Справа № 569/13535/25
1-кс/569/5248/25
04 липня 2025 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисників підозрюваного - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, -
Слідчий, у рамках кримінального провадження №42025182490000558 від 04.06.2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням.
В обґрунтування клопотання вказує, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у тому, що він діючи у порушення вимог ст. 68 Конституції України, ст.ст. 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», ст.ст. 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 02.07.2025 бильзко 20.00 год., перебуваючи у салоні автомобіля DODGE JOURNEY д.н.з НОМЕР_1 , який перебуває у його користуванні, знаходячись на автодорозі сполученням Городище - Старокостянтинів, поблизу села Антонівка, Костопільського району Рівненської області, за попередньою змовою, невстановленою досудовим розслідуванням, групою осіб, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 старший лейтенант ОСОБА_9 є службовою особою, який здійснює функції представника влади, надав останньому неправомірну вигоду у розмірі 900 доларів США за вчинення дій, в інтересах третьої особи, а саме за переміщення курсанта - військовослужбовця ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з загально-військового полігону ( АДРЕСА_1 ) за межі військової частини НОМЕР_2
з метою його ухилення від проходження базової підготовки та проходження військової служби.
03.07.2025 ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення,ю передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_11 інкримінованого йому злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
-заявою про вчинення злочину ОСОБА_9 ;
-протоколами допиту свідка ОСОБА_9 ;
-протоколом за результатами проведення обшуку від 02.07.2025;
-протоколами огляду речей та документів від 03.07.2025;
-відомостями отриманими під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
-іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Таким чином, шляхом застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, вищевказаних ризиків уникнути не можливо.
Покликаючись на вищевикладене, слідчий вказує про неможливість запобігання вищевказаним ризикам інакше ніж шляхом застосування стосовно ОСОБА_11 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні повністю підтримали клопотання з викладених у ньому підстав, просили його задоволити.
Підозрюваний та його захисник просили застосувати до ОСОБА_11 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, покликаючись на відсутність заявлених ризиків. У разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зменшити розмір застави до 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що СУ ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025182490000558 від 04.06.2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
За вищевказаних обставин, у рамках даного кримінального провадження, 03.07.2025 ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення,ю передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обовязку, встановленого законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до якого, зокрема, відноситься: верховенство права.
Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Узагальнююче визначення «обґрунтованість підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, доведення якої, як одного з трьох обов'язкових елементів, визначених КПК України для можливості взагалі обрання запобіжного заходу, покладено на прокурора, сформульовано у правових позиціях Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Стандарт розумної підозри припускає, що певні елементи правопорушення або певні обставини можеть бути недоведені на ранній стадії розслідування.
Крім того, як зазначено у матеріалі ВССУ від 11.07.2016р. «захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази», передумовою для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор зобов'язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню, знищення, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001, суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів; а у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 суд вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.
Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ в даному рішенні наголошує, що вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.
Також, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року).
Так, слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
Потреба у обранні відносно ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
ОСОБА_11 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, який відповідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів. Вчинений ОСОБА_5 злочин, являється корупційним, а тому судом у подальшому не можуть бути застосовані ст. ст. 69, 75 КК України, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, не прибувати на виклики, посилаючись на різні нібито форс-мажорні чи поважні обставини, відправитись у невідомому напрямку або незаконно перетнути державний кордон України.
Ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні підтверджується тим, підозрюваний має широке коло його знайомств, та службове становище тому може впливати на свідків у кримінальному проваджені, які на даний час не допитані під час досудового розслідування кримінального провадження.
На даний час не допитані як свідки працівники та посадові ВЧ НОМЕР_2 , а також військовозобов'язані, яким ОСОБА_5 мав намір допомогти залишити межі військової частини з метою виходу в СЗЧ.
Із врахуванням того, що на цій стадії досудового розслідування не допитано велику кількість осіб, а тому обрання іншого запобіжного заходу для ОСОБА_5 дасть можливість йому спілкуватися з цими особами, а також іншими особами, які можуть бути причетні до вчинення таких злочинів, що також може негативно вплинути на хід досудового розслідування. У такому разі, застосування запобіжного заходу не пов'язаного із цілодобовим домашнім арештом дозволить підозрюваному, якийобізнана про коло осіб, котрим відомо або може бути відомо згадані обставини, шляхом умовлянь, чиненням тиску, погрозами та/або будь-яким іншим чином вплинути на цих осіб з метою серед іншого зміни показань про обставини провадження, або взагалі відмови, як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду.
ОСОБА_5 відомі дані щодо місця роботи та проживання посадових осіб, військовослужбовців яким останній сприяв або мав намір посприяти у СЗЧ, на яких він також може незаконно впливати, перебуваючи на волі.
Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
Окрмі того, на даний час не вилучено всі документи, відомості, та що підозрюваний може в подальшому впливати на військовослужбовців та службових осіб із метою знищення доказів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження.
Слід відмітити, що до вчинення кримінальних правопорушень були залучені інші особи, рішення щодо повідомлення про підозру яким на даний час не прийнято. Під час досудового розслідування цього кримінального провадження задокументовано факт надання ОСОБА_5 неправомірної вигоди службовій особі за вчинення протиправних дій, пов'язаних з використанням наданої йому влади, зокрема за забезпечення умов для самовільного залишення військової частини військовослужбовцями з розрахунку 1000 (одна тисяча) доларів США за одне особу.
Також, ОСОБА_5 враховуючи, що санкцією статті передбачено конфіскацію майна підозрюваного, може переховувати майно та грошові кошти отримані внаслідок отримання неправомірної вигоди, які на даний час не вилучені, тобто наявний ризик передбачений п. 4 ч.1 ст. 177КПК України.
З урахуванням наведеного, є необхідним обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу не встановлено.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваній розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином суд, визначаючи розмір застави бере до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а тому вважає, що підозрюваному ОСОБА_5 слід визначити заставу у розмірі 40 прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 гривень, оскільки саме така сума співмірна з наявними ризиками та може забезпечити виконання процесуальних обов'язків.
Саме такий розмір застави, на думку слідчого судді, є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваної, та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваної суд не вбачає.
Окрім цього, застосовуючи альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрювану обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком 60 днів тобто до 30.08.2025.
Утримувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" - м. Рівне, вул. Дворецька, 116.
Одночасно визначити заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти обов'язки на підозрюваного у разі внесення застави:
-прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду;
-не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого або прокурора;
-повідомляти слідчого, або прокурора про зміну свого місця проживання;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».
У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Визначити строк дії ухвали та строк дії покладених обов'язків, у разі внесення застави встановити до 30.08.2025.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити на виконання уповноваженій особі ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", вручити учасникам судового розгляду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя -