та обґрунтованості винесеної постанови може прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.
За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
У зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню, постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 №1/516 від 10.04.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до чч. 1 та 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, відповідно до п. 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не є юридичними особами та є відокремленими структурними підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Натомість територіальні центри комплектування та соціальної підтримки областей є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
За такого, саме відповідні обласні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до Бюджетного кодексу України є розпорядниками бюджетних коштів, які одержують відповідні бюджетні асигнування.
Саме у зв'язку з цим для можливої подальшої реалізації передбаченого ст. 139 КАС України порядку розподілу судових витрат у разі задоволення адміністративного позову до участі у справі в якості співвідповідача був залучений ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Оскільки позов підлягає задоволенню, тому на користь позивача підлягають стягненню витрати, понесені на сплату судового збору.
При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 606,00 грн., а тому відповідно до вимог ст. 139 КАС України вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачем також заявлено вимогу про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням професійної правової допомоги у розмірі 10900 гривень. Проте, у позовній заяві представником позивача було зазначено , що докази розміру судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи , будуть надані суду згідно ст. 252 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73-77, 90, 242-244, 246, 250-251, 271, 273, 286 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Скасувати постанову №1/516 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП від 10.04.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 606 (шістсот шість) гривень 00 копійок
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_3 ;
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_4 .
Суддя Н. В. Коваленко