справа № 619/3381/25
провадження № 2/619/1507/25
07 липня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.
Ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 .
Суть питання, що вирішується ухвалою.
13 червня 2025 року ОСОБА_1 в особі адвоката Москаленко Н.І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив:
- визнати спільною сумісною власністю сторін садовий будинок та господарські споруди, розташовані на території земельної ділянки, кадастровий номер 6322055900:03:000:0634, цільове призначення з ДЗК-01.05 для індивідуального садівництва, реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: ТІ01:6931-4332-5717-4597- складається з: садовий будинок - літера А1, тераса - літера А2, тераса - літера а1, ганок - літера а3, колодязь - № 1, каналізаційна споруда - № 2, хвіртка - № 3, ворота - № 4, огорожа - № 5, двоповерховий будинок - літера А2, загальною площею 254,7 м2, основна площа - 57,5 м2, підсобна площа - 197,2 м2 складається на 1-му поверсі з тамбуру площею 12,9 м2, холу - 5,0 м2, санвузла - 5,8 м2, пральні - 4,8 м2, топочной - 5,5 м2, кухні - їдальні - 66,1 м2, кімнати - 12,9 м2, гаражу - 48,7 м2, на 2-му поверсі з холу - 23,7 м2, кімнати - 13,8 м2, гардеробної - 15,0 м2, санвузла - 9,7 м2, кімнати -16 м2, кімнати 14,8 м2;
- розділити майно подружжя та визнати за ОСОБА_1 право власності на частину садового будинку та господарські споруди, розташовані на території земельної ділянки, кадастровий номер 6322055900:03:000:0634, цільове призначення з ДЗК-01.05 для індивідуального садівництва, реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: ТІ01:6931-4332-5717-4597- складається з: садовий будинок - літера А1, тераса - літера А2, тераса - літера а1, ганок - літера а3, колодязь - № 1, каналізаційна споруда - № 2, хвіртка - № 3, ворота - № 4, огорожа - № 5, двоповерховий будинок - літера А2, загальною площею 254,7 м2, основна площа - 57,5 м2, підсобна площа - 197,2 м2 складається на 1-му поверсі з тамбуру площею 12,9 м2, холу - 5,0 м2, санвузла - 5,8 м2, пральні - 4,8 м2, топочной - 5,5 м2, кухні - їдальні - 66,1 м2, кімнати - 12,9 м2, гаражу - 48,7 м2, на 2-му поверсі з холу - 23,7 м2, кімнати - 13,8 м2, гардеробної - 15,0 м2, санвузла - 9,7 м2, кімнати -16 м2, кімнати 14,8 м2;
- розділити майно подружжя та визнати за ОСОБА_2 право власності на частину садового будинку та господарські споруди, розташовані на території земельної ділянки, кадастровий номер 6322055900:03:000:0634, цільове призначення з ДЗК-01.05 для індивідуального садівництва, реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: ТІ01:6931-4332-5717-4597- складається з: садовий будинок - літера А1, тераса - літера А2, тераса - літера а1, ганок - літера а3, колодязь - № 1, каналізаційна споруда - № 2, хвіртка - № 3, ворота - № 4, огорожа - № 5, двоповерховий будинок - літера А2, загальною площею 254,7 м2, основна площа - 57,5 м2, підсобна площа - 197,2 м2 складається на 1-му поверсі з тамбуру площею 12,9 м2, холу - 5,0 м2, санвузла - 5,8 м2, пральні - 4,8 м2, топочной - 5,5 м2, кухні - їдальні - 66,1 м2, кімнати - 12,9 м2, гаражу - 48,7 м2, на 2-му поверсі з холу - 23,7 м2, кімнати - 13,8 м2, гардеробної - 15,0 м2, санвузла - 9,7 м2, кімнати -16 м2, кімнати 14,8 м2.
04 липня 2025 року представник позивача - адвокат Москаленко Н.І. подала до суду заяву, у якій просить вжити заходи забезпечення позову, а саме:
- накласти арешт на об'єкт незавершеного будівництва який є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме: об'єкт незавершеного будівництва, садовий будинок та господарські споруди, розташовані на території земельної ділянки, кадастровий номер 6322055900:03:000:0634. Цільове призначення з ДЗК -01.05 для індивідуального садівництва. Реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: ТІ01:6931-4332-5717-4597- складається з: садовий будинок -літера А1, тераса-літера А2, тераса- літера а1, ганок-літера а3, колодязь- №1, каналізаційна споруда- №2, хвіртка-№3, ворота-№4, огорожа-№5. Двоповерховий будинок -літера А-2, загальною площею 254,7 м2, основна площа-57,5 м2, підсобна площа- 197,2 м2 складається на 1-му поверсі з тамбуру площею 12,9 м2, холу -5,0 м2, санвузлу -5,8 м2, пральні - 4,8 м2, топічної - 5,5 м2, кухні-їдальні- 66,1 м2, кімнати -12,9 м2, гаражу- 48,7 м2, на 2-му поверсі з холу-23,7 м2, кімнати-13,8 м2, гардеробної- 15,0 м2, санвузла -9,7 м2, кімнати -16 м2, кімнати 14,8 м2;
- заборонити відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які правочини щодо користування, розпорядження та володіння об'єктом незавершеного будівництва - вищезазначеним будинком;
- заборонити відповідачу та будь-яким іншим особам у позасудовому порядку вчиняти дії щодо вселення будь-яких інших осіб, здійснювати заміну замків або вхідних дверей у вказаному об'єкті незавершеного будівництва, розташованому на території земельної ділянки, кадастровий номер 6322055900:03:000:0634;
- заборонити усім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Міністерству юстиції України, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які нотаріальні та реєстрації дії (правочини) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстрацію прав власності) на вищевказаний об'єкт незавершеного будівництва, розташований на території земельної ділянки, кадастровий номер 6322055900:03:000:0634;
- встановити обов'язок вчинити певні дії, а саме передати на відповідальне зберігання об'єкт незавершеного будівництва, розташований на території земельної ділянки, кадастровий номер 6322055900:03:000:0634 - Обслуговуючому кооперативу «Садівниче товариство «Шале Грааль» (ПН 43660509) в особі директора Кравцова Сергія Юрійовича (код РНОКПП НОМЕР_1 ) до розгляду справи про поділ майна подружжя по суті.
Мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд.
Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви з таких підстав.
Частиною першою статті 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Право на ефективний судовий захист закріплено у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до частин шостої-восьмої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник у своїй заяві зазначила, що у відповідності до позовних вимог 13.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Загальна вартість майна становить 23 250 000,00 грн. До цього майна відноситься: садовий будинок та господарські споруди, розташованих на території земельної ділянки, кадастровий номер 6322055900:03:000:0634. Цільове призначення з ДЗК -01.05 для індивідуального садівництва. Реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: ТІ01:6931-4332-5717-4597, який складається з: садового будинку - літера А1, тераси- літера А2, тераса- літера аі, ганок- літера а3, колодязь- №1, каналізаційна споруда- №2, хвіртка- №3, ворота- №4, огорожа- №5. Двоповерховий будинок - літера А- 2, загальною площею 254,7 м2, основна площа-57,5 м2, підсобна площа- 197,2 м2 складається на 1-му поверсі з тамбуру площею 12,9 м2, холу -5,0 м2, санузлу -5,8 м2, пральні - 4,8 м2, топічної - 5,5 м2, кухні-їдальні- 66,1 м2, кімнати -12,9 м2, гаражу- 48,7 м2, на 2-му поверсі з холу-23,7 м2, кімнати-13,8 м2, гардеробної-15,0 м2, санузла -9,7 м2, кімнати -16 м2, кімнати 14,8 м2 . Рухоме майно, речі - предмети інтер'єру, обладнання, меблі, текстильні вироби, посуд та інше - все чим обладнаний будинок. Відповідачка без погодження з позивачем намагається продати об'єкт нерухомого майна (земельні ділянки та розташовані на них садовий будинок та господарські споруди), розташований на території ОК «СТ» Шале Грааль», Малоданилівської територіальної громади Дергачівського району Харківської області. Відповідачка не обговорює з позивачем механізм користування об'єктом їх спільного майна. Вона без погодження з позивачем передала у користування вищевказане майно третім особам - невідомим позивачу. Таким чином, на теперішній час, спільне майно подружжя, з якого позивачу належить частина, знаходиться у користуванні невідомих осіб. Сама відповідачка після повернення з-за кордону 30.12.2024 поселилась у місті Ужгород, де вона зареєструвалась, як ВПО, фактично проживає. В Харкові не проживає. На момент звернення до суду, відповідачка без погодження з позивачем змінила замки та уклала договір з охоронною службою, не надавши останньому ані нових ключів, ані пультів. В будинку знаходяться особисті ціні речі позивача. Одночасно з цією заявою, позивач звернувся до поліції з відповідними заявами. Позивач не має доступу до об'єкту нерухомого майна, не має можливості розпоряджатись та користуватись своїм майном, яке знаходиться у будинку. Не повідомивши позивача, відповідачка звернулась до послуг ріелторів, які займаються продажею спільного майна подружжя. На підтвердження дій відповідачки надають роздруківки з сайтів, сторінок Інстаграм, де розташована реклама де майно подружжя виставлено на продаж. Від співвласників ОК «СТ» Шале Грааль», які є керуючою компанією котеджного містечка ОСОБА_3 , стало відомо, що відповідачка ні жодного разу у будинку не проживала з часу виїзду з України - з березень 2022 року, але саме вона дозволила стороннім особам зайняти будинок та господарські споруди, розташовані на земельних ділянках. На питання, хто саме проживає у будинку, співвласниками якого є подружжя ОСОБА_4 , відповідачка не відповідає, інформацію про сторонніх осіб не надає. По-перше, територія ОСОБА_3 знаходиться у прикордонній території, підлягає постійному обстрілу з боку рф. По-друге, знаходження на території будинку невідомих осіб є небезпечним для інших мешканців ОСОБА_3 , та і для позивача, який несе відповідальність за свій будинок. З весни 2022 року позивач передав ключі, паролі від сигналізації директору ОК «СТ Шале Грааль» - ОСОБА_5 , який здійснював контроль за територією в цілому Шале Грааль та будинку подружжя ОСОБА_4 . ОСОБА_6 та його дружині ОСОБА_7 не було відомо про судові спори між позивачем та відповідачем. У січні 2025 року відповідачка в телефонному режимі повідомила про заміну замків і про той факт, що вона буде самостійно контролювати порядок у будинку. Відповідачка не повідомила останніх, що позивачу не відомі її дії та він не освідчений про факт проживання у його будинку сторонніх осіб. Зважаючи на такі факти, що відповідачка не виконавши свої зобов'язання, а саме не сплатила позивачу його частину у спільному майні - суму позовних вимог, яка становить частину від 23 250 000 грн = 11 625 000 грн, Вона в ніякій формі не повідомила позивача про механізм поділу майна, вона відмовляється взагалі спілкуватись з позивачем - вжиття заходів щодо забезпечення позову є обґрунтованим та законним. Відповідачка, намагається розпорядитись майном одноособово, використовуючи факт, що земельні ділянки зареєстровані на її ім'я, хоча і під час шлюбу, з одного боку, а з іншого боку, тим, що після закінчення будівництва садового будинку та господарських споруди процес узаконення, внесення в Реєстр нерухових прав, не був закінчений. Вказує, що доведеним є, що відповідачка намагається використовуючи відсутність позивача в Україні та військовий стан в країні, заволодіти майном позивача, а саме: будинком та господарськими спорудами, ринкова вартість яких на сьогодні складає приблизно 12 450 000,00 грн, від вказаної вартості складає 6 225 000,00 грн - це є вартість частини кожного з подружжя у спільній вартості цього майна. В цю вартість входить і вартість земельних ділянок, площею 0,0546 га, кадастровий номер 6322055900:03:000:0586, 0,0362 га, кадастровий номер 6322055900:03:000:0592, площею 0,0591 га, кадастровий номер 6322055900:03:000:0571 визначена в договорах купівлі - продажу, яка складає - 114 960,00 грн. Речами, які знаходяться у будинку: меблею, загальною вартістю 4 150 000,00 грн; спеціальним технічним обладнання (кухонні пристрої, система електро - та водопостачання, обігріву, охолодження, вентиляція та інше), загальною вартістю 5 500 000,00 грн; предметами декору (електроприлади, текстильні вироби), загальною вартістю 1 150 000,00 грн. Всього загальна вартість садового будинку з господарськими спорудами та майном, яке знаходиться в садовому будинку та в ньому зберігається складає 23 250 000 гривень. Вартість частини кожного з подружжя складає 11 625 000 гривень. Оскільки, будинок та споруди до кінця не узаконені та не внесені в Реєстр прав нерухомого майна, внесення арешту/заборони на відчуження та здійснення будь- яких дій через Реєстраційну службу (реєстратора або виконавчу службу) стає неможливим. З таких підстав, вважає за доцільне передачу спірного об'єкту на відповідальне зберігання, яким може бути в даному конкретному випадку ОК «СТ» Шале Грааль», організація, яка здійснює управління за всіма котеджами, розташованими на її території. З боку ОК «СТ» Шале Грааль» здійснюється єдина система контролю за проїздом на територію. Система пультів, якими відчиняються ворота та шлагбауми по всій території ОСОБА_3 , контролюється цією структурою. Одночасно з цим, є повністю обґрунтованим внесення заборони на користування спірним майном будь-яким третім особам до розгляду цивільної справи. При розгляді заяви просить приймати до уваги, що мова йде про об'єкт незавершеного будівництва. Це об'єкт, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження, але він не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства. Згідно з положеннями Цивільного кодексу до завершення будівництва, власне створення майна, особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі такого зведення. На підтвердження тому, до заяви додається дозвіл на початок будівельних робіт, кошторис на придбання будівельних матеріалів, вартість будівництва, будівельний паспорт, технічний паспорт. Враховуючи викладене, ціну позову та беручи до уваги те, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити виконання рішення, з огляду на позицію відповідачки на даний час, яка ігнорує позицію позивача та продає спільне майно подружжя, щодо врегулювання спору в позасудовому порядку та керуючись ст. 149, 150 ЦПК України, просить накласти арешт на об'єкт незавершеного будівництва який є спільною сумісною власністю подружжя.
Як вбачається зі змісту заяви, позивач та її представник не зазначили будь-яких відомостей, підтверджених доказами, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. При цьому посилання на оголошення про продаж спірного майна з наданням роздруківки із сайту соціальної мережі Інстаграм про продаж житлового будинку, та спільного майна подружжя не дає можливості однозначно ідентифікувати нерухоме майно як таке, що є предметом позову.
Крім того не обґрунтовано необхідності застосування обраного заходу забезпечення позову, шляхом накладення арешту на об'єкт незавершеного будівництва та заборони вчиняти певні дії.
Суд вважає, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, оскільки стороною позивача не надано доказів, на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Посилання заявника на те, що на теперішній час спільне майно подружжя, з якого позивачу належить частина, знаходиться у користуванні невідомих осібне є підставою для забезпечення позову.
Більш того, належить врахувати, що мова йде про об'єкт незавершеного будівництва, а новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації та з моменту державної реєстрації права власності на нього. До цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у забезпеченні позову.
Відповідно до абз. 2 ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного тексту ухвали, залежно від складності справи, може бути відкладено на строк не більш як п'ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 149-153, 157, 258-261, 353 ч.1 п.3, 354
ЦПК України, суд
постановив:
Відмовити в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Москаленко Н.І. про забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом п'ятнадцяти днів з дня складення судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 11 липня 2025 року.
Суддя Є. А. Болибок