ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.07.2025Справа № 910/4181/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ"
до ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНСПЕКТОР КС"
про стягнення 238 413,38 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю.Піскунова
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" (далі - позивач, ТЗОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення з відповідача на користь позивача 238 413,38 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 215 551,93 грн. та заборгованості за відсотками у сумі 22 861,45 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 позовну заяву ТЗОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
18.04.2025 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4181/25, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
05.05.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд: відмовити у задоволенні позову ТЗОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; розглядати справу з обов'язковою участю відповідача чи його представника в загальному провадженні, проти розгляду справи в спрощеному провадженні відповідач заперечував; просив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний центр "Авангард", новою назвою якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Інспектор КС"; всі судові засідання, щодо розгляду позовної заяви у справі № 910/4181/25, проводити в режимі відеоконференції між Господарським судом міста Київ та представником відповідача поза межами приміщення суду через систему відеоконференцзв'язку.
15.05.2025 до суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду та щодо долучення доказів, згідно якої позивач просив суд уточнити вимоги позовної заяви та вважати вірним зазначення додатку № 20 до позовної заяви як "Засвідчена копія платіжної інструкції про оплату купівельної ціни до Договору відступлення права вимоги №114/2-58 від 13.04.2023 року".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з обов'язковою участю відповідача (його представника); відхилено клопотання відповідача про проведення всіх судових засідань щодо у справі № 910/4181/25 в режимі відеоконференції; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНСПЕКТОР КС" (далі - ТОВ "ІНСПЕКТОР КС", третя особа).
Врахувавши, що зі змісту заяви, поданої позивачем до суду 15.05.2025, не вбачається зміст позовних вимог після уточнення їх позивачем, суд відхилив клопотання позивача про уточнення позовних вимог, відтак суд здійснює розгляд позовних вимог, заявлених позивачем у позовній заяві.
Врахувавши доводи позивача у заяві, поданій до суду 15.05.2025, суд дійшов висновку вважати вірним зазначення додатку № 20 до позовної заяви як "Засвідчена копія платіжної інструкції про оплату купівельної ціни до Договору відступлення права вимоги №114/2-58 від 13.04.2023 року". Копія такої платіжної інструкції № 71034від 13.04.2023 фактично додана до позовної заяви.
02.06.2025 до суду від відповідача надійшла заява про виконання ухвали суду, згідно якої надано докази надіслання копії відзиву та доданих до нього документів третій особі.
06.06.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач просив суд поновити строк для подання відповіді на відзив; розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 поновлено позивачу строк для подання відповіді на відзив.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено подані учасниками справи заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань та додані до них докази.
Позиція учасників справи:
Позивач в обгрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначив, що в порушення умов Кредитного договору №R300335/300335/1252076 від 28.10.2021, Договору поруки №R300335/300335/1252076/П від 28.10.2021 (далі відповідно - Кредитний договір, Договір поруки) та вимог статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач не виконав своєчасно та у повному обсязі свої договірні зобов'язання, у зв'язку з чим у відповідача утворилась спірна заборгованість. Враховуючи умови Договору відступлення права вимоги № 114/2-58 від 13.04.2023, позивач як новий кредитор набув право грошової вимоги до осіб, які являлись боржниками АТ "Райффайзен Банк", включно і до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний центр "Авангард" (новою назвою якого є ТОВ "ІНСПЕКТОР КС") за Кредитним договором та ОСОБА_1 за Договором поруки.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, зазначив, що:
- рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 19.01.2023 у справі № 27/23 позов АТ "Райффайзен Банк" до ТОВ "Будівельний центр "Авангард" та ОСОБА_1 задоволено частково. Cтягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний центр "Авангард" та ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк" заборгованість за Кредитним договором № R300335/300335/1252076 від 28.10.2021 у сумі 202 521,10 грн;
- ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі № 873/232/23 замінено позивача у третейській справі № 27/23 АТ "Райффайзен Банк" (код ЄДРПОУ 14305909) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" (код ЄДРПОУ 35234236). Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 19.01.2023 у третейській справі № 27/23 задоволено частково. Видано наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 19.01.2023 у третейській справі № 27/23, за яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний центр "Авангард" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" заборгованість за Кредитним договором у сумі 202 521 (двісті дві тисячі п'ятсот двадцять одна) гривень 10 копійок;
- з урахуванням обставин третейської справи № 27/23 та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі № 873/232/23, відповідач стверджує, що на даний час з позичальника стягнута заборгованість за Кредитним договором № R300335/300335/1252076 від 28.10.2021 в розмірі 202 521,10 грн, що свідчить про припинення правовідносин по Кредитному договору та виникнення інших правовідносин, які виникають з вказаного рішення суду. На такі правовідносини зобов'язання, що виникають з Договору поруки, не поширюються;
- у межах даної господарської справи позивачем заявлені вимоги на іншу суму - заборгованість за тілом кредиту становить 215 551,93 грн та заборгованість за відсотками - 22 861,45 грн, при цьому позивачем не надано жодних доказів неможливості стягнення з ТОВ "ІНСПЕКТОР КС" саме сум, заявлених в межах даної господарської справи;
- відповідач звернув увагу, що позивач у заяві про усунення недоліків позовної заяви зазначив про те, що 28.05.2024 приватним виконавцем округа міста Києва Татарченком В.Г. було відкрито виконавчі провадження про примусове виконання наказу № 873/232/23 від 17.10.2023, виданого Північним апеляційним господарським судом. На твердження позивача, станом на 16.04.2025 жодних платежів по вказаних виконавчих провадженнях на рахунок позивача здійснено не було;
- проте відповідач вважає, що до позову не долучені належні та достатні докази неможливості стягнення з боржника (ТОВ "ІНСПЕКТОР КС") заборгованості за рахунок його статутного капіталу та наявних на його рахунках коштів (в тому числі прибутку від підприємницької діяльності) чи майна;
- відповідач вважає, що задоволення позову у даній господарській справі фактично призведе до стягнення заборгованості за Кредитним договором двічі - з позичальника згідно рішення третейського суду та з поручителя згідно рішення суду у даній справі.
Згідно відзиву на позовну заяву відповідач просив суд застосувати до позовних вимог у даній справі строк позовної давності та строк для звернення до поручителя у порядку вимог ч. 3 ст. 267 та ст. 559 Цивільного кодексу України.
Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву заперечив твердження відповідача про те, що зобов'язання відповідача за Договором поруки припинені з огляду на рішення третейського суду про стягнення заборгованості за Кредитним договором з боржника. Враховуючи положення статей 554, 599 Цивільного кодексу України, умови Договору поруки та наявні в матеріалах справи докази, що підтверджують відсутність будь-яких платежів на виконання рішення третейського суду про стягнення заборгованості з позичальника, позивач вважає, що існують законні підстави для стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_1 .
Розглянувши заяви по суті справи та додані до них докази, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
28.10.2021 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" (далі - АТ "Райффайзен Банк", кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний центр "Авангард" (далі -ТОВ "Будівельний центр "Авангард", позичальник) укладено Кредитний договір №R300335/300335/1252076 (далі - Кредитний договір).
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти (кредит) у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 295 048,31 гривень, а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені Кредитним договором.
Пунктом 1.3 Кредитного договору встановлено кінцевий термін погашення кредиту - 28.08.2022, або інша дата, визначена відповідно до п. 5.4 або статті 8 цього договору.
Пунктом 1.4 Кредитного договору передбачено, що кредит надається позичальнику на погашення заборгованості, що виникла згідно умов Договору про надання овердрафту №015/3187/525842 від 04.04.2019, укладеного між позичальником та кредитором.
Згідно з п. 2.1 Кредитного договору, протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного пунктом 1.3 Кредитного договору включно, позичальник зобов'язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 22% річних.
Відповідно до пп 3.1.1 п. 3.1 Кредитного договору визначено, що обов'язковими умовами надання Позичальнику Кредиту або його частини (траншу) є, зокрема, укладання Договорів забезпечення (договори поруки та інші правочини, укладення яких здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед кредитором за Кредитним договором) відповідно до умов п. 4 Кредитного договору.
Згідно з пунктом 4.1 Кредитного договору, виконання зобов'язань позичальника, що виникають (у т.ч. виникнуть у майбутньому) за Кредитним договором, забезпечується порукою відповідно до договору поруки, який повинен бути укладений одразу ж після укладення Кредитного договору, але до дня надання кредиту за Кредитним договором між кредитором і поручителем ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ). Поручитель солідарно відповідає за виконання зобов'язань позичальника, що виникли або виникнуть у майбутньому на підставі Кредитного договору.
Пунктом 3.2 Кредитного договору узгоджено, що на умовах Кредитного договору, після виконання позичальником обов'язкових умов, зазначених в пункті 3.1 Кредитного договору, на підставі письмової заяви позичальника про надання кредиту, кредитор надає кредит в розмірі фактичної заборгованості позичальника за Договором овердрафту на дату надання кредиту, але не більше суми ліміту шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий у кредитора для подальшого використання згідно з цільовим призначенням.
Відповідно до п.12.1 Кредитного договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за цим договором.
Із метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 28.10.2021 між АТ "Райффайзен Банк" (далі - кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №R300335/300335/1252076/П (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Кредитного договору. Порукою за Договором поруки забезпечується виконання забезпечених зобов'язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо (п. 1.1 Договору поруки).
Відповідно до п. 1.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання забезпечених зобов'язань у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені Кредитним договором, у тому числі при виникненні підстав дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов'язань.
Пунктом 2.1 Договору поруки передбачено, що у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань, кредитор набуває права вимагати від поручителя виконання ним як солідарним боржником забезпечених зобов'язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов'язаннями, а поручитель - зобов'язаний виконати вимоги кредитора щодо виконання забезпечених зобов'язань та сплатити заборгованість за забезпеченими зобов'язаннями.
Відповідно до пп 3.1.2 п. 3.1 Договору поруки поручитель засвідчує та гарантує, що поручитель належним чином і в повному обсязі ознайомлений з положеннями Кредитного договору та договорів, що забезпечують його виконання, цілком розуміє їх зміст і будь-яке посилання в тексті цього договору на Кредитний договір чи окремі його положення є достатньою підставою вважати, що ці положення застосовуються рівною мірою до виконання прав і обов'язків сторін за цим Договором.
Згідно з п. 6.1 Договору поруки, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печаткою кредитора.
Судом встановлено, що АТ "Райффайзен Банк" повністю виконало свої зобов'язання за Кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти, що підтверджується випискою з поточного рахунку позичальника за Кредитним договором.
13.04.2023 між АТ "Райффайзен Банк" (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" (далі - новий кредитор, ТЗОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ", позивач) укладено Договір відступлення права вимоги №114/2-58 (далі - Договір відступлення).
Відповідно до п. 2.1 Договору відступлення визначено, що на умовах, встановлених Договором відступлення та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор (АТ "Райффайзен Банк") передає (відступає) новому кредиторові (ТЗОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ") за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників (Портфель заборгованості). Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання Договору відступлення зазначені в Додатку 1 до Договору відступлення (Попередній реєстр боржників), що є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 2.3 Договору відступлення, внаслідок передачі (відступлення) Портфеля заборгованості за цим Договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до Портфеля заборгованості i відповідно вказані у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за Кредитними договорами. Остаточний розмір прав вимоги, що відступається згідно умов Договору відступлення, визначається на дату відступлення прав вимоги та зазначається в Реєстрі боржників.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 2 від 22.06.2023 до Договору відступлення, сторони вирішили внести зміни до п. 2.8 Договору відступлення, виклавши його в новій редакції: "2.8. У зв'язку з відступленням прав вимоги, в дату відступлення прав вимоги первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав первісного кредитора за Договорами забезпечення, що наведені в Додатку №6 до Договору відступлення".
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 2 від 22.06.2023 до Договору відступлення сторони вирішили викласти в новій редакції Додаток №6 до Договору відступлення ("Перелік договорів поруки, що укладені в простій письмовій формі") згідно з Додатком №1 до цієї Додаткової угоди № 2 від 22.06.2023.
Згідно Договору відступлення, Додаткової угоди № 2 від 22.06.2023, Додаткової угоди № 7 від 14.10.2024 до Договору відступлення та відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, ТЗОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" (позивачем) набуто статусу нового кредитора та отримано право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ "Райффайзен Банк", включно і до ТОВ "Будівельний центр "Авангард" (ідентифікаційний код 38122347), новою назвою якого є ТОВ "ІНСПЕКТОР КС" (ідентифікаційний код 38122347), за Кредитним договором №R300335/300335/1252076 від 28.10.2021 та ОСОБА_1 за Договором поруки №R300335/300335/1252076/П від 28.10.2021.
Здійснення ТЗОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" оплати суми загальної вартості відступлення прав вимоги за Договором відступлення на рахунок АТ "Райффайзен Банк" підтверджується платіжною інструкцією № 71034 від 13.04.2023.
Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В силу вимог статей 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов'язанні. Відповідно до п. 1 ч. 1 цієї статті, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд враховує, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Згідно умов наведеного Договору відступлення та відповідно до вимог статей 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов'язанні позичальника (ТОВ "ІНСПЕКТОР КС") та поручителя ( ОСОБА_1 ) за Кредитним договором відбулася заміна кредитора, відповідно до якої ТЗОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" набуло статусу нового кредитора за Кредитним договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (абз. 1). У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (абз. 2).
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (зокрема, грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 ЦК України).
Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як встановлено судом, первісний кредитор (АТ "Райффайзен Банк") виконав взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором у повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти.
Однак, позичальник свої зобов'язання за Кредитним договором щодо погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у передбачені Кредитним договором строки не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість за Кредитним договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи випискою з поточного рахунку позичальника за Кредитним договором, розрахунком заборгованості по Кредитному договору.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 23.08.2022 (дата пред'явлення первісним кредитором вимоги про повернення заборгованості) загальна сума заборгованості позичальника за Кредитним договором складає 238 413,38 грн, з яких: 215 551,93 грн - заборгованість за тілом кредиту; 22 861,45 грн - заборгованість по відсоткам.
Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України одним із видів забезпечення зобов'язання може бути порука.
Згідно з частинами 1, 2 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина 1 статті 554 ЦК України).
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 2 статті 554 ЦК України).
Враховуючи вищенаведені приписи законодавства та умови Договору поруки, відповідач ( ОСОБА_1 ) несе солідарну відповідальність з ТОВ "Будівельний центр "Авангард", новою назвою якого є ТОВ "ІНСПЕКТОР КС", за невиконання останнім умов Кредитного договору.
Судом встановлено, що Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 19.01.2023 у третейській справі № 27/23 позов АТ "Райффайзен Банк" задоволено частково; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний центр "Авангард" та ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк" заборгованість за Кредитним договором № R300335/300335/1252076 від 28.10.2021 у сумі 202 521,10 грн, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний центр "Авангард" та ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк" третейській збір у сумі 2 425,21 грн по 1 212,61 грн з кожного.
12.09.2023 Північним апеляційним господарським судом постановлено ухвалу у справі № 873/232/23 за заявою ТЗОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 19.01.2023 у третейській справі № 27/23, відповідно до якої (ухвали) замінено позивача у третейській справі № 27/23 АТ "Райффайзен Банк" (код ЄДРПОУ 14305909) на його правонаступника - ТЗОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" (код ЄДРПОУ 35234236); заяву ТЗОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" про видачу наказу задоволено частково; видано наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 19.01.2023 у третейській справі № 27/23; стягнуто з ТОВ "Будівельний центр "Авангард" на користь ТЗОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" заборгованість за Кредитним договором № R300335/300335/1252076 від 28.10.2021 у сумі 202 521,10 грн, третейський збір в сумі 2 425,21 грн.
Підставою для відмови Північним апеляційним господарським судом у задоволенні заяви ТЗОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 19.01.2023 у третейській справі № 27/23 в частині стягнення солідарно сум боргу та третейського збору з ОСОБА_1 стало те, що договір поруки не містить третейського застереження про передачу відповідного спору між банком та поручителем, у разі його виникнення, на вирішення третейським судом, пункт 11.4 Кредитного договору (який містить умови щодо передачі спору на розгляд і остаточне вирішення до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу") не містить посилань на Договір поруки та поручителя, тобто справа № 27/23, по якій було прийнято рішення третейського суду, у вказаній частині не підвідомча третейському суду.
21.03.2025 ТЗОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" звернулось до ОСОБА_1 з досудовою вимогою № 22651906 від 20.03.2025 про виконання зобов'язань за Кредитним договором та Договором поруки, а саме про сплату заборгованості у сумі 238 413,38 грн. Направлення даної вимоги ОСОБА_1 підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком та списком згрупованих відправлень від 21.03.2025.
Відповідач не виконав вимоги позивача, у зв'язку з чим останній звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом до ОСОБА_1 як до поручителя за Кредитним договором.
Виконавчі провадження № 75151718, № 75150900 про примусове виконання наказу Північного апеляційного господарського суду № 873/232/23 від 17.10.2023, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, відкрито приватним виконавцем Татарченко В.Г. стосовно боржника ТОВ "ІНСПЕКТОР КС", наразі відповідач у даній справі - ОСОБА_1 не є стороною вказаних виконавчих проваджень.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що спір між позивачем та ОСОБА_1 (відповідач у даній господарській справі), як поручителем по Кредитному договору, по суті судом не вирішено.
Під час розгляду даної господарської справи відповідачем, як поручителем по Кредитному договору, не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов'язань за Кредитним договором та Договором поруки та спростовували наявність його заборгованості перед позивачем.
Судом враховано, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 19.01.2023 у третейській справі № 27/23 стягнуто з ТОВ "Будівельний центр "Авангард" (позичальника за Кредитним договором) на користь ТЗОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" заборгованість за Кредитним договором у сумі 202 521,10 грн.
Відповідно до частини 8 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням третейського суду, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.
При розгляді даної справи господарським судом установлено, що у зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором та Договором поруки, заборгованість відповідача станом на 23.08.2022 становила 238 413,38 грн, з яких: 215 551,93 грн - заборгованість за тілом кредиту, 22 861,45 грн - заборгованість за відсотками, що підтверджується наявними в матеріалах даної справи доказами. Жодних заперечень щодо наданого позивачем розрахунку сум заборгованості за тілом кредиту та за відсотками, відповідач суду не надав, а рівно не надав суду доказів існування заборгованості за Кредитним договором у меншому розмірі станом на час вирішення даної справи по суті.
Щодо позовної давності та строку пред'явлення вимоги до поручителя.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заявив про застосування до позовних вимог у даній справі строку позовної давності та строку для звернення до поручителя у порядку вимог ч. 3 ст. 267 та ст. 559 ЦК України.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Згідно усталеної правової позиції Верховного Суду, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові, у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.
Судом встановлено порушення прав позивача, який відповідно до Договору відступлення права вимоги №114/2-58 від 13.04.2023 набув статусу нового кредитора за Кредитним договором, з огляду на невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором та Договором поруки, на захист яких (прав) позивач і звернувся з даним позовом до господарського суду про стягнення з відповідача спірної заборгованості.
Отже, з огляду на встановлене порушення і наявність заяви відповідача про застосування позовної давності, судом досліджено наявність підстав для застосування позовної давності та наслідків її спливу у спірному випадку.
Первинний кредитор (АТ "Райффайзен Банк") звернувся до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" із позовною заявою про стягнення солідарно з ТОВ "Будівельний центр "Авангард" та ОСОБА_1 суми заборгованості у розмірі 238 413,38 грн за Кредитним договором станом на 23.08.2022. За наслідками розгляду цього позову Постійно діючим Третейським судом при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" ухвалено рішення від 19.01.2023 у третейській справі № 27/23.
Новий кредитор (ТЗОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ") звернувся до Господарського суду міста Києва 03.04.2025 з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості у розмірі 238 413,38 грн за Кредитним договором.
Як встановлено судом, вимоги про стягнення з ОСОБА_1 спірної заборгованості за Кредитним договором заявлено ТЗОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до господарського суду в межах строку позовної давності (ст. 257 ЦК України), докази протилежного в матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надані.
Крім того, згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Отже, у суду відсутні підстави для застосування позовної давності.
Статтею 559 ЦК України встановлено підстави припинення поруки.
Згідно з частиною 1 статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Відповідно до п. 6.2 Договору поруки встановлено, що строк поруки, що встановлена цим договором, за кожним забезпеченим зобов'язанням становить п'ять років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов'язання. Порука для відповідного забезпеченого зобов'язання не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо кредитор у межах цього строку пред'явив вимогу до поручителя. Сторони погодили, що строк поруки для забезпечених зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами обчислюється окремо по кожній його частині починаючи від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідної частини такого забезпеченого зобов'язання.
Матеріали справи станом на час її розгляду по суті не містять доказів припинення зобов'язання за Кредитним договором, забезпеченого порукою ОСОБА_2 згідно Договору поруки. Також судом встановлено, що строк поруки, встановлений п. 6.2 Договору поруки, станом на час звернення позивача з даним позовом до суду не припинився.
Отже, судом відхиляються як безпідставні доводи відповідача про застосування до спірних правовідносин положень ст. 559 ЦК України.
Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, врахувавши умови та обставини укладення між сторонами Кредитного договору та Договору поруки, добровільності даних договорів з боку сторін, наявність заборгованості за Кредитним договором у встановленій судом сумі, суд дійшов висновку, що заявлені ТЗОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором та Договором поруки у розмірі 238 413,38 грн, з яких; 215 551,93 грн заборгованості за тілом кредиту та 22 861,45 грн заборгованості за відсотками, підлягають задоволенню повністю.
Доводи відповідача про те, що матиме місце подвійне стягнення, адже на стягнення заборгованості з боржника (позичальника за Кредитним договором) видано наказ та відкрито виконавче провадження, судом відхиляються, оскільки прийняття судового рішення про стягнення боргу з боржника не припиняє зобов'язання поручителя з оплати заборгованості за забезпеченим зобов'язанням.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.
Судом також враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України кредитор має право на свій розсуд пред'явити вимогу до боржника і кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково.
Стягнення в судовому порядку кредитором заборгованості із боржника, не є перешкодою для звернення до суду із позовом про стягнення боргу із поручителя.
Судом вище установлено, що спір у судовому порядку про стягнення заборгованості з відповідача, який є поручителем у зобов'язанні, в судовому порядку не вирішений по суті, виконавче провадження відкрите лише щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором із боржника, докази стягнення заборгованості за Кредитним договором з боржника в матеріалах даної справи відсутні.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Разом з цим судом враховано, що у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників справи була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справ, який складається з суми судового збору у розмірі 2 860,96 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається із витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 30 000,00 грн. Відповідач зазначив, що докази на підтвердження таких витрат будуть подані пізніше в у порядку статті 129 ГПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Судом встановлено, що за подання даної позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір у сумі 2 860,96 грн (1,5% від ціни позову, з урахуванням коефіцієнту 0,8 згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір", в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Фактично позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 861,26 грн, а отже в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України та задоволення позову повністю, судовий збір у сумі 2 860,96 грн покладається на відповідача.
Водночас, підстави для повернення позивачу судового збору в сумі 0,30 грн у суду відсутні, оскільки згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. Відповідне клопотання позивачем суду не подане.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Разом з цим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Така правова позиція викладена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 908/2348/18.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було подано копії Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0103 від 01.03.2024, Замовлення № 15 від 01.11.2024 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0103 від 01.03.2024, Детальний опис наданих послуг за Договором про надання правової (правничої) допомоги № 0103 від 01.03.2024, рахунок на оплату № 23 від 11.11.2024.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, то суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі
Керуючись положеннями п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову повністю, на відповідача покладаються витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Керуючись ст. 4, 13, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236, 237- 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" (Україна, 79018, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28; ідентифікаційний код 35234236) заборгованість у сумі 238 413,38 грн (двісті тридцять вісім тисяч чотириста тринадцять гривень 38 коп.), судовий збір у сумі 2 860,96 грн (дві тисячі вісімсот шістдесят гривень 96 коп.), витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 коп.).
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 09.07.2025.
Суддя Оксана ГУМЕГА